Рішення

від 16.06.2022 по справі 675/657/21

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 675/657/21

№ 2/688/33/22

Рішення

Іменем України

17 червня 2022 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Яцишиної В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за договором позики, посилаючись на те, що 30 вересня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.2. договору позики визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів передана позичальнику на визначений строк відповідно до даного договору для придбання легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 - 2011 року випуску.

Відповідно до п. 2.1. договору позики, поворотна фінансова допомога надається позикодавцем для позичальника в сумі 100 000 доларів США.

Відповідно до п. 2.3. договору позики, підписанням даного договору, позичальник підтверджує отримання від позикодавця поворотної фінансової допомоги в розмірі вказаному в п. 2.1. цього договору.

Крім того, факт передачі позикодавцем зазначеної в договорі суми засвідчується розпискою позичальника від 30 вересня 2011 року, яка підписана останнім та засвідчена підписом свідка.

Умовами пункту 2.4. договору позики визначено, що кошти залучені від позикодавця, як поворотна фінансова допомога, повертаються в строк до 31 березня 2018 року. Додатковою угодою №1 від 20.03.2018 до договору позики, сторони встановили строк повернення коштів до 31 грудня 2020 року.

Однак в зазначений термін і до теперішнього часу позичальник свого зобов`язання в повному обсязі не виконав, що відповідно до пункту 2.6. договору позики, підтверджується наявністю у позивача оригіналу розписки ОСОБА_4 від 30 вересня 2011 року.

ОСОБА_4 повернув частину позики в розмірі 63000 доларів США, про що, відповідно до п. 2.4. договору позики, позикодавцем надано ОСОБА_4 розписки від 22.02.2017, 23.05.2017, 01.06.2017, 16.06.2017 та 06.07.2017. Оригінали даних розписок знаходяться у ОСОБА_4 . Отже, залишок неповернутої позики становить 37 000 доларів США.

25 березня 2021 року між позикодавцем та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №30/09/11, відповідно до умов якого позикодавець відступив на користь ОСОБА_7 право вимоги за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 30.09.2011 на суму 37 000 доларів США, що на момент укладення договору еквівалентно 1 031 212,20 грн. згідно курсу НБУ (27,8706 грн. за 1 долар США), укладеним між ОСОБА_4 і первісним кредитором, а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором.

За умовами договору про відступлення права вимоги (цесії) №30/09/11 від 25.03.2021 від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права та обов`язки первісного кредитора, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору цесії новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі, з моменту підписання даного договору.

На виконання умов договору цесії позивач повідомив боржника про укладення договору цесії шляхом надсилання 30.03.2021 на адресу ОСОБА_4 повідомлення та копії договору цесії.

Вищенаведене свідчить, що у позивача наявне право вимагати від відповідачів сплати заборгованості, що виникла на підставі договору позики у повному обсязі.

В період отримання позики, ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 . Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 65 СК України, відповідно до якої при укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, слід вважати, що укладення договору позики відбулось зі згоди другого подружжя в інтересах сім`ї та отриманні кошти витрачені на потреби сім`ї.

Враховуючи те, що грошові кошти надані ОСОБА_4 в період перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , остання відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу та відсотків, а тому позивач вважає за необхідне стягнути зазначену заборгованість солідарно з усіх відповідачів.

Пунктом 3.2. договору позики визначено, що за порушення строків повернення позики, позикодавець має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі 0,01% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Пеня за порушення строків повернення позики у період з 01.01.2021 по 12.04.2021 (102 дні прострочення) становить 377 доларів США 40 центів. Розмір трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за цей же період становить 310 доларів.

На підставівикладеного,просив стягнутиз відповідачівсолідарно 37687доларів США59центів,що складаєтьсяз 37000 доларів США основного боргу, 377,40 доларів США - пені, 310,19 доларів США - 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав, посилаючись на те, що рішення суду про поділ майна подружжя не має преюдиційного значення у даній справі, оскільки в ній не брав участь ОСОБА_3 . Отже, всі обставини, на які позивач посилається у позовній заяві мають бути доведені ним належними і допустимими доказами. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_4 позичав кошти в інтересах сім`ї та що вони були використані в інтересах сім`ї. Відсутні докази того, що ОСОБА_4 придбав спірний автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 - 2011 року випуску саме за позичені кошти, немає даних про дату вчинення правочину та вартість автомобіля. Тобто, позивач не довів, що позичені кошти витрачені в інтересах сім`ї. Сам по собі факт зазначення в розписці про ціль позики, не свідчить про те, що позика була витрачена на придбання вказаного транспортного засобу та про обізнаність ОСОБА_5 про існування такої позики. Саме по собі визнання позову відповідачем ОСОБА_4 не є підставою для задоволення позову, оскільки інший відповідач вказані обставини заперечує. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник відповідача ОСОБА_4 у відзиві на позов зазначив, що позов визнає. 30 вересня 2011 року ОСОБА_8 , перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_5 , уклав з ОСОБА_6 договір позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до якого ОСОБА_6 передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 100000 доларів США на придбання легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 - 2011 року випуску, зі строком повернення позики до 31 березня 2018 року. ОСОБА_8 повернув частину позики в розмірі 63000 доларів, а залишок заборгованості становить 37000 доларів. Сторони досягли згоди продовжити строк повернення позики до 31 березня 2021 року, про що підписали додаткову угоду №1 від 20.03.2018. ОСОБА_8 не виконав свої зобов`язання з повернення залишку позики в розмір 37000 доларів, а домовленості щодо продовження строку повернення позики чи добровільного врегулювання спору не досягнуто. ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_7 повідомлення про відступлення ОСОБА_6 на його користь права вимоги до ОСОБА_10 за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 30.09.2011 на суму 37 000,00 доларів CШA. Договір цесії №30/09/11 від 25.03.2021, недійсним не визнавався.

Придбаний за отримані в позику кошти (цільове призначення позики визначено п. 1.2. договору позики) автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 - 2011 року випуску, був предметом поділу у справі №675/347/18.

Рішенням Ізяславськогорайонного судуХмельницької областівід 29жовтня 2020року,яке вчастині поділуавтомобіля марки«TOYOTALANDCRUISER200»,2011року випуску,д.п.з. НОМЕР_1 ,залишено всилі постановоюХмельницького апеляційногосуду від25лютого 2021року,встановлено обставини,які згідноч.4ст.82ЦПК України,не потребуютьдоказування. Так, судом встановлено, що з 21 січня 1988 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року. Автомобіль, який придбано ОСОБА_11 за отримані в позику кошти в сумі 100 000 доларів США, визнано спільною сумісною власністю подружжя, вартість якого враховано під час визначення розміру компенсації, що підлягає стягненню з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Оскільки отримані в позику від ОСОБА_6 кошти в сумі 100 000 доларів США, використано в інтересах сім`ї, а саме на придбання автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що встановлено рішеннями, які набрали законної сили у справі №675/347/18, договір позики від 30.09.2011 також укладено ОСОБА_11 в інтересах сім`ї, і, враховуючи, що з ОСОБА_4 стягується компенсація вартості спільного майна на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 повинні відповідати за зобов`язаннями згідно договору позики від 30.09.2011 солідарно. Просив позов задовольнити повністю.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28.07.2021 справа прийнята до провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.09.2021 року. Ухвалою суду від 03.09.2021 витребувані докази та підготовче судове засідання відкладено на 05.10.2021. 20.09.2021 до суду надійшли витребувані докази. За клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено на 27.10.2021. Ухвалою суду від 27.10.2021 у справі призначена судова технічна експертиза документів та зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 12.01.2022 провадження поновлено для розгляду клопотання експерта, підготовче судове засідання призначено на 25.01.2022, яке за клопотанням представника відповідача відкладено на 07.02.2022, а в подальшому на 24.02.2022. У зв`язку з воєнним станом в Україні підготовче судове засідання відкладено на 29.03.2022. Ухвалою суду від 29.03.2022 скасована ухвала суду від 27.10.2021 та підготовче судове засідання відкладено на 26.04.2022. Ухвалою суду від 26.04.2022 підготовче судове засідання закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2022. У зв`язку з неявкою представника позивача судове засідання відкладено на 17.06.2022.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини за договором позики, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Судом встановлено, що 30 вересня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.2. договору позики визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів передана позичальнику на визначений строк відповідно до даного договору для придбання легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 - 2011 року випуску.

Відповідно до п. 2.1. договору позики, поворотна фінансова допомога надається позикодавцем для позичальника в сумі 100 000 доларів США.

Відповідно до п. 2.3. договору позики, підписанням даного договору, позичальник підтверджує отримання від позикодавця поворотної фінансової допомоги в розмірі вказаному в п. 2.1. цього договору.

Крім того, факт передачі позикодавцем зазначеної в договорі суми засвідчується розпискою позичальника від 30 вересня 2011 року, яка підписана останнім та засвідчена підписом свідка.

Умовами пункту 2.4. договору позики визначено, що кошти залучені від позикодавця, як поворотна фінансова допомога, повертаються в строк до 31 березня 2018 року. Додатковою угодою №1 від 20.03.2018 до договору позики, сторони встановили строк повернення коштів до 31 грудня 2020 року.

Однак в зазначений термін і до теперішнього часу позичальник свого зобов`язання в повному обсязі не виконав, що відповідно до пункту 2.6. договору позики, підтверджується наявністю у позивача оригіналу розписки ОСОБА_4 від 30 вересня 2011 року.

ОСОБА_4 повернув частину позики в розмірі 63000 доларів США, про що, відповідно до п. 2.4. договору позики, позикодавцем надано ОСОБА_4 розписки від 22.02.2017, 23.05.2017, 01.06.2017, 16.06.2017 та 06.07.2017. Оригінали даних розписок знаходяться у ОСОБА_4 . Отже, залишок неповернутої позики становить 37 000 доларів США.

25 березня 2021 року між позикодавцем та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №30/09/11, відповідно до умов якого позикодавець відступив на користь ОСОБА_7 право вимоги за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 30.09.2011 на суму 37 000 доларів США, що на момент укладення договору еквівалентно 1 031 212,20 грн. згідно курсу НБУ (27,8706 грн. за 1 долар США), укладеним між ОСОБА_4 і первісним кредитором, а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором.

За умовами договору про відступлення права вимоги (цесії) №30/09/11 від 25.03.2021 від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права та обов`язки первісного кредитора, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору цесії новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі, з моменту підписання даного договору.

На виконання умов договору цесії позивач повідомив боржника про укладення договору цесії шляхом надсилання 30.03.2021 на адресу ОСОБА_4 повідомлення та копії договору цесії.

Пунктом 3.2. договору позики визначено, що за порушення строків повернення позики, позикодавець має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі 0,01% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

З 21 січня 1988 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2020 року, яке змінено постановою Верховного Суду від 24.11.2021 (справа №675/347/18-ц, №61-4703св21), поділено майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Вказані обставини підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами: договором позики від 30.09.2011, розпискою ОСОБА_4 від 30.09.2011, копіями розписок ОСОБА_6 від 22.02.2017, 23.05.2017, 01.06.2017, 16.06.2017, 06.07.2017, додатковою угодою №1 від 20.03.2018, договором відступлення права вимоги (цесії) від 25.03.2021, копією акта приймання-передачі документів від 25.03.2021, листом-повідомленням ОСОБА_4 , рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2020 року, постановою Верховного Суду від 24.11.2021.

4. Норми права, які застосував суд.

Частиною першоюстатті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч.1ст.627ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першоюстатті 1046ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною другоюстатті 1047ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний крім основної заборгованості сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно зч.1ст.81,ч.1ст.82ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України)

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 61СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

5. Оцінка суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Момент виникнення права власності на предмет за договором позики залежить від того, що саме передається позичальникові. Право власності на готівкові кошти виникає у позичальника в момент їх фактичної передачі. В разі безготівкових розрахунків воно виникає з моменту зарахування коштів на рахунок позичальника. Якщо предметом є речі, право власності виникає в момент фактичної передачі.

Факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника з обов`язком повернення.

Як встановлено судом, 30 вересня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено письмовий договір позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу у сумі 100000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути її в строк до 31.03.2018.

Строк виконання зобов`язання змінювався шляхом укладення додаткових угод. При цьому ОСОБА_4 частково повернуто надану позику за рахунок грошових коштів, що підтверджується розписками, а саме: 22 лютого 2017 року - 40 000,00 дол. США; 23 травня 2017 року - 4 000,00 дол. США; 01 червня 2017 року - 15 200,00 дол. США; 16 червня 2017 року - 2 300,00 дол. США; 06 липня 2017 року - 1 500,00 дол США. Вказане зобов`язання залишається невиконаним на суму 37 000,00 дол. США.

На підтвердження укладення договору позики від 30.09.2011 та його умов суду також представлена розписка позичальника ОСОБА_4 від 30.09.2011, яка посвідчує передання позикодавцем ОСОБА_6 грошової суми в розмірі 100000 доларів США. Тобто, вказані документи підтверджують боргове зобов`язання, що відповідач ОСОБА_4 отримав у власність вказані кошти із зобов`язанням їх повернення та зазначена дата отримання коштів.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Таким чином, між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, в повному обсязі не повернуті.

З огляду на неналежне виконання ОСОБА_4 умов договору позики, суд дійшов висновку, що з нього на користь ОСОБА_3 , який є правонаступником ОСОБА_6 у даних правовідносинах на підставі договору про відступленняправа вимоги(цесії)№30/09/11від 25.03.2021, слід стягнути заборгованість за договором позики від 30.09.2011 року.

Оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, договір позики укладено в іноземній валюті.

Суд погоджується з розрахунками 3% річних та пені, які надані позивачем та вважає, що з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики від 30.09.2011 року в сумі 37000 доларів США, 3 % річних від простроченої суми в сумі 310,19 доларів США за період з 01.01.2021 по 12.04.2021 (102 дні прострочення 37 000*3%*102:365:100) та пеню в сумі 377,40 доларів США за період з 01.01.2021 по 12.04.2021 (37000х0,01%х102).

В іншій частині позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Правовий аналіз частини четвертоїстатті 65 СК Українидає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів.

За таких обставин суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з`ясовувати, чи надавав інший ж подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах:від 28 серпня 2019 року (справа № 638/20603/16, провадження № 61-26089св18) та від 08 квітня 2020 року (справа № 361/7130/15-ц, провадження № 61-1843св20).

Обставини, встановлені рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2020 року не мають преюдиційного значення у даній справі, оскільки у розгляді справи не брав участь ОСОБА_3 . Саме по собі визнання позову відповідачем ОСОБА_4 не є підставою для задоволення позову, оскільки інший відповідач вказані обставини заперечує. Тому позивач повинен довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

У постановіВерховного Судувід 24.11.2021у справіза позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділмайна,що єоб`єктомспільної сумісноївласності подружжята зазустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділспільного сумісногомайна подружжя(справа№675/347/18-ц,№61-4703св21)зазначено,що відповіднодо повідомленняТериторіального сервісногоцентру N6841від 01червня 2018року N31/22/1-1368,11жовтня 2011року за ОСОБА_4 зареєстровано легковийавтомобіль марки"TOYOTALANDCRUISER200",2011року випуску,номерний знак НОМЕР_1 . 24травня 2017року відбулосьзняття зобліку дляреалізації транспортногозасобу. 01серпня 2017року правана спірнийавтомобіль зареєстрованоза новимвласником,тобто підчас припиненнясімейних відносинміж сторонами. Згідноз висновкомсудової автотоварознавчоїекспертизи від06грудня 2018року N047/11/2018середня ринковавартість автомобілямарки "TOYOTALANDCRUISER200",2011року випуску,станом начас проведенняекспертизи,складає 1223040,00грн. Наявнимиу справідоказами підтверджено,що спірнийавтомобіль марки"TOYOTALANDCRUISER200"був спільноюсумісною власністюколишнього подружжя,проте ОСОБА_4 ,перебуваючи ушлюбі з ОСОБА_5 відчужив йогоіншій особібез їїнотаріально посвідченоїзгоди якдругого ізподружжя. Верховний Суд відхилив доводи ОСОБА_4 про отримання грошових коштів на придбання спірного автомобіля у борг за договором позики від 30 вересня 2011 року.

Позивач не надав суду доказів того, що вказаний вище автомобіль був придбаний саме за позичені кошти у ОСОБА_6 30.09.2011, що свідчило б про те, що договір позики укладений та кошти були використані в інтересах сім`ї.

В матеріалах справи відсутні докази щодо дати придбання автомобіля, його вартості. Сам по собі факт зазначення в розписці про ціль позики (придбання автомобіля), не свідчить про те, що позика була витрачена саме на придбання транспортного засобу та про обізнаність ОСОБА_5 про існування такої позики.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами, що отримані кошти за договором позики від 30 вересня 2011 року позичальником ОСОБА_4 використані за призначенням, на придбання автомобіля марки "TOYOTA LAND CRUISER 200", тобто витрачені в інтересах сім`ї.

Таким чином, не має правових підстав кваліфікувати ОСОБА_5 , як зобов`язану особу (боржника) за укладеним ОСОБА_4 договором позики, що виключає солідарну відповідальність.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача судовий збір в сумі 10518, 38 грн.

7. Інші питання.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи відмову у задоволенні позову до ОСОБА_5 , суд дійшов висновку скасувати заходи забезпечення позову, які були застосовані щодо майна останньої ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14.06.2021.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 82, 141, 158, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 204, 512, 514, 526, 549, 610, 611, 626, 625, 627, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 61, 65 СК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 30.09.2011 року у сумі 37000 (тридцять сім тисяч) доларів США, а також 377 (триста сімдесят сім) доларів США 40 центів пені за період 01.01.2021 по 12.04.2021 та 3% річних за період 01.01.2021 по 12.04.2021 в сумі 310 (триста десять) доларів США 19 центів.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 10518 (десять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн 38 коп.

У задоволенніпозову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, а саме скасувати арешт, накладений ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14.06.2021 на майно, належне ОСОБА_5 : квартиру загальною площею 41,7 кв.м в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 848560) та автомобіль «TOYOTA Camry», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.06.2022.

Суддя Алла ЦІДИК