ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6919/21 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови позивачу здійснити перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 26 квітня 2019 року здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є особою з інвалідністю 2 групи та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої визначений відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважає, що відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на перерахунок пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, тому звернувся до відповідача з відповідною заявою, однак останній протиправно відмовив у цьому, чим, на думку позивача, позбавив передбачених законом гарантій.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на певну категорію осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає, що жодним чином позивач не відноситься до військовослужбовців, передбачених ст. 10 Закону, стосовно яких і прийнято Рішення Другого сенату Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019, а тому відсутні будь-які правові підстави для здійснення перерахунку пенсії відповідно до ч.3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказує на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує, що позивач не є військовослужбовцем/військовозобов`язаним, призваним на військові збори при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом II групи та має право на пільги, встановлені законодавством України, в тому числі й для ветеранів війни - інвалідів війни та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до довідки МСЕК позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Також, у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Іванківським управлінням праці та соціального захисту населення видано посвідчення, яке підтверджує статус ветерана війни - інваліда війни.
Необхідно зазначити, що відповідно до довідки від 03.10.2006 виданою Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації позивач брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування цивільної оборони.
У квітні 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі за текстом - ГУ ПФУ у Київській області) з заявою, в якій просила з 25 квітня 2019 року провести перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року у відповідності до ч. З ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ГУ ПФУ у Київській області відмовило позивачеві в перерахунку та виплаті пенсії оскільки, на думку відповідача, перерахунок пенсії на підставі статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводиться зокрема військовозобов`язаним, призваних на військові збори та брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачеві пенсії відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року без застосування формули.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон № 796-XII).
Відповідно до ст. 59 Закону № 796-XII (у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V), пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, частина 3 статті 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ), регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», статтю 59 Закону викладено у новій редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до ст. 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Закон № 2148-VIII, в частині внесених змін, згідно Прикінцевих та перехідний положень, набрав чинності з 01 жовтня 2017 року.
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону № 796-XII свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внесши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, дія статті 59 Закону № 796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою), поширюється на осіб, які відповідають наступним визначальним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, обов`язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Викладене, свідчить про те, що положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в частині «дійсної строкової», втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто, 25 квітня 2019 року.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою, незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у чинній редакції.
Так, стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» містить назву - Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Крім того, статтею 10 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки до ст. 10 Закону № 796-XII, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування ЦО.
Суд першої інстанції, погодившись з доводами позивача, звернув увагу на інформацію з довідки, якою підтверджено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Проте, колегія суддів зазначає, що у цій же довідці наявна відмітка - підстава: список особового складу формувань ЦО Іванківського виробничого рибокомбінату (а.с. 14)
Статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, підтверджується відповідним посвідченням з вкладкою до вкладкою нього. Відповідно до довідки МСЕК, позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Також, у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Іванківським управлінням праці та соціального захисту населення видано посвідчення, яке підтверджує статус ветерана війни - інваліда війни.
Колегія суддів не приймає до уваги вказані вище докази, оскільки позивачем не було надано відповідних документальних належних підтверджень того, що на момент ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, її було призвано на навчальні/військові збори, що, у свою б чергу, надавало право на перерахунок пенсії, згідно ч. 3 ст. 59 Закону.
При цьому, апелянт також вказує на те, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що під час ліквідації наслідків на ЧАЕС, вона була зайнята саме, як військовослужбовець, а з наданих документів слідує, що під час участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС, позивач не була призвана на військові збори та виконувала свої трудові обов`язки на підприємстві.
Колегія суддів звертає особливу увагу на те, що навіть з урахування висновків зазначеного вище рішення Конституційного Суду України, незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких розповсюджується приписи ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, позивач приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зазначений у підтверджуючих документах період - 1986 рік, не як військовозобов`язаний під час проходження військових зборів.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують, що позивач брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, як військово зобов`язана під час проходження військових зборів, а її участь була зумовлена виконанням своїх трудових обов`язків за основним місцем роботи.
Тобто, позивач стала особою з інвалідністю внаслідок прийняття участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі загонів Цивільної оборони.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Таким чином, залучення особи під час ліквідації наслідків ЧАЕС до формувань Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізованих, не свідчить про проходження особою військової служби у цей період.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №320/7028/19.
Підсумовуючи, колегія суддів наголошує на тому, що після ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі №1-р (ІІ)/2019, незмінною залишилася та умова, що особи під час участі у ліквідації наслідків ЧАЕС, внаслідок чого отримали інвалідність, повинні були перебувати на службі.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 320/5595/19.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що позивач згідно наданих документів та встановлених обставин справи, не має права на перерахунок пенсії, відповідно до ч. 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, оскільки, не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на такий перерахунок, адже під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, вона не була призвана на військові збори, як військовозобов`язаний, а залучалася до робіт у складі підприємства на якому працювала.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 24.06.2022.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
В.П. Мельничук
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.06.2022 |
Оприлюднено | 27.06.2022 |
Номер документу | 104931674 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кучма Андрій Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні