Рішення

від 22.05.2022 по справі 911/2987/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2022 р. Справа № 911/2987/21

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Потапчук Ю.А., розглянув матеріали справи

за позовомАкціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Еф Джі Промоушен»

про стягнення 73858,27 грн

за участі представників сторін

позивача Шапран Л.І. предст. за довіреністю від 18.03.2022.;

відповідача не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) з позовною заявою від 23.09.2021 № НЮ-16-67/21 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Еф Джі Промоушен» (далі - відповідач) про стягнення 73858,27 грн, з яких: 8496,72 грн збитків та 65361,55 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо своєчасного здійснення демонтажу власних рекламних конструкцій, розміщених на підставі договору про надання рекламних послуг від 28.03.2019 № ПЗ/ПЧ-2-195542/НЮ на площах позивача, та несплатою коштів за проведений позивачем демонтаж рекламних конструкцій відповідача, внаслідок чого позивачу завдано збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2021 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадженнябез проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Сторонам установлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2021розгляд справи вирішеноздійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.01.2022.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву копія ухвали суду від 16.12.2021 у справі № 911/2987/21 була надіслана судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Бежівка, буд. 14.

Канцелярією Господарського суду Київської області 24.12.2021 отримано поштове відправлення з копією ухвали про відкриття провадження у справіза вищезазначеною адресою та з довідкою пошти про причини повернення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На вказаній довідці установою поштового зв`язку проставлено відбиток календарного штемпеля від 22.12.2021.

З даного приводу суд зазначає, що згідно з п. 5 ч. 6 ст. ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення. Отже, відповідна ухвала суду вважаються врученою відповідачу 22.12.2021 року.

Додатково вказана ухвала була відправлена на адресу, зазначену відповідачем в листі за № 04 від 21.01.2021 року, адресованому Виробничому підрозділу вокзалу станції Київ-Пасажирський філії «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця» та який міститься в матеріалах справи, зокрема за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, 1.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф.119) за номером 0103280754939, ухвала Господарського суду Київської областівід 16.12.2021 була отримана за вказаною адресою 20.12.2021 року уповноваженою особою за довіреністю.

Враховуючи, що вимоги ухвали суду від 16.12.2021 щодо подання відзиву відповідачем не виконано, що перешкоджає вирішенню питань, визначених частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, та інших дій для забезпечення правильного і своєчасного вирішення спору по суті, розгляд підготовчого засідання було відкладено на 10.01.2022.

Згідно поштового повідомлення про вручення за номером № 0103281073587, конверт з ухвалою від 10.01.2022 направлений на адресу відповідача за адресою: м. Бориспіль, вул. Бежівка, буд. 14 повернуто з довідкою пошти з причиною повернення та з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». За адресою: м. Київ, вул. Грінченка, 1 ухвалу отримано уповноваженим представником відповідача за довіреністю, про що свідчить відмітка від 17.01.2022 у повідомленні № 01033281073617.

Разом з тим, в судове засідання 10.01.2022 представник відповідача не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, жодних заяв чи клопотань процесуального характеру до суду від відповідача не надходило.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2022 розгляд підготовчого засідання було відкладено на 31.01.2022. Зазначена ухвала отримана уповноваженим представником відповідача за довіреністю 17.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022 розгляд справи по суті було відкладено на 21.03.2022.

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 постановлено, зокрема, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

На офіційному веб-сайті Господарського суду Київської області оприлюднене повідомлення про те, що справи, призначені на 21.03.2022, зняті з розгляду.

Наказом голови Господарського суду Київської області від 01.04.2022 № 4 «Про припинення здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно» припинено здійснення суддями повноважень дистанційно; визнано такими, що втратили чинність, пункти 2, 3, 4 наказу голови Господарського суду Київської області від 03.03.2022 № 3.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2022 призначено справу до судового розгляду по суті на 06.05.2022.

У судове засідання 06.05.2022 представник відповідача не з`явився, при цьому судом було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання вчасно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2022 розгляд справи було відкладено на 23.05.2022.

У судовому засіданні 23.05.2022 представник позивача обґрунтував в усному порядку заявлені вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання 23.05.2022 відповідач вкотре не з`явився, відзив на адресу суду у зазначених в ухвалах суду процесуальний строк не надіслав та правову позицію у справі не висловив.

Разом з тим, зазначені вище обставини свідчать про те, щопро час та місце кожного наступного судового засідання, відповідач повідомлявся у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 ГПК України.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Оскільки судом було вчинено усі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, здійснює розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи неодноразове належне повідомлення про дату та час судового засідання представника відповідача, відсутність будь-яких клопотань, суд не вважає неявку представника відповідача такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПКУкраїни, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 23.05.2022судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представникапозивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2019 р. між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БІ ЕФ ДЖІ Промоушен (замовник) було укладено договір № ПЗ/ПЧ-2-195542/НЮ про надання рекламних послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги по тимчасовому розміщенню на території та об`єктах регіональної філії Південно-західна залізниця АТ Українська залізниця спеціальних рекламних конструкцій замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до пп. 2.2.2 договору замовник зобов`язується за свій рахунок отримувати всі необхідні дозволи на право встановлення, розміщення спеціальних рекламних конструкцій, реклами, які передбачені чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.04.2019 р. Умови даного договору застосовуються до відносин, які виникли з 01.01.2019 р. (п. 6.1 договору).

Згідно Додаткової угоди № 2 від 28.11.2019, строк дії продовжено до 31.12.2019.

Як зазначає позивач, після закінчення терміну дії Договору, відповідач продовжував користуватись площами позивача, а тому 08.10.2020 відповідачеві було надіслано лист-вимогу щодо необхідності проведення відповідачем демонтажу власних рекламних конструкцій, у зв`язку з відсутністю договірних відносин.

Однак, як стверджує позивач, відповідач власні рекламні конструкції своїми силами не демонтував, а тому 15.10.2020 року силами виробничого підрозділу Дарницька дистанція колії регіональної філії«Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» була демонтована рекламна конструкція (банер розміром 3,0 х 18,00) за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, залізничний міст, власником якої є відповідач.

Вартість робіт з демонтажу вказаної рекламної конструкції становить 7 457,91 грн.

Зважаючи на те, що вимога позивача щодо компенсації витрат, пов`язаних із демонтажем та зберіганням конструкції залишена без відповіді та належного реагування, позивач стверджує, що він поніс витрати у вигляді збитків в сумі 8 496,72 грн., де 7 457,91 грн. - послуги за демонтаж рекламного засобу та 1 038,81 грн. - послуги по зберіганню рекламного засобу за одну добу, які в порядку ст. 224, 225 ГК України просить стягнути з відповідача шляхом подання зазначеного позову.

Крім того, посилаючись на п. 2.2.9 Договору, яка передбачає відповідальність за несвоєчасно здійснений демонтаж спеціальних рекламних конструкцій, позивач також просить задовольнити вимогу про стягнення пені за період з 27.01.2021 по 13.08.2021 в розмірі 65361,55 грн.

Оскільки відповідач правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами, поданими позивачем.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.2. Договору, умови надання послуг, а саме: адресна програма, тип спеціальних рекламних конструкцій, термін розміщення, вартість послуг визначаються у Додатках та Додаткових угодах, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до Додатку 1 до Договору, замовник у період з 01.01.2019 по 30.04.2019 мав право розмістити власні спеціальні рекламні конструкції - банер за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, залізничний міст, в напрямку до центру міста та зобов`язався сплатити за їхнє розміщення плату в розмірі 10 388,09 грн. за місяць (п.3.1).

Відповідно до Додатку 2 до Договору, замовник у період з 01.01.2019 по 30.04.2019 мав право розмістити власні спеціальні рекламні конструкції - щит односторонній (3,0 х 12,0) м2 за адресою: м. Київ, Дарницьке шосе, перехрестя з вул. Григоренка та зобов`язався сплатити за їхнє розміщення плату в розмірі 3 207,60 грн. за місяць (п.3.1).

Додатковою угодою № 1 від 14.05.2019 до Договору, сторонами погоджено п. 6.1 Договору викласти в наступній редакції: «Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2019 р. Умови даного договору застосовуються до відносин, які виникли з 01.01.2019 р». Договір доповнено Додатками 4, 5, 6.

Відповідно до Додатку 4 від 11.06.2019 до Договору замовник у період з 01.05.2019 по 30.06.2019 мав право розмістити власні спеціальні рекламні конструкції - банер за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, залізничний міст, в напрямку до центру міста та зобов`язався сплатити за їхнє розміщення плату в розмірі 10 637,57 грн. за місяць (п.3.1).

Відповідно до Додатку 5 до Договору, замовник у період з 01.05.2019 по 30.06.2019 мав право розмістити власні спеціальні рекламні конструкції - щит односторонній (3,0 х 12,0) м2 за адресою: м. Київ, Дарницьке шосе, на перехресті з вул. Григоренка та зобов`язався сплатити за їхнє розміщення плату в розмірі 3 284,50 грн. за місяць.

28.11.2019Додатковою угодою №2 до Договору термін дії Договору продовжено до 31.12.2019 та доповнено Договір Додатками 7 та 8.

Відповідно до Додатку 7 до Договору, замовник у період з 01.08.2019 по 31.12.2019 мав право розмістити власні спеціальні рекламні конструкції - банер за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, залізничний міст, в напрямку до центру міста та зобов`язався сплатити за їхнє розміщення плату в розмірі 10 765,22 грн. за місяць (п. 3.1).

Також виконавцем та замовником підписано протоколи погодження договірної ціни надання рекламних послуг, які є додатками № 3 та № 8 до договору № ПЗ/ПЧ-2-195542/НЮ, відповідно до яких за Додатком № 3 договірна ціна (без ПДВ) за розміщення на спеціальних рекламних конструкціях рекламодавця банера за 1 кв. м становить 161,31 грн., а за розміщення щита, що стоїть окремо, за 1 кв. м становить 74,25 грн.

За Додатком № 8 від 28.11.2019 договірна ціна (без ПДВ) за розміщення на спеціальних рекламних конструкціях рекламодавця банера за 1 кв. м становить 166,13 грн.

Пунктом 3.3. Договору оплата послуг проводиться замовником шляхом 100% попередньої оплати суми коштів до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує місяцю надання послуг (розрахунковому).

Договір може бути пролонгований за погодженням сторін (п.6.2. Договору).

Таким чином, відповідно до умов Додаткової угоди №2 від 28.11.2019 до Договору термін дії Договору погоджений сторонами договору строк на встановлення спеціальної рекламної конструкції згідно було продовжено до 31.12.2019 р.

Надалі, додаткових угод щодо продовження строку дії договору № ПЗ/ПЧ-2-195542/НЮ про надання рекламних послуг від 28.03.2019 р. між сторонами не укладалось.

Отже, укладений між сторонами договір № ПЗ/ПЧ-2-195542/НЮ про надання рекламних послуг від 28.03.2019 р. припинив свою дію 01.01.2020 р., у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Оскільки вказаний договір припинив свою дію, відповідач втратив право розміщувати рекламні конструкції на території позивача.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з поданих ним доказів, демонтаж спеціальної рекламної конструкції, встановленої згідно з додатком № 1 до договору № ПЗ/ПЧ-2-195542/НЮ про надання рекламних послуг від 28.03.2019 р., за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, залізничний міст, в напрямку до центру міста, відповідачем здійснено не було.

08.10.2020 виробничим підрозділом Дарницької дистанції колії регіональної філії Південно-західна залізниця АТ Українська залізниця надіслано лист-попередження щодо необхідності проведення відповідачем демонтажу власних рекламних конструкцій №ПЧ-2-21/170, у зв`язку з відсутністю договірних відносин.

15.10.2020 силами виробничого підрозділу Дарницька дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» демонтована рекламна конструкція (банер розміром 3,0 х 18,00) за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, залізничний міст, власником якої є відповідач, вартість робіт з демонтажу вказаної рекламної конструкції склала 7 457,91 грн.

Листом від 08.12.2020 №ПЧ-2-21/200 на адресу відповідача надіслано вимогу щодо компенсації витрат в розмірі 8 496,72 грн, пов`язаних із демонтажем та зберіганням конструкції, де 7457,91 грн. - послуги за демонтаж рекламного засобу; 1038,81 грн. - послуги по зберіганню рекламного засобу за одну добу.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання щодо демонтажу власної спеціальної рекламної конструкції, розміщеної згідно з договором на території регіональної філії Південно-західна залізниця АТ Українська залізниця, то, за твердженням позивача, відповідач заподіяв йому збитки у сумі 8496,72 грн. за проведений позивачем демонтаж рекламних конструкцій, які позивач заявив до стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 1 - 3 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Аналогічні положення містяться і в частинах 3, 4 статті 225 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21.04.2021 у справі № 913/335/20, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Обов`язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв`язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв`язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

На підтвердження понесення позивачем збитків до позову додано Акт демонтажу рекламних конструкцій від 15.10.2020, підписаний головним інженером, заступником начальника по штучним спорудам та майстром мостовим Дарницької дистанції колії; розрахунок вартості робіт з демонтажу; рахунок № 125/360 від 15.10.2020 на суму 7457,91 грн та рахунок № 126/360 від 15.10.2020 на суму 1038,81 грн.

Проте, позивачем не доведено факту понесення ним прямих збитків, на які він посилається в позовній заяві внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасного демонтажу рекламної конструкції, оскільки не надано суду доказів понесення ним витрат у сумі 8496,72 грн., тоді як обов`язковою умовою існування прямих збитків є наявність фактичних втрат особи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ, в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця в частині стягнення 8496,72 грн збитків є необґрунтованими та не доведеними, у зв`язку з чим вони не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення 65361,55 грн пені за період з 27.01.2021 по 13.08.2021, як підстави для застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором № ПЗ/ПЧ-2-195542/НЮ за порушення взятих на себе зобов`язань відповідно до договору в частині здійснення демонтажу спеціальних рекламних конструкцій, розміщеного за адресою: м.Київ, вул. Дарницьке шосе, перехрестя з вул. Григоренка.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Як визначено ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, згідно ч. 2 вказаної статті, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, під час розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів демонтажу спеціальних конструкцій, встановлених згідно додатків №2 та №5 від 11.06.2019 до укладеного між сторонами договору, розміщених за адресою: м.Київ, вул. Дарницьке шосе, перехрестя з вул. Григоренка, хоча відповідний договір припинив свою дію та позивач повідомив відповідача про відсутність у нього наміру продовжувати строк його дії, що відповідає п. 6.1, 6.2 Договору та Додатковим угодам до нього.

Зокрема, вказане підтверджується направленим на адресу ТОВ «Бі Еф Джі Промоушен» листа-вимоги від 14.01.2021 № НЗМ-08/32, де позивачем зазначено, що оскільки в 2020 році відповідачем систематично порушувались умови Договору про надання рекламних послуг, договірні відносини в 2021 році будуть припинені.

З відповіді на вказаний лист № 04 від 21.01.2021 вбачається, що лист-вимогу від 14.01.2021 №НЗМ-08/32 відповідач отримав 19.01.2021 року, однак останній зазначив, що не має можливості провести демонтаж рекламних конструкцій у визначений позивачем термін з огляду на їх масивність та відсутність технічної можливості у підприємства. Також відповідач вказує, що має намір продовжити строк дії раніше укладених договорів на запропонованих позивачем умовах.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав зобов`язання, визначені договором щодо демонтажу встановлених конструкцій, у передбачений договором строк, відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

При цьому, посилання відповідача на намір продовжувати відносини суд не бере до уваги, оскільки для продовження строку дії договору має бути наявна воля сторін договору, а не лише відповідача. Між тим доказів продовження строку відповідного договору на 2021 рік відповідачем не надано, а позивач такий факт заперечує.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Оскільки відповідач не виконав протягом строку, встановленого п.2.2.9 договору, зобов`язання з демонтажу рекламних конструкцій, нарахування позивачем пені у встановленому таким пунктом договору є обґрунтованим.

Так, згідно п. 2.2.9 Договору, при несвоєчасному демонтажу спеціальний конструкцій нараховується пеня в розмірі 10% від місячної суми договору за кожний день прострочення.

При цьому, враховуючи, що вимога отримана 19.01.2021, останнім днем строку виконання обов`язку щодо демонтажу з посиланням на п. 2.2.9, є 26.01.2021 включно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 27.01.2021 по 13.08.2021, суд зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого статтею 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців.

За таких обставин, здійснивши перерахунок пені за період з 27.01.2021 по 27.07.2021, застосовуючи встановлений в Договорі відсотковий розмір пені 10% за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» суд встановив, що нарахована пеня в розмірі 65361,55 грнпідлягає частковому задоволенню в розмірі 59777,90 грн.

Враховуючи викладене вище, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 59 777,90 грн пені. В частині стягнення 8496,70 грн збитків суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Еф ДжіПромоушен» (08300, Київська обл. Бориспільський р-н, м.Бориспіль, вул. Бежівка, 14, код ЄДРПОУ 40018977) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» (01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) - 59 777 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн 90 коп. пені, 1837 (одну тисячу вісімсот тридцять сім) грн 25 коп. судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.06.2022 року

Суддя О.В. Щоткін