Рішення

від 13.06.2022 по справі 903/924/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2022 року Справа № 903/924/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехавтосервіс

до відповідача: Приватної фірми Соллюкс

про стягнення 134063,41 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укртехавтосервіс звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватної фірми Соллюкс про стягнення 134063,41 грн, з них 101469,00 грн основної заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу № 19 від 21.07.2020, 17158,00 грн пені, 3711,00 грн 3 % річних, 11725,41 грн інфляційних втрат.

При обґрунтуванні позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 19 від 21.07.2020 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару на підставі видаткової накладної № 98 від 21.07.2020.

Ухвалою суду від 12.11.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.12.2021, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

06.12.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву в якому вказує, що позовна заява є необґрунтованою, безпідставною, не підтвердженою жодними належними, допустимими та достатніми доказами та просить відмовити в задоволені позову повністю. При цьому вказує, що відповідач повністю заперечує факт наявності будь яких договірних відносин із позивачем, а також отримання від останнього будь якого товару. Зазначає, що договір та видаткова накладна, додані позивачем до позовної заяви ним, як директором підприємства, не підписувались, підписи наявні на цих документах подібні до його підпису, однак зроблені не ним. Щодо реєстрації позивачем податкової накладної зазначає, що у липні 2020 року до директора ПФ Соллюкс звернувся знайомий - ОСОБА_1 , який попросив зареєструвати податкову накладну з якимись товарами на ПФ Соллюкс. Своє прохання ОСОБА_1 пояснив тим, що фірма його дружини - ТзОВ Укртехавтосервіс є платником податку на додану вартість і має звітуватися і сплачувати ПДВ, в іншому випадку - свідоцтво платника ПДВ ТзОВ Укртехавтосервіс буде анульоване. ОСОБА_1 запевнив, що фактично ніякого постачання не буде, а сама операція буде носити безтоварний характер і її метою є збереження у ТзОВ Укртехавтосервіс статусу платника ПДВ, а самі будівельні матеріали, які вказані в податковій накладній вже використані для будівництва, запевнивши, що через деякий час ПФ Соллюкс скорегує цю податкову накладну і зробить повернення податкової накладної, як помилкової. Оскільки у відповідача були відсутні первинні документи, що підтверджували дійсність записів в бухгалтерському та податковому обліку та підстав виникнення податкового кредиту, ПФ Соллюкс подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ, яким виключило з податкового кредиту суму ПДВ, зареєстровану по податковій накладній від 21.07.2020 року від ТзОВ Укртехавтосервіс та сплатило податкове зобов`язання в сумі 9000,00 грн до бюджету.

Також звертає увагу суду, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність у нього товару, який він ніби то поставив ПФ Соллюкс, а саме - прихідних накладних на купівлю цього товару, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували постачання цього товару позивачу і від позивача відповідачу, документів, що підтверджують наявність місць для зберігання цього товару, документів, які б підтверджували факт оплати позивачем придбання цього товару тощо. Товари, які ніби то поставив позивач ПФ Соллюкс фактично ніколи не отримувалися і не використовувалися в господарській діяльності відповідача за відсутністю потреби в них. Крім цього, відповідач не має відповідних складських приміщень чи місць зберігання для такої кількості і асортимент товару.

Зазначає, що як стверджує позивач він 21.07.2020 згідно видаткової накладної № 98, поставив відповідачу товар, а саме: металопластикові двері в кількості 4,7 кв.м. та плити пінополістирольні загальним об`ємом 18,982 куб. м. Місцем доставки товару, яке вказане у видатковій накладній від 21.07.2020, є житлова квартира № 83 в будинку №9 (3-й поверх) по вул. Кравчука в м. Луцьку, яка, враховуючи її габарити, не може фізично вмістити об`єми товарів, вказаних у видатковій накладній. Крім цього, перевезення такого вантажу вимагає складання товарно-транспортної накладної, в якій, крім постачальника (відправника вантажу) та покупця (отримувача вантажу) зазначається перевізник, транспортний засіб із зазначенням його державного номерного знаку, прізвища та ініціалів водія, документів на право отримання вантажу і товарно-супровідних документів. Однак позивачем не було долучено до позову жодної ТТН.

В судовому засіданні 07.12.2021, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, оголошено перерву до 20.12.2021.

17.12.2021 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав відповідь на відзив в якій вказує, що відповідачем до відзиву не надано жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин. Зазначає, що твердження відповідача про те, що він не укладав договір та про помилкову реєстрацію податкової накладної є способом ухилення від виконання своїх зобов`язань, згідно договору № 19 від 21.07.2020. Позивачу не відомо хто саме підписував зі сторони відповідача договір № 19 від 21.07.2020, так як обмін договорами здійснювався через бухгалтерію відповідача, однак факт реєстрації податкової накладної є дією, яка підтверджує факт укладення договору, а аргументи, що це було здійснено на прохання третьої особи, нічим не підтверджуються та є неправдивими. Звертає увагу суду на те, що в рамках даного провадження договір № 19 від 21.07.2020 визнати недійсним неможливо, а тому враховуючи принцип презумпції правомірності правочинів, даний договір є дійсним незалежно від того хто його підписував.

В судовому засіданні 20.12.2021, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства та витребування оригіналів письмових доказів, суд ухвалив на місці відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.12.2021 повідомлено позивача про те, що підготовче засідання відбудеться 10.01.2022 та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехавтосервіс" оригінали письмових доказів, а саме договору купівлі-продажу № 19 від 21.07.2020 та видаткової накладної № 98 від 21.07.2020.

29.12.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заперечення на відповідь на відзив в якому вказує, що твердження позивача про те, що обмін документами між сторонами здійснювався через бухгалтерію відповідача є неправдивими по причині відсутності на ПФ Соллюкс посади бухгалтера, згідно штатного розпису на підприємстві працює одна особа директор. Крім цього, операція, на здійсненні якої наполягає позивач, в бухгалтерському обліку ПФ Соллюкс не відображена, придбання і поставка на баланс зазначеного товару не здійснювалася, вказана операція не відображалась в декларації про прибуток підприємства за 2020 рік і не включалася до об`єкту оподаткування. Також звертає увагу суду, що у наданій позивачем копію ТТН № Р343 від 30.04.2020 зазначено, що перевезення здійснено автомобілем Мерседес, д/н НОМЕР_1 , однак за інформацією з відкритих джерел, реєстраційні відомості про даний автомобіль відсутні, поліс обов`язкового страхування на даний транспортний засіб не оформлювався. Щодо ТТН № ВО 000000053 від 27.03.2020, автомобіль МАН, д/н НОМЕР_2 , причіп д/н НОМЕР_3 , перевізник Голованко ПП, то відповідно до реєстраційної інформації вказаний державний реєстраційний номер виданий на колісний транспортний засіб мотоцикл, марка Musstang, рік випуску 2019, оскільки номерний знак, на дату оформлення ТТН, належав мотоциклу, то інформація про автомобіль не відповідає дійсності.

10.01.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про призначення експертизи та зупинення провадження у справі. При обґрунтуванні клопотання вказує, що оскільки відповідач повністю заперечує факт підписання договору купівлі-продажу № 19 від 21.07.2020 та видаткової накладної № 98 від 21.07.2020, тому виникла необхідність у призначенні судової почеркознавчої експертизи, проведення якої просить доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, оплату експертизи гарантує. На вирішення експерта просить поставити такі питання: 1. Чи виконано рукописний текст (підпис) ОСОБА_2 у графі Підпис на договорі купівлі-продажу № 19 від 21.07.2020, ОСОБА_2 особисто? 2. Чи виконано рукописний текст (підпис) ОСОБА_2 у графі Підпис на видатковій накладній № 98 від 21.07.2020, ОСОБА_2 особисто?

В судовому засіданні 10.01.2022 суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - по 14.02.2022 та відкласти підготовче засідання на 26.01.2022.

Ухвалою суду від 10.01.2022 повідомлено сторін про проведення підготовчого засідання 26.01.2022.

11.01.2022 позивач, на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2021, подав суду оригінали витребовуваних документів.

Ухвалою суду від 26.01.2022 призначено судову експертизу, проведення експертизи доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

08.04.2022 від Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз надійшов лист № 1064/15/вих.-22/ЛЕП від 04.04.2022 з повідомленням про залишення без виконання ухвали суду від 26.01.2022 у зв`язку з відсутністю оплати рахунку вартості за проведення експертизи протягом 45 днів з дня відправлення.

Ухвалою суду від 13.04.2022 поновлено провадження у справі та повідомлено сторін про проведення підготовчого засідання 24.05.2022.

16.05.2022 на адресу суду повернулась без вручення адресату відповідачу, ухвала суду від 13.04.2022, направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

24.05.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, при цьому вказає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.05.2022, беручи до уваги викладене, строки розгляду справи, суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.06.2022.

Ухвалою суду від 24.05.2022 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 14.06.2022.

14.06.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення розгляду справи по суті, оскільки не може з`явитись в дане судове засідання так як перебуває у відрядженні. Дане клопотання приєднано до матеріалів справи.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті суд зазначає таке.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997, дана Конвенція та Протоколи до неї №№2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427. У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

При цьому судом враховано, що статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ст. 252 ГПК України).

Тобто, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи є наявність для цього обґрунтованих причин.

Представником сторони у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, сторони не позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, - адвоката або здійснювати самопредставництво.

Судом враховано, що ухвалою суду від 24.05.2022 явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Також, відповідач не скористався своїм правом згідно приписів ст.197 ГПК України на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Отже, всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважного представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

21.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укртехавтосервіс (продавець) та Приватною фірмою Соллюкс (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 19 (далі договір), за умовами якого продавець зобов`язався вчасно виконати роботи згідно замовлення, а покупець зобов`язується розрахуватися після виконання робіт протягом 30 днів (а.с.4-5).

Відповідно до пункту 1.1. договору покупець приймає і оплачує вартість товару згідно видаткової накладної.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що перехід права власності на товар та ризиків відбувається в момент прийняття товару покупцем.

Згідно із п.3.5 договору за не виконання або неналежне виконання пунктів даного договору сторони несуть відповідальність із застосуванням штрафних санкцій не менше облікової ставки НБУ.

Даний договір підписано представниками (директорами) сторін, скріплено їхніми печатками.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 101469,00 грн, що підтверджується видатковою накладною (а.с.7), яка підписана сторонами та скріплена їх печатками без будь-яких зауважень по кількості та якості товару.

Відповідач не виконав свої зобов`язання в частині оплатили отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 101469,00 грн.

Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача 134063,41 грн, з них 101469,00 грн основної заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу № 19 від 21.07.2020, 17158,00 грн пені, 3711,00 грн 3 % річних, 11725,41 грн інфляційних втрат.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що покупець зобов`язаний розрахуватися після виконаних робіт протягом 30 днів.

Видатковою накладною №98 від 21.07.2020 підтверджується отримання відповідачем товару в сумі 101469,00 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав, тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 3711,00 грн за період з 21.08.2020 по 09.11.2021 та інфляційні втрати у розмірі 11725,41 грн за період з вересня 2020 року по жовтень 2021 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 11725,41 грн інфляційних збитків, 3711,00 грн 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 11725,41 грн інфляційних втрат та 3711,00 грн 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Що стягнення з відповідача пені в сумі 17158,00 грн суд зазначає таке.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, при укладенні договору купівлі-продажу № 19 від 21.07.2020 сторони домовились, що за не виконання або неналежне виконання пунктів даного договору сторони несуть відповідальність із застосуванням штрафних санкцій не менше облікової ставки НБУ (пункт 3.5 договору).

Проаналізувавши вказаний пункт договору, суд приходить до висновку, що сторони не визначили конкретний розмір пені, як це передбачено вимогами законів, а лише обмежили її нижню межу обліковою ставкою Національного банку України, що не дозволяє суду встановити конкретний розмір пені, що погоджений сторонами та підлягає застосуванню судом у даному випадку.

Крім того, у вчиненому сторонами правочині базу нарахування пені не визначено, а законодавчими актами обов`язок та умови її сплати не передбачено.

Слід звернути увагу, що стаття 231 Господарського кодексу України передбачає лише порядок формування відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не визначає конкретний розмір такої відповідальності.

Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір та базу нарахування пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України є неправомірним. А отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені в сумі 17158,00 грн.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Згідно п. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом не береться до уваги твердження відповідача про те, що договір та видаткова накладна підписані не ним, оскільки на даних документах міститься печатка підприємства та підпис директора, призначена судом, за клопотанням відповідача, судова експертиза не була останнім оплачена та залишена експертами без виконання, з чого слідує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами протилежне. Така поведінка відповідача свідчить про відсутність бажання останнього довести належним чином свою позицію у даній справі.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку) обов`язковими реквізитами первинних документів є:

- назва документа (форми);

- дата складання;

- назва підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна №98 від 21.07.2020 року, містить усі обов`язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відтиск печатки на спірній видатковій накладній є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.12.2018р. у справі №910/19702/17, від 29.01.2020р. у справі №916/922/19, від 03.02.2020р. у справі №909/1073/17.

Більш того, як на договорі поставки, так і на видатковій накладній міститься відбиток печатки відповідача. При цьому, ані заяв, ані будь-якої інформації щодо загублення, викрадення або вибуття печатки в інший спосіб із володіння відповідача, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, у матеріалах справи не міститься. Водночас, суд зауважує, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (постанова КГС ВС від 27.05.2020р. №914/2236/18).

Інші аргументи відповідача засновані на припущеннях, не підтверджені належними та допустими доказами, тому судом відхиляються.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 116905,41 грн, з них 101469,00 грн основного боргу, 3711,00 грн 3 % річних, 11725,41 грн інфляційних втрат, у стягненні 17158,00 грн пені відмовити через безпідставність.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми Соллюкс (вул.Потебні,45, кв.6, м.Луцьк, Волинська область, 43003, код ЄДРПОУ 13367096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехавтосервіс (вул.Стефаника,11/2, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 41723231) 116905,41 грн (сто шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ять гривень 41 коп.), з них 101469,00 грн основного боргу, 3711,00 грн 3 % річних, 11725,41 грн інфляційних втрат, а також 1753,58 грн (одну тисячу сімсот п`ятдесят три гривні 58 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 17158,00 грн пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

24.06.2022.

СуддяА. С. Вороняк