Рішення

від 21.06.2022 по справі 380/22739/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/22739/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіфроу» про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіфроу» із вимогами:

- стягнути з ТзОВ «Сітіфроу» грошові кошти до бюджету в розмірі 119 491,10 грн, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів;

-накласти арешт на кошти та інші цінності ТзОВ «Сітіфроу», що знаходяться у банках.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 119491,10 грн. Оскільки платник податків самостійно не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання у строки, встановлені законом, контролюючий орган звертається до суду з позовом про стягнення коштів відповідача з рахунків у банках, що його обслуговують та накладення арешту на кошти та інші цінності, з огляду на відсутність майна.

Ухвалою судді від 07.12.2021 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 28.03.2022 року було продовжено процесуальний строк розгляду справи.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.12.2021 року та копію ухвали про продовження строку розгляду справи від 28.03.2022 року було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача та отримано уповноваженим представником відповідача 20.05.2022 року.

Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітіфроу» (раніше Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Бьюті») зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.11.2016 із присвоєнням коду ЄДРПОУ: 40944631.

Згідно з відомостями, наданими Головним управлінням ДПС у Львівській області, відповідач має відкриті банківські рахунки в установах банків.

Заборгованість в ТОВ «Сітіфроу» по податку на додану вартість виникла на підставі:

1) податкового повідомлення рішення №0427910405 від 24.04.2020 року на суму 130334,00 грн. (несплачений залишок становить 119074,10 грн.)

2) декларації по податку на №28401886 від 14.07.2020 на суму 417,00 грн. (термін сплати до 30.07.2020 року).

Окрім цього, як встановлено з матеріалів справи, 13.08.2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідачу було виставлено податкову вимогу форми «Ю» №72421-10, згідно якої загальна сума податкового боргу відповідача станом на 12.08.2020 року становила 119491,10 грн. Зазначена вимога скерована відповідачу на його податкову адресу.

Наявність податкової заборгованості в ТОВ «Сітіфроу» підтверджується довідкою №10044/5/13-01-13-02 від 26.08.2021 року, згідно якої загальна сума боргу складає 119491,10 грн., а також зворотнім боком облікової картки платника податків.

Оскільки відповідач добровільно вказані суми не погасив, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

При вирішенні справи суд керувався таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пеня сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податку на встановлений строк набуває статусу податкового боргу.

Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Приписами п. 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 ст. 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Судом встановлено, що сума грошового зобов`язання у ТОВ «Сітіфроу» виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0427910405 від 24.04.2020 року на суму 130334,00 грн., частина якого в сумі 11259,90 грн. була сплаченою.

Інша частина грошових зобов`язань виникла на підставі самостійно визначених сум грошових зобов`язань у декларації по податку на додану вартість.

Згідно зі ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.

На виконання вказаних положень ПК України ГУ ДПС у Львівській області надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 13.08.2020 року №72421-10 усього на суму 119491,10 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, податкову вимогу форми «Ю» від 11.09.2020 року №3261-13 було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача.

Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано.

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 ПК України. Зокрема, відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

У п. 95.3 ст. 95 ПК України зазначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що, по-перше, позивачем дотримані вимоги п. 95.2 ст. 95 ПК України, а відтак і дотримана встановлена ПК України процедура, яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу; по-друге, вимоги позивача про стягнення податкового боргу за рахунок грошових коштів на банківських рахунках платника податків, відповідають приписам чинного законодавства.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми боргу, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.

Щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, суд зазначає наступне

Право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Норма п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, окрім того, що надає повноваження органу ДПС на звернення до суду, визначає й підстави для накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року (справа № 804/4273/13-а).

В силу вимог абз. 2 п. п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Отже, за змістом вищевказаних норм чинного законодавства безумовною підставою для звернення податкового органу до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків є відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, в тому числі недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу, або ж майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Як видно з матеріалів справи, перед зверненням до суду з відповідним позовом позивач вжив необхідних заходів з метою встановлення наявності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Так, згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру іпотек, реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.09.2021 №273729744 підтверджується відсутність у відповідача нерухомого майно, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до фінансового звіту станом на 31.12.2018 року у ТзОВ «Сітіфроу» відсутні основні засоби.

Отже, на думку суду, позивач належними і допустимими доказами підтвердив факт відсутності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений спірний податковий борг. При цьому суд зауважує, що відповідні підтверджуючі документи були зібрані податковим органом саме у зв`язку з виникненням такого боргу. Відтак, на переконання суду позовні вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках в межах суми податкового боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі №805/528/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Такий зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 08.06.2016 у справі № 21-804а16, а також у постанові 25.06.2018 у справі №808/5439/13-а.

Натомість відповідач по справі не надав жодного доказу на спростування позовних вимог.

Отже, з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

позов Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіфроу» про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіфроу» (ЄДРПОУ: 40944631) до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 119491 (сто дев`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто одну) грн. 10 коп.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіфроу» (ЄДРПОУ: 40944631), що відкриті в установах банків в межах суми податкового боргу.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяСасевич О.М.