Рішення

від 21.06.2022 по справі 910/18506/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2022Справа № 910/18506/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІБУДІНВЕСТ" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 6-Б)

до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А)

про визнання права оренди та зобов`язання вчинити дії

за участю представників

від позивача: Сидорчук О.Є.

від відповідача: Перепилицін К.М.

від третьої особи: Геращенко В.І.

У судовому засіданні 22.06.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІБУДІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, у якому просить суд:

- визнати припиненим право тимчасового довгострокового користування на умовах оренди земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:76:048:0012 за Міжнародною Діловою Компанією "ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.", яке виникло на підставі Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 21 серпня 1998 № 76-5-00025, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Міжнародною Дідовою Компанією "ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.";

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІБУДІНВЕСТ" право оренди земельної ділянки за Договором на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 21 серпня 1998 № 76-5-00025 (кадастровий номер 8000000000:76:048:0012; площа 0,0870 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; код КВЦПЗ - 03.10), укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Міжнародною Діловою Компанією "ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А." для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Паньківській, 6-6 у Голосіївському районі м. Києва, у зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці;

- зобов`язати Київську міську раду укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІБУДІНВЕСТ" двосторонній договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах, визначених в Договорі право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 21 серпня 1998 № 76-5-00025 (кадастровий номер 8000000000:76:048:0012; площа 0,0870 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; код КВЦПЗ - 03.10), укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Міжнародною Діловою Компанією "ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А." для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Паньківській, 6-6 у Голосіївському районі м. Києва, у зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не має можливості в повній мірі використовувати нежитлову будівлю загальною площею 600,3 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Панківська, 6-Б, оскільки право оренди земельної ділянки за позивачем не зареєстроване в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а підстава для реєстрації зазначеного права - договір оренди землі між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІБУДІНВЕСТ" та Київською міською радою не укладений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18506/21 та вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні 15.12.2021.

Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

15.12.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив Київської міської ради, відповідно до якої відповідач заперечував проти позову з посиланням на відсутність порушеного права позивача та на обрання останнім неефективного способу захисту.

У судовому засіданні 15.12.2021 суд на місці поновив відповідачу строк для подачі відзиву, долучив останній до матеріалів справи та відклав підготовче засідання на 19.01.2022.

22.12.2021 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що доводи відповідача є поверхневими, без належного обґрунтування та не виповідають чинному законодавству України, а наведена практика Верховного Суду була додана до відзиву без дослідження фактичних обставин справ.

14.01.2022 через загальний відділ діловодства надійшли письмові пояснення третьої особи, у яких Департамент просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до норм законодавства рішення Київської міської ради від 04.03.2021 № 407/448 може бути виконане шляхом укладання відповідної додаткової угоди між Київською міською державною адміністрацією, Міжнародною Діловою Компанією «ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.» та ТОВ «СІТІБУДІНВЕСТ». Щодо доводів позивача про неможливість в повній мірі користуватись нерухомим майном, третя особа звертає увагу зокрема на постанови Верховного Суду №910/18560/16, 910/12464/20 та №917/92/19.

У судовому засіданні 19.01.2022 суд долучив до матеріалів справи додаткові докази позивача та відповідь на письмові пояснення третьої особи, а також на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 02.02.2022.

У судовому засіданні 02.02.2022 суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення третьої особи та на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.02.2022.

У судовому засіданні 16.02.2022 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, відклавши останнє на 02.03.2022.

13.04.2022 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про вступ у справу представника, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та про відкладення розгляду справи.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Судове засідання 02.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

За таких обставин, ухвалою суду від 03.05.2022 призначено наступне судове засідання у справі №910/18506/21 на 08.06.2022.

02.06.2022 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.06.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 22.06.2022.

У судове засідання 22.06.2022 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНВЕСТ» (надалі - позивач) є власником нерухомого майна, а саме, нежитлової будівлі загальною площею 600,3 кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, вулиця Паньківська, 6-Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1944756580000.

Право власності на нерухоме майно було набуте Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНВЕСТ» в якості вкладу до статутного капіталу Товариства на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.03.2020 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 204509928 від 17.03.2020 року.

Вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:76:048:0012, яка належить до земель комунальної власності.

Відповідно до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 21 серпня 1998 року, починаючи з 21.08.1998 року земельна ділянка передана в тимчасове строкове користування на умовах оренди, строком на 49 років, для експлуатації та обслуговування будівлі за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 6-б, на користь Міжнародної Ділової Компанії "ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.".

21 вересня 2020 року ТОВ «СІТІБУДІНВЕСТ» звернулося до Київської міської ради (надалі - відповідач) з проханням замінити сторону в договорі на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 21 серпня 1998 року з Міжнародної Ділової Компанії "ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А." на ТОВ «СІТІБУДІНВЕСТ».

04.03.2021 року Київською міською радою прийняте рішення № 407/448 «Про внесення змін до договору на право тимчасового довгострокового користування на умовах оренди від 21 серпня 1998 року №76-5-00025», відповідно до якого прийнято рішення внести зміни до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 21 серпня 1998 року № 76-5-00025 (кадастровий номер 8000000000:76:048:0012; площа 0,0870 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; код КВЦПЗ - 03.10), укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Міжнародною Діловою Компанією "ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А." для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Паньківській, 6-б у Голосіївському районі м. Києва, у зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці, а саме: замінити сторону у договорі «Міжнародна Ділова Компанія «ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.» на сторону «Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНВЕСТ» (справа № 491470699).

22.04.2021 року позивач отримав від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації проект договору про внесення змін та доповнень до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 21 серпня 1998 року, відповідно до якого сторонами такого договору виступають Київська міська рада, «Міжнародна Ділова Компанія «ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.» та ТОВ «СІТІБУДІНВЕСТ».

Отримавши вказане рішення, та зважаючи на відсутність у «Міжнародної Ділової Компанії «ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.» будь-яких представників на території України, ТОВ «СІТІБУДІНВЕСТ» подало до Київської міської ради лист вих. № 23/04-21 від 23.04.2021 року з проханням підготувати проект двостороннього Договору про внесення змін та доповнень до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 21 серпня 1998 року, яким замінити сторону договору Міжнародна Ділова Компанія «ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.» на сторону ТОВ «СІТІБУДІНВЕСТ».

27.05.2021 року Департамент земельних ресурсів КМДА направив позивачеві лист вих. № 01-5/2021 від 27.05.2021 року, в якому зазначено, що рішення Київської міської ради від 04.03.2021 року № 407/448 «Про внесення змін до договору на право тимчасового довгострокового користування на умовах оренди від 21 серпня 1998 року №76-5-000252» може бути виконане виключно шляхом укладення тристоронньої додаткової угоди між Київською міською радою, «Міжнародною Діловою Компанією «ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.» та ТОВ «СІТІБУДІНВЕСТ».

За доводами позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНВЕСТ» відсутні можливості в повній мірі використовувати нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, оскільки право оренди земельної ділянки за позивачем не зареєстроване в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, позивач вважає, що Київська міська рада порушила його права на вільне володіння, користування нерухомим майном, у зв`язку з невизнанням за позивачем права оренди земельною ділянкою та схиляння до укладення договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

За змістом пунктів 1, 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільного права або інтересу можуть бути: визнання права; припинення правовідношення.

Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 21 серпня 1998 року Міжнародна Ділова Компанія «ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.» на підставі договору №76-5-000252 набула права оренди земельної ділянки строком на 49 років з метою експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 6-б.

Згідно з статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №204509928 від 17.03.2020 року та акту приймання майна від 12.03.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНВЕСТ» набуло право власності на нежитловий будинок загальною площею 600,3 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Паньківська 6-Б.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:76:048:0012, яка належить до земель комунальної власності.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Вищенаведені правові норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до п. е) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Враховуючи викладене, у розумінні положень ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 по справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 по справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 по справі №902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 по справі № 914/2687/17, від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18, від 12.02.2020 у справі № 913/153/18 та від 08.07.2020 у справі № 922/1349/18.

У постанові від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Якщо внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18.

Отже, на підставі вищевикладеного вбачається, що право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою, орендованою Міжнародною Діловою Компанією «ОВЕРСІЗІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.» за договором №76-5-00025 від 21.08.1998, припинилося в силу прямої вказівки закону з дати набуття позивачем права власності на нерухоме майно.

Також, як зазначалось вище, особа, яка набула права власності на нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника, що є підставою для визнання за позивачем права оренди земельної ділянки за договором на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 21 серпня 1998 року № 76-5-00025, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Міжнародною Діловою Компанією «ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Паньківській, 6-6 у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звертаючись до суду позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ст. 16 Цивільного Кодексу України, який повинен бути спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача.

Ця норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено також способи захисту суб`єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

За змістом ст. 19 Конституції України, ст. 14 Цивільного кодексу України не допускається постановлення судових рішень, які зобов`язують до вчинення дій, які не є обов`язковими за законом, а також рішень, які передбачають втручання в компетенцію органу управління.

Виходячи з цього, оскільки втручання у процедуру укладання договору, тобто формування волі і волевиявлення сторін, не належить до компетенції суду, і суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом щодо зобов`язання відповідача укласти двосторонній договір відсутні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІБУДІНВЕСТ".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІБУДІНВЕСТ" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 6-Б, ідентифікаційний код 43561825) право оренди земельної ділянки за Договором на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 21 серпня 1998 року № 76-5-00025 (кадастровий номер 8000000000:76:048:0012; площа 0,0870 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; код КВЦПЗ - 03.10), укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Міжнародною Діловою Компанією «ОВЕРСІЗ ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ С.А.» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Паньківській, 6-6 у Голосіївському районі м. Києва, у зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІБУДІНВЕСТ" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 6-Б, ідентифікаційний код 43561825) судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.06.2022

Суддя Л. Г. Пукшин