Рішення

від 23.06.2022 по справі 916/700/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/700/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 916/700/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26302595, адреса 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, e-mail: General_dks@omr.gov.ua/

до відповідача: громадської організації Взаємодопомога та захист інвалідів Добре серце /ЄДРПОУ 36850773, адреса 65091, м. Одеса, вул. Комітетська, 14-а, оф. 3/

про стягнення 127 72,37 грн

ВСТАНОВИВ:

22.04.2022 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 725/22/ до громадської організації «Взаємодопомога та захист інвалідів «Добре серце» з вимогами про стягнення заборгованості за договором оренди № 15/37 від 15.04.2015 року за період з 01.08.2019 року по 10.12.2019 року у розмірі 30 053,13 грн та неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за період з 11.12.2019 року по 18.08.2020 року у розмірі 97 119,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 15/37 від 15.04.2015 року.

Позов пред`явлено на підставі ст. 145 Конституції України, ст.ст. 11, 258, 509, 525, 526, 762, 785, 795 ЦК України, ст. 173 ГК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».Ухвалою суду від 26.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/700/22; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала суду по справі № 916/700/22 про відкриття провадження у справі від 26.04.2022 року направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, 14-а, оф. 3, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

27.05.2022 року за вх. № 7554/22 на адресу Господарського суду Одеської області повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу з ухвалою суду від 26.04.2022 року з відміткою відділення поштового зв`язку Укрпошта - "адресат відсутній за вказаною адресою".

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.04.2022 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/700/22, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено при безпосередньому дослідженні доказів, відповідно до свідоцтва про право власності від 16.10.2003р. №590 територіальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать нежитлові приміщення, загальною площею 319,5 кв.м., які розташовані у м. Одеса по вул. Розкидайлівська, 15.

15.04.2015р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради /Орендодавець, Позивач/ та громадською організацією Взаємодопомога та захист інвалідів Добре серце /орендар, відповідач/ було укладено договір оренди нежитлового приміщення №15/37 /Договір/, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення другого поверху, загальною площею 134,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 15.

Відповідно до п.1.3. договору оренди нежитлового приміщення №15/37, термін дії договору оренди: з 15 квітня 2015 р. до 15 березня 2018р.

У п.2.2. договору встановлено, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 5300,00 грн. /без врахування податку на додану вартість та індексу інфляції/ та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно п. 2.4. договору, орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

У п. 3.3. договору встановлено, що орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до пп.е/ п. 4.2. договору орендар зобов`язаний застрахувати об`єкт оренди на користь орендодавця на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, на повну вартість об`єкта оренди, визначеної у п.1.1. цього договору, та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов`язання, протягом 20 днів з часу укладання цього договору.

У пункті 4.7. договору встановлено, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому нім на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Пунктом 5.2. договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Відповідно до п.5.3. договору у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитися від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконанням поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Положеннями п.5.5. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, передбачених п. 4.1., п.4.2., абз. а, г, е, м, л, п.4.3, п.4.8, п.4.9., п.4.13 цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 7.8 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

15.04.2015р. між сторонами підписаний акт пройму-передачі нежитлового приміщення, згідно з яким позивач передав відповідачу в оренду приміщення, загальною площею 134,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 15.

Додатковим договором №1 від 15.04.2015р. №15/37 внесено зміни, згідно яких площа орендованих приміщень змінилась з 134,3 кв.м. до 146,0 кв.м., а також збільшився розмір орендної плати за договором з 5300,00грн. до 5761,00 грн. /без врахування податку на додану вартість та індексу інфляції, та є базовою сумою/.

Додатковим договором №2 від 17.06.2015р., визначено порядок визначення розміру орендної плати за договором у період з 10.06.2015р. по 31.12.2015р. /в розмірі 1 грн. в рік/.

Додатковим договором №3 від 22.01.2016р., визначено порядок визначення розміру орендної плати за договором у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. /в розмірі 1 грн. в рік/.

Додатковим договором №4 від 14.12.2016р., визначено порядок визначення розміру орендної плати за договором у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. /в розмірі 1 грн. в рік/.

Додатковим договором №5 від 29.05.2018р. термін дії договору продовжено до 29.04.2021р., та внесено зміни щодо визначення розміру орендної плати, визначено, що в період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. розмір орендної плати становить 1 грн. в рік. А також, орендар/відповідач зобов`язався 01.01.2019р. за орендоване приміщення сплачувати орендну плату, що розрахована на 01.05.2018р. та становить 5 327,10грн. /без врахування ПДВ та індексу інфляції, та є базовою сумою/.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Одеської області /суддя Цісельський О.В./ знаходилася справа № 916/2385/19 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації Взаємодопомога та захист інвалідів Добре серце про розірвання договору, виселення та стягнення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 року у справі № 916/2385/19:

- стягнуто з Громадської організації Взаємодопомога та захист інвалідів Добре серце на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 48 155 грн. 15 коп., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 4 753 грн. 31 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 5 760 грн. 30 коп;

- розірвано договір оренди нежитлового приміщення №15/37 від 15.04.2015р., який укладено між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією Взаємодопомога та захист інвалідів Добре серце;

- виселено Громадську організацію Взаємодопомога та захист інвалідів Добре серце з нежитлових приміщень першого, другого поверхів, загальною площею 146,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 15 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- в іншій частині вимог відмовлено.

Згідно з ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується про розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є участь тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь ті ж самі особи, що і у даній справі, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України, а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

В силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Враховуючи, що під час розгляду справи № 916/2385/19 приймали участь ті самі особи, які приймають участь під час розгляду даної позовної заяви, то обставини встановлені рішеннями суду у зазначеній справі мають преюдиційне значення.

Таким чином, не підлягають доказуванню обставини щодо припинення з 11.12.2019 р. дії договору оренди № 15/37 від 15.04.2015 р.; стягнення заборгованості з орендної плати за період з за період з 01.01.2019 р. по 31.07.2019 р. в сумі 48 155,15 грн.

18.08.2020 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Білоусом О.В. примусово виселлено Громадську організацію «Взаємодопомога та захист інвалідів «Добре серце» з нежитлових приміщень першого, другого поверхів, загальною площею 146,0 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 15 на користь Департаменту, про що складеного відповідний акт.

21.08.2020 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білоусовим Олександром Володимировичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про виселення Громадської організації «Взаємодопомога та захист інвалідів «Добре серце» з нежитлового приміщення першого, другого поверхів, загальною площею 146,0 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 15. У зв`язку з фактичним виконанням.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди № 15/37 від 15.04.2015 року за період з 01.08.2019 року (день наступний за днем, розрахунку за рішенням у справі № 916/2985/19) по 10.12.2019 року (день перед днем ухвалення рішення про розірвання договору) у розмірі 30 053,13 грн та неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди відповідно до п. 4.7 договору за період з 11.12.2019 року по 18.08.2020 року у розмірі 97 119,24 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір оренди від 15.04.2015 року є договором найму (оренди).

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною шостою статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною першою статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом досліджено здійснений позивачем розрахунок заборгованості за договором оренди № 15/37 від 15.04.2015 року за період з 01.08.2019 року (день наступний за днем, розрахунку за рішенням у справі № 916/2985/19) по 10.12.2019 року (день перед днем ухвалення рішення про розірвання договору). Так, судом встановлено правильність вказаного розрахунку, відповідно до якого розмір боргу становить 30 053,13 грн.

Доказів на спростування розміру заборгованості за спірний період з 01.08.2019 року по 10.12.2019 року відповідачем не надано.

Стосовно вимог позивача про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди відповідно до п. 4.7 договору за період з 11.12.2019 року по 18.08.2020 року у розмірі 97 119,24 грн, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у догові оренди (яка за змістом кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-ІХ).

Крім того, як зазначено судом вище, згідно з п. 4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому нім на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

В пункті 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 р. № 12 зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України. Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, яка за період з 11.12.2019 року /день припинення дії договору за рішенням суду/ по 18.08.2020 р /день складання акту державного виконавця/, складає 97 119,24 грн. Суд зазначає про помилковість вказаного розрахунку, оскільки позивачем взято за початок періоду розрахунку 11.12.2019 року день набрання законної сили рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 року у справі № 916/2385/19 про розірвання договору. Разом із тим, суд зазначає, що за умовами п. 4.7 договору орендар після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом. За таких обставин, господарський суд зазначає, що датою початку розрахунку неустойки є 27.12.2019 року /15 днів після 11.12.2019 року дати набрання законної сили рішення про розірвання договору/.

Господарський суд здійснивши власний розрахунок неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення зазначає, що неустойка за період з 27.12.2019 року по 18.08.2020 року становить 91 088,78 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, що вбачається із платіжного доручення № 629 від 02.12.2021 року.

Згідно п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення ст.7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік встановлюють у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року 2 481,00 гривень.

Судом встановлено, що відповідачем недоплачено судовий збір у розмірі 211,00 грн, що є підставою для присудження до стягнення із позивача в дохід державного бюджету судового збору у розмірі 211,00 грн.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, судовий збір у розмірі 2 363,40 грн /95,26 % від задоволених вимог/.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з громадської організації Взаємодопомога та захист інвалідів Добре серце /ЄДРПОУ 36850773, адреса 65091, м. Одеса, вул. Комітетська, 14-а, оф. 3/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26302595, адреса 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, e-mail: General_dks@omr.gov.ua/ заборгованість за договором оренди № 15/37 від 15.04.2015 року у розмірі 121 141,91 грн /сто двадцять одна тисяча сто сорок одна гривня 91 копійка/, з яких: 30 053,13 грн орендна плата за період з 01.08.2019 року по 10.12.2019 року; 91 088,78 грн - неустойка за прострочення повернення об`єкта оренди за період з 27.12.2019 року по 18.08.2020 року.

3. Стягнути з громадської організації Взаємодопомога та захист інвалідів Добре серце /ЄДРПОУ 36850773, адреса 65091, м. Одеса, вул. Комітетська, 14-а, оф. 3/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26302595, адреса 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, e-mail: General_dks@omr.gov.ua/ судовий збір у розмірі 2 363,40 грн /дві тисячі триста шістдесят три гривні 40 копійок/.

4. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26302595, адреса 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, e-mail: General_dks@omr.gov.ua/ в дохід державного бюджету (отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA938999980313141206083015758; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 211,00 грн /двісті одинадцять гривень 00 копійок/.

5. В решті - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 24 червня 2022 р.

Суддя Н.Д. Петренко