Рішення

від 21.06.2022 по справі 910/18247/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2022Справа № 910/18247/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віца-Монтаж" м. Києва

до Акціонерного товариства "Перший київський машинобудівний завод" м. Києва

про відшкодування збитків, ціна позову 1137365,79 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Божко Д.О.

Представники:

від позивача: Ковальов Є.Ф.,

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ :

у листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віца-Монтаж" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним і відповідачем були укладені договори оренди від 29 березня 2016 р., 23 серпня 2016 р., 8 червня 2017 р., посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. за №№ 225, 686, 292 (далі-договори оренди), згідно з якими відповідач (орендодавець) передав йому (орендарю) в тимчасове платне користування нежиле приміщення площею 1080 м2 розташоване в будинку літера "О" цеху № 13 корпусу № 14, частку нежитлового будинку в цілому - будинку побуту площею 592,3 м2 та частину приміщення площею 1151,2 м2 в будинку побуту по проспекту Перемоги, 49/2 літера Б у м. Києві.

Крім того, між ним та відповідачем були укладені договори про компенсацію витрат на утримання інженерних водопровідних мереж № 260В-16 від 22 червня 2016 р., про компенсацію витрат на утримання електричних мереж № 338Е-17 від 27 березня 2017 р. (далі-договори про компенсацію витрат), згідно яких відповідач зобов`язався забезпечити технічну можливість подачі через власні інженерні мережі холодної води та електричної енергії в інженерні мережі, а він у свою чергу зобов`язався компенсувати понесені відповідачем такі витрати.

Протягом березня 2020-травня 2021 років він в рахунок орендної плати та надані експлуатаційні послуги за указаними договорами перерахував відповідачу загалом 7112442,44 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідач не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило його права на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість по даних операціях до складу податкового кредиту у розмірі 1137365,79 грн.

За таких обставин позивач на підставі ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 22 ЦК України просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на його користь заподіяні збитки у розмірі 1137365,79 грн., а також покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли відносини з договорів оренди від 29 березня 2016 р., 23 серпня 2016 р., 8 червня 2017 р., посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. за №№ 225, 686, 292, згідно з якими відповідач (орендодавець) зобов`язався передати позивачу (орендарю) в тимчасове платне користування нежиле приміщення площею 1080 м2 розташоване в будинку літера "О" цеху № 13 корпусу № 14, частку нежитлового будинку в цілому - будинку побуту площею 592,3 м2 та частину приміщення площею 1151,2 м2 в будинку побуту по проспекту Перемоги, 49/2 літера Б у м. Києві, а позивач - прийняти та проводити оплату за оренду цього майна.

Також встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли відносини з договорів про компенсацію витрат на утримання інженерних водопровідних мереж № 260В-16 від 22 червня 2016 р. та компенсацію витрат на утримання електричних мереж № 338Е-17 від 27 березня 2017 р., згідно яких відповідач зобов`язався забезпечити технічну можливість подачі через власні інженерні мережі холодної води та електричної енергії в інженерні мережі, а позивач у свою чергу компенсувати понесені відповідачем такі витрати.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями указаних договорів.

Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №№ 835 від 11 вересня 2020 р., 1003 від 28 травня 2021 р., 11 травня 2021 р., двосторонніми актами звірки взаєморозрахунків за період січня-червня 2020 р., січня-вересня 2020 р., оборотно-сальдовими відомостями за період березня 2020-травня 2021 років стверджується факт оплати позивачем відповідачу протягом указаного періоду загалом 7112442,44 грн., в рахунок оплати наданих позивачу послуг з оренди майна, а також експлуатаційних послуг на підставі актів приймання-здачі виконаних робіт (послуг) №№ 03/077, 03/077/інд від 31 березня 2020 р., 04/077, 04/077/інд від 30 квітня 2020 р., 05/077, 05/077/інд від 31 травня 2020 р., 06/077, 06/077/інд від 30 червня 2020 р., 07/077, 07/077/інд від 31 липня 2020 р., 08/077, 08/077/інд від 31 серпня 2020 р., 09/077, 09/077/інд від 30 вересня 2020 р., 10/077, 10/077/інд від 31 жовтня 2020 р., 11/077, 11/077/інд від 30 листопада 2020 р., 12/077, 12/077/інд від 31 грудня 2020 р., 01/077, 01/077/інд від 31 січня 2021 р., 02/077, 02/077/інд від 28 лютого 2021 р., 03/077, 03/077/інд від 31 березня 2021 р., 04/077, 04/077/інд від 30 квітня 2021 р., 05/077, 05/077/інд від 31 травня 2021 р., 03/082, 03/082/інд від 31 березня 2020 р., 04/082, 04/082/інд від 30 квітня 2020 р., 05/082, 05/082/інд від 31 травня 2020 р., 06/082, 06/082/інд від 30 червня 2020 р., 07/082, 07/082/інд від 31 липня 2020 р., 08/082, 08/082/інд від 31 серпня 2020 р., 09/082, 09/082/інд від 30 вересня 2020 р., 10/082, 10/082/інд від 31 жовтня 2020 р., 11/082, 11/082/інд від 31 листопада 2020 р., 12/082, 12/082/інд від 31 грудня 2020 р., 01/082, 01/082/інд від 31 січня 2021 р., 02/082, 02/082/інд від 28 лютого 2021 р., 03/082, 03/082/інд від 31 березня 2021 р., 04/082 , 04/082/інд від 30 квітня 2021 р., 05/082, 05/082/інд від 31 травня 2021 р., 03/088, 03/088/інд від 31 березня 2020 р., 04/088, 04/088/інд від 30 квітня 2020 р., 05/088, 05/088/інд від 31 травня 2020 р., 06/088, 06/088/інд від 30 червня 2020 р., 07/088, 07/088/інд від 31 липня 2020 р., 08/088, 08/088/інд від 31 серпня 2020 р., 09/088, 09/088/інд від 30 вересня 2020 р., 10/088, 10/088/інд від 31 жовтня 2020 р., 11/088, 11/088/інд від 30 листопада 2020 р., 12/088, 12/088/інд від 31 грудня 2020 р., 01/088, 01/088/інд від 31 січня 2021 р., 02/088, 02/088/інд від 28 лютого 2021 р., 03/076/к/1 від 31 березня 2020 р., 04/076/к/1 від 30 квітня 2020 р., 05/076/к/1 від 31 травня 2020 р., 06/076/к/1 від 30 червня 2020 р., 07/076/к/1 від 31 липня 2020 р., 08/076/к/1 від 31 серпня 2020 р., 09/076/к/1 від 30 вересня 2020 р., 10/076/к/1 від 31 жовтня 2020 р., 11/076/к/1 від 30 листопада 2020 р., 12/076/к/1 від 31 грудня 2020 р., 01/076/к/1 від 31 січня 2021 р., 02/076/к/1 від 28 лютого 2021 р., 03/076/к/1 від 31 березня 2021 р., 04/076/к/1 від 30 квітня 2021 р., 05/076/к/1 від 31 травня 2021 р., 03/076/ком від 31 березня 2020 р., 04/076/ком від 30 квітня 2020 р., 05/076/ком від 31 травня 2020 р., 06/076/ком від 30 червня 2020 р., 07/076/к/2 від 31 липня 2020 р., 08/076/ком від 31 серпня 2020 р., 09/076/ком від 30 вересня 2020 р., 10/076/ком від 31 жовтня 2020 р., 11/076/ком від 30 листопада 2020 р., 12/076/ком від 31 грудня 2020 р., 01/076/ком від 31 січня 2021 р., 02/076/ком від 28 лютого 2021 р., 03/076/ком від 31 березня 2021 р., 04/076/ком від 30 квітня 2021 р., 05/076/к/2 від 31 травня 2021 р., за вищевказаними договорами.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями указаних документів.

Як слідує з пояснень позивача відповідач всупереч вимог ст. 201 Податкового кодексу України податкові накладні на указані господарські операції не оформив та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, що унеможливило віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Заявлені вимоги стосуються відшкодування позивачу збитків у вигляді втраченого права на формування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 14.1.181 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 3 серпня 2018 р. у справі № 917/877/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З наведеного вище вбачається, що не реєстрація відповідачем податкових накладних на надані послуги з оренди майна за договорами оренди від 29 березня 2016 р., 23 серпня 2016 р., 8 червня 2017 р. та експлуатаційні послуги за договорами про компенсацію витрат на утримання інженерних водопровідних мереж № 260В-16 від 22 червня 2016 р., про компенсацію витрат на утримання електричних мереж № 338Е-17 від 27 березня 2017 р. призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 1137365,79 грн. до податкового кредиту позивача.

Отже, відповідач не виконав належним чином обов`язку, встановленого ПК України.

Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

Доказів відшкодування відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення збитків суду не надано.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 22 ЦК України підлягає стягненню 1137365,79 грн. збитків.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віца-Монтаж" м. Києва задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Перший київський машинобудівний завод" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, код 14308569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віца-Монтаж" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 5, прим. 191, офіс 15, код 40206719) 1137365,79 грн. збитків, 17060,49 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 27 червня 2022 року.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар