Рішення

від 23.06.2022 по справі 903/287/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

24 червня 2022 року Справа № 903/287/22

Суддя Господарського суду Волинської області Кравчук А.М., розглянувши заяву

Приватного підприємства Любодар

про ухвалення додаткового рішення

по справі № 903/287/22

за позовом: Приватного підприємства Любодар, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство Оксіо Банк, м. Львів

до відповідача: Департаменту освіти Луцької міської ради, м. Луцьк

про стягнення 192 997 грн. 26 коп.

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 13.06.2022 позов задоволено, стягнуто з Департаменту освіти Луцької міської ради на користь Приватного підприємства Любодар 192 997,26 грн. заборгованості та 2 894,96 грн. витрат по сплаті судового збору.

15.06.2022 на адресу суду надійшла заява ПП Любодар від 14.06.2022 про ухвалення додаткового рішення у справі в частині витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в сумі 20 000 грн. 00 коп.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Гарбара І.О., заяву ПП Любодар від 15.06.2022 розподілено судді Кравчук А.М.

Ухвалою суду від 16.06.2022 заяву Приватного підприємства Любодар від 14.06.2022 про ухвалення додаткового рішення по справі № 903/287/22 прийнято до розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу) відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

26.04.2022 між ПП «Любодар» та адвокатами Бортніком О.Ю, Красуном В.В. укладено договір про надання правової допомоги №3-26/04/22 (а. с. 60-62).

Згідно умов договору адвокати надають клієнту правову допомогу по підготовці до розгляду та при розгляді в Господарському суді Волинської області справи за позовом ПП «Любодар» до Департаменту освіти Луцької міської ради про стягнення заборгованості за договором поставки № 06/02/22 від 09.02.2022, а клієнт сплачує гонорар за надання адвокатами правової допомоги і фактичні витрати адвокатів, понесені ними у зв`язку з виконанням цього договору (п. 1.1). Правова допомога надається в тому числі, але не виключно, шляхом: надання усних консультацій та роз`яснень з приводу діючого законодавства та існуючої судової практики по справі; збору інформації та доказів, необхідних для надання правової допомоги, в тому числі шляхом направлення адвокатських запитів та здійснення при цьому представництва інтересів клієнта в органах державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, перед юридичними та фізичними особами, яким адресовані відповідні запити; складання процесуальних та інших документів правового характеру (в тому числі, але не виключно: заяв по суті справи, клопотань, заяв), при необхідності, підписання та подання їх від імені клієнта; представництва клієнта в Господарському суді Волинської області з усіма правами, передбаченими ГПК України, відповідно до процесуального статусу клієнта у відповідному провадженні без будь яких обмежень (п. 1.3). За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатам фіксований гонорар 20 000 грн. 00 коп., який сплачується в термін до 30.04.2022 включно (п. 7.1). Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, про що сторони складають відповідні акти прийому передачі послуг з надання правової допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами (п. 9.1).

Оплата ПП «Любодар» фіксованого гонорару в сумі 20 000 грн. 00 коп. підтверджується рахунком № 3-26/04/2022 від 26.04.2022 та платіжним дорученням № 99 від 27.04.2022. Під правовою допомогою в цьому договорі розуміється професійна правнича допомога (а. с. 63-64).

Акт прийому передачі послуг з надання правової допомоги від 14.06.2022 містить детальний опис виконаних робіт. Підписанням вказаного акту сторони підтверджують відсутність жодних претензій щодо наданих станом на 14.06.2022 послуг, їх якості, способу надання, наслідків оплати.

Згідно ордеру від 28.04.2022, виданого ПП «Любодар» адвокату Красуну В.В., права адвоката не обмежуються (а. с. 58).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 30.11.2021 № 925/331/20).

У межах даної справи розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2022 №640/18402/19.

Таким чином встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги № 3-26/04/22 від 26.04.2022 вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у межах даної справи у фіксованому розмірі, виключає подальшу необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії, виконаної ним на захист інтересів свого клієнта в суді.

21.06.22 Департамент освіти Луцької міської ради подав заперечення щодо визначеного розміру витрат на правничу допомогу № 16-11/290/2022 та просить їх не стягувати, оскільки позовна заява складена на 10 аркушах, виготовлення копій не відноситься до правничої допомоги. У справі підготовлено один відзив, а не два, як зазначено в акті. Адвокатський запит до ГУ Держпродспоживслужби стосується ще двох аналогічних справ № 903/281/22, № 903/288/22. У справі 13.06.2022 було винесено рішення, тому складання клопотання про долучення адвокатського запиту не може бути у розрахунку витрат адвоката. Справа є малозначною і розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. У провадженні суду є ще дві аналогічні справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 20 000 грн. 00 коп. Приватне підприємство «Любодар» надало копії договору про надання правової допомоги № 3-26/04/22 від 26.04.2022, акта прийму передачі послуг, відповідно до яких заявлені до стягнення з позивача 20 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу складаються з:

- складання позовної заяви, виготовлення копій, надіслання сторонам, подання позовної заяви до суду;

- складання відповіді на відзив від 19.05.2022, виготовлення копій, надіслання сторонам та суду;

- складання відповіді на відзив від 24.05.2022, виготовлення копій, надіслання сторонам та суду;

- складання та надіслання адвокатського запиту до ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області;

- складання клопотання про долучення доказів, виготовлення копій, надіслання сторонам та суду;

- складання клопотання про ухвалення додатного рішення, виготовлення копій, надіслання сторонам, подання до суду.

Згідно умов договору адвокати надають клієнту правову допомогу по підготовці до розгляду та при розгляді в Господарському суді Волинської області справи за позовом ПП «Любодар» до Департаменту освіти Луцької міської ради про стягнення заборгованості за договором поставки № 06/02/22 від 09.02.2022

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатам фіксований гонорар 20 000 грн. 00 коп.

Зі змісту п. 9.1 договору вбачається, що виконання зобов`язань фіксується в акті приймання-передачі послуг з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатами послуг з правничої допомоги ПП «Любодар», зокрема складена позовна заява, відповіді на відзив від 19.05.2022 (а. с. 188-189), 24.05.2022 (а. с. 201-206).

Про понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. 00 коп. заявлено у позовній заяві.

Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наданий відповідачем акт прийому передачі послуг з надання правової допомоги, складений 14.06.2022, містить детальний опис виконаних робіт (наданих послуг). Оскільки за надані послуги з правової допомоги відповідачу в договорі № 3-26/04/22 від 26.04.2022 встановлено фіксовану суму гонорару в розмірі 20 000 грн. 00 коп., в акті не зазначені витрачений час, вартість кожної з наданих послуг та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У наданому відповідачем акті зазначено окремо такі види робіт, як виготовлення копій документів, надіслання сторонам та суду, подання позовної заяви до суду, які не потребують спеціальних знань, не є послугами з надання правничої допомоги з огляду на положення статті 123 ГПК України. Заявник не довів необхідність надання таких послуг саме адвокатом.

Докази щодо надання послуг зі складання та надіслання адвокатського запиту до ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області, складання клопотання про долучення доказів від 13.06.2022 подані після винесення рішення судом і не враховані у даній справі.

З огляду на складність справи (малозначна справа, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених ПП «Любодар» витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 20 000 грн. 00 коп., не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Враховуючи наведене, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат та аргументи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, суд керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати ПП «Любодар» на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді, підлягають розподілу частково у сумі 5 000 грн. 00 коп.

Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Правова позиція щодо зменшення фіксованого розміру правничої допомоги викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 1 червня 2022 року cправа № 910/1929/19.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «Любодар» від 14.06.2022 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту освіти Луцької міської ради (вул. Шевченка, 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44186267) на користь Приватного підприємства «Любодар» (вул. Підгаєцька, 13-А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 39226192) 5 000 грн. 00 коп. (п`ять тис. грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

3. Видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяА. М. Кравчук