Постанова

від 26.06.2022 по справі 905/1245/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року м. Харків Справа №905/1245/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В. , суддя Слободін М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача фізичної особи ОСОБА_1 , с.Софіївська Борщагівка Київської області (вх.№4034Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2021 року у справі №905/1245/20,

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовекогруп-М», м.Маріуполь, Донецької області,

2. ОСОБА_1 , с.Софіївська Борщагівка Київської області,

про стягнення заборгованості у розмірі 189658,92 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовекогруп-М» та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором б/н від 14.09.2014 року, в розмірі 189658,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання першим відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н від 14.09.2014 року щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим, просив суд стягнути заборгованість солідарно, оскільки, другим відповідачем 15.08.2016 року було укладено договір поруки за зобов`язаннями першого відповідача по поверненню кредитних коштів.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.02.2021 року у справі №905/1245/20 (повний текст складено та підписано 02.03.2021 року, суддя Сковородіна О.М.) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовекогруп-М» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 189658,92 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 2844,88 грн.

Другий відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2021 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за договором поруки в розмірі 189658,92 грн. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що другий відповідач у договорі поруки поручався за виконання першим відповідачем зобов`язань з повернення кредиту в розмірі 10000,00 грн., однак позивачем в односторонньому порядку, без згоди поручителя, було збільшено кредитний ліміт, що є порушенням як умов договору так і приписів законодавства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за скаргою другого відповідача; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення їм ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення зв`язку, копію ухвали суду від 04.01.2022 року отримано позивачем 06.01.2022 року і 10.01.2022 року та другим відповідачем 11.01.2022 року.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу першого відповідача, що надана апелянтом та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що перший відповідач належним чином повідомлений про наявність відповідного апеляційного провадження.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Від учасників справи відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Ільїна О.В., для розгляду справи №905/1245/20 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01 квітня 2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- зупинено тимчасово розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 27 Конституції України обов`язком держави є захист життя людини.

Отже, здійснити у визначений процесуальним законодавством строк розгляд справи не було можливості. Наразі у суді організовано можливість роботи, проте і на даний час (на час винесення даної постанови) в Україні продовжено строк дії воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, розташованого у м. Харкові.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

14.09.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовекогруп-М» в особі директора Новікової Г.А. звернулось до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» із заявою на відкриття рахунку та заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, які разом із Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) і Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, складають договір банківського обслуговування б/н від 14.09.2014 року.

Як зазначає позивач, відповідно до договору першому відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановленні засоби електронного зв`язку банку і клієнта (система клієнт-банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов (витяг з яких доданий позивачем до позовної заяви) - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.3. Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов - проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі «Угода»).

Відповідно до пункту 3.2.1.1.6. ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4., яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунків визначено у відповідному розділі Правил та Умов.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4).

Відповідно до пункту 3.2.1.4.9. Умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно до пункту 3.2.1.2.3.4. Умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до договору банківського обслуговування першому відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточному рахунку НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта.

Так, з довідки позивача від 01.06.2020 року №60218DOQ0S066 вбачається, що позивач встановлював першому відповідачу такі кредитні ліміти на поточний рахунок: 18.02.2016 - 0 грн., 17.08.2016 - 10000,00 грн., 07.10.2016 - 200000,00 грн, 01.12.2016 - 200000,00 грн., 27.12.2016 210000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2016 року між ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», як кредитором, та ОСОБА_1 , як поручителем, укладено договір поруки №РorukaLimit14712697691001734161 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Азовекогруп-М» зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.11. «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.2 «Угоди 1» - 30% річних;

за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3 «Угоди 1» - 60% річних;

б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.1.17 «Угоди 1» в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4 «Угоди 1» 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 10000,00 грн.

Якщо під час виконання Угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою-1 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні;

1.1.2. до розділу 3.2.2 «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг «Угода 2», по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

за період користування кредитом згідно п.3.2.2.2 «Угоди 2» - 64% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в «Угоді 2»;

в) кредиту в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до п.1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 та Угодою-2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою-1 і/або Угодою-2, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.5 договору поруки).

Пунктом 4.1 договору поруки встановлено, що порука припиняється через 15 років після укладення договору.

Згідно п.4.2 договору поруки зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін.

Як зазначає позивач, він свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 210000,00 грн. Проте, відповідачі зобов`язання за договором виконували неналежним чином, а саме не сплатили кошти для погашення заборгованості. Таким чином, за розрахунком позивача, у відповідачів станом на 27.05.2020 року наявна заборгованість у розмірі 756946,29 грн. і складається із: заборгованості за кредитом - 189658,92 грн., заборгованості за відсотками з користування кредитом - 239254,72 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 312107,95 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 15924,70 грн.

При цьому, позивачем із посиланням на вимоги статей 15, 16 Цивільного кодексу України, заявлено до стягнення суму у розмірі 189658,92 грн., тобто саме заборгованість за тілом кредиту у солідарному порядку з обох відповідачів (боржника та поручителя).

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, у зв`язку із чим задовольнив вимогу позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

Відхиляючи доводи другого відповідача, суд першої інстанції послався на те, що збільшення обсягу відповідальності боржника за кредитним договором не суперечить самим умовам та вимогам чинного законодавства, при цьому відповідно до умов укладеного з другим відповідачем договору поруки внаслідок збільшення обсягу відповідальності боржника за кредитним договором збільшується відповідальність поручителя, що не потребує додаткових узгоджень з останнім. Тобто, збільшення кредитного ліміту до 210000,00 грн. не є підставою для припинення поруки, оскільки, при підписанні договору поруки, другий відповідач надав згоду на можливе збільшення розміру кредитних зобов`язань.

Другий відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно у частині задоволення позову до ОСОБА_1 щодо солідарного стягнення.

Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в частині розгляду позовних вимог до ТОВ «Азовекогруп-М», апеляційний господарський суд встановив, що судом першої інстанції норми процесуального права не порушені, а норми матеріального права застосовані правильно, тому відсутні підстави для скасування судового рішення в цій частині.

Щодо розгляду позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з другого відповідача, то Східний апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між позивачем та першим відповідачем виникли на підставі договору банківського обслуговування б/н від 14.09.2014 року, який є змішаним договором, оскільки містить у собі елементи договору банківського рахунку (глава 72 ЦК України) та кредитного договору (параграф 2 глави 71 ЦК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач надав кредит першому відповідачу, який останній у встановлений строк не повернув, і заборгованість за кредитом становить 189658,92 грн., тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з першого відповідача є доведеними і обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

15.08.2016 року позивачем, як кредитором, та другим відповідачем було укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання божником зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.11 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1) та до розділу 3.2.2 «Кредит за послугою «Гарантований платіж» Умов та правил надання банківських послуг (Угода -2).

Вказаний договір підписаний представником позивача і другим відповідачем особисто та скріплений печаткою ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

У договорі поруки було встановлено, що поручитель відповідає за зобов`язання боржника зі сплати, зокрема, кредиту у розмірі 10000,00 грн.

Згідно довідки позивача від 01.06.2020 року №60218DOQ0S066 станом на дату укладання договору поруки кредитний ліміт, встановлений першому відповідачу становив 0 грн., 17.08.2016 кредитний ліміт встановлено на рівні 10000,00 грн., 07.10.2016 року (після укладання договору поруки) кредитний ліміт збільшений до 200000,00 грн і в подальшому, а саме 27.12.2016 року кредитний ліміт змінено позивачем до 210000,00 грн.

За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою ст. 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, за змістом частини третьої ст.651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто, розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої ст. 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №910/7389/17 і від 29.05.2019 року у справі №910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої ст. 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

За змістом частини першої ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №910/13109/18).

Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін.

Матеріали справи не містять доказів того, що другий відповідач як поручитель давав письмову згоду на збільшення кредитного ліміту ТОВ «Азовекогруп-М» з 10000,00 грн до 210000,00 грн., а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності, відсутній також і договір про внесення змін до договору поруки, укладеного між позивачем та другим відповідачем, на збільшення кредитного ліміту ТОВ «Азовекогруп-М», а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності.

Таким чином, установивши, що кредитний ліміт за кредитним зобов`язанням боржника збільшено без погодження з поручителем, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що порука за договором від 15.08.2016 року є припиненою в силу положень частини першої ст. 559 ЦК України (які були чинні станом на час укладання договору поруки), а відповідно відсутні підстави для стягнення з другого відповідача як основної заборгованості, так і нарахованих на неї відсотків, комісії за користування кредитом та пені, що безпідставно не було враховано місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Аналогічного за змістом висновку щодо застосування положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (у відповідній редакції) дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26.12.2018 року у справі №569/8360/16-ц. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №910/13109/18 (провадження № 12-7гс20). Наразі підстав для відступу від цієї позиції немає.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення заборгованості з другого відповідача як поручителя.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Східний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для часткового скасування такого рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості з другого відповідача. Вказане свідчить про те, що апеляційна скарга другого відповідача підлягає задоволенню.

Понесені другим відповідачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ст. 275, п.п.1, 4 ч.1 ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2021 року у справі №905/1245/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення солідарно з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 189658,92 грн., а також в частині стягнення витрат на оплату судового збору у розмірі 2844,88 грн.

В цій частині прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2021 року у справі №905/1245/20 залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя М.М. Слободін