Рішення
від 21.06.2022 по справі 420/2597/22
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2597/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ФУД СЕРВИС» (вул. Семена Палія,108А, м. Одеса, 65025) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про скасування наказу в частині,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Приватне підприємство «ФУД СЕРВИС» (далі - ПП «ФУД СЕРВИС») з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС), в якому позивач просить скасувати наказ ГУ ДПС №103-п від 18 січня 2022 року «Про проведення фактичних перевірок» в частині проведення фактичної перевірки Приватного підприємства «ФУД СЕРВИС» (код ЄДРПОУ 41753685).

Представник позивач зазначив, що ГУ ДПС 18.01.2022 року винесено наказ №103-п про проведення протягом січня 2022 року лютого 2022 року фактичних перевірок суб`єктів господарювання згідно з переліком, що додається до наказу. У вказаному переліку міститься ПП «ФУД СЕРВИС» із зазначенням початку перевірки 02.02.2022 року за період діяльності, який буде перевірятися, з 01.01.2020 року по дату закінчення фактичної перевірки.

ПП «ФУД СЕРВИС» відмовлено у допуску працівників ГУ ДПС до проведення перевірки на підставі вказаного наказу, про що підтверджується актом відмови від допуску до перевірки від 03.02.2022 року.

Позивач вважає, що наказ винесений відповідачем без урахування положень чинного законодавства, з порушенням положень ПКУ.

Відповідач в оскаржуваному наказі посилається лише на мету його прийняття.

Юридичною підставою прийняття вказаного наказу в ньому зазначені: п.п.191.1.4 п.191 ст.191, п.п.191.1.1.14 п.191.1 ст.191, ст.20, п.80.2.5 п.80.2 ст.80, п.52.2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Між тим, фактично підстави для проведення фактичної перевірки встановлені п.80.2 ст.80 ПКУ. Але відповідачем у наказі не визначено конкретної підставі проведення перевірки за .80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ

Оскаржуваний наказ про перевірку не містить жодних посилань на наявність та/або тримання будь-якої інформації про гіпотетичні порушення законодавства України підприємством.

Натомість, вказаний у Наказі підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не містить такої підстави для призначення та проведення фактичної перевірки, як «здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства».

Отже, обрана податковим органом підстава для призначення та проведення перевірки ПП «ФУД СЕРВИС» з одного боку не відповідає зазначеній податковим органом юридичній підставі, а з іншого боку - взагалі не передбачена ПК України в якості підстави для фактичної перевірки.

Позивач з посиланням на практику Верховного Суду (постанови від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18, від 16.09.2021 року у справі №120/1421/20-а, від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 04.09.2020 року у справі №821/1274/18, від 02.09.2020 року у справі №821/1828/16) вказує, що для зазначення підстави проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.02.2022 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 07.04.2022 року задоволено частково клопотання представника ГУ ДПС та продовжено строк на надання відзиву на позов до 26.04.2022 року.

Представник ГУ ДПС надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що в оскаржуваному наказі зазначена підстава для проведення фактичної перевірки - п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, який передбачає наявність хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Функції контролюючих органів чітко визначені в ст.19-1 ПКУ, та зокрема визначають здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп. 19-1.1.14).

У додаток до обґрунтування дотримання положення п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ відповідач зазначив, що фахівцями управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС з метою здійснення контролю, недопущення порушень у сфері підакцизних товарів було проведено аналіз суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію підакцизної групи товарів та проводять розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товару (в т.ч. зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), що свідчить про можливу реалізацію не облікованого товару, в тому числі ПП «ФУД СЕРВИС».

Згідно з п.п.20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

В обґрунтування своїх доводів представник відповідача також посилався на позицію Верховного Суду викладену у постановах від 10.04.2020 року по справі №815/1978/18, від 04.03.2021 року по справі №420/1171/17, від 08.09.2021 року по справі 816/228/17.

15.04.2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, в якій представник вважає неспроможним тлумачення відповідачем пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України щодо нібито друга частина речення вказаного підпункту 80.2.5 містить окрему підставу для проведення фактичної перевірки контролюючим органом, тобто без наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Представник позивача зазначив, для проведення перевірки на підстав підпункту 80.2.5 пункту 80.2. ст.80 ПК України потрібна наявність «інформації про порушення вимог законодавства» та зазначення цієї інформації у наказі про призначення фактичної перевірки. Тобто, для призначення перевірки на підстав вказаного пункту недостатньо лише посилання на здійснення «функцій, визначених законодавством».

Відносно посилань відповідача на доповідну записку, складену начальником управління контролю за підакцизними товарами від 13.01.2021 року за вих №22/15-32-09-05-07 «Щодо проведення фактичних перевірок» позивач повідомляє, що наведений документ не спростовує позивних вимог з причин відсутності в самому оскаржуваному наказі фактичних підстав для проведення фактичної перевірки та нівелює юридичну силу оскарженого наказу. За правовою позицією Верховного Суду предмет перевірки за наказом має відповідати предмету податкової інформації.

Позивач ще раз звертає увагу на висновки Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 04.09.2020 року у справі №821/1274/18, від 02.09.2020 року у справі №821/1828/16 та інших, а також вважає необґрунтованим посилання відповідача на правову позицію ВПВС у постанові від 08.09.2021 року, оскільки в зазначеній справі контролюючий орган був допущений до перевірки, натомість у даній справі відповідач не був допущений до проведення фактичної перевірки.

Розглянувши заяви по суті учасників справи та надані ними докази судом встановлено, що Приватне підприємство «ФУД СЕРВИС» (код ЄДРПОУ 41753685; 65025, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семена Полія, б.108 А) згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване 23.11.2017 року, запис №15561020000064462. Види діяльності: 56.10 діяльність ресторанів, послуги мобільного харчування (основний); 47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами у спеціалізованих магазинах; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

18.01.2022 року ГУ ДПС прийнято наказ №103-п «Про проведення фактичних перевірок», згідно з яким на підставі п.п.191.1.4 п.191 ст.191, п.п.191.1.14 п.191.1 ст.191, ст.20, п.80.2.5 п.80.2 ст.80, п.522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України наказано провести протягом січня 2022 року - лютого 2022 року фактичні перевірки суб`єктів господарювання згідно з переліком, що додається, тривалістю 10 діб з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального, спирту етилового платниками додатків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфер; виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку.

У додатку до наказу наведений перелік суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок, у якому зазначено ПП «ФУД СЕРВИС» за юридичною адресою - вул. Семена Палія,108А, м. Одеса, 65025; адреса об`єкта перевірки - вул. Семена Палія,108А, м. Одеса, 65025, кафе-бар; дата початку перевірки 02.02.2022 року; період діяльності, який буде перевірятися, з 01.01.2020 року по дату закінчення фактичної перевірки; підстава перевірки - п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ (а.с.72-73).

На підставі вказаного наказу посадовим особам ГУ ДПС видано направлення на перевірку: №807/15-32-09-06 від 01.02.2022 року та №808/15-32-09-06 від 01.02.2022 року, в яких зазначена мета перевірки: контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензії, свідоцтва (а.с.76-77).

03.02.2022 року посадові особи ГУ ДПС прибули для проведення перевірки та пред`явили направлення для проведення перевірки та службові посвідчення, проте вони керівником ПП «ФУД СЕРВИС» не допущені для проведення перевірки ПП «ФУД СЕРВИС», код ЄДРПОУ 41753685; 65025, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семена Полія, б.108 А, Кафе, про що ними складений акт відмови від допуску до перевірки. Директором ПП «ФУД СЕРВИС» в акті власноруч зазначено, що в перевірці відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав (а.с.14-15).

04.02.2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентує ПКУ.

Згідно зі ст.62 ПКУ податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до ст.39 цього Кодексу.

Статтею 19-1 ПКУ визначені функції контролюючих органів, до яких віднесено, зокрема: - здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (пп.19-1.1.4); здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп.19-1.1.14).

Відповідно до п.20.1 ст.20 ПКУ контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4); здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів (пп. 20.1.10).

Згідно з п.75.1 ст.75 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом .75.1.3 75.1 ст.75 ПКУ визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПКУ регламентований порядок проведення фактичної перевірки. Згідно з п.80.1 ст.80 ПКУ фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 ст.80 встановлені підстави, за наявності яких фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Зокрема, відповідно до пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПКУ така перевірка може бути проведена у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно з п.80.5 ст.80 ПКУ допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу.

Приписами ст.81 ПКУ передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, - найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Позивач не допустив посадових осіб контролюючих органів, посилаючись на те, що в наказі на перевірку не зазначена у повному обсязі підстава перевірки, а саме містіться лише посилання на пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПКУ без зазначення наявної ат/або отриманої інформації про порушення вимог законодавства, що на думку позивача є необхідним реквізитом наказу, оскільки від цього визначається предмет перевірки.

Відповідач у відзиві стверджує, що пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПКУ містить дві підстави для призначення фактичної перевірки:

наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Друга підстава не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства суб`єктом господарювання.

Представники позивача та відповідача у підтвердження своїх доводів наводять висновки Верховного Суду у справах, розглянутих в касаційному порядку, які повинні бути застосовані судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України при розгляді даної справи.

Зокрема, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18, від 16.09.2021 року у справі №120/1421/20-а, від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 04.09.2020 року у справі №821/1274/18, від 02.09.2020 року у справі №821/1828/16, від 28.10.2021 року по справі №520/10214/20, від 02.12.2021 у справі № 120/3918/20-а.

Представник відповідача посилається на постанови Верховного Суду від 10.04.2020 року по справі №815/1978/18, від 04.03.2021 року по справі №420/1171/17, від 08.09.2021 року по справі 816/228/17.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки спірні правовідносини не можуть бути тотожними, зміст вказаної норми свідчить про те, що спірні правовідносини повинні бути подібними.

Верховний Суд в ухвалі від 21.09.2021 року по справі №120/1421/20-а зазначив, що недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду. Висновок щодо застосування якої норми права викладено у постанові, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 року у справі №1.380.2019.003031 (адміністративне провадження №К/9901/9064/20) також вказано, що подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що основним доводом позивача в обґрунтування позовних вимог є не відображення в наказі інформації про порушення вимог законодавства позивачем, що є обов`язковою умовою для призначення перевірки за пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПКУ, у той же час представник відповідача вважає, що пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПКУ фактично містить дві підстави для призначення перевірки та за підставою в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального не потрібна наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства суб`єктом господарювання.

Жодна справа з наведених учасниками справи не містить окремих мотивованих правових висновків Верховного Суду щодо суті вказаних спірних правовідносин.

Між тим, досліджуючи обставини по справі №815/1978/18 Верховний Суд у постанові від 10.04.2020 року навівши зміст пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПКУ зазначив, що норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень ст.19-1 ПКУ), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а наказ начальника №2799 від 25 квітня 2018 року є законним.

Але вже при прийнятті пізніше постанов Верховний Суд надав наступну оцінку щодо відображення у наказі на перевірку підстави, встановленої пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПКУ.

Так, у постанові від 28.10.2021 року по справі №520/10214/20 за позовом ТОВ «НЬЮ СИСТЕМС АМ» до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу зазначено, що задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ТОВ «НЬЮ СИСТЕМС АМ» вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів та щодо яких саме операцій були встановлені факти сумнівності.

Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав на те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення Товариством вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позову, надав протилежну правову оцінку спірному наказу, зазначивши, що у наказі про проведення перевірки чітко наведено підставу для її призначення, яка визначена пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПКУ - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального. Зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається. При цьому суд взагалі не зазначив про наявність інформації про конкретний факт недотримання позивачем вимог законодавства, що могло б бути підставою для проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПКУ.

В інших постановах Верховного Суду акцентується увага на тому, що наказ про проведення перевірки як акт індивідуальної дії повинен містити всі необхідні відомості щодо підстави проведення перевірки, бути чітким та зрозумілим для суб`єкта господарювання.

Підпункт 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ як підстава для проведення фактичної перевірки в первинній редакції в ПКУ був викладений наступним чином: отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Законом України від 07.07.2011 року №3609-VІ підпункт 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ доповнений словами «а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів».

Подальші доповнення та зміни до вказаної норми не усунули розуміння у застосуванні її щодо потрібності отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства при здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів.

Вирішуючи спірні правовідносини у цієї частині суд вважає, що у даному випадку безумовному застосуванню підлягає принцип, на якому ґрунтується податкове законодавство, встановлений пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПКУ, а саме презумпція правомірності рішень платника податку, тобто рішення повинно прийматися на користь платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно у зв`язку з відсутністю в оскаржуваному наказі відомостей про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства (в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками) він підлягає скасуванню.

Суд також вважає обґрунтованими доводи позивача з посиланням на постанову Верховного суду від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Оцінюючи спірний наказ суд дійшов висновку, що він не відповідає вказаним вимогам акту індивідуальної дії.

ПКУ не містить заборону на видання одного наказу на декілька перевірок різних суб`єктів господарювання, але при цьому наказ повинен містити всі необхідні відомості про кожного суб`єкта господарювання.

Згідно зі ст.81 КАС України в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Оскаржуваний наказ №103-п від 18 січня 2022 року «Про проведення фактичних перевірок» з додатком до нього не містить вказаних відомостей щодо кожного суб`єкта господарювання, оскільки мета визначена загальна, тобто фактично наведений зміст пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ.

Крім того, мета перевірки зазначена в наказі не відповідає меті перевірки вказаній у направленні на перевірку.

У направленні на перевірку вказана мета перевірки: контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

Але здійснення контролю шляхом перевірки дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, наявності ліцензій, свідоцтв передбачено іншою нормою щодо підстав перевірки, а саме пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПКУ.

Також, спірний наказ як акт індивідуальної дії не містить будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. У наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності. Доповідна записка, на яку посилається відповідач у відзиві та копію якої надав (а.с.74-75) також свідчать про порушення РРО відносно підакцизних товарів, при цьому міститься лише посилання на проведений аналіз без наведення його результатів, періоду діяльності, за якій проведений аналіз та підстави для висновку.

За вказаних обставин оскаржуваний наказ в частині проведення фактичної перевірки ПП«ФУД СЕРВИС» не відповідає вимогам ПКУ, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст.77 ПКУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 ПКУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з ГУ ДПС за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 2481,00грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ФУД СЕРВИС» (65025, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семена Полія, б.108 А, код ЄДРПОУ 41753685) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про скасування наказу в частині - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області № 103-п від 18.01.2022 року «Про проведення фактичних перевірок» в частині призначення проведення фактичної перевірки Приватного підприємства «ФУД СЕРВИС».

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ФУД СЕРВИС» судові витрати у сумі 2481,00грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення21.06.2022
Оприлюднено27.06.2022
Номер документу104898986
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю

Судовий реєстр по справі —420/2597/22

Ухвала від 20.10.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 19.10.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Постанова від 12.09.2022

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Ухвала від 07.08.2022

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Ухвала від 26.07.2022

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Рішення від 21.06.2022

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Катаєва Е.В.

Ухвала від 06.04.2022

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Катаєва Е.В.

Ухвала від 24.02.2022

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Катаєва Е.В.

Ухвала від 07.02.2022

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Катаєва Е.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні