Рішення

від 26.06.2022 по справі 910/1991/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2022Справа № 910/1991/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРУС К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК"

про стягнення 146834,35 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРУС К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" про стягнення 146834,35 грн, з яких: 46000,00 грн - основний борг, 408,33 грн - 3% річних, 1066,02 грн - інфляційні втрати, 99360,00 грн - неустойка.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 01/21 від 01.03.2021 в частині поставки товару.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.02.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1191/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

19.05.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 16.02.2022, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку 07.04.2022.

Згідно із відомостями Укрпошти повторно направлена ухвала суду від 16.02.2022 відповідачу не вручена.

Отже, судом вжито у відповідності до Господарського процесуального кодексу України необхідні заходи з повідомлення відповідача та згідно із п.5. ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки № 01/21 від 01.03.2021 позивач здійснив попередню оплату у сумі 46000,00 грн (50% вартості товару - брикетів паливних PINI KAY дубових у кількості 20 тонн).

Однак відповідач в порушення укладеного між позивачем та відповідачем договору поставку товару (брикетів паливних PINI KAY дубових у кількості 20 тонн) не здійснив, суму попередньої оплати не повернув.

На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував за період з 13.10.2021 по 28.01.2022 3% річних у сумі 408,33 грн та інфляційні втрати у сумі 1066,02 грн за жовтень-грудень 2021 року.

Також на підставі п.5.5. договору позивачем нарахована неустойка у розмірі 2% від вартості, постачання якого відбулося з простроченням, що за розрахунком позивача становить 99360,00 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРУС К" (покупець, позивач) було укладено договір поставки №01/21 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити брикети паливні PINI KAY дубові (надалі - товар) в кількості 130 (сто тридцять) тонн протягом строку, встановленому договором.

Відповідно до п.2.1. договору поставка партії товару здійснюється постачальником на підставі попередньої заявки (замовлення) покупця на відповідну ним визначену партію товару, протягом 40 (сорока) календарних днів, з моменту здійснення покупцем передоплати за відповідну партію товару, що поставляється, на умовах п. 4.3. договору у відповідності з виставленим постачальником рахунком-фактурою, в якому визначається найменування та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару, що поставляється.

Згідно із п.2.4. договору постачальник зобов`язується поставити товар покупцю на умовах DDP Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Сулими, буд. 4.

За змістом пункту 2.5. договору постачальник одночасно з товаром передає покупцю належним чином оформлену видаткову накладну, а також інші документи, обов`язковість наявності яких для такого роду товару встановлено чинним законодавством України.

Пунктом 2.6. договору визначено, що моментом здійснення поставки товару покупцю є його фактичне отримання покупцем в пункті поставки, який знаходиться за адресою, вказаною в п.2.4. договору, з відповідною відміткою у видатковій накладній. Разом з товаром покупцю повинні передати належні товару документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення або копії, завірені печаткою постачальника та підписом/підписами його відповідальних осіб.

Відповідно до 4.2. договору вартість товару, визначеного у п.1.1. цього договору, становить 4600,00 грн за 1 (одну) тонну товару, в тому числі ПДВ. Загальна вартість товару, який постачається за даним договором становить 598000,00 грн, в тому числі ПДВ. До загальної вартості товару, визначеної цим пунктом, включено вартість тари, упаковки, маркування та вартість доставки товару постачальником.

У пункті 4.3. договору сторони погодили, що оплата товару за цим договором здійснюється в порядку, визначеному п. 4.5. цього договору, на наступних умовах:

покупець сплачує 50% (п`ятдесят відсотків) вартості партії товару у якості попередньої оплати на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від постачальника;

остаточний розрахунок за партію товару в розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) вартості партії товару покупець здійснює на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту фактичного отримання партії товару та підписання сторонами видаткової накладної на партію товару.

Постачальник зобов`язується надавати покупцю рахунок-фактуру для оплати (п.4.4. договору).

Відповідно до п.5.5. договору № 01/21, постачальник несе відповідальність за якість товару. За кожен випадок затримання поставки товару, недопоставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 2% (двох відсотків) від вартості товару, постачання якого відбулося з вищезазначеними порушеннями за кожен день прострочення поставки товару, його недопоставки.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи видатковими накладними №135 від 12 квітня 2021 року на суму 92000,00 грн, №191 від 25 травня 2021 року на суму 92000,00 грн, №382 від 30 липня 2021 року на суму 92000,00 грн, №439 від 17 серпня 2021 року на суму 92000,00 грн, №440 від 01 вересня 2021 року на суму 92000,00 грн відповідач у період з 01.03.2021 по 01.09.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 460000,00 грн.

Позивач здійснив оплату поставленого відповідачем товару на загальну суму 460000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №899 від 07.4.2021, №900 від 14.04.2021, №927 від 18.05.2021, №934 від 26.05.2021, №1002 від 09.07.2021, №1034 від 30.07.2021, №1035 від 30.07.2021, №1059 від 18.08.2021, №1060 від 18.0.2021, №1084 від 02.09.2021.

Згідно із матеріалів справи, позивач на виконання п.4.3. договору, платіжним дорученням №1085 від 02 вересня 2021 року здійснив попередню оплату у сумі 46000,00 грн.

Однак, відповідач у строк встановлений у п.2.1. договору, поставку товару не здійснив.

01.12.2021 позивач направив відповідачу вимогу 14 від 23.11.2021, в якій просив відповідача протягом 7 (семи) календарних днів від дня пред`явлення вимоги здійснити поставку брикетів паливних PINI KAY дубових за договором № 01/21 у кількості 20 тонн на суму 92000,00 грн або, у разі неможливості поставки вище вказаного товару, у зазначений строк здійснити повернення грошових коштів, що перераховані позивачем в якості попередньої оплати за договором у розмірі 46000,00 грн.

Оскільки відповідач, поставку товару не здійснив, суму попередньої оплати у розмірі 46000,00 грн не повернув, позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованості у сумі 46000,00 грн, нарахованих на підставі ст.625 ЦК інфляційних втрат у сумі 1066,02 грн та 3% річних у сумі 408,33 грн, а також нарахованої на підставі п.5.5. договору неустойки у сумі 99360,00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті п.2.1. договору сторони погодили, що поставка партії товару здійснюється відповідачем протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту здійснення позивачем передоплати за відповідну партію товару, що поставляється.

На виконання умов договору 02.09.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 46000,00 грн (попередню оплату за брикети паливні за договором №01/21 від 01.03.2021), що підтверджується платіжним дорученням №1085 від 02.09.2021.

Отже, зобов`язання відповідача з поставки позивачу товару мали бути виконані у строк до 12.10.2021 включно.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів поставки позивачу товару попередню оплату якого було здійснено позивачем згідно платіжного доручення №1085 від 02.09.2021.

Обставин наведених позивачем у позові відповідач не спростував. Доказів поставки оплаченого позивачем товару чи повернення попередньої оплати у сумі 46000,00 грн відповідачем не надано.

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки в повному обсязі оплаченого позивачем товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати непоставленого товару.

З огляду на вище встановлені судом обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 46000,00 грн або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 46000,00 грн.

За порушення грошового зобов`язання відповідачем з повернення суми попередньої оплати позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 408,33 грн, нарахованих за період з 13.10.2021 по 28.01.2022 та інфляційних втрат у сумі 1066,02 грн, нарахованих за жовтень-грудень 2021 року.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, у постачальника (відповідача) виникло зобов`язання повернути покупцю (позивачу) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 13.10.2021.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

З огляду на правову природу правовідносин сторін суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунки здійснені арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Таким чином суд вважає позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 408,33 грн та інфляційних втрат у сумі 1066,02 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування неустойки у сумі 99360,00 грн, то суд дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.5. договору № 01/21, за кожен випадок затримання поставки товару, недопоставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 2% (двох відсотків) від вартості товару, постачання якого відбулося з вищезазначеними порушеннями за кожен день прострочення поставки товару, його недопоставки.

Судом встановлено, що визначена у п.5.5. договору неустойка за своєю правовою природою, враховуючи спосіб її обчислення за кожен день, охоплюються визначенням пені.

Позивач здійснює нарахування неустойки (пені) за період з 13.10.2021 по 28.01.2022.

Водночас, за такий самий період, але за порушення вже грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі та інфляційні втрати.

Так, позивач скористався своїм правом визначеним ст.693 ЦК України на повернення суми попередньої оплати у сумі 46000,00 грн та вирішив повернути зазначену суму попередньої оплати, у зв`язку із чим одночасне стягнення неустойки (пені), що встановлена договором за порушення строків поставки, за вказаний період та 3% річних і інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання є безпідставним.

Більш того, за змістом пункту 5.5. договору сторони погодили відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення строків поставки, що обраховується у розмірі 2% від вартості товару щодо якого допущено прострочення поставки (чи непоставленого товару), а не на суму попередньої оплати, як це здійснює позивач.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про стягнення неустойки у сумі 99360,00 грн, у зв`язку зі чим у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вище встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду обґрунтованих доказів, що підтверджують факт користування послугами з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі та їх об`єми, а наявні в матеріалах справи акти, не можуть вважатися належними, достовірними та допустимими доказами у справі.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРУС К" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" 46000,00 грн - основного боргу, 408,33 грн - 3% річних, 1066,02 грн - інфляційних втрат та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 99360,00 грн.

Враховуючи вище наведене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРУС К" суд задовольняє частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" (03039, місто Київ, пров. Лужевського Руслана, будинок 14, ідентифікаційний код 43167491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРУС К" (03124, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИКОЛИ ВАСИЛЕНКА, будинок 7, ідентифікаційний код 33439917) заборгованість у сумі 46000,00 грн, 3% річних у сумі 408,33 грн, інфляційні втрати у сумі 1066,02 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 802,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.06.2022.

Суддя С.О. Турчин