Постанова

від 22.06.2022 по справі 640/20186/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20186/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд-Менеджмент" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УКр-Трейд-Менеджмент" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0157800405 від 14.02.2020 року, прийняте Головним управління Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем у межах встановлених ПК України строків були подані на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні, однак останні не були прийняті через розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку ГУ ДПС у м. Києві без наявних на те правових підстав.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом було залишено поза увагою, що договір про визнання електронних документів було розірвано за наявних на те правових підстав, у той час як будь-яких заходів, спрямованих на реєстрацію податкових накладних раніше ніж 24.04.2016, Позивачем не вживалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Укр-Трейд-Менеджмент".

За результатами камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві встановлено порушення ТОВ «УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: 19.12.2019 року о 10:02 зареєстровано податкову накладну, яка виписана 25.11.2019 р. на суму 52 652,81 грн. - кількість днів затримки 4, сума штрафних санкцій 5 265,28 грн.; 19.12.2019 року о 10:02 зареєстровано податкову накладну, яка виписана 25.11.2019 р. на суму 2 976,22 грн. - кількість днів затримки 4, сума штрафних санкцій 297,62 грн.; 19.12.2019 року о 10:02 зареєстровано податкову накладну, яка виписана 25.11.2019 р. на суму 25 442,51 грн. - кількість днів затримки 4, сума штрафних санкцій 2 544,25 грн.

ТОВ «УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ» подало до ГУ ДПС у м. Києві заперечення щодо акта № 379/26-15-04-05-16/38917970 від 17.01.2020 року про результати камеральної перевірки.

За результатами розгляду заперечення до акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві надано ТОВ «УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ» відповідь № 28004/10/2615040514 від 14.02.2020 року, відповідно до якої ГУ ДПС у м. Києві ДПС України залишило без змін акт № 379/26-15-04- 05-16/38917970 від 17.01.2020 року про результати камеральної перевірки .

В подальшому, на підставі висновків акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0157800405 від 14.02.2020 року про застосування штрафу до ТОВ «УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ» в загальному розмірі 8 107,15 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0157800405 від 14.02.2020, ТОВ «УКР-ТРЕЙД- МЕНЕДЖМЕНТ» подало скаргу № 2/16-310 від 21.02.2020 року на податкове повідомлення- рішення до Державної податкової служби України, яка рішенням від 14.04.2020 №13274/6/99- 00-08-05-05-06 залишена без задоволення, а податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0157800405 від 14.02.2020 року - без змін.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0157800405 від 14.02.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого, суд виходить з наступного.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 45, 120-1, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. ст. 9, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон), а також Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246), та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), й Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233 (далі - Інструкція №233), суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджується правомірність розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку контролюючим органом, що з урахуванням активних дій платника податків щодо реєстрації податкових накладних свідчить про необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 5 Порядку №1246 у редакції, яка була чинною станом на лютий 2016 року, передбачено, що постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця) (за наявності).

За відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця) (за наявності).

Під час реєстрації податкової накладної отримувачем (покупцем) послуг у разі надання нерезидентом послуг, місцем постачання яких визначено митну територію України, накладання електронного цифрового підпису здійснюється у порядку, передбаченому для постачальника (продавця).

Відповідно до п. п. 6-11 Порядку №1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" та "Про електронні документи та електронний документообіг". Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня платникові податку.

Якщо протягом операційного дня платникові податку не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Судова колегія, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.07.2019 у справі №0940/1600/18, вважає за необхідне зауважити, що у Порядку №1246 не міститься визначення поняття «реєстрація податкової накладної». Натомість, за визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Наведені нормативні положення дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.

У даному контексті встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, з 12.12.2019 року керівником ТОВ «УКР-ТРЕИД-МЕНЕДЖМЕНТ» призначено ОСОБА_1 , згідно з рішенням учасника ТОВ «УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ» від 11.12.2019 року, отже, вказані відомості підлягали внесенню до Єдиного державного реєстру.

Як зазначено позивачем, та не спростовано відповідачем у відзиві на позовну заяву, 13.12.2019 року об 10:49:46 в Єдиному державному реєстрі з`явилися відомості про нового керівника ТОВ «УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ» ОСОБА_1 , на підтвердження чого надано суду автоматично сформовану виписку з Єдиного державного реєстру.

За твердженням позивача, цього ж дня на виконання вимог Порядку обміну, Порядку ведення ЄРПН, Порядку заповнення податкової накладної, Податкового кодексу України та інших нормативних актів, отримавши всі документи на підтвердження внесення змін про керівника до Єдиного державного реєстру, було отримано кваліфікований електронний підпис та кваліфіковану електронну печатку новим керівником.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.12.2019 позивачем було направлено першу заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів, але згідно з квитанцією № 1 від 13.12.2019 року об 13:47 документ не прийнято, тому що ОСОБА_1 як директор, не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі, при цьому, позивач наполягає, що в Єдиному державному реєстрі о 10:49 13.12.2019 року дані відомості вже були опубліковані.

Згідно з наявними в матеріалах справи квитанціями від 13.12.2019, позивач неодноразово намагався зареєструвати заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів.

При цьому, згідно з квитанцією від 19.12.2019 №2, лише в зазначену дату відповідачем було прийнято заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів.

Отже, лише з 19.12.20219 у зв`язку з реєстрацію в зазначений день заяви про до договору про визнання електронних документів, у позивача виникла можливість зареєструвати податкові накладні від 25.11.2019.

Суд наголошує, що відзив відповідача не містить жодних доводів на спростування тверджень позивача про неможливість здійснення реєстрації заяви про приєднання саме 13.12.2019, коли, як свідчать матеріали справи, товариством вчинялись неодноразові дії, спрямовані на реєстрацію.

Саме у зв`язку з наведеним, у позивача виникли непереборні обставини, які від нього не залежали щодо неможливості реєстрації податкових накладних від 25.11.2019 у встановлений законодавством термін, тобто до 15.12.2019.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція №233.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (п. 5 розд. ІІІ Інструкції №233).

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Тобто, нормативно обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих чи зміна платником податків місця реєстрації.

Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

При цьому, згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.

За правилами статті 10 Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, норми цього Закону презюмують зазначені в Єдиному державному реєстрі відомості про юридичну особу як такі, що є достовірними.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

Згідно п. 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку реєстрації податкових накладних оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації таких документів.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 у справі №818/1070/17, від 26.06.2018 у справі №808/2127/17, платник податків звільняється від відповідальності за порушення строків реєстрації податкової накладної, оскільки він вжив усіх заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов`язку щодо її реєстрації, а неможливість реєстрації податкових накладних виникла не з-за його тих чи інших винних дій чи бездіяльності.

У постанові від 22.04.2020 у справі № 826/11872/16 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов аналогічного висновку щодо застосування пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України.

Відтак саме протиправність дії/бездіяльності є обов`язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням.

У розрізі наведених вище обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідача фактично штучно створив обставини, за яких Позивач не зміг дотримуватись вимог чинного податкового законодавства України щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Указані дії/бездіяльність ГУ ДФС у м. Києві позбавили позивача можливості сумлінно виконувати обов`язки платника податків та, як наслідок, зумовили допущення порушення його прав.

З огляду на встановлені обставини Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до правильного висновку, що у межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації Позивачем податкових накладних відбулось не з вини останнього, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.12.2021 у справі №200/2099/20-а.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегыя суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма