Постанова

від 13.06.2022 по справі 757/63344/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/63344/16-ц Головуючий у 1-й інст. - Бусик О.Л.

Апеляційне провадження 22-ц/824/6713/2022 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргудержавного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчука Миколи Володимировича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчука Миколи Володимировича в межах виконавчого провадження №65525264,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчука Миколи Володимировича в межах виконавчого провадження №65525264, в якій просив визнати бездіяльність та неправомірні дії державного виконавця Печерського РВ ДВС Нагайчука М.В. відносно виконання виконавчого листа виданого 06 червня 2017 року Печерським районним судом м. Києва та скасувати постанову державного виконавця Нагайчука Миколи Володимировича Печерського РВДВС у м. Києві від 22 жовтня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження №65525264.

Посилається на те, що на виконанні Печерського РВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), перебувала ухвала - мирова угода № 757/63344/16-ц, затверджена та видана Печерським районним судом м. Києва 06 червня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу в розмірі 30 265,00 доларів США (виконавче провадження № 65525264).

22 жовтня 2021 року державним виконавцем Печерського РВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Нагайчуком М.В. в межах вказаного виконавчого провадження, прийнято постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», в зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем заходи відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Посилається на те, що на ім`я боржника зареєстровано транспортні засоби, він є власником нерухомого майна, а також ОСОБА_2 є керівником, головним бухгалтером і засновником низки підприємств і організацій.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчука Миколи Володимировича в межах виконавчого провадження №65525264 - задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчука Миколи Володимировича, щодо прийняття постанови від 22 жовтня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №65525264.

Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчука Миколи Володимировича від 22 жовтня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 65525264.

У задоволенні інших вимог скарги - відмовлено

Не погоджуючись з ухвалою суду, 25 січня 2022 року державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчук Микола Володимирович - подав апеляційну скаргу, в якій, посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права та просить ухвалу Печерського районного суду міста Києві від 23 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні скарги відмовити.

Посилається на те, що повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа.

Крім того, посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги факт того, що ОСОБА_1 було подано застарілу інформацію яка була отримана до відкриття виконавчого провадження № 65525264 та яка не відповідає дійсності.

Посилається на те, що державним виконавцем вжито всіх заходів передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» та судом першої інстанції не оцінено документів які були подані державним виконавцем до суду першої інстанції в період здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 65525264.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Задовольняючи частково скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не вжито всіх заходів примусового виконання рішення, та незаконно повернуто виконавчий документ стягувачу ОСОБА_1 .

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що у Печерському РВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) на виконанні перебувало виконавче провадження № 65525264 з виконання ухвали - мирової угоди № 757/63344/16-ц, затвердженої та виданої Печерським районним судом м. Києва 06 червня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 30 265,00 доларів США.

22 жовтня 2021 року державним виконавцем Печерського РВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Нагайчуком М.В. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» в зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем заходів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. (а.с. 5).

Згідно з відомостями Територіального сервісного центру № 8046 у м. Києві від 17 січня 2020 року № 31/26-39, станом на 17 січня 2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано наступні транспортні засоби: автомобіль марки Ford, модель Sierra, 1988 року випуску та марки Mitsubishi, модель Pajero, 2007 року випуску, а з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 201225053 від 21 лютого 2020 року), вбачається, що містяться відомості про право власності боржника на будинок, загальною площею 43,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 06 грудня 2004 року.

Крім того, відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 24 січня 2020 року , ОСОБА_2 отримував доходи від низки податкових агентів (товариств з обмеженою відповідальністю), а також є керівником, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Житомирагролімітед» (код ЄДРПОУ 34650029), керівником ТОВ «Вітафлора» (код ЄДРПОУ 37141971), керівником, головним бухгалтером ТОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «SSOverseasLTD» (код ЄДРПОУ 20021398) та засновником Міжнародної громадської організації «Товариство гуманітарних, культурних, економічних зав`язків України та Бангладеш» (код ЄДРПОУ 34575366), по 3 квартал 2019 року.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Права виконавця під час здійснення виконавчого провадження визначені в частині 3 зазначеної статті.

Судом встановлено, що державним виконавцем не вчинено всіх дій, які передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження» і направлені на виконання рішення суду, а саме: не проведено арешт і опис майна боржника та подальше його відчуження; не отримано від банківських та інших фінансових установ, підприємств і організацій інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, відомості про заробітну плату, та інші доходи ОСОБА_2 .

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатним.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем Печерського РВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Нагайчуком М.В. не здійснено всіх необхідних дій у виконавчому провадженні № 65525264, що призвело до порушення прав стягувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги скарги в частині визнання неправомірних дій та скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню, оскільки державним виконавцем не вжито всіх заходів примусового виконання рішення, і як наслідок, незаконно повернуто виконавчий документ стягувачу ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 було подано застарілу інформацію, яка була отримана до відкриття виконавчого провадження № 65525264 та яка не відповідає дійсності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки скаржником не надано доказів які б спростували інформацію надану ОСОБА_1 .

Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем вжито всіх заходів передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції такі докази надані не були.

Інших доводів в чому полягає незаконність постановленої ухвали суду апеляційна скарга не містить.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої у справі ухвали.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчука Миколи Володимировича - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 червня 2022 року.

Головуючий

Судді