Рішення

від 05.06.2022 по справі 504/449/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/449/22

Номер провадження 2/504/1197/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2022смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Вінської Н.В.,

секретаря Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Доброслав у цивільну справу за позовом Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2022 року представник Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 збитки у вигляді упущеної вигоди, завдані використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у розмірі 148 774 грн 34 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області ОСОБА_1 вже тривалий час використовується земельна ділянка розміром 0,1024 га. На вказаній земельній ділянці розташоване нежитлове приміщення, яке використовується для розміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. В супереч діючому законодавству України, відповідачка, з моменту оформлення права власності на будівлю кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ухилялася від укладання. з Каїрською сільською радою, а тепер й з Курісовською сільською радою договору оренди землі. Відповідачкою ігнорувалися неодноразові звернення органів місцевого самоврядування, щодо необхідності укладання договорів оренди та сплати за використання земельної ділянки.

Рішенням Курісовської сільської ради від 09 листопада 2021 року №294-VIII громадянці ОСОБА_1 було передано в оренду земельну ділянку комунальної власності із земель житлової та громадської забудови розміром 0,1024 га. з кадастровим номером 5122781500:02:001:0175 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане рішення разом із супровідним листом та підписаним сільською радою договором оренди земельної ділянки представниками Відповідачки, були отримані 07.12.2021 року. Однак до цього часу договір так і не підписаний, право оренди не оформлено, а кошти за користування земельною ділянкою - не сплачуються.

Таким чином позивач вказує на те, що бездіяльність ОСОБА_1 щодо не вжиття передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвела до неодержання територіальною громадою с. Курісове доходів. Відтак, сільській раді як власнику землі завдано збитки.

У судове засідання представник позивача Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області Горбань М.О., надав заяву якою просить розглядати цивільну справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Родіонов А.В. надав до суду письмові пояснення та справу просив розглянути, без участі представника відповідача. Згідно наданих пояснень, на переконання представника відповідача звертаючись до суду із позовом позивач не обґрунтовував фактичний розмір недоотриманої орендної плати в сумі 148 774,34 грн, оскільки у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки встановлений сукупний коефіцієнт (КмЗ) у розмірі 0,8400. Але, оскільки у спірний період, за який, з твердження позивача виникла заборгованість відповідача за користування земельною ділянкою при визначені грошової оцінки, невідомо на підставі якого документу було прийнято рішення сільською радою про застосовування саме такого коефіцієнт (КмЗ) у розмірі 0,8400. Виходячи з вище викладеного, відповідач не визнає вказаний витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки належним доказом у справі на підтвердження розміру заборгованості відповідача.

Дослідивши матеріали справи з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 квітня 2007 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно будівлю кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

04 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась до голови Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області із заявою, якою просила передати їй в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,1024 га з кадастровим номером 5122781500:02:001:0175 та цільовим призначенням будівництва та обслуговування будівель торгівлі яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Рішенням XV сесії VIII скликання Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 09 листопада 2021 року № 294 - VIII 08.06.2011 року вирішено передати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 5122781500:02:001:0175, площею 0,1024 га строком на 49 (сорок дев`ять) років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Доручено сільському голові ОСОБА_2 укласти з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки строком на 49 (сорок дев`ять) років та встановити орендну плату в розмірі 11,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5106263892018 інформація про зареєстроване право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122781500:02:001:0175, площею 0,1024 га в Державному земельному кадастрі відсутня .

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 5122781500:02:001:0175, площею 0,1024 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки станом на 01.01.2021 року становить 472 299,52 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області суд виходить з того, що позивачем не вірно визначено характер виниклих з відповідачем правовідносин та помилково обрано спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення з ОСОБА_1 збитків за бездокументарне користування земельною ділянкою, тоді як, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Предметом позову у справах, у яких після переходу права власності на нерухоме майно (будівлю) новий власник такого майна використовує земельну ділянку без оформлення відповідного права (укладення договору оренди тощо), може бути стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, а не відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Як наслідок невірно обраного способу захисту позивачем для розрахунку суми пред`явленої до стягнення з відповідача помилково використано Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, тоді як вірно було б розрахувати до стягнення розмір орендної плати яку відповідач безпідставно зберіг у себе.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22Цивільного кодексуУкраїни збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 152Земельного кодексуУкраїни власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156Земельного кодексуУкраїни власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексівУкраїни відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83Цивільного кодексуУкраїни (такий висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексуУкраїни для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15Земельного кодексуУкраїни право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125Земельного кодексуУкраїни право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Водночас, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи наявний розрахунок збитків (не одержаного доходу), нанесеного відповідачем позивачу у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки без наявності документів, що посвідчують право на неї.

Вказаний вище розрахунок збитків проводився позивачем відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, якою затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Вказаний Порядок призначений для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі або землекористувачам, а не для розрахунку безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди у разі переходу права власності на нерухоме майно (будівлі).

Крім того, позивачем при розрахунку розміру збитків використано нормативно грошову оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2021 року, яка становила 472 299,52 грн, та яка не може бути використана для здійснення розрахунку за 2019 та 2020 роки. При здійсненні наведеного позивачем розрахунку позивач посилається також на затверджену процентну ставку за оренду земель Курісовської громади в межах населених пунктів с. Каїри - в 2019-2020 рр - 10%, в 2021 р. - 11,5% проте доказів встановлення такої відсоткової ставки суду не надано.

Таким чином, оскільки цим Порядком врегульовано питання відшкодування саме збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам, тому він не підлягає застосуванню до спірних позадоговірних (кондикційних) правовідносин щодо використання земельної ділянки без проведення плати за неї, які склалися між сторонами з приводу збереження відповідачем майна (грошових коштів у розмірі орендної плати) без достатньої правової підстави.

Отже, у задоволенні позову належить відмовити у зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог до відповідача про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 265, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Вінська Н. В.