Рішення

від 13.06.2022 по справі 372/4705/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4705/21

Провадження № 2-544/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Сташків Т. Г.,

при секретарі Павлик А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Експерт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант- Експерт» (далі - ТОВ «Гарант-Експерт») до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 грудня 2020 року № 01/12/2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 грудня 2020 року між ТОВ «Гарант- Експерт» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/12/2020, відповідно до умов якого виконавець зобов`язаний надати замовнику інформаційно- консультаційні послуги, а замовник зобов`язується здійснити оплату за надані послуги в строки, порядку та на умовах, визначених договором.

Позивач як виконавець у повному обсязі виконав умови укладеного договору, що підтверджується актом прийому-передачі послуг від 31 грудня 2020 року, підписаним відповідачем, проте ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за укладеним правочином та не сплатив визначену грошову суму.

Договором встановлено, що за надані послуги ОСОБА_1 повинен сплатити позивачу винагороду в гривні, що на день сплати буде еквівалентно 8 000,00 доларів США у строк, передбачений у пункті 3.3 договору, а саме:

-сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 28 лютого 2021 року;

-сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 31 березня 2021 року;

-сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 30 квітня 2021 року;

-сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 31 травня 2021 року.

Незважаючи на зазначене, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, а тому з нього підлягає стягненню грошова сума у розмірі 222 131,40 грн, що складається з: 55 860,20 грн (офіційний курс долара США станом на 28 лютого 2021 року 27,9301 * 2000,00 доларів США), 55 770,40 грн (офіційний курс долара США станом на 31 березня 2021 року 27,8852 * 2000,00 доларів США), 55 500,00 грн (офіційний курс долара США станом на 30 квітня 2021 року 27,750 * 2000,00 доларів США), 55 000,80 грн (офіційний курс долара США станом на 31 травня 2021 року 27,5004 * 2000,00 доларів США).

У зв`язку з порушенням виконання зобов`язань на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 4 164,00 грн, виходячи із такого розрахунку:

-сума 3% річних за користування коштами у розмірі 55860,20 грн із 28 лютого 2021 року до 29 листопада 2021 року (274 дні) становить 1258,00 грн;

-сума 3% річних за користування коштами у розмірі 55770,40 грн із 31 березня 2021 року до 29 листопада 2021 року (243 дні) становить 1113,00 грн;

-сума 3% річних за користування коштами у розмірі 55500,00 грн із 30 квітня до 29 листопада 2021 року (213 дні) становить 971,00 грн;

- сума 3% річних за користування коштами у розмірі 55000,80 грн із 30 травня 2021 року до 29 листопада 2021 року (182 дні) становить 822,00 грн.

Крім того, стягненню підлягає розмір боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 8933, 00 грн, виходячи з суми боргу, помноженої на індекс інфляції за всі місяці.

У зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання стягненню підлягає неустойка у вигляді пені. Визначаючи розмір пені, яку позивач також просив стягнути з відповідача, ТОВ «Гарант-Експерт» застосувало формулу:

пеня = сума заборгованості за період * подвійну облікову ставку НБУ в день

прострочення * кількість днів прострочення / 100. Облікова ставка НБУ становила: з 22 січня - 6% річних, з 05 березня - 6,5 % річних, з 16 квітня -7,5% річних, з 18 червня - 7,5 % річних, з 23 липня - 8 % річних, з 10 вересня 8,5% річних, з 22 жовтня - 8,5 % річних. У зв`язку із розрахунком розмір пені становить 22269,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що відповідач не відреагував на досудову вимогу позивача від 20 серпня 2021 року, ТОВ «Гарант-Експерт» просило суд стягнути на його користь із ОСОБА_1 257 497,00 грн, яка складається із 231 064,40 грн суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 4 164,00 грн - 3 % річних, 22 269,00 грн - пені за прострочення оплати замовником послуг.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 372/4705/21. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

До судового засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у поданій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про день та час розгляду справи належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заяв, клопотань та відзив до суду не надіслав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, надавши належну оцінку доказам: кожному доказу окремо, а також взаємному зв`язку доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01 грудня 2020 року між ТОВ «Гарант-Експерт» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/12/2020, відповідно до умов якого виконавець зобов`язаний надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги, а замовник зобов`язується здійснити оплату за надані послуги в строки, порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору з метою підтвердження факту надання послуг виконавцем сторони складають відповідний акт прийому-передачі наданих послуг, що є достатньою підставою для здійснення розрахунків із виконавцем.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що вартість послуг виконавця погоджена сторонами під час підписання договору та складає суму у гривні, що є еквівалентно 8000,00 доларів США.

Сторони домовилися, що замовник здійснює оплату за договором у строк, погоджений сторонами, а саме:

- сума в гривні сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 28 лютого 2021 року;

- сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 31 березня 2021 року;

- сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 30 квітня 2021 року;

- сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 31 травня 2021 року.

Відповідно до пункту 10.1 договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 30 квітня 2021 року, але не раніше повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Після закінчення строку дії договір автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо будь-яка сторона не повідомила іншу про сторону про бажання розірвати договір не пізніше, ніж за 30 календарних дні до дати закінчення договору (пункт 10.2 договору). Згідно з актом від 31 грудня 2020 року прийому-передачі послуг згідно з договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/12/2020 від 01 грудня 2020 року послуги, передбачені вказаним договором, надані якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами договору.

В акті сторони погодили, що за виконану роботу замовник зобов`язується сплатити виконавцеві винагороду у сумі в гривні, що на день сплати буде еквівалентна 8 000,00 доларів США у строк, передбачений пунктом 3.3 договору.

Замовник претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має.

Вказаний акт підписано сторонами договору: ТОВ «Гарант-Експерт» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник).

Також встановлено, що 20 серпня 2021 року ТОВ «Гарант-Експерт» направило ОСОБА_2 вимогу, у якій просило здійснити сплату заборгованості за говором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/12/2020 від 01 грудня 2020 року у розмірі: 222 131,40 грн, 3 % річних у розмірі 2 284,00 грн, суму на яку збільшився борг з урахуванням інфляції - 4 610,00 грн та пеню у розмірі 12529,00 грн, протягом 10 днів із моменту одержання вимоги.

Вказану вимогу вручено відповідачу 25 серпня 2021 року.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судовогорозгляду повинназнаходити своюреалізацію втому числі,у здійсненнісудом правосуддябез формальногопідходу дорозгляду кожноїконкретної справи.Дотримання названогопринципу єнадзвичайно важливимпід часрозгляду судовихсправ,оскільки йогореалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є стягнення грошових коштів за невиконання оплати замовником послуг, 3 % річних, суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також пені за прострочення виконання зобов`язання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

ЦК України безпосередньо не містить правових положень регламентації зобов`язальних інформаційних договірних правовідносин.

Разом із тим, відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, правова природа договору про надання інформаційних послуг ґрунтується на договірних правовідносинах, відповідно до яких одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника - користувача інформаційними послугами) надати інформаційні послуги, результати яких не охороняються як об`єкти права інтелектуальної власності, мають ефект немайнового характеру для замовника - користувача інформаційними послугами, а замовник - користувач інформаційними послугами зобов`язується оплатити виконавцеві інформаційні послуги.

У даній справі, встановлено та не спростовано сторонами, що 01 грудня 2020 року між ТОВ «Гарант-Експерт» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг 01/12/2020, відповідно до умов якого виконавець зобов`язаний надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги, а замовник зобов`язується здійснити оплату за надані послуги в строки, порядку та на умовах, визначених договором.

Суд наголошує, що правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Таким чином, ураховуючи презумпцію правомірності правочину, яка не спростована сторонами у справі, між ТОВ «Гарант-Експерт» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини на підставі договору про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що ТОВ «Гарант-Експерт» виконало обов`язки за спірним правочином, що підтверджується актом від 31 грудня 2020 року прийому-передачі послуг згідно з договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/12/2020 від 01 грудня 2020 року, відповідно до якого послуги, передбачені вказаним договором, надані якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами договору.

Разом із тим, у свою чергу, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, а тому, враховуючи, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, суд вважає наявними правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошову суму винагороди передбачену договором.

При цьому суд погоджується з розрахунком винагороди, наданим позивачем оскільки такий розрахунок відповідає умовам укладеного між сторонами договору та не суперечить вимогам законодавства.

Так, сума грошових коштів (ціна договору), яка підлягає стягненню із замовника, відповідно до умов договору має становити:

- сума в гривні сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 28 лютого 2021 року;

-сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 31 березня 2021 року;

-сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 30 квітня 2021 року;

-сума в гривні, що буде еквівалентна на день оплати 2000,00 доларів США до 31 травня 2021 року (пункт 3.3 договору).

Оскільки відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту повної або часткової оплати грошових коштів та виконання взятих на себе зобов`язань, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гарант-Експерт» грошових коштів у розмірі 222 131,40 грн, що складається з: 55 860,20 грн (офіційний курс долара США станом на 28 лютого 2021 року 27,9301 * 2000,00 доларів США), 55 770,40 грн (офіційний курс долара США станом на 31 березня 2021 року 27,8852 * 2000,00 доларів США), 55 500,00 грн (офіційний курс долара США станом на 30 квітня 2021 року 27,75 * 2000,00 доларів США), 55 000,80 грн (офіційний курс долара США станом на 31 травня 2021 року 27,5004 * 2000,00 доларів США).

Крім того, суд наголошує, що плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством.

У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання.

Щодо стягнення 3 % річних суд погоджується із розрахунком відповідача та вважає, що у зв`язку з порушенням виконання зобов`язань на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 4 164,00 грн, виходячи із такого розрахунку:

-сума 3% річних за користування коштами у розмірі 55860,20 грн із 01 березня 2021 року до 29 листопада 2021 року (274 дні) становить 1258,00 грн;

-сума 3% річних за користування коштами у розмірі 55770,40 грн із 01 квітня 2021 року до 29 листопада 2021 року (243 дні) становить 1113,00 грн;

-сума 3% річних за користування коштами у розмірі 55500,00 грн із 01 травня до 29 листопада 2021 року (213 дні) становить 971,00 грн;

- сума 3% річних за користування коштами у розмірі 55000,80 грн із 01 червня 2021 року до 29 листопада 2021 року (182 дні) становить 822,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті зокрема позики, не суперечить чинному законодавству України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати

Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц

(провадження № 14-446цс18).

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у гривні.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Схожий зазмістом правовийвисновок викладеноВерховним СудомУкраїни упостанові від01березня 2017року усправі №6-284цс17постановах ВерховногоСуду від15вересня 2021року усправі №587/2372/19(провадження№ 61-8837св20),від 22грудня 2021року усправі №757/47199/18 (провадження № 61-15705св20).

У цій справі сторони погодили, що загальна ціна договору визначається як сум вартості всіх наданих послуг, а вартість послуг складає суму в гривні що є еквівалентом 8 000,00 доларів США.

Тобто, у цьому випадку предметом грошового зобов`язання є грошові кошти виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, у зв`язку з чим втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

З огляду на зазначене, враховуючи вказані норми матеріального права та релевантну судову практику, суд робить висновок про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 8 933,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі, та, які полягають у позбавленні його певних прав або у заміні невиконання обов`язку новим, або у покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно- правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання, яким відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18 зроблено висновок про те, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру, та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Сторони у договорі про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/12/2020 від 01 грудня 2020 року не передбачили сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, зазначивши лише, що у разі невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, така цивільно-правова відповідальність та її розмір не встановлена і у Главі 63 ЦК України, якою врегульовано договірні правовідносини щодо надання послуг.

Позивач зазначав про те, що нарахував відповідачу пеню, виходячи з обсягу простроченого зобов`язання та розміру облікової ставки Національного банку України у відповідний день прострочення в межах періоду нарахування, проте не посилається на закон, який її регулює, з урахуванням того, що умовами договору така цивільно-правова відповідальність не передбачена.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені.

Враховуючи те, що позов ТОВ «Гарант-Експерт» підлягає до часткового задоволення, суд згідно з положеннями статті 141 ЦПК України присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: з відповідача в сумі 3 394,40 грн, виходячи з розрахунку: 226 295,40 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 3 862,46 грн (сума сплаченого судового збору) / 257 497,40 грн (розмін заявлених позовних вимог).

Керуючись статтями 4, 12, 76, 81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Експерт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Експерт» (адреса місцезнаходження: Сумська область, м. Шостка, вулиця Щербакова, 1, ЄДРПОУ 39441502) грошові кошти за договором про надання інформаційно- консультаційних послуг від 01 грудня 2020 року № 01/12/2020 у розмірі 222 131,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Експерт» (адреса місцезнаходження: Сумська область, м. Шостка, вулиця Щербакова, 1 ЄДРПОУ 39441502) 3 % річних у зв`язку з порушенням виконання зобов`язань за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 грудня 2020 року № 01/12/2020 у розмірі 4 164,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Експерт» (адреса місцезнаходження: Сумська область, м. Шостка, вулиця Щербакова, 1, ЄДРПОУ 39441502) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 394,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: Т.Г. Сташків