Ухвала

від 20.06.2022 по справі 947/14204/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/14204/21

Провадження № 1-кс/947/4656/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42018160000001081 від 21.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018160000001081 від 21.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.11.2018 року до прокуратури Одеської області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він 30.10.2018 року та 08.11.2018 року, знаходячись у м. Білгород-Дністровський Одеської області, за проханням свого знайомого ОСОБА_6 , підписав документи у приватного нотаріуса ОСОБА_7 . Згодом йому стало відомо, що він був власником нерухомого майна, а саме: спального корпусу літ. А та літ. Б, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та здійснив відчуження вказаного майна на користь ПП «Маяковський», засновником якого він нібито являвся.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_6 є його кумом і він передав останньому свій паспорт, що б той допоміг йому зробити посвідчення водія. 30.10.2018 ОСОБА_6 звернувся до нього з проханням підписати якісь документи у нотаріуса ОСОБА_7 , на що він погодився. 30.10.2018 року та 08.11.2018 року, знаходячись у приміщенні нотаріуса ОСОБА_7 у м. Білгород-Дністровський Одеської області, він підписав якісь документи, зміст яких йому невідомий. 19.11.2018 року йому стало відомо, що він був власником нерухомого майна, а саме: спального корпусу літ. А та літ. Б, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та здійснив відчуження вказаного майна на користь ПП «Маяковський», засновником якого він нібито являвся. Насправді вказане майно йому ніколи не належало і він ніколи не був засновником ПП «Маяковський» (код ЄДРПОУ 42373270), а також ПП «Нерухомість» (код ЄДРПОУ 39365097) та Громадської організації «Майбутнє за нами» (код ЄДРПОУ 39778318). Хто був законним власником вказаного нерухомого майна, йому невідомо. Свій паспорт громадянина України він надавав тільки ОСОБА_6 . З якою метою ОСОБА_6 здійснив перереєстрацію вказаного нерухомого майна, йому невідомо.

Досудовим розслідуванням встановлено, що база відпочинку «Приморськ», розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на ім`я ОСОБА_5 23.02.2015 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, загальною площею 927,3 кв.м., який складається із спальних корпусів літ. «А», «Б», розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 у своїх свідченнях пояснював, що об`єкти нерухомості оформлялися на його ім`я фіктивно і фактично він не являвся їх власником, а навіть не знав, що на його ім`я оформлялися об`єкти нерухомості, є підстави вважати, що зазначений об`єкт нерухомості був оформлений на ОСОБА_5 без його відома, з метою подальшого здійснення шахрайських дій.

Зважаючи на викладене, у слідства є обґрунтовані підстави вважати, що об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна в рамках даного кримінального провадження.

Слідчий та прокурор у судове засідання не з`явилися, проте слідчий просила розглянути клопотання у її відсутність та відсутність власника майна з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У своєму клопотанні сторона обвинувачення, просить розгляд клопотання провести за відсутності власника майна, зважаючи на можливість вжиття неправомірних дій щодо майна до прийняття рішення судом.

Приймаючи до уваги клопотання сторони обвинувачення, враховуючи положення ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду клопотання за відсутності власника майна.

Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 3ст. 170 КПК України- у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Частиною 11статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Ч. 1ст. 98 КПК України- речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження за № 42018160000001081 від 21.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

У органу досудового розслідування існують обґрунтовані підстави вважати, що вище вказане майно, фактично набуто кримінальним протиправним шляхом та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

Критерії розумності та співмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, беручи до уваги розумність та співмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, таке клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 98,131,170-173 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42018160000001081 від 21.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження, перетворення, передачу та проведення будь-яких реєстраційних дій на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який на праві власності належить ПП «МАЯКОВСЬКИЙ»

(код 42373270).

Виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її отримання до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1