Постанова

від 23.06.2022 по справі 816/1384/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2022 року

м. Київ

справа № 816/1384/15

адміністративне провадження № К/9901/40136/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 (суддя Канигіна Т.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 (головуючий суддя Яковенко М.М., судді: Лях О.П., Рєзнікова С.С.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Орлі» до Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

29.04.2015 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Орлі" (надалі по тексту - позивач, ПрАТ "СК "Орлі") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України) (надалі по тексту - відповідач, Інспекція, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.12.2014 №0000132302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем прибуток страхових організацій на загальну суму 1966446,66 грн., з яких 1573157,33 грн. - за основним платежем та 393289,33 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Оскаржуване рішення контролюючим органом прийнято за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПрАТ «СК «Орлі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 19.11.2014 №6805/16-01-22-08/22620565.

Згідно із висновками даного акта, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог статей 1, 29, 31 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996, частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203, статті 216 Цивільного кодексу України, пункту 137.14 статті 137, підпункту156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток від страхової діяльності на загальну суму 286 491,43 грн; підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від страхової діяльності на загальну суму 28 330,10 грн. за 2012 рік; підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 137.10 пункту 137, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності не пов`язаною із страховою на загальну суму 1 831 318,66 грн.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132302 від 02.12.2014 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України» у розмірі 1 966 446,66 грн., в т.ч.: 1 573 157,33 грн. основного платежу та 393 289,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, ПрАТ "СК "Орлі" оскаржило його у судовому порядку.

Справа розглядалась судами неодноразово і при первинному її розгляді постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02.12.2014 №0000132302 в частині нарахування збільшення суми грошового зобов`язання за платежем прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України у розмірі 1909942,87 грн, з яких: 1527954,30 грн - за основним платежем та 381988,57 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000132302 від 02.12.2014 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України» у розмірі 1909942,87 грн., з яких: 1527954,30 грн. за основним платежем та 381988,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України, направляючи справу у відповідній частині на новий розгляд, вказав на недослідження судами наявності ділової мети та подальшого отримання економічного ефекту за наслідками укладення та виконання договорів від 27.06.2013 № 01/27.06.13 та від 27.06.2013 №01/2013, від 28.08.2013 №02/2013, від 03.12.2013 №03/2013, від 12.12.2013 №04/2013. Крім того, Вищим адміністративним судом України зазначено про те, що відхиляючи доводи податкового органу щодо нікчемності укладених спірних правочинів, судами не перевірено необхідності укладення таких договорів, з огляду на короткий термін дії страхування/перестрахування, а також не досліджено питання можливості реальності здійснення господарських операцій за спірними договорами.

За результатом повторного судового розгляду даної справи, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02.12.2014 №0000132302 в частині нарахування збільшення суми грошового зобов`язання за платежем прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України у розмірі 1909942,87 грн, з яких: 1527954,30 грн за основним платежем та 381988,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно віднесено суму отриманих платежів від Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтертрансполіс» (далі - ПрАТ «АСК «Інтертрансполіс») до складу доходу від страхової діяльності, оскільки наслідком укладання договору факультативного перестрахування (ретроцесії) та договорів перестрахування (ковер-ноти) стало отримання ПрАТ «СК «Орлі» економічного ефекту у вигляді прибутку, можливість реального виконання умов договорів підтверджується наявністю активів позивача станом на 2013 рік, достатніх для забезпечення виконання ковер-нотів на період їх дії. Стосовно строків, на які укладались ковер-ноти, судами зазначено про те, що діючим на момент спірних правовідносин законодавством не обмежено право сторін договору ретроцесії згідно з їх волевиявленням на визначення строку/терміну, на який може бути укладено такий договір.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати й прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.

У доводах касаційної скарги скаржник зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки договори перестрахування між позивачем і ПрАТ «АСК «Інтертрансполіс» укладено з метою надання податкової вигоди для третіх осіб, посилаючись на неможливість надання вказаним контрагентом фінансових послуг та те, що дія договорів перестрахування становила від 7 до 28 днів, тобто договори укладено на необґрунтовано короткі терміни, а також такі договори не зареєстровано в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що отримані позивачем від ПрАТ «АСК «Інтертрансполіс» кошти не є страховими платежами, а є безповоротною фінансовою допомогою. У зв`язку із цим, з таких коштів мав бути сплачений податок не за ставкою 3% з доходу від страхової діяльності, а за загальною ставкою 19% з доходу від іншої діяльності.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

У ході касаційного розгляду судом здійснено заміну відповідача у справі його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Полтавській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «СК «Орлі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №6805/16-01-22-08/22620565 від 19.11.2014 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132302 від 02.12.2014 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України» у розмірі 1 966 446,66 грн., в т.ч.: 1 573 157,33 грн. основного платежу та 393 289,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Під час повторного розгляду даної справи судами вирішувався спір в частині правомірності збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 02.12.2014 №0000132302 суми грошового зобов`язання за платежем прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України у розмірі 1909942,87 грн, з яких: 1527954,30 грн за основним платежем та 381988,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судами встановлено, що між позивачем та ПрАТ «АСК «Інтертрансполіс» укладено договір факультативного перестрахування (ретроцесії) від 27.06.2013 № 01/27.06.13, предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) Сторонами на факультативній (необов`язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов`язки сторін при укладенні, виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії). Під ризиком (страховим ризиком) розуміється визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності і випадковості настання. Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним Страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), договором перестрахування (далі - конкретний договір перестрахування) умовах ризику виконання своїх зобов`язань перед Страхувальником в іншого Страховика.

В ході виконання договору ретроцесії позивач уклав ряд договорів перестрахування (ковер-ноти), а саме:

від 27.06.2013 № 01/2013 (вид страхування: страхування фінансових ризиків; страхувальник: ТОВ "Сінтез Ресурс"; страхова сума: 158985000 грн; термін страхування/перестрахування: з 26.06.2013 по 31.06.2013; відповідальність перестраховика: 158956410,42 грн; премія перестраховику: 3179399,06 грн);

від 28.08.2013 № 02/2013 (вид страхування: страхування фінансових ризиків; страхувальник: ТОВ "Сінтез Ресурс"; страхова сума: 157945000 грн; термін страхування/перестрахування: з 28.08.2013 по 30.09.2013; відповідальність перестраховика: 157929205,50 грн; премія перестраховику: 3158584,11 грн);

від 03.12.2013 № 03/2013 (вид страхування: страхування фінансових ризиків; страхувальник: ТОВ "Сінтез Ресурс"; страхова сума: 160203200,00 грн; термін страхування/перестрахування: з 03.12.2013 по 31.12.2013; відповідальність перестраховика: 160187179,60 грн; премія перестраховику: 3203743,60 грн);

від 12.12.2013 № 04/2013 (вид страхування: страхування фінансових ризиків; страхувальник: СГТОВ "Правда"; страхова сума: 1807150,00 грн; термін страхування/перестрахування: з 12.12.2013 по 21.05.2014; відповідальність перестраховика: 399380,15 грн; премія перестраховику: 7987,60 грн).

Розрахунки за вищезазначеними ковер-нотами здійснювались у безготівковій формі.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Судами встановлено, що, у періоді, який підлягав перевірці, позивач мав право здійснювати страхову діяльність у формі: обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об`єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об`єкти та об`єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру; обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті; добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного); добровільного страхування від нещасних випадків; добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби; добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров`я); добровільного страхування фінансових ризиків; обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів; добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)); добровільного страхування майна (крім залізничного наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу); добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ на підставі отриманих ліцензій.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 12 названого Закону перестрахування страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов`язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

Частиною п`ятою статті 12 цього Закону передбачено, що страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Положеннями пункту 137.14 статті 137 Податкового кодексу України встановлено, що датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку - страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає з умов договорів страхування/перестрахування незалежно від порядку сплати страхового внеску, визначеного у відповідному договорі (крім довгострокових договорів страхування життя та інших договорів страхування, укладених на строк більше одного року, договорів страхування, укладених відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»).

Підпунктом 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді:

1) страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування;

2) інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя;

3) суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування;

4) доходів від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки в частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями;

5) нарахованих відсотків на депоновані премії за ризиками, прийнятими у перестрахуванні;

6) суми санкцій за невиконання умов договору страхування, визначеної боржником добровільно або за рішенням суду;

7) суми винагород, нарахованих страховиком за надання ним послуг сюрвейєра, аварійного комісара та аджастера, страхового брокера та агента;

8) суми повернення частки страхових платежів (внесків, премій) за договорами перестрахування у разі їх дострокового припинення;

9) винагород і тантьєм (форм винагороди страховика з боку перестраховика) за договорами перестрахування;

10) інших доходів, нарахованих страховиком у межах страхової діяльності.

У відповідності до підпункту 156.3.1 пункту 156.3 статті 156 Податкового кодексу України страховики ведуть окремий облік доходів та витрат, пов`язаних із провадженням страхової діяльності та іншої діяльності, не пов`язаної із страховою.

Згідно із підпунктом 156.2.1 пункту 156.2 статті 156 Податкового кодексу України при здійсненні страхової діяльності, передбаченої пунктом 156.1 цієї статті, податок справляється за ставкою, визначеною відповідно до підпункту 151.2.1 пункту 151.2 статті 151 цього Кодексу.

Так, підпунктом 151.2.1 пункту 151.2 статті 151 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні страхової діяльності юридичних осіб - резидентів ставка податку встановлюються у розмірі 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхової діяльності, визначеного пунктом 156.1 статті 156 цього Кодексу.

Судами встановлено, що послуги у сфері страхування (зокрема перестрахування відповідальності) є одним із видів діяльності позивача та укладання договорів від 27.06.2013 №01/27.06.13 та від 27.06.2013 № 01/2013, від 28.08.2013 № 02/2013, від 03.12.2013 № 03/2013, від 12.12.2013 № 04/2013, здійснено в межах господарської діяльності. Водночас по завершенню дії останніх Товариством отримано економічний ефект у вигляді прибутку на кінець 2013 року, що підтверджено довідкою та балансом (звіт про фінансовий стан).

Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) ПрАТ «СК «Орлі» за 2013 рік активи позивача становили на початок 2013 року 303184000,00 грн, а на кінець 2013 року 377183000,00 грн. Отже, на момент укладення вищевказаних договорів позивач мав можливість забезпечити їх виконання протягом періоду дії ковер-нотів, максимальна сума відповідальності за якими становила 160187179,68 грн.

Оскільки страхові випадки за вказаними ковер-нотами не настали, позивач не поніс витрати за договорами перестрахування, натомість, отримав прибуток у вигляді премії у загальному розмірі 9549714,37 грн., з якої сплатив 3% податку від страхової діяльності.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Судами визнано неприйнятними посилання відповідача на те, що договори укладено позивачем на необґрунтовано короткі терміни, оскільки діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством (зокрема спеціальним Законом України "Про страхування") не обмежено право сторін договору ретроцесії згідно з їх волевиявленням на визначення строку/терміну, на який може бути укладений такий договір.

Відповідач також посилався на відсутність реєстрації договору ретроцесії в Нацкомфінпослуг.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку реєстрації договорів перестрахування, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.03.2011 №153 (у редакції розпорядження Нацкомфінпослуг від 08.01.2013 - №54), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2011 за №642/19380 (далі - Порядок), страховиком (цедентом, перестрахувальником) - резидентом в Нацкомфінпослуг реєструється договір перестрахування (договори страхування), укладений (укладені) з страховиком (перестраховиком) - резидентом, в разі, якщо сума (суми) перестрахового (перестрахових) платежу (платежів) за всіма договорами перестрахування, укладеними з одним і тим самим страховиком (перестраховиком) - резидентом, дорівнює (дорівнюють) або перевищує (перевищують) протягом календарного року сумарно 1000000 грн.

Абзацом другим пункту 4 Порядку визначено, що у разі досягнення або перевищення суми здійсненого перестрахового платежу (перестрахових платежів) 1000000 грн за договором (договорами) перестрахування, укладеним (укладеними) з одним і тим самим страховиком (перестраховиком) - резидентом, протягом десяти робочих днів з дня такого досягнення та/або перевищення Заявник надсилає до Нацкомфінпослуг (разом із Заявою) для реєстрації копії договорів перестрахування (разом з усіма змінами (за наявності) із страховиком (перестраховиком) - резидентом у двох примірниках, засвідчених відбитком печатки та підписом керівника або уповноваженої особи Заяви (за умови надання відповідного документа, що засвідчує право підпису уповноваженої особи).

З огляду на наведені положення Порядку, суди констатували, що відповідальність щодо реєстрації таких договорів покладена на ПАТ "АСК "Інтертрансполіс", оскільки саме дане товариство є перестрахувальником (страховиком, цедентом) за укладеними із позивачем ковер-нотами.

Встановивши наведені обставини, суди дійшли висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суми грошового зобов`язання за платежем прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, у розмірі 1527954,30 грн, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення від 02.12.2014 №0000132302 в частині нарахування збільшення суми грошового зобов`язання за платежем прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України у розмірі 1909942,87 грн, з яких: 1527954,30 грн за основним платежем та 381988,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій при повторному розгляді справи допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 у справі №816/1384/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва