Рішення

від 21.06.2022 по справі 906/1293/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1293/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Релігійної організації "Релігійна громада (Парафія) Святого Євангеліста Марка Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви м.Бердичів

до 1)Бердичівської міської ради Житомирської області, 2) Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області

про визнання права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю.

Зміст позовних вимог та заперечень.

Позивач звернувся з позовом, у якому просить визнати за Релігійною організацією "Релігійна громада (Парафія) Святого Євангеліста Марка Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви м. Бердичів, Житомирської області" право власності на об`єкт нерухомого майна- самочинно збудовану нежитлову будівлю : Римо-католицька Церква (літ. А-1) пощею 236,5 кв.м., сарай (літ. Б-1) площею 32,4 кв.м., вбиральня (Г-1) площею 4,4 кв.м., який розташований за адресою: вул.Івана Огієнка, 26/51в м.Бердичеві.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що спірний об`єкт нерухомості було побудовано на земельній ділянці, яка надана позивачу у постійне користування, однак без дозволу уповноваженого органу, тому його слід кваліфікувати як самочинне будівництво, у зв`язку з чим суд може визнати за позивачем право власності на це нерухоме майно.

Рух справи.

03.12.2021 до суду надійшла позовна заява.

07.12.2021 відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою та вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

25.04.2022 до суду надійшло клопотання Бердичівської міської ради Житомирської області про вирішення справи без участі його представника, просить розглянути справу згідно вимог чинного законодавства (а.с.71).

26.04.2022 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 25.05.22.

Ухвалою від 27.05.22 суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 22.06.22.

22.06.2022 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує.

Сторони своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористались, уповноважених представників не направили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення, що містяться в матеріалах справи. Відзив на позов відповідачами не подано.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Встановлені судом обставини.

17.07.2000 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (продавці) та Римо-католицькою парафією святої Варвари (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 64,1кв.м. (а.с.6).

Згідно Свідоцтва про право власності серії САК 341679 №23607844 від 27.06.14 (а.с.8) власником житлового будинку, загальною площею 64,1кв.м. , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є Парафія Римо-Католицької Церкви Св. Марка Євангеліста (а.с.8).

Відповідне право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Парафією Римо-Католицької Церкви Св. Марка Євангеліста (код НОМЕР_1 ) (а.с.9).

Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №110 від 05.03.2015 року (а.с.10) Парафії Римо-Католицької Церкви Св. Марка Євангеліста надано дозвіл на реконструкцію частини житлового будинку у АДРЕСА_1 під церкву згідно з розробленою та затвердженою в установленому законодавством порядку проектно-кошторисною документацією.

Рішенням Бердичівської міської ради Житомирської області №854 від 28.02.2019 (а.с.12) Релігійній громаді (Парафія) Святого Євангеліста Марка Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви м.Бердичів (код 26062240) затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 5 років, земельної ділянки , кадастровий номер 1810400000:01:006:0226, площею 1714 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Рішенням Бердичівської міської ради №1068 від 24.12.2019 вказану земельну ділянку передано у постійне користування Релігійній громаді (Парафія) Святого Євангеліста Марка Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви м.Бердичів (код 26062240) (а.с.13).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Парафія Римо-Католицької Церкви Св. Марка Євангеліста та Релігійна організація (Парафія) Святого Євангеліста Марка Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви м.Бердичів є однією особою , оскільки мають єдиний код 26062240 (а.с.9,14).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Релігійною організацію "Релігійна громада (парафія) Святого Євангеліста Марка Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви м.Бердичів" зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1810400000:01:006:0226, площею 1714 кв.м. (а.с.14).

За твердженнями позивача, релігійною організацією за власні кошти та власними силами проведено реконструкцію та завершено будівництво костелу за вказаною адресою. Будівельні роботи проведені без повідомлення органів архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю на будівництво згідно з Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому побудовану будівлю необхідно вважати самочинно збудованою. Звернувшись до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про прийняття в експлуатацію будівель, організація отримала відмову, в якій надано роз`яснення що прийняття в експлуатацію будівлі можливе лише при наявності декларації про готовність об`єкта до експлуатації (а.с.32).

Технічним паспортом на нежитлову будівлю, виготовленим КП "Бердичівське МБТІ" Житомирської обласної ради від 24.09.2012, інвентарний №2330 (а.с.15) визначено технічні характеристики будівель, а саме: загальна площа нежитлової будівлі: Римо-католицька Церква (літ. А-1) 236,5 кв.м., сарай (літ. Б-1), 32,4 кв.м., вбиральня (Г-1) 4,4 кв.м.

За зверненням Релігійної організації до ТОВ "Промбудекспертсервіс", в липні 2021 було виконане технічне обстеження стану будівельних конструкцій щодо встановлення можливості його надійної та безпечної експлуатації. За результатами проведеного технічного обстеження виготовлено Звіт про проведення технічного обстеження (а.с.20), яким підтверджено відповідність будівлі чинним будівельним нормам, стандартам та правилам. Звітом про стан будівельних конструкцій підтверджено, що вказані будівлі мають добрий стан будівельних конструкцій, при цьому виконані вимоги державних будівельних норм при будівництві, і що в подальшому експлуатація цієї будівлі є надійною та безпечною.

Листом Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Бердичівської міської ради Житомирської області №735 від 05.11.2021 року Релігійну організацію повідомлено, що місце розташування будівлі відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" у частині місця розміщення будинку в межах земельної ділянки землекористування відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд (а.с.39).

Аналізуючи положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (статті 35 - 37), під належним дозволом необхідно розуміти передбачений дозвільний документ, що надає право виконувати підготовчі та будівельні роботи певного об`єкта на земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Проектом залежно від категорії об`єкта будівництва є відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України "Про архітектурну діяльність", отриманої відповідно до ст. ст. 29, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також будівельний паспорт та технічні умови, одержані згідно з ст. ст. 27, 30 вказаного Закону.

Як стверджує позивач, релігійна організація здійснила реконструкцію та завершила будівництво костелу без дозвільних документів.

Висновки суду та норми права.

Статтею 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права власності.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Положення ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу свої специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: завершення будівництва; прийняття до експлуатації; державна реєстрація.

Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст. 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (ст. 95 Земельного кодексу України), особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки, або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Якщо право власності на будівлю ще незареєстроване, проте не визнається, то належним відповідачем є землевласник, а правильним способом захисту права позов про визнання права власності (ВП ВС у справі № 916/1608/18 від 19 травня 2020 р.)

Визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи використанні для самочинного будівництва є неправильно обраним способом захисту цивільного права (ВС/КЦС у справі № 722/1882/16-ц від 03 червня 2020 р.)

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року справа №306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа №308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа №727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа №127/18746/15-ц.

В матеріалах справи наявна копія листа Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю №08-27/67 від 02.08.21 про розгляд звернення Релігійної організації "Релігійна громада (Парафія) Святої Варвари Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви" щодо прийняття в експлуатацію самочинно збудованих будівель за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Івана Огієнка, 26/51 (а.с. 32), в якому повідомлено, що згідно з п. 3 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 зі змінами, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація). Зареєстрована декларація є підставою для оформлення права власності на самочинно збудований об`єкт.

Саме відмова компетентного органу про прийняття самочинно збудованого нерухомого майна в експлуатацію (а саме лист від 02.08.21 №08-27/67) й свідчить про наявність спору про право Позивача та й стала підставою для звернення Позивача з даним позовом до суду.

Згідно із частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Відповідно до ч. 2 -5 ст. 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.

Господарський суд зазначає, що здійснене позивачем будівництво є самочинним, так як відсутні докази того, що будівництво здійснювалось за наявності належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Під час вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Пункт 5 частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок.

Як визначено ч. 1 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

В силу дії частини 8, 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Своїм листом №08-27/67 від 02.08.21 (а.с.32) Відділ Державного архітектурно-будівельного контролю, враховуючи відповідний порядок, скерував Позивача за зверненням до суду, адже саме рішення суду (у разі задоволення позову) й буде підставою для видання декларації про прийняття в експлуатацію самочинно збудованого майна, а в подальшому така декларація (а не рішення суду) буде підставою для проведення реєстрації речового права Позивача.

Згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 зі змінами, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта, яке проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою-підприємцем, яка згідно із зазначеним законом має кваліфікаційний сертифікат.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього закону.

Як встановлено судом, земельна ділянка кадастровий номер 1810400000:01:006:0226, на якій розташований об`єкт, право власності на який є предметом спору, передана позивачу Бердичівською міською радою в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, згідно рішення від 24.12.2019 № 1068. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

В матеріалах справи міститься технічний паспорт на будівлю Римо-катольцької Церкви по вулиці Червонотравнева, 26/51, м. Бердичів 24.09.2012; звіт про проведення технічного обстеження Римо-катольцької Церкви (літ. А-1), сарай (літ.Б-1), вбиральня (літ.Г-1), які розташовані за адресою: Житомирська область,м.Бердичів, вул.Івана Огієнка,26/51, на земельній ділянці з кадастровим номером 1810400000:01:006:0226, від 02.07.2021; лист Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю №08-27/67 від 02.08.21; лист управління містобудування, архітектури та земельних відносин №735 від 05.11.21 щодо відповідності місця розташування самочинного будівництва вимогам державних будівельних норм Б.2.2-12:2019.

Таким чином з огляду на те, що: 1) позивач здійснив самовільне будівництво на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування ; 2) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання за позивачем права власності; 3) самочинне будівництво проведено з дотриманням стандартів, які дозволяють їх надійну та безпечну експлуатацію, 4) позивач звертався до компетентного органу з метою введення в експлуатацію самочинно зведеного об`єкту, однак отримав відмову через відсутність законодавчого регулювання таких відносин; 5) самочинне будівництво не порушує права інших осіб, доказів протилежного учасниками справи не надано та такі відсутні у матеріалах справи; 6) у матеріалах справи відсутні рішення уповноважених посадових осіб або суду, якими ухвалено знести самочинно збудовані позивачем приміщення, що є предметом цього спору, суд зазначає, що у даній справі встановлено наявність передбачених законом умов, за яких право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та спрямовані на відновлення його невизнаного права.

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відтак, суд досліджуючи обставини порушення Позивачем прав і законних інтересів інших осіб, у тому числі суміжних землекористувачів, при здійсненні ним реконструкції спірної будівлі без дозвільних документів, зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, котрі б вказували про порушення Позивачем при здійсненні такого будівництва прав та інтересів інших осіб та суміжних землекористувачів. При цьому, Відповідач (як представник територіальної громади) не заперечує проти позову, а просить розглянути справу згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій позивача, внаслідок яких виник цей спір.

Керуючись статтями 129, 236 ,237,238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за Релігійною організацією "Релігійна громада (Парафія) Святого Євангеліста Марка Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви м. Бердичів, Житомирської області" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Європейська, 25; код 26062240) право власності на об`єкт нерухомого майна- самочинно збудовану нежитлову будівлю : Римо-католицька Церква (літ. А-1) пощею 236,5 кв.м., сарай (літ. Б-1) площею 32,4 кв.м., вбиральня (Г-1) площею 4,4 кв.м., який розташований за адресою: вул.Івана Огієнка, 26/51 в м.Бердичеві.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.06.22

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1 в справу

2,3,4-сторонам (рек. з повідом.)