Постанова

від 14.06.2022 по справі 460/3665/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/3665/21 пров. № А/857/22161/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року (суддя Недашківська К.М., час ухвалення 11:03, місце ухвалення м.Рівне, дата складання повного тексту 20.09.2021),

в адміністративній справі №460/3665/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спеціалізоване управління-39» до Головного управління ДПС у Рівненській області,

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У квітні 2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спеціалізоване управління-39» (далі ТОВ «БК «Спеціалізоване управління-39») звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС у Рівненській області), в якому просив: 1) визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.04.2021р. №238617000701; 2) визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.04.2021р. №239317000701; 3) відшкодувати понесені судові витрати.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «БК «Спеціалізоване управління-39» відмовити повністю.

У додаткових письмових поясненнях відповідач підтримав позицію викладену у відзиві та просив у задоволенні вимог позивача повністю відмовити.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року замінено відповідача у справі Головне управління ДПС у Рівненській області з кодом ЄДРПОУ 43142449 правонаступником Головним управлінням ДПС у Рівненській області з кодом ЄДРПОУ 44070166.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 06 квітня 2021 року №238617000701 та №239317000701. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спеціалізоване управління-39» суму судового збору у розмірі 6284 грн. 32 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.

З цим рішенням суду першої інстанції від 10 вересня 2021 року не погодився відповідач ГУ ДПС у Рівненській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач) покликається на те, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено відображення ТОВ «БК «Спеціалізоване управління-39» в даних бухгалтерському обліку нереальних господарських операцій із придбання товарів у ТОВ «Фокс Юніон» та ТОВ «Газ-Пласт-Буд». Твердить апелянт, що відповідно до наявної податкової інформації відсутні факти поставки товару позивачу по ланцюгу постачання, контрагенти позивача не мали необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутні основні фонди, персонал, виробничі активи, транспортні засоби), а щодо їх контрагентів наявні кримінальні провадження. Відповідач зазначає, що у платника податку відсутні первинні документи які підтверджують набуття позивачем у власність ТМЦ, що свідчить про заниження підприємством податку на прибуток та вплинуло на визначення об`єкта оподаткування податку на додану вартість. Апелянт звертає увагу на те, що позивач мав проявити належну обачність щодо вибору контрагентів з метою укладання правочинів. Відповідач також вказує, що під час проведення перевірки позивач не надав контролюючому органу документів, що стосуються перевезення товару за операцією зТОВ «Фокс Юніон». З урахуванням такого вважає апелянт (відповідач), що ТОВ «Фокс Юніон» та ТОВ «Газ-Пласт-Буд» здійснювали діяльність спрямовану на проведення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому оформлені податкові накладні не є підставою для формування ТОВ «БК «Спеціалізоване управління-39» податкового кредиту.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 10 вересня 2021 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає аргументи апелянта такими, які ґрунтуються виключно на припущеннях. Наполягає на реальності господарських операцій ТОВ «БК «Спеціалізоване управління-39» з його контрагентами. Вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить позивач оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спеціалізоване управління-39»є діючою юридичною особою та платником податків. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача згідно КВЕД є 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (основний); 41.20будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.22будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 43.21електромонтажні роботи; 43.29інші будівельно-монтажні роботи; 43.39інші роботи із завершення будівництва (а.с. 91-92 т.1).

На підставі направлень від 02.03.2020 №529/17-00-05-01, №530/17-00-05-01, №531/17-00-05-01 та від 09.02.2021 №296/17-00-07-01, №297/17-00-07-01, №298/17-00-07-01 та відповідно до наказу №560 від 20.02.2020, фахівцями ГУ ДПС у Рівненській області проведена перевірка ТОВ «БК «Спеціалізоване управління-39», за результатами якої складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спеціалізоване управління-39» код ЄДРПОУ 40443212, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019» від 16.03.2021 №1742/17-00-07-01/40443212 (далі Акт перевірки) (а.с. 12-57 т.1).

Акт перевірки містить розділ 4 «Висновок», де зазначено, що перевіркою установлено порушення ТОВ «БК «Спеціалізоване управління-39»:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), пункту 5,21 П (С)БО 15 «Дохід», пункту 5 П (С)БО 11 «Зобов`язання», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV (далі Закон №996-XIV), пункту 2.2 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 158762,00 грн., у тому числі: за 2018 рік - 41755,00 грн., за 2019 рік - 117007,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 176402,00 грн., у тому числі: за жовтень 2018 року - 23571,00 грн., за грудень 2018 року - 22823,00 грн., за листопад 2019 року - 64362,00 грн., за грудень 2019 року - 65646,00 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 ПК України, несвоєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну суму ПДВ 4566,67 грн.;

- пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, в редакції наказу від 21.01.2014 № 49: подання податкових розрахунків за формою 1-ДФ за 3-4 квартали 2019 року не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками;

- пункту 1 статті 4, пункту 1 статті 7, пункту 1 частини 2 статті 6, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - заниження платником нарахування єдиного внеску на загальну суму 2020,04 грн..

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 06.04.2021: - №238617000701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 198452,50 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням 158762,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 39690,50 грн. (далі ППР №238617000701); - №239317000701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 220502,50 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням 176402,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 44100,50 грн. (далі ППР №239317000701) (а.с. 8, 10 т.1).

Зі змісту Акта перевірки видно, що факти порушення норм чинного податкового законодавства базуються на висновках контролюючого органу про нереальність господарських операцій, здійснених між позивачемТОВ «БК «Спеціалізоване управління-39» та двома контрагентами:ТОВ «Фокс Юніон»(код ЄДРПОУ42774994) таТОВ «Газ-Пласт-Буд»(код ЄДРПОУ36993049).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 06.04.2021 №238617000701 та №239317000701 протиправними, звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій із придбання позивачем товарів у контрагентів ТОВ «Фокс Юніон» та ТОВ «Газ-Пласт-Буд» є необгрунтованими, а висновки контролюючого органу в Акті перевірки від 16.03.3021 року про порушення позивачем вимог ПК України є безпідставними, а тому спірні ППР від 06.04.2021 року про нарахування позивачу податкових зобов`язань з ПНП і ПДВ є протиправними.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюютьсяПодатковим кодексом України(далі -ПК України).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України,для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цьогоКодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цьогоКодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цьогоКодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цьогоКодексу(підпункт134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України).

Відповідно до підпункту 131.1.1 пункту131.1 статті 131 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та іншихстатей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом138.2 статті 138 ПК Українипередбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II цього Кодексу.

Згідно з підпункту139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України,не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Частиною першоюстатті 6 Закону №996-XIVвизначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від24.05.95 №88 (далі Положення №88), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно з пунктом 2.1 Положення №88, первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

За правилами підпункту «а» пункту198.1. статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту201.10. статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону №996-XIVвизначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

Отже податковий кредит, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановленийЗаконом №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи №813/7081/14, №814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Зазначена правова позиція в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Колегія суддів враховує, що матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «БК «Спеціалізоване управління-39»(Покупець) таТОВ «Фокс Юніон»(Постачальник) укладено Договір поставки №01/11/2019 від 01.11.2019 (а.с. 75 т.1), відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар бруківка повнопиляна термооброблена з природнього каменю габро 200х100х60, круг відрізний алмазний діаметром 230 мм, у кількості, визначеній за домовленістю сторін.

На виконання умов зазначеного Договору оформлена видаткова накладна №ВН-2111-09 від 21.11.2019 на загальну суму 780047,22 грн. в т.ч. ПДВ 130007,87 грн (а.с. 78 т.1).

Перевезення товару здійснено відповідно до ТТН №21 від 21.11.2019 (а.с. 79 т.1), оплата за товар проведена відповідно до платіжних доручень №5145 від 16.12.2019 на суму 580047,22 грн (а.с. 80 т.1) та від 17.12.2019 №5153 на суму 200000,00 грн (а.с. 81 т.1). Платником податків сформована податкова накладна від 21.11.2019 №158 на суму операції у розмірі 780047,22 грн. ПДВ 130007,87 грн (а.с. 88 т.1); товар отриманий на підставі довіреності №155 (а.с. 132 т.1).

Також ТОВ «БК «Спеціалізоване управління-39» (Покупець) та ТОВ «Газ-Пласт-Буд»(Постачальник) укладено Договір поставки товару №41 від 24.09.2018 (а.с. 67 т.1), відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставляти, а Покупець приймати і оплачувати товари згідно замовлень Покупця.

Відповідно до умов Договору позивачу поставлений товар бруківка / цегла колір / 60 мм та поребрик кольоровий 1 м /п 100-80-200, що зазначено у видатковій накладній від 27.09.2018 №126 на суму 272483,41 грн (а.с. 69 т.1); плитка текстильна 33х33х3.0 конус жовта на підставі видаткової накладної від 22.10.2018 №141 на суму у розмірі 4900,00 грн (а.с. 70 т.1).

Товари перевезені на підставі ТТН від 27.09.2018 (а.с. 71 т.1) та ТТН від 22.10.2018 №11 (а.с. 72 т.1), оплата за товар підтверджується випискою з особового рахунку (а.с. 73, 74 т.1). Платником податків сформовані податкові накладні від 27.09.2018 №135 на загальну суму операції у розмірі 272483,42 грн. ПДВ 45413,90 грн (а.с. 89 т.1) та від 22.10.2018 №144 на загальну суму операції у розмірі 5800,00 грн. ПДВ 980,00 грн (а.с. 90 т.1); Товар отриманий на підставі довіреностей №81 та №83 (а.с. 130, 131 т.1). Факт реєстрації вищевказаних податкових накладних не заперечується відповідачем.

Спірні правочини укладені правосуб`єктними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних договорів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Судом також встановлено, що транспортування вказаного вище товару здійснене транспортним засобом марки VOLVO НОМЕР_1 , яким користувався позивач на підставі Договору позички транспортного засобу від 01.06.2016 (а.с. 124-129 т.1);

Позивач також надав суду докази використання придбаного у контрагентів товару у власній господарській діяльності у 2018 та 2019 р.р., а саме: довідку про вартість виконаних будівельних робіт №1, акт приймання виконаних будівельних робіт №1, розрахунок загальновиробничих витрат №1, підсумкову відомість ресурсів до акту №1, довідку про вартість виконаних будівельних робіт №10, акт приймання виконаних будівельних робіт №10, розрахунок загальновиробничих витрат №10, підсумкову відомість ресурсів до акту №10 (а.с. 131-143 т.1).

Вказані документи містять найменування учасників господарських операцій, обсяг реалізованого товару, наданих послуг, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, скільки товару/характер послуг реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силустатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,статті 44 ПК України, пункту 2.4 Положення № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак вони підтверджують реальність вчинених підприємством господарських операцій.

Водночас в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2ст.77 КАС Українине спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції про підтверджений рух активів у процесі здійснення господарських операцій, який є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків (позивача). А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліків.

Колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції, що з аналізу змісту Акта перевірки, відповідачем фактично не заперечується надання позивачем первинних документів, не вказано наявність недоліків останніх чи їх невідповідність приписамПК України та законодавчим нормам щодо бухгалтерського обліку.

В той же час, висновки, які стали підставою в подальшому для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються лише на узагальненій податковій інформації та зводяться до інформації по ланцюгах постачання придбаних товарів у контрагентів позивача.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів автоматично не унеможливлює реальне виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на відсутність у контрагентів позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, суд зазначає, що доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до їх констатації в Акті перевірки.

Щодо посилання відповідача на інформацію по ланцюгах постачання придбаних товарів у контрагентів позивача, суд зазначає, що доводи податкового органу щодо неможливості встановлення походження товару у ланцюгах постачання, не можуть бути покладені у вину позивачу та бути достатніми підставами для висновку про непідтвердженість тієї чи іншої господарської операції.

При цьому, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару, тим більше до інших контрагентів у ланцюгу постачання, на яких відповідач вказує про підміну номенклатури товару чи відсутність такої номенклатури.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

У даному контексті також слід зазначити, що висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, не є належним доказом в розумінні процесуального закону, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14, від 06.02.2018 у справі №821/589/17, від 29.03.2019 у справі №808/3412/16, від 16.04.2020 у справі № 805/5017/15-а).

На переконання колегії суддів, позивачем під час судового розгляду даної справи надана достатня кількість документів на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій.

Зокрема, суд мав можливість пересвідчитись у тому, що придбання позивачем товарів є необхідною умовою здійснення ним його господарської діяльності та спрямоване на одержання доходу, тобто досягнення ділової мети за спірними господарськими операціями.

Також суд відхиляє посилання апелянта (відповідача) про наявність ухвал в межах кримінальних проваджень, фігурантами у яких є контрагент чи контрагент контрагента позивача по ланцюгу постачання, з огляду на те, що внесення відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами, адже наявність провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

Надані відповідачем до суду витяги з ухвал не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 №802/2608/17-а.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт відкриття кримінального провадження щодо посадових осіб контрагентів по ланцюгу постачання не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою негативних правових наслідків для позивача.

Аналогічна позиція викладена впостановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 24.04.2018 у справі №2а/0370/205/12, 20.03.2019 у справі №813/1979/15, 22.07.2020 у справі №620/3925/18.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що жодних вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, ані щодо позивача, ні щодо його контрагентів ГУ ДПС у Рівненській області до суду надано не було.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Також апеляційний суд враховує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Водночас поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. Відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача та їх постачальників матеріали справи не містять.

В даному контексті також слід зазначити, що доказів повернення коштів до позивача після їх перерахування контрагентам, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

Крім того, матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Суд також зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

В судовому засіданні представник відповідача також вказує, що під час проведення перевірки позивач не надав контролюючому органу документів, що стосуються перевезення товару за операцією зТОВ «Фокс Юніон».

Відносно таких покликань суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підтвердження реальності транспортування позивачем подано до суду товарно-транспортну накладну №21 від 21.11.2019 р. (а.с. 79 т.1), відповідно до якої транспортування здійснено транспортним засобом позивача, який переданий останньому на підставі договору позички транспортного засобу від 01.06.2016 р. (а.с. 122-124 т.1).

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач не позбавлений права надати документи щодо транспортування товару безпосередньо до суду. Платник податків не обмежений правом довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги під час розгляду заперечення до акту перевірки, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки.

Колегія суддів на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу фактичних обставин справи та відповідних правових норм приходить до переконання що на обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на порушення позивачем податкового законодавства у спірних правовідносинах. Висновки та доводи відповідача не ґрунтуються на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у спірних правовідносинах.

Також колегія суддів зазначає, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.243,308,310,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року в адміністративній справі №460/3665/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спеціалізоване управління-39» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 24.06.2022 року