Рішення

від 22.06.2022 по справі 482/155/22

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.06.2022

Справа № 482/155/22

Номер провадження 2/482/254/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Баранкевич В.О., за участю секретаря судового засідання Шведової Я.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2022 року позивач звернулась до суду з позовом, підписаним та поданим її представником адвокатом Дмитренко І.М., до ОСОБА_2 , в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 вересня 2001 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 9,1941га кадастровий номер 4824881600:01:000:0082 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району (нині Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району) Миколаївської області.

На обґрунтування позову вказала, що 07 вересня 2001 року ОСОБА_1 придбала у громадянина ОСОБА_2 земельну ділянку площею 9,72га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району (нині Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району) Миколаївської області, про що склали відповідну розписку. В рахунок оплати вартості земельної ділянки ОСОБА_1 заплатила ОСОБА_2 60000 гривень, а він передав їй правовстановлюючі документи на земельну ділянку державний акт на право приватної власності на землю серії І-МК №041697 від 21 березня 2001 року і обумовлено оформити договір купівлі-продажу нотаріально. Після продажу земельної ділянки ОСОБА_2 відмовляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу мотивуючи це браком часу та коштів. На неодноразові звернення ОСОБА_1 з приводу належного оформлення договору відповідач склав лише на її ім`я заповіт на спірну земельну ділянку 06.10.2009 року, що підтверджує його намір на відчуження земельної ділянки. Нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки з 01.01.2002 року вони не мали змоги, так як Земельним Кодексом України не було передбачено право продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_2 було фактично укладено договір купівлі продажу земельної ділянки, ними виконано його умови, згідноч.2ст.47ЦК УРСР,ст.ст.224-225ЦК УРСР(вред.1963р.), які діялина часдомовленостей ііснуючих правовідносин, ч.2 ст.220, ст. 657 ЦК Українипросила суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 вересня 2001 року дійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 9,1941га кадастровий номер 4824881600:01:000:0082 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району (нині Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району) Миколаївської області.

У підготовче судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги позивача підтримує, просить суд про їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. До суду надійшла заява від імені ОСОБА_2 , в якій зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_2 визнає та просить суд розглянути справу за відсутністю відповідача.

Суд на підставі ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

На підставі державного акта на право власності на землю серії І-МК №041697 від 21.03.2001 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 9,72га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району (нині Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району) Миколаївської області.

07 вересня 2001 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку за 60000 грн. та між ними обумовлено оформити договір купівлі-продажу нотаріально, про що вони склали відповідну розписку.

В подальшому 06.10.2009 року ОСОБА_2 склав на ім`я ОСОБА_1 заповіт, за яким заповів належну йому спірну земельну ділянку саме позивачу - ОСОБА_1 , що підтверджує дійсність його наміру на відчуження земельної ділянки саме на користь позивача.

У 2017 році на прохання позивача ОСОБА_2 виготовлено технічну документацію на спірну земельну ділянку внаслідок чого земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4824881600:01:000:0082 та визначено площу 9,1941га.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, фізична особа має право мати у своїй власності будь-яке майно, яке вона придбала внаслідок правочинів не заборонених законом.

Право власності на землю гарантується Конституцією України, яке набувається та здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Статтею 6 Земельного Кодексу України (в редакції що діяла на момент виникнення правовідносин) передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки у разі: купівлі-продажу, дарування, та обміну.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Державного комітету України по земельних ресурсах №14/5/48 від 06.06.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1996 року за №324/1349 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №84/5/232 від 08.08.2005 року) - громадяни мають право продавати або іншими способами відчужувати (заповідати, дарувати, обмінювати) без зміни цільового призначення земельні ділянки, а також право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом (п.2.2.); договір відчуження земельної ділянки посвідчується в нотаріальному порядку (п.2.3.).

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (ст. 220 ЦК України).

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів», яким частину 3 ст.640 ЦК України викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення, а з частини другої статті 657 ЦК України виключено слова «та державної реєстрації». З цього часу не передбачено державної реєстрації правочину.

Згідност. 657 ЦК Українидоговір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Позивач посправі ОСОБА_1 домовилась з ОСОБА_2 щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, що підтверджується розпискою складеною у простій письмовій формі, виконали його умови, але нотаріально не посвідчили.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що хоча сторони, у відповідності до вимог законодавства, не посвідчили нотаріально договір купівлі-продажу спірного майна, але домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,76,141,223,259,264,265,273,280,285 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 07 вересня 2001 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_1 придбала земельну ділянку площею 9,72га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району (нині Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району) Миколаївської області право власності на яку посвідчене за ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-МК №041697 від 21.03.2001 року.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 9,1941га кадастровий номер 4824881600:01:000:0082 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району (нині Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району) Миколаївської області

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя В.О. Баранкевич