Постанова

від 21.06.2022 по справі 640/12981/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12981/21 Головуючий у І інстанції - Кузьменко А.І.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадженняапеляційну скаргуМіністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекосервіс» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправними дій, бездіяльності та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекосервіс» звернулось до суду з даним позовом,в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту від 13.11.2020 №20/20-1 «Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрекосервіс» у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами»;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перевірки дотримання позивачем вимог міжнародних стандартів і кращих практик цивілізованих держав з транспортування, знешкодження, знищення медичних відходів що містять коронавірус SARS-CoV-2, вимог законодавства, які поширюються на всіх суб`єктів господарювання з 2 по 33 включно і вимог законодавства, які застосовуються лише до певної категорії суб`єктів господарювання з 1 по 34 включно, зазначених в акті від 13.11.2020 №20/20 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, а також зазначений акт від 13.11.2020 №20/20;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19.11.2020 №281 «Про анулювання ліцензії», яким Товариству анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, видану на підставі наказу від 05.01.2018 №2 (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження та видалення);

- зобов`язати відповідача внести зміни до Ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами) і Переліку ліцензіатів на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, розміщеному на офіційному веб-сайті Міндовкілля, вилучивши запис про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «Укрекосервіс», вилучивши запис про набрання чинності зазначеним анулюванням 17.12.2020, і змінивши колір відомостей щодо ТОВ «Укрекосервіс» з червоного кольору на чорний.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує, що ним не було відмовлено у проведенні перевірки, про що зазначено в акті, оскільки там не вказано про будь-які дії, які вчиняли працівники позивача, які б свідчили про недопуск до перевірки або її перешкоджанню.Директор Товариства перебував на лікарняному, уповноважені працівники перебували у відрядженнях, про що було повідомленопредставнику Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 рокуадміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 19.11.2020 №281 «Про анулювання ліцензії», яким анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «Укрекосервіс», видану на підставі наказу від 05.01.2018 №2 (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження та видалення) та зобов`язано Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України внести зміни до ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами) і переліку ліцензіатів на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, розміщеному на офіційному веб-сайті Міндовкілля, вилучивши запис про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «Укрекосервіс», вилучивши запис про набрання чинності зазначеним анулюванням 17.12.2020, і змінивши колір відомостей щодо ТОВ «Укрекосервіс» з червоного кольору на чорний. В іншій частину у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанціїта ухвалити нове рішення провідмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт наголошує, що з огляду на ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ним обґрунтовано було проведено перевірку за фактичним місцем ведення господарської діяльності.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 05.01.2018 №2 ТОВ «Укрекосервіс» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження та видалення).

На виконання наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 11.11.2020 №265 «Про утворення комісії з проведення планової перевірки та проведення планової перевірки ТОВ «Укрекосервіс» Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України з 12 по 13 листопада 2020 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) ТОВ «Укрекосервіс».

12.11.2020 Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України направлено позивачу письмову вимогу щодо надання інформації та переліку документів, що стосуються проведення заходу державного нагляду (контролю) №20/20, якою зобов`язано його до 12.00 годин 13 листопада надати вказані у вимозі інформацію та документи.

13.11.2020 Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України складено акт №20/20 та акт №20/20-1 про відмову ТОВ «Укрекосервіс» у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

На підставі акта від 13.11.2020 №20/20-1 Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України видано наказ від 19.11.2020 №281 «Про анулювання ліцензії ТОВ «Укрекосервіс».

Рішенням Експертно-апеляційної ради ДРС України з питань ліцензування від 08.12.2020 № 4.1 залишено без задоволення скаргу ТОВ «Укрекосервіс» на наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України видано наказ від 19.11.2020 №281, про що позивача повідомлено розпорядженням Державної регуляторної служби України від 10.12.2020 №166.

Не погоджуючись з такими діями і рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень повною мірою не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону № 877-Vдія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії.

Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Отже, відносини щодо дотримання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами регулюються Законом № 877-V.

Статтею 3 Закону № 877-V серед принципів державного нагляду (контролю) визначені такі як здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом, відкритість, прозорість, плановість й системність державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності`від 02.03.2015 № 222-VIII(далі - Закон № 222-VIII)державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону № 222-VIII орган ліцензування - це державний орган, уповноважений законом або Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування господарської діяльності.

Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є органом ліцензування щодо виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, поводження з небезпечними відходами.

Згідно п.п. 1-2 статті 1 Закону № 222-VIII анулювання ліцензії повністю або частково - це позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, на який йому видано ліцензію, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.

Підстави анулювання ліцензії повністю або частково визначені ч. 12 ст. 16 Закону № 222-VIII.

Так, відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону № 222-VIII підставою для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування для здійснення перевірки додержання ліцензіатом відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законних підстав (відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Отже, відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки, прирівнюється до недопуску уповноважених осіб органу ліцензування до проведення перевірки та є підставою для анулювання ліцензії.

У свою чергу зазначена норма передбачає, що відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки прирівнюється до недопуску уповноважених осіб органу ліцензування до проведення перевірки і є самостійною підставою для анулювання ліцензії.

Колегія суддів наголоушє, що в контексті вирішення цієї справи варто з особливою уважністю розмежовувати поняття «місцезнаходження юридичної особи» та «місце провадження господарської діяльності».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 222-VIII місце провадження виду господарської діяльності - це місце (об`єкт, приміщення, будівля, земельна ділянка та/або територія), на якому (у межах якого) суб`єкт господарювання провадить господарську діяльність або яке використовується в його провадженні (може збігатися з місцезнаходженням суб`єкта господарювання).

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IVв Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи і зазначалось вище, з акту від 13.11.2020 №20/20-1 вбачається, що місцем знаходження юридичної особи ТОВ «Укрекосервіс» є: місто Київ, Харківське шосе, 19, офіс 621; місцем провадження господарської діяльності є: Київська область, місто Обухів, вулиця Промислова, 2.

Також, з акту від 13.11.2020 №20/20-1 вбачається, що члени комісії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 12.11.2020 здійснили виїзд за фактичним місцем провадження господарської діяльності ТОВ «Укрекосервіс» за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Промислова, 2, де встановлено відсутність протягом першого дня перевірки директора або уповноваженої особи ТОВ «Укрекосервіс».

Як в акті від 13.11.2020 №20/20-1, так і в оскаржуваному наказі від 19.11.2020 №281 «Про анулювання ліцензії» відповідачем чітко зазначено, що підставою для анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування, який складений відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону № 222-VIII.

Так, місцезнаходженням ТОВ «Укрекосервіс» є: місто Київ, Харківське шосе, 19, офіс 621 (про що вказано в акті від 13.11.2020 №20/20-1), на яку представники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 12.11.2020 не здійснювали вихід, а тому не могли встановити наявність або відсутність керівника або уповноваженої особи за вказаною адресою.

Аналогічна позиція щодо відмови ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону № 222-VIII викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №№814/832/18.

Також, Верховний Суд у постановах від 17.09.2019 у справі № 826/7786/18, від 20.02.2020 у справі № 826/20212/16 зазначив, що відмова у проведенні перевірки передбачає або активні дії службових осіб ліцензіата по недопущенню органу ліцензування до перевірки, невиконання їх законних вимог, або ж усвідомлену умисну бездіяльність ліцензіата з метою переховування від членів комісії.

Колегія суддів, звертає увагу, що в акті від 13.11.2020 №20/20-1 зазначено єдину підставу складення такого акту - відсутність керівника або уповноваженої особи за місцем провадження господарської діяльності, інформація про активні дії або бездіяльність працівників ТОВ «Укрекосервіс», які спричинили недопуск до перевірки, у згадуваному акті відсутня.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказом від 12.03.2020 №20/03/12 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 введено на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрекосервіс» карантинні обмеження та переведено співробітників, які працюють в офісному приміщенні, на роботу із віддаленим доступом, співробітники, які задіяні у виробничому процесі на території промислової бази, перебувають на робочих місцях відповідно до завантаженості.

Також, в матеріалах справи наявний результат лабораторного дослідження від 30.10.2020, згідно з яким у директора ТОВ «Укрекосервіс» виявлено коронавірус.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ від 19.11.2020 №281 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він винесений на підставі акту від 13.11.2020 №20/20-1, який, складено за відсутності законодавчо визначених причин.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, позовні вимоги мають бути задоволені частково.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України- залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова