Ухвала

від 19.06.2022 по справі 904/6714/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

20.06.2022 м.Дніпро Справа № 904/6714/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Чередка А.Є., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення

у справі № 904/6714/20

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Копер", м. Дніпро

про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів кооперативу, рішення членів правління кооперативу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Копер", в якому просив:

- визнати протиправним з 18.10.2014 та скасувати рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Копер" від 18.10.2014, оформлених протоколом N 2 Загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив "Копер" від 18.10.2014;

- визнати протиправним з 08.02.2014 та скасувати рішення членів правління Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Копер" від 08.02.2014, оформлених протоколом N 1 засідання членів правління Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Копер" від 08.02.2014.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 у справі № 904/6714/20 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним з 18.10.2014 та скасовано рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Копер" від 18.10.2014, оформлене протоколом N 2 Загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив "Копер" від 18.10.2014 в частині виключення із членів кооперативу ОСОБА_1 і передачі його гаража новому власнику. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2021 виправлено описку в резолютивній частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 у справі № 904/6714/20. Викладено четвертий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Копер" (49072, м. Дніпро, провулок Тюменський, буд. 23-К, ідентифікаційний код 20305380) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп., видати наказ.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 у справі № 904/6714/20 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування рішення загальних зборів та прийняти в цій частині нову постанову про повну відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи справу, не врахував, що наразі власником гаражу, на який претендує позивач у даній справі, з 2018 року є ОСОБА_2 . Оскаржуваним рішенням порушуються його права та майнові інтереси, як власника гаражу, адже фактично скасовано рішення про право кооперативу передати гараж новому власнику, але нового власника не залучено до участі у справі. Скаржник стверджував, що він є учасником спірних правовідносин, оскільки скасування рішення про право на передачу гаражу тягне за собою повернення гаражу новому власнику.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 у справі № 904/6714/20, оскільки оскаржувані у даній справі рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Копер" від 18.10.2014, оформлені протоколом N 2 Загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив "Копер" від 18.10.2014 та рішення членів правління Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Копер" від 08.02.2014, оформлені протоколом N 1 засідання членів правління Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Копер" від 08.02.2014 не стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 .

Представником ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якої просить ухвалити додаткове судове рішення яким вирішити питання про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) ОСОБА_1 у розмірі 2 000,00 грн. в зв`язку з апеляційним переглядом даної справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2022 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №904/6714/20. Розгляд заяви призначено в судове засідання на 20.06.2022.

В судове засідання з`явився ОСОБА_2 .

Інші учасники справи не з`явилися в судове засідання. Були повідомлені про час розгляду заяви.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази завчасного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду заяви, колегія вважає можливим розглянути подану заяву за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 цієї ж статті).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Зокрема, частиною п`ятою статті 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Аналіз ст. ст. 129, 130 ГПК дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК, оскільки вказана норма є спеціальною (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17).

В постановах від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 16.06.2021 у справі №904/9024/16 Верховний Суд зазначив, що за змістом положень статті 130 Господарського процесуального кодексу України однією із умов для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, мають бути необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом.

Тобто стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

В силу положень статті 74 ГПК України обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

А тому, стороні/особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат, внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були ним вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується тощо.

Разом з тим колегія зазначає, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 було закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 у справі № 904/6714/20, з підстав, що оскаржувані у даній справі рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Копер" від 18.10.2014, оформлені протоколом N 2 Загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив "Копер" від 18.10.2014 та рішення членів правління Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Копер" від 08.02.2014, оформлені протоколом N 1 засідання членів правління Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Копер" від 08.02.2014 не стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , з огляду на що апелянт не має процесуального статусу учасника справи № 904/6714/20.

За змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №911/2635/17).

Таким чином ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, реалізуючи своє право на апеляційний перегляд рішення суду, сподіваючись на отримання логічного результату щодо поданої ним скарги, фактичного її розгляду та вирішення судом спору по суті.

Проте ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 було закрито апеляційне провадження, спір про право ОСОБА_2 в правовідносинах з учасниками даної справи не вирішувався та не приймалось судове рішення по суті за результатами перегляду апеляційної скарги.

Звернення з апеляційною скаргою до суду та оскарження судового рішення саме по собі не свідчить про недобросовісність дій апелянта та не підтверджує свідоме порушення будь-яких норм.

Отже колегія зазначає, що в діях ОСОБА_2 не вбачається необґрунтованих дій чи будь-якого зловживання, які б вказували про його умисну недобросовісну поведінку, як необхідну умову для компенсації особі здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи у порядку ч.5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому колегія враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в ухвалі від 07.07.2020 у справі №906/961/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19), що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В заяві про ухвалення додаткового судового рішення позивач лише посилається на відзив на апеляційну скаргу, в якому останнім було заявлено вимогу про відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом в апеляційному порядку рішення суду. Проте будь-яких доводів щодо необґрунтованих дій апелянта, внаслідок яких позивач заявляє вимоги про компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу у заяві не наведено.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат на професійну-правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. ст. 234, 244 ГПК України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 24.06.2022

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя А.Є.Чередко

Суддя В.О. Кузнецов