Постанова

від 22.06.2022 по справі 640/1553/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1553/21 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Котон Трейд" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства ""Котон Трейд" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «КОТОН ТРЕЙД» з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20 листопада 2020 року №UA100300/2020/000185/2, №UA100300/2020/000186/2 про коригування митної вартості;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в оформленні митної декларації №UA100300/2020/00315 та №UА100300/2020/424691.

Позов мотивовано тим, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подані всі передбачені чинним законодавством документи, проте відповідач безпідставно визнав їх недостатніми та розпочав процедуру консультації, за результатами якої визначив митну вартість товару за резервним методом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки усім наявним у справі доказам, не враховано, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач безпідставно зависив вартість товарів, що вплинуло на розмір митних платежів.

Посилаючись на те, що судом першої інстанції не взято до уваги обставин, наведених в позовній заяві, позивач просить задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції, 20 листопада 2020 року позивачем в порядку електронного декларування подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA100300/2020/424691 (далі - МД) з метою митного оформлення товару, у графі 42 якої митну вартість імпортованого останнього визначив за ціною договору у розмірі 104 445, 00 доларів США.

На підтвердження зазначеної у митній декларації митної вартості товару, позивач надав митному органу наступний перелік документів: інвойс від 29 вересня 2020 року №EXP/BE/8780/20; коносамент від 06 жовтня 2020 року №HLCUKHI200953551; автотранспортну накладу від 19 листопада 2020 року №340/11; декларацію про походження товару від 29 вересня 2020 року №EXP/BE/8780/20; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 17 листопада 2020 року №142003103-0213; документ, що підтверджує вартість страхування від 29 вересня 2020 року №2020006МЕXDP00672; висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою від 06 листопада 2020 року №113/239;- контракт від 20 січня 2020 року №ВЕ/6876/20; доповнення до контракту від 03 серпня 2020 року №03/08-1, від 22 квітня 2020 року №22/04-1; договір про надання послуг митного брокера від 13 жовтня 2020 року №13/10/2020; акт зважування від 19 листопада 2020 року №369872; копію митної декларації країни відправлення від 30 вересня 2020 року №КРЕХ-SB-41749.

За результатами розгляду митної декларації та поданих документів, 20 листопада 2020 року митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000185/2, №UA100300/2020/000186/2.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2020 року №UA100300/2020/000185/2 митну вартість імпортованого товару визначено на рівні 161 075, 08 доларів США.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2020 року №UA100300/2020/000186/2 митну вартість імпортованого товару також визначено на рівні 161 075, 08 доларів США.

Вказані рішення ідентичні за обґрунтуванням підстав, які передували їх прийняттю, та з них вбачається, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- відповідно до пункту 4 зовнішньоекономічного контракту від 20 січня 2020 року №ВЕ/6876/20 покупець здійснює 15% передплату за товар, 85% - після прибуття в порт Одеса, а також може здійснити 100% передоплату. Банківський документ, що підтверджує оплату товару, відсутній у графі 44 митної декларації від 20 листопада 2020 року №UA100300/2020/424691;

- у комерційному рахунку від 29 вересня 2020 року №EXP/BE/8780/20 вказано, що транспортування вантажу відбувається відповідно до коносаменту №НLCUKHI200953551, однак вказаний документ виданий 06 жовтня 2020 року, а тому на момент складення інвойсу не існував;

- у поданих декларантом документах, зокрема, в комерційному рахунку та страховому полісі йде посилання на проформу (замовлення) від 14 травня 2020 року №ВЕ/6945/20, проте такий документ до митного оформлення не наданий;

- у висновку експерта від 06 листопада 2020 року №113/239 вказано вартість товару - 1 долар США/метр, проте не зрозуміло, це вартість погонного метру чи квадратного;

- відповідно до пункту 7 зовнішньоекономічного контракту від 20 січня 2020 року №ВЕ/6876/20 продавець висилає покупцю після відвантаження сертифікат форми А, сертифікат якості із вказаними складом і щільністю товару, проте перелічені товари не надані до митного оформлення.

У зв`язку із зазначеним, у відповідності до положень частини третьої статті 53, статей 54, 57 Митного кодексу України, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Позивач, листом від 20 листопада 2020 року №3, надісланому митному органу шляхом електронного повідомлення, попросив завершити митне оформлення у строк, визначений статтею 255 Митного кодексу України, тобто відмовився від подання всіх необхідних додаткових документів, а отже декларантом не вжито заходів, встановлених частиною другою статті 52, частиною третьою статті 53, статтею 58 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. У зв`язку із зазначеним, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, підтвердити неможливо.

Митну вартість товару, імпортованого позивачем, митний орган визначив за резервним методом, відповідно до частини другої статті 64 Митного кодексу України.

Також, 02 березня 2020 року Київською митницею Держмитслужби сформовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00315 та №UА100300/2020/424691.

Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що за умовами пункту 4 Контракту оплата або передоплата за товар здійснюється покупцем в доларах США шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за вказаними у контракті реквізитами. Покупець здійснює оплату/передоплату наступним чином: 15% передоплата за товар, 85% оплата товару по прибуттю товару в порт м. Одеса. Покупець має право здійснити передоплату у розмірі 100% вартості, зазначеної в інвойсі.

Доповненнями до контракту від 03 серпня 2020 року №03/08-1, від 22 квітня 2020 року №22/04-1 вказані умови оплати товару змінені не були.

Таким чином, у будь-якому випадку, позивач повинен був здійснити переказ грошових коштів у розмірі 15% від вартості імпортованого товару на рахунок продавця в якості передоплати.

Таким чином, з огляду на подані до митного оформлення документи у своїй сукупності, судом першої інстанції встановлено наявність у них суттєвих розбіжностей, що, на його думку, свідчить про правомірність дій митного органу щодо проведення з позивачем процедури консультації та наявність підстав для витребування від позивача відповідних документів з метою усунення сумнівів у дійсності числових значень складових митної вартості товарів, імпортованих останнім.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані декларантом документи не є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною контракту. За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) та дії відповідача щодо застосування резервного методу суд вважав правомірними.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується та у свою чергу зазначає наступне.

Стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, у першу чергу відповідач мав взяти до уваги вартість ціни Контракту, відповідно до якого товар поставлявся в Україну.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивач протягом усього строку, встановленого статтею 53 МК України не надав всього переліку запитуваних документів, а документи, що подано, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Разом з тим, відповідачем не зазначено які саме документи потрібно додатково надати позивачу, при цьому єдиними документами, що підтверджують митну вартість товару, є Контракти, інвойси, специфікації.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 55 МК України передбачено, що у разі коригування митної вартості відповідач має запросити вичерпний перелік документів та вказати підстави, на яких прийнято таке рішення. В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено лише загальні підстави.

У сукупності наведеного судова колегія зазначає, що відповідачем не доведено того, що позивач подав для митного оформлення товару недостатню та таку, що викликає сумнів у її достовірності, інформацію, а окрім того, витребувано документи без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, що свідчить про наявність ознак протиправності в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до статті 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідача станом на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні правові підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів позивача за ціною договору.

Також, колегія суддів, наголошує на тому, що якщо позивач з виконавцем не розрахувався за поставку товару за контрактом, то це вирішується між замовником та поставщиком, а також це не може вплинути на вартість товару

Інші позовні вимоги, зокрема в частині скасування рішення відповідача про коригування митної вартості є похідними, тому також підлягають задоволенню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи викладене, судова колегія задовольняє апеляційну скаргу позивача, та знаходить підстави для скасування рішення суду першої інстанції з одночасним ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, при задоволенні позову.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач, який не є суб`єктом владних повноважень, сплатив 7070,64 грн судового збору відповідно до платіжного доручення №1049 від 08.02.2021, а також, звертаючись із апеляційною скаргою позивач сплатив 10606,50 згідно з платіжним дорученням №1163 від 04.11.2021. Отже, відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сукупна сума 17677,14 грн.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегії суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Котон Трейд" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20 листопада 2020 року №UA100300/2020/000185/2, №UA100300/2020/000186/2 про коригування митної вартості;

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в оформленні митної декларації №UA100300/2020/00315 та №UА100300/2020/424691.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (відокремлений підрозділ) (03124, м. Київ, вул. В.Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Приватного підприємства "Котон Трейд" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 24, кВ. 20, код ЄДРПОУ 32664731) сплачений судовий збір за подачу позовної заяви у сумі 7070,64 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 10606,50 грн, а всього: 17677,14 грн (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят сім грн 14 коп).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма