Рішення

від 16.06.2022 по справі 711/1371/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1371/22

Номер провадження2/711/1378/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2022 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О.Г.

при секретарі судових засідань: Зайцевій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» про стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» про стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 03.07.2013 року по 27.11.2020 року вона працювала в ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)».

Наказом Міністерства юстиції України від 11.09.2020 № 3144/5 «Про припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№62) прийнято рішення про припинення ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» шляхом ліквідації за рішенням засновника юридичної особи.

Наказом в.о. директора ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» від 27.11.2020 № 17/ОС-20 «Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства» її звільнено з посади начальника планово-економічного відділу ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» з 27.11.2020 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вказує, що станом на день звільнення їй не виплатили нараховану заробітну плату в сумі 53654 грн.99коп., що підтверджується розрахунковим листом за листопад 2020 та Довідкою про розмір заборгованості по заробітній платі від 03.12.2020 № 6/203. Тобто, з нею не був проведений повний розрахунок при звільненні.

Остаточний розрахунок з виплати нарахованої заробітної плати з нею проведено 21.12.2021.

Вказує, що оскільки, вона була звільнена 27.11.2020, тому розрахунковим періодом слід вважати два попередні повністю відпрацьовані місяці вересень та жовтень 2020 року. Відповідно до довідки від 27.11.2020 року № 00000000015, виданої відповідачем, її заробітна плата за останні два місяці перед звільненням за вересень 2020 року становила 7223,19 грн., а за жовтень 2020 року 8828,32 грн.

Протягом останніх двох календарних місяців роботи (вересень-жовтень 2020 року), що передували звільненню, було 43 робочих дня. Сукупний заробіток за два останніх місяці роботи перед звільненням склав 16051 грн.51 коп., тобто, середньоденний заробіток становить 373,29 грн. (16051,51 грн./43 роб.). Таким чином, сума середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 28.11.2020 року по 21.12.2021 року складає 99295,14 грн. (373 грн.29коп. (за 1 день) грн.Х266 робочих днів.

Просить стягнути з ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» на її користь середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 28.11.2020 року по 21.12.2021 року в сумі 99295 грн.14 коп з відрахуванням (утриманням) податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

18 березня 2022 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 надала заяву, в якій зазначила, що просить справу слухати за її відсутності. Також, вказала, що позов підтримує та просить його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованого повідомлення.

А тому, суд на підставі ст. ст. 280 282 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Трудової книжки НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 з 03.07.2013 року по 27.11.2020 року перебувала в трудових відносинах з ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)».

Відповідно до Витягу з Наказу № 17/ОС-20 від 27 листопада 2020 року «Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства», ОСОБА_1 начальника планово-економічного відділу підприємства з 27.11.2020 року звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України (в зв`язку з ліквідацією підприємства). Крім того, вказаним наказом також передбачено виплатити їй компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи 03.07.2018-02.07.2019 7 календарних дня, 03.07.2019-02.07.2020 28 календарних дня; 03.07.2020-26.11.2020 11 календарних дня, а також виплатити вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати.Бухгалтерії підприємства зі звільненими працівниками провести повний розрахунок відповідно до законодавства та колективного договору.

Як вбачається з розрахункового листка за листопад 2020 року, в листопаді 2020 року відповідачем було виплачено ОСОБА_1 15116,81 грн., крім того борг за підприємством на кінець місяця становить 53654,99грн.

За період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року сума сукупного доходу ОСОБА_1 склав 99781,04 грн., що підтверджується довідкою від 27.11.2020 року №00000000015.

Відповідно до Довідки № 61203 від 03.12.2020 року, державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» має заборгованість по виплаті заробітної плати, загальна сума заборгованості на 01.12.2020 року складає 53654 грн.99коп.

Також, відповідно до Довідки від 13 червня 2022 року № 47, виданої ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)», ОСОБА_1 була звільнена 27.11.2020 року з посади начальника планово-економічного відділу. Дохід за період з 01.01.2020 по 31.10.2020 року склав 57250 грн.10коп. Згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 середньоденний заробіток за два повних місяця перед звільненням складає 373,29 грн. (16051 грн.51коп. за 43 робочих дня). Сума забогоргованості по виплаті заробітної плати підприємства на момент звільнення ОСОБА_1 на 01.12.2020 року складала 53654 грн.99 коп. Кількість робочих днів згідно діючого законодавства при п`ятиденному робочому тижні за період з 28.11.2020 року по 21.12.2021 року складає 268 робочих дня.

У матеріалах справи наявна виписка з карткового рахунку ОСОБА_1 , виданої АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 від 14.03.2022, з якої вбачається, що 21.12.2021 їй було виплачено заробітну плату за листопад 2020 року в сумі 9854 грн. 99коп.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інш.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95 (1949), яка ратифікована 30.06.1961р. закріплює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України (позовна заява надійшла до суду 15.03.2022) з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі №4-рп/2012.

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Як визначено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як зазначалося вище, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24грудня 1999року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Втім, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п`ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно пункту восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з такого, що оскільки позивач був звільнена 27.11.2020 року, тому розрахунковим періодом слід вважати два попередні повністю відпрацьовані місяці вересень та жовтень 2020 року.

Відповідно до довідки від 13 червня 2022 року № 47, виданої відповідачем, заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням становила 16051 грн.51 коп.(7223 грн.19 коп.+8828грн.32коп.) за вересень 2020 та жовтень 2020. Протягом останніх двох календарних місяців роботи (вересень-жовтень 2020 року), що передували звільненню було 43 робочі дні. Сукупний заробіток за два останніх місяці роботи перед звільненням склав 16051,51 грн.грн., тобто середньоденний заробіток становить 373грн. 29коп. (16051 грн.51 коп.грн./43 робочих дні).

Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 28.11.2020 року по 21.12.2021 року становить 266 робочих днів.

У зв`язку з вищезазначеним розрахунок середнього заробітку повинен бути проведений шляхом множенням кількості робочих днів за зазначений період на середньоденну заробітну плату за останні два місяці роботи.

За таких обставин, до стягнення з підприємства на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 28.11.2020 року по 21.12.2021 року , тобто за 266 робочих днів при середньому заробітку 373 грн.29 коп.

Слід зазначити, що в наданій Довідці № 47 від 13 червня 2022 року відповідачем невірно (помилково) зазначено кількість робочих днів за період з 28.11.2020 року по 21.12.2021 рік (268 днів).

Таким чином, розмір середнього заробітку за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 28.11.2020 року по 21.12.2021 рік становить 99295 грн. 14 коп., який і підлягає до стягнення з підприємства на користь ОСОБА_1 .

При цьому, стягнення з відповідача на користь позивача розміру середнього заробітку за несвоєчасну виплату заробітної плати звільненому працівнику, слід здійснити з обов`язковим відрахуванням (утриманням) податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Тож,відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 992грн. 40коп.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.4, 5, 19, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 267, 274, 275, 279, 280-282, 353, 354, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» про стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» (код ЄДРПОУ 08681057, місце знаходження м.Черкаси вул.Сурікова, буд.30) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_3 ) середній заробіток за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 99295 грн. 14 коп., з обов`язковим відрахуванням (утриманням) податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» (код ЄДРПОУ 08681057, місце знаходження м.Черкаси вул. Сурікова, буд.30) в дохід держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційної інстанції.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий: О. Г. Казидуб