Рішення

від 05.06.2022 по справі 754/14889/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1249/22

Справа №754/14889/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ХАУЗ» про захист прав споживача, стягнення коштів за невиконання договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «ІН-ХАУЗ» про захист прав споживача, стягнення коштів за невиконання договору. Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.12.2019 року між ним та відповідачем був укладений Договір з надання будівельних послуг. Згідно умов договору Товариства взяло на себе зобов`язання надавати позивачу будівельні послуги, а саме: підготувати проект та згідно проекту збудувати в обумовлені строки заміський будинок, загальною площею 53 кв.м., згідно затвердженого ескізного проекту. Роботи, перелічені у договорі, мали виконуватися поетапно, відповідно до зазначеного плану-графіка, а їх загальна вартість становить 128774, 00 грн., що еквівалентно на день підписання договору 4999, 00 Євро. У договорі вказаний графік, згідно якого оплата будівельних послуг розбита на 3 етапи. Перші два платежі були здійснені позивачем у сумі 1500, 00 Євро. Після укладення Договору генеральний директор Товариства обіцяв, що протягом місяця позивачу буде надано для узгодження ескізний проект будинку. Проте після збігу обумовленого строку жодних ескізних проектів надано позивачу не було, на його звернення повідомлено, що він знаходиться на стадії розробки. У подальшому представники відповідача взагалі перестали виходити на зв`язок. У липні 2020 року у телефонній розмові з генеральним директором Товариства позивачу було запропоновано розірвати договір, на що він погодився. 17.07.2020 року між сторонами було укладено Додаткову угоду, відповідно до якої сторони домовились вважати Договір від 26.12.2019 року розірваним, а відповідач зобов`язувався повернути позивачу грошові кошти у термін до 30 банківських днів. Проте до цього часу грошові кошти не повернуто. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь авансовий платіж у розмірі 1500, 00 Євро, що еквівалентно 46905, 15 грн., пеню за прострочення виконання робіт за 539 днів у розмірі 21891, 58 грн., 3 % річних у розмірі 2077, 96 грн.; інфляційні витрати у розмірі 5065, 76 грн.

У судове засідання позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить проводити розгляд справи в його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 26.12.2019 року між позивачем ОСОБА_1 , з однієї сторони, та відповідачем ТОВ «ІН-ХАУЗ», з другої сторони, був укладений Договір з надання будівельних послуг № Е-2020/5.

Згідно умов договору Товариства взяло на себе зобов`язання надавати позивачу будівельні послуги, а саме: підготувати проект та згідно проекту збудувати в обумовлені строки заміський будинок, загальною площею 53 кв.м., згідно затвердженого ескізного проекту.

Роботи, перелічені у договорі, мали виконуватися поетапно, відповідно до зазначеного плану-графіка, а їх загальна вартість становить 128774, 00 грн., що еквівалентно на день підписання договору 4999, 00 Євро. У договорі вказаний графік, згідно якого оплата будівельних послуг розбита на 3 етапи. Перші два платежі були здійснені позивачем у сумі 1500, 00 Євро.

Після укладення Договору генеральний директор Товариства обіцяв, що протягом місяця позивачу буде надано для узгодження ескізний проект будинку. Проте після збігу обумовленого строку жодних ескізних проектів надано позивачу не було, на його звернення повідомлено, що він знаходиться на стадії розробки. У подальшому представники відповідача взагалі перестали виходити на зв`язок.

У липні 2020 року у телефонній розмові з генеральним директором Товариства позивачу було запропоновано розірвати договір, на що він погодився. 17.07.2020 року між сторонами було укладено Додаткову угоду, відповідно до якої сторони домовились вважати Договір від 26.12.2019 року розірваним, а відповідач зобов`язувався повернути позивачу грошові кошти у термін до 30 банківських днів. Проте до цього часу грошові кошти не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов"язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов"язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із змісту зобов"язання.

Статтею 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов"язання сторін припиняються. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено при розгляді справи, позивач виконав свої зобов"язання за Договором від 26.12.2019 року, частково сплативши вартість послуг (відповідно до встановленого графіку), а відповідач умови Договору порушив, свої зобов"язання не виконав, грошові кошти за невиконання зобов"язань не повернув, незважаючи на встановлені у Додатковій угоді зобов`язання.

Враховуючи викладене вище та вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині стягнення авансового платежу у розмірі 46905, 15 грн., що еквівалентно 1500, 00 Євро, підлягають задоволенню.

Що стосується інших вимог, то слід зазначити наступне.

Частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно із договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов"язання, не звільняє його від виконання зобов"язання в натурі.

Пунктом 5.4 Договору від 26.12.2019 року визначено, що загальна вартість замовлення становить 128774, 00 грн.

Згідно із п. 6.1 Договору Виконавець зобов`язується у термін до 90 календарних днів надати Замовнику послуги, передбачені цим Договором, тобто до 01.04.2020 року. Термін прострочення виконання зобов`язання станом на 21.09.2021 року становить 539 днів.

Пеня за прострочення виконання робіт за 539 днів становить 21891, 58 грн. (128774 Х 3% х 539 днів=2082275, 58 грн.). Однак, розмір пені не повинен перевищувати подвійну ставку НБУ. Так, ставка НБУ станом на 21.09.2021 року складає 8, 5 %, подвійна ставка - 17 %, а тому пеня за прострочення виконання робіт становить 21891, 58 грн. (128774, 00 х 17%).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Оскільки виконавець, одержавши суму попередньої оплати за роботу, своєчасно не виконана її згідно з умовами договору та не відреагував на вимогу позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 2077, 96 грн. (46905, 15 грн. х 3%):365 днів х 539 днів).

Також відповідач повинен сплатити позивачу інфляційні втрати за період з 01.04.2020 року по 31.08.2021 року у розмірі 5065, 76 грн., згідно із розрахунком, наданим позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за невиконання умов договору, а тому суд позов ОСОБА_1 підставним та обґрунтованим, а тому таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 525, 526, 610, 611, 625, 629, 638, 652, 653 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ХАУЗ» про захист прав споживача, стягнення коштів за невиконання договору - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ХАУЗ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за невиконання умов Договору з надання будівельних послуг від 26.12.2019 року, а саме: аванс у розмірі 46905, 15 грн., пеню за прострочення виконання робіт у розмірі 21891, 58 грн., інфляційні втрати у розмірі 5065, 76 грн., 3 % річних у розмірі 2077, 96 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ХАУЗ» на користь держави судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІН-ХАУЗ», код ЄДРПОУ 40419428, адреса: м. Київ, пр.. Правди, 66А.

Повний текст рішення виготовлений 14 червня 2022 року.

Суддя О.В.Лісовська