Рішення

від 07.06.2022 по справі 331/5508/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

08.06.2022

Справа № 331/5508/21

Провадження № 2/331/272/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді: Антоненко М.В.

секретаря судового засідання: Федорової К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд», 3-я особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна про усунення перешкод у користуванні власністю, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2021 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд», 3-я особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна про усунення перешкод у користуванні власністю.

Просять суд усунути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) перешкоди, які чинить Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» (ЄДРПОУ 40278626) у користуванні власністю, а саме: житловою квартирою АДРЕСА_1 , шляхом скасування реєстраційного запису № 11031050018039511 від 24.04.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації змін місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» (ЄДРПОУ 40278626). Стягнути з відповідача витрати по отриманню відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розмірі 190,00 грн. Крім того, просить суд стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. та витрати пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 3700,00 грн.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2021 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. По справі призначено підготовче судове засідання у приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя на 14 січня 2022 року на 09-30 годин.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду на 08 червня 2022 року на 09 год. 30 хв.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали заяви про розгляд справи без їх участі та без фіксації технічними засобами. Просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та винести заочне рішення по справі.

За клопотанням позивачів, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд»належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, шляхом надіслання судової повістки поштовою кореспонденцією на адресу місця реєстрації. Крім того, представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи через офіційний веб-портал судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud0808, однак у судове засідання не з`явився, поважну причину неявки суду не повідомив, відзив не надав, у зв`язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутності, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т.М.була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи через офіційний веб-портал судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud0808, однак у судове засідання не з`явилась, поважну причину неявки суду не повідомив, пояснення не надала.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином, повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процес за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов піддягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Враховуючи той факт, що право на справедливіш суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

За змістом ст. 55, 64, 124 Конституції України право на судовий захист гарантується та забезпечується. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежений. Цей принцип знайшов своє відображення і в рішенні Конституційного суду № 9-зп від 25.12.1997 року.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст. 16 ЦК України, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є співвласниками житлової квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 05.04.2002 року посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вакуленко С.О. за № 2147 та договору дарування частини квартири від 16.04.2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. за № 1153.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 07.09.21 № 04-28/1-3306, виданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 18.07.2002 року та по теперішній час.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 07.09.21 № 04-28/1-3307, виданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, гр. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 02.09.2009 року та по теперішній час.

Починаючи з травня 2020 року на зареєстроване місце проживання позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 систематично почала надходити кореспонденція різного роду, яка адресована ТОВ «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд». Здебільшого це кореспонденція від контролюючих та правоохоронних органів.

Як зазначено позивачами у позові, вказану житлову квартиру АДРЕСА_1 , позивачі в оренду ніколи не здавали, під офіс не використовували. Разом з тим жодного відношення до відповідача (ТОВ «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд»), а ні як учасники, а ні як засновники, а ні як керівники, відношення не мають.

У зв`язку з чим, 02 липня 2020 року позивачем ОСОБА_1 на адресу Олександрівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області направлено лист б/н з проханням надати пояснення, щодо обставин направлення на адресу місця реєстрації та проживання позивачів ( АДРЕСА_2 ) податкових вимог та звернень.

09 липня 2020 року Олександрівським управлінням у м. Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області надано відповідь № 13954/14/08-01-49-09, згідно з яким повідомлено, що державна податкова служба України не є суб`єктом державної реєстрації та отримує відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі Закону України від 15.05.2003 року №755-ІХ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (надалі - Закон). Так до Єдиного державного реєстру ... 24.04.2020 по підприємству ТОВ «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» (Код ЄДРПОУ 40278626) - внесено зміни щодо юридичної адреси останнього. Запропоновано звернутися до Міністерства юстиції України, як держателя Єдиного державного реєстру з відповідним зверненням.

19 березня 2021 року позивачем ОСОБА_1 на адресу Міністерства юстиції України було направлено відповідне звернення з проханням надати правову оцінку вказаним обставинам та посприяти у вирішенні даного питання.

13 квітня 2021 року позивачем ОСОБА_1 отримано відповідь від Міністерства юстиції України №15959/В-8695/19.2.1, яким звернуто увагу, що у відповідності до вимог ст. ст. 25, 27, 28, 35 Закону України від 15.05.2003 року №755-ІХ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до ЄДР на підставі поданих державному реєстратору документів, в переліку яких законодавством не передбачено надання заявником документа, що б підтверджував право на використання об`єкта нерухомого майна, за адресою розташування якого зареєстрована юридична особа. Відповідальність за достовірність цих відомостей несе заявник, засновник (учасник)юридичної особи та її керівник (ч. 4 ст. 35 Закону). З урахуванням викладеного, посилаючись на ст. 16, 386 ЦКУ, запропоновано звернутися до суду за захистом свого права власності.

Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований станом на 09 вересня 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» знаходиться за адресою: 69095, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 146, квартира 85.

Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, щодо зміни місцезнаходження юридичної особи, було здійснено 24.04.2020 року об 11:30:33 за № 1103105001803951 1, приватним нотаріусом Бахматська Т.М.

З огляду на дані про хронологію реєстраційних дій вказаного вище Витягу, останні реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження юридичної особи (ТОВ «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд») було проведено реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради 23.05.2017 об 09:15:14 за № 11031050005039511.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований станом на 23 травня 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» знаходилась за адресою: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Седова, будинок 3.

Таким чином, з огляду на отриману інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що керівництво ТОВ «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд», здійснило 24 квітня 2020 року перереєстрацію місцезнаходження даної юридичної особи, змінивши адресу: АДРЕСА_3 на адресу: АДРЕСА_4 .

Тобто, суд приходить до висновку, що державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд», а саме щодо зміни місцезнаходження, за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить позивачам на праві спільної часткової власності, без їх волевиявлення, є втручанням у право власності позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і таке втручання не відповідає критеріям законності та порушує право власності, що гарантується Конституцією України.

Крім того, така реєстрація змін перешкоджає позивачам вільно користуватися своїм майном, а отже суд вважає, що перешкоди, які чиняться у користуванні власністю повинні бути усунені.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать Закону.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. і

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477- ІV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст. 8 Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції ратифікована Законом від 17 липня 1997 p. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у частині першій ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист власності» передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

З огляду на вказане, право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважитися. З положеннями частини першої ст.1 Першого протоколу до Конвенції в повній мірі кореспондуються і приписи ст. 321 ЦК України, якими, зокрема передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону, відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: відповідних заяв про державну реєстрацію; документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Частина 1 ст. 10 Закону визначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону, скасування реєстраційних записів проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів в частині усунення перешкод у користуванні власністю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд приходить до висновку про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судових витрат пов`язаних з отриманням відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розмірі 190,00 грн. та сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судових витрат пов`язаних знаданням правничої допомоги у розмірі 3700,00 грн., то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки до матеріалів справи не долучено жодного доказу про надання позивачам правничої допомоги адвокатом та документів про її оплату (Договору про надання правової допомоги; акту прийому-передачі виконаних робіт; квитанції про сплату послуг)

Керуючись ст. ст. 317, 319, 383, 391 ЦК України, 3, 4, 11-13, 19, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд», 3-я особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна про усунення перешкод у користуванні власністю - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) перешкоди, які чинить Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» (ЄДРПОУ 40278626) у користуванні власністю, а саме: житловою квартирою АДРЕСА_1 , шляхом скасування реєстраційного запису № 11031050018039511 від 24.04.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації змін місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» (ЄДРПОУ 40278626)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» (ЄДРПОУ 40278626) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати пов`язані з отриманням відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розмірі 190,00 грн. та сплати судового збору у розмірі 908,00 грн., а всього 1098 (одна тисяча дев`яносто вісім) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: М.В. Антоненко