Постанова

від 20.06.2022 по справі 820/4033/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року

м. Київ

справа № 820/4033/16

адміністративне провадження № К/9901/20926/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача Вернигора О.В.,

представника відповідача Зеленохатова І.Е.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Укрспецкомплект» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (суддя: Сліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року (судді: Мельнікова Л.В., Чалий І.С., Катунов В.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Укрспецкомплект» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВО «Укрспецкомплект» (далі - ТОВ «ВО «Укрспецкомплект», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2016 № 0001341401, №0001351401 та №0001361401.

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся.

Окрім того скаржник вказав на те, що посилання контролюючого органу в акті перевірки на відомості ухвал слідчих суддів та податкову інформацію щодо його контрагентів не можуть слугувати належними та допустимими доказами безтоварності спірних господарських операцій. Також зауважує, що контролюючим органом в акті перевірки були вказані норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), які на дату встановлення порушень не діяли.

Окремо позивач наголошував на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права в частині дослідження матеріалів справи № 820/3822/16, яка не перебувала у провадженні головуючого судді у цій справі.

Як підставу касаційного оскарження скаржник вказав застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2021 по справі №460/143/19, від 21.01.2021 по справі №620/846/19, від 21.10.2020 по справі №620/846/19, від 18.03.2020 по справі №826/18952/14, від 18.03.2021 по справі №480/3371/19 та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, представники сторін підтримали вимоги та обґрунтування, викладені у касаційній скарзі та відзиві на неї, відповідно.

Також представником ГУ ДПС у Харківській області було заявлено клопотання про заміну відповідача, - ГУ ДФС у Харківській області, його правонаступником - ГУ ДПС у Харківській області, у зв`язку із реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби».

Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ВО «Укрспецкомплект» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2013 по 31.12.2015, результати якої оформлено Актом від 17.06.2016 № 322/20-40-14-01-08/37366256. За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України ( тут та далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Торгбуд компані», ТОВ «Бейліш», ТОВ «Бізнесконсалт груп», ТОВ «Інтертранскомплект», ТОВ «Торг Консар», ТОВ «Фай-Торг», ТОВ «Трейд-нік», ТОВ «Каліпсо-2013», ТОВ «Екліпс 2009», ТОВ «Білдінг-Контракт», ТОВ «Торгівельний будинок «Союзнафтогаз-Україна», Приватного підприємства «Постачсервіс-А», ТОВ «Євроінтертранс», ТОВ «Лугторгінвест», ТОВ «Східмегатранс», ТОВ «Агакс будінвест», ТОВ «ТРАФ Альянс», ТОВ «Компанія Еко трейд», ТОВ Регіон бізнес трейд», ТОВ «Крафт сіті», ТОВ «Спецстрой-Київ», ТОВ «БАЛІТА», ТОВ «ГЕТС», ТОВ «Терріка-платц», ТОВ «ВАЛЬТЕС», ТОВ «САНВЕЛ», ТОВ «ВАЛМАРКЕТ», ТОВ «ЕКСКЛЮЗІВ-ПРО», ТОВ «СКАЙ-УНІВЕРС», ТОВ «Укрінвест-БУД», ТОВ «Аркада пром буд», внаслідок непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію ГУ ДФС у Харківській області посилалось на ненадання позивачем для здійснення контрольного заходу документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, та технічної документації, яка встановлює вимоги до його якості, а також наявність у контрагентів ТОВ «ВО «Укрспецкомплект» ознак фіктивності, що встановлені в ході проведеного досудового розслідування в кримінальних провадженнях.

12 липня 2016 року на підставі зазначеного Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001361401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 266?777 грн за основним платежем та 56?243,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001351401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 283?775,00 грн за основним платежем та 70?943,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001341401, згідно з яким зменшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 9?268?403,00 грн та податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 8?847?977 грн.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що фінансово-господарська діяльність позивача з його контрагентами у період, що перевірявся, здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Навіть належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не завжди свідчить про безумовну їх відповідність дійсному змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Аналізуючи реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торгбуд компані», ТОВ «Бейліш», ТОВ «Бізнесконсалт груп», ТОВ «Інтертранскомплект», ТОВ «Торг Консар», ТОВ «Фай-Торг», ТОВ «Трейд-нік», ТОВ «Каліпсо-2013», ТОВ «Екліпс 2009», ТОВ «Білдінг-Контракт», ТОВ «Торгівельний будинок «Союзнафтогаз-Україна», Приватного підприємства «Постачсервіс-А», ТОВ «Євроінтертранс», ТОВ «Лугторгінвест», ТОВ «Східмегатранс», ТОВ «Агакс будінвест», ТОВ «ТРАФ Альянс», ТОВ «Компанія Еко трейд», ТОВ Регіон бізнес трейд», ТОВ «Крафт сіті», ТОВ «Спецстрой-Київ», ТОВ «БАЛІТА», ТОВ «ГЕТС», ТОВ «Терріка-платц», ТОВ «ВАЛЬТЕС», ТОВ «САНВЕЛ», ТОВ «ВАЛМАРКЕТ», ТОВ «ЕКСКЛЮЗІВ-ПРО», ТОВ «СКАЙ-УНІВЕРС», ТОВ «Укрінвест-БУД», ТОВ «Аркада пром буд» у період, що перевірявся, суди попередніх інстанцій встановили, що окремі первинні документи, які повинні супроводжувати такого роду операції, зокрема, такі як сертифікати якості і походження товару та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, не були надані позивачем ані під час податкової перевірки, ані в ході судового розгляду справи.

Так само не надано позивачем доказів на підтвердження технічної можливості означених вище контрагентів виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів).

Крім того, з матеріалів справи судами були встановлені обставини, які викликали обґрунтовані сумніви у реальному характері таких господарських операцій, а саме:

одні і ті ж громадяни представляли інтереси одразу декількох постачальників (так, ОСОБА_1 укладав правочини як керівник постачальників: ТОВ «Компанія «Бейліш» та ТОВ «Валмаркет»; ОСОБА_2 укладав правочини як керівник постачальників: ТОВ «Торгівельний будинок «Союзнафтогаз-Україна» та ТОВ «Спецстрой-Київ»; ОСОБА_3 укладав правочини як керівник постачальників: ТОВ «Постачсервіс-А» та ТОВ «Санвел»; ОСОБА_4 укладав правочини як керівник постачальників: ТОВ «Євроінтертранс» та ТОВ «Східмегатранс»; ОСОБА_5 укладав правочини як керівник постачальників: ТОВ «Компанія Еко Трейд» та ТОВ «Регіон Бізнес Трейд»);

товарно-транспортні накладні за окремими операціями складені на легкові автомобілі преміум класу, а саме на: Lexus GX470 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) у взаємовідносинах із: ТОВ «Торгбуд компані», ТОВ «Торг-Консар», ТОВ «Фай-Торг», ТОВ «Каліпсо-2013», ТОВ «Екліпс 2009», ТОВ «Білдінг Контракт», ТОВ «Торгівельний будинок «Союзнафтогаз-Україна», ТОВ «Лугторгінвест», ТОВ «Регіон бізнес трейд», ТОВ «Спецстрой-Київ», ТОВ «Терріка-плац»; Toyota Land Cruiser 200 (держаний номерний знак НОМЕР_2 ) у взаємовідносинах із: ТОВ «Інтертранскомплект», ТОВ «Торг-Консар», ТОВ «Фай-Торг», ТОВ «Каліпсо-2013», ТОВ «Екліпс 2009», ТОВ «Торгівельний будинок «Союзнафтогаз-Україна», ПП «Постачсервіс-А», ТОВ «Євроінтертранс», ТОВ «Східмегатранс», ТОВ «Крафт сіті», ТОВ «Регіон бізнес трейд», ТОВ «Компанія Еко трейд»; Mercedes-Benz GL550 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) у взаємовідносинах із: ТОВ «Агакс буд інвест», ТОВ «ВАЛМАРКЕТ», ТОВ «ЕКСКЛЮЗІВ-ПРО», ТОВ «СКАЙ-УНІВЕРС», ТОВ «Аркада пром буд».

До справи заявником не подано жодних доказів оформлення подорожніх листів на ці автомобілі та їх технічної придатності до перевезення вантажів з огляду на фізичні параметри товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, оглянуті судами копії товарно-транспортних накладних як адресу місця одержання товару містять відомості про місцезнаходження офісних приміщень постачальників, а не складських приміщень.

В контексті встановлених обставин суди дійшли висновку, що в акті перевірки контролюючий орган у даному конкретному випадку виклав детальні мотиви з приводу відсутності у контрагентів позивача ресурсів, необхідних для виконання операцій із постачання товарів (відомості документів обов`язкової податкової звітності про відсутність подій придбання аналогічних товарів, відсутність документів про легальне джерело походження товарів, відсутність складських приміщень, відсутність персоналу, значна віддаленість контрагентів один від одного).

При цьому, суди врахували твердження позивача, стосовно принципу індивідуальності платника податків і той факт, що жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Разом з тим, зауважили, що позивачем в ході судового розгляду справи не надано доказів на підтвердження здійснення комплексу операцій, як зі сторони позивача, так і контрагентів, які забезпечують фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей між учасниками ланцюга поставок з понесенням певних витрат, пов`язаних з обслуговуванням означених поставок, тобто переміщення чітко визначеної кількості й асортименту товару в необхідну точку, оптимальним маршрутом за необхідний час, проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, здійснення контролю за станом виконання придбання/поставки ТМЦ, тощо.

У постановах Верховного Суду від 13.11.2020 року у справі № 820/820/18 та від 12.11.2020 року у справі № 820/6554/16 міститься правовий висновок, у силу якого адміністративному суду під час розв`язання спору належить з`ясовувати реальну змогу контрагентів платника податків-постачальників до виконання власних господарських зобов`язань за вчиненими правочинами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Вищезазначена позиція колегії суддів узгоджується із висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2020 року по справі № 826/7760/15.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами, у тому числі і контрагентами підприємства-позивача, відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 05.03.2020 року по справі № 826/9368/15.

Враховуючи обставини цієї справи та з урахуванням наведених вище правових позицій Верховного Суду суди дійшли висновку, що отримана ТОВ «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» податкова вигода у вигляді права на збільшення валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є безпідставною, оскільки факт надходження у розпорядження позивача товарно-матеріальних цінностей саме від тих суб`єктів господарювання, які згадані у документах обов`язкової податкової звітності платника, слід визнати недоведеним.

При цьому, аналізуючи доводи позивача стосовно посилання контролюючого органу на пункти ПК України, які на дату встановлення порушень не діяли, суди дійшли висновку, що таке порушення не спростовує неправомірного визначення ТОВ «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» задекларованих показників, встановлених відхиленням між даними звітів про фінансові результати та бухгалтерським обліком.

Стосовно доводів позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині дослідження матеріалів іншої справи, такі повно та детально були проаналізовані судом апеляційної інстанції, внаслідок чого встановлено, що матеріали справи № 820/3822/16 витребовувались судом для встановлення факту неодноразового подання позивачем до суду одного і того ж самого позову про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області від 12.07.2016 року № 0001341401, №0001351401 та № 0001361401.

Більш того, як правильно зауважено судом апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на доказах по справі № 820/3822/16, а тільки дають підстави дійти до переконання про наявність ознак зловживання позивачем своїм процесуальним правом.

Аналізуючи доводи позивача про те, що матеріали у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні з огляду на зміст ст. 83 ПК України не можуть мати беззаперечного юридичного статусу доказів вчинення особою податкового правопорушення, а також про те, що відомості самостійно складених контролюючими органами письмових документів у вигляді: податкової інформації, узагальнення податкової інформації, неможливості проведення зустрічної звірки, неможливості проведення податкової перевірки за загальним правилом не можуть мати беззаперечного юридичного статусу доказів вчинення особою податкового правопорушення, колегія суддів їх підтримує, однак вважає, що у контексті обставин даного спору такі доводи не можуть бути визнані самостійною та достатньою підставою для спростування висновків суду по суті спору, які є результатом загальної оцінки доказів та обставин справи у їх скупності.

Таким чином, позивачем під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав до скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2021 по справі №460/143/19, від 21.01.2021 по справі №620/846/19, від 21.10.2020 по справі №620/846/19, від 18.03.2020 по справі №826/18952/14, від 18.03.2021 по справі №480/3371/19 за подібних, на його переконання, правовідносин. Однак, при цьому посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В свою чергу, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Укрспецкомплект», - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська