Рішення

від 26.06.2022 по справі 927/233/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27 червня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/233/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу №927/233/22

за позовом: Прилуцького районного споживчого товариства

вул. Вокзальна, 50, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Боровик Ольги Володимирівни

АДРЕСА_1 ,

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 36698,09 грн.

без виклику представників учасників справи

Встановив:

Позивач - Прилуцьке районне споживче товариство, звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Боровик Ольги Володимирівни про стягнення 36698,09 грн. заборгованості, а саме: 25180,00 грн. основного боргу, 2390,85 грн. пені, 30% штрафу від суми боргу у розмірі 7554,00 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 440,35 грн. та 1132,89 грн. інфляційних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням договору № 9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020 та додаткової угоди №1 від 01.01.2021 до нього.

Дії суду щодо розгляду справи.

Відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26.03.2022 на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25.04.2022 на 30 діб.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 "Про відновлення територіальної підсудності судових справ", Господарським судом Чернігівської області відновлено роботу з 25.04.2022 року.

Ухвалою суду від 27.04.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов та відповіді на позов.

Ухвала Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2022, направлена на адресу позивача - Прилуцького районного споживчого товариства, зазначену у позовній заяві (вул. Вокзальна, 50, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) повернута до суду 18.05.2022 відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвала Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2022, направлена на адресу відповідача - фізичної особи-підприємця Боровик Ольги Володимирівни, зазначену у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) повернута до суду 16.05.2022 відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

14.06.2022 ухвала суду від 27.04.2022 була направлена на адресу електронної пошти відповідача - фізичної особи-підприємця Боровик Ольги Володимирівни, зазначену у позовній заяві, з проханням повідомити про її отримання.

Відповідач не повідомив суд про отримання ухвали.

З`ясовуючи належність повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.3,7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом встановлено, що ухвали Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2022, направлені на адресу позивача - Прилуцького районного споживчого товариства, зазначену у позовній заяві (вул. Вокзальна, 50, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) та на адресу відповідача - фізичної особи-підприємця Боровик Ольги Володимирівни, зазначену у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) повернуті до суду відділенням поштового зв`язку 18.05.2022 та 16.05.2022 з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Заяв про зміну місцезнаходження, місця проживання чи перебування від позивача та відповідача не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Крім того, позивач та відповідач не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами звернувшись безпосередньо до Господарського суду Чернігівської області.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про належне повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи №927/232/22.

Разом з тим, позивач, як особа, яка подала позов про захист свого порушеного права та відповідач, як особа, якій пред`явлено позовну вимогу, є зацікавленими особами про розгляд справи і зобов`язані добросовісно виконувати процесуальні дії та обов`язки, визначені законом або судом.

Заяв та клопотань щодо суті заявлених позовних вимог від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст.248 Господарського процесуального кодексу України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяви та клопотання від сторін до суду не надходили.

Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що 01.09.2020 між Підприємством споживчої кооперації Прилуцька Райспоживспілка (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Боровик Ольгою Володимирівною (орендар) був укладений Договір № 9 оперативної оренди об`єкта нерухомості (далі - Договір №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020) (а.с.13-21).

Відповідно до п.1.1., 1.4. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування наступне майно (далі за текстом - майно, що орендується або орендоване майно чи об`єкт оренди): -магазин продтовари, загальною площею 206 кв.м., що розташоване за адресою: с. Сергіївка, вул. Шевченка, 12; -магазин продтовари, загальною площею 48,6 кв.м., що розташоване за адресою: с. Сухоліски, вул. Вишнева,7.

Об`єкт оренди належить орендодавцеві на праві приватної власності.

Орендодавець, згідно з п.2.1. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020, зобов`язується звільнити об`єкт оренди та передати орендарю за актом приймання-передачі об`єкта оренди (додаток, що є невід`ємною частиною даного договору) після отримання від орендаря на свій рахунок оплати за перший місяць оренди та забезпечувального платежу.

Обов`язок зі складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця (п.2.6. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020).

Орендодавець, згідно з п. 3.1.2. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020 зобов`язаний вчасно надавати орендарю рахунки на оплату орендної плати, та згідно з п.3.2.3., 3.2.5., має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; у випадку прострочення орендарем сплати орендних платежів, передбачених цим договором, орендодавець має право стягнути з орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в оплаті.

Орендар, у відповідності до п.3.3.2. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020, зобов`язаний своєчасно, в повному обсязі вносити на зазначений у договорі рахунок орендодавця орендну плату незалежно від фінансового стану орендаря.

Згідно з п.4.1., 4.2. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.08.2023 року включно.

Термін оренди об`єкта оренди обчислюється з дня підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Сторони погодили пунктами 5.1.1., 5.2. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020, що орендна плата за користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить 7 грн. за місяць. Загальний розмір орендної плати за місяць користування об`єктом оренди становить 1700 грн. 00 коп. без ПДВ. Орендодавець залишає за собою право перегляду розміру орендної плати.

Орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 10-го числа кожного календарного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди. У платіжному документі орендарем обов`язково зазначається місяць і рік, за які сплачується орендна плата. Орендна плата сплачується в національній валюті України. Індекс інфляції за попередній місяць за даними Державної служби статистики України застосовується у випадку, якщо він перевищує 104%. Сторони домовились про перегляд розміру орендної плати, визначеної пунктами 5.1., 5.2. договору, у разі зростання плати за користування землею, вартості енергоресурсів, податкового навантаження, утримання будівлі, в інших випадках. Про зазначене орендар письмово повідомляється за 15 календарних днів до моменту застосування.

Відповідно до п. 5.4., 5.5. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020, в день підписання договору орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю орендну плату за перший місяць оренди та сплатити забезпечувальний платіж в сумі ___грн. В разі належного виконання орендарем своїх зобов`язань за договором забезпечувальний платіж може бути зарахований орендодавцем в рахунок плати за останній місяць користування об`єктом оренди. В разі порушення орендарем своїх зобов`язань за договором забезпечувальний платіж може бути зарахований орендодавцем в рахунок сплати штрафних санкцій, пені та заборгованості з орендної плати. Про використання забезпечувального платежу орендодавець направляє відповідне повідомлення на адресу орендаря.

Зобов`язання орендаря щодо сплати платежів, передбачених цим договором, будуть вважатися виконаними належним чином у момент, коли відповідна сума грошових коштів у повному розмірі буде зарахована на рахунок орендодавця. Усі витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на сторону, яка є платником.

Пунктами 8.1., 8.3. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020 передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов?язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства України і цим договором.

У випадку прострочення оплати орендних платежів понад 60 днів орендодавець має право додатково стягнути з орендаря штраф в розмірі 30% (тридцять відсотків) від суми боргу.

Сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються та стягуються протягом всього строку позовної давності (три роки) (п.11.3. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020).

Відповідно до п. 7.1., 7.2. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020 всі зміни та доповнення до цього договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін. Всі додаткові угоди до цього договору є його невід`ємною частиною.

01.01.2021 підписано Додаткову угоду №1 до Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020, у якій п.5.1.1. договору викладено у такій редакції: орендна плата за користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить 7,85 грн. за місяць. Загальний розмір орендної плати за місяць користування об`єктом оренди становить 2000 грн. 00 коп. без ПДВ (а.с.22).

З наявного в матеріалах справи протоколу X Прилуцької районної спілки споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01776961) від 16.11.2021 (серія НРМ № 978262), посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко С.В. та зареєстровано в реєстрі за №3328,3329 вбачається, що Прилуцьку районну спілку споживчих товариств реорганізовано шляхом перетворення в Прилуцьке районне споживче товариство; Прилуцьке районне споживче товариство як правонаступник усіх прав та обов`язків Прилуцької районної спілки споживчих товариств є членом Спілки споживчих товариств «Споживча кооперація Чернігівської області»; зазначені зміни необхідно внести до інформації у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24-32).

У матеріалах справи наявна виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації Прилуцького районного споживчого товариства (ідентифікаційний код юридичної особи 01776961), з якого вбачається, що Прилуцьке районне споживче товариство зареєстровано в якості суб`єкта господарювання 17.11.2021, номер запису 1000627770001002490; місцезнаходження юридичної особи: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна, будинок 50; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення - відсутні, про що внесено відповідну інформацію (а.с.53).

За приписами ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (перетворення). У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Перетворення - це спосіб реорганізації, який передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. В ході перетворення підприємство припиняється шляхом заснування нової юридичної особи. Правонаступником ліквідованої компанії є нове підприємство.

Отже, Прилуцьке районне споживче товариство являється правонаступником Прилуцької районної спілки споживчих товариств, є стороною у спірному Договорі №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020 та належним позивачем у даній справі.

Позивач стверджує, що 01.09.2020 разом з Договором №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020 був підписаний Акт приймання-передачі в оренду об`єкта нерухомості відповідно до якого 01.09.2020 орендарю було передано майно, об`єкт нерухомості та ключі від нього.

Проте, станом на дату подання позовної заяви оригінал Акту приймання-передачі в оренду втрачений, але позивач наголошує, що Верховний Суд визнав, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно документу під назвою «акт приймання-передачі» (справа № 927/1215/13, справа № 925/1596/16).

Позивачем надано до матеріалів справи Акти наданих послуг №901-01 від 31.01.2021, №901-02 від 28.02.2021, №901-03 від 30.03.2021, №901-04 від 30.04.2021, №901-05 від 31.05.2021, №901-06 від 30.06.2021, №901-07 від 31.07.2021, Акт №ОУ-0000024 здачі-прийняття робіт (наданих послуг), кожен на суму 2000,00 грн., які підписані виконавцем (Прилуцьким районним споживчим товариством) та замовником (фізичною особою-підприємцем Боровик Ольгою Володимирівною (а.с.33-40).

Надані позивачем до матеріалів справи Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000040, №№ОУ-0000059, №ОУ-00000700, №ОУ-0000078, №ОУ-0000092, №ОУ-0000002, кожен на суму 2000,00 грн., підписані тільки зі сторони виконавця - Прилуцького районного споживчого товариства (а.с.41-46).

Позивач у позовній заяві зазначає, що за період з 01.09.2020 по 31.01.2022 орендар (відповідач) свої зобов`язання щодо сплати орендної плати виконував частково, заборгованість з орендної плати станом на 01.02.2022 становить 25180,00 грн.

Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2020 по 31.12.2021 на суму 25180,00 грн. підписано лише позивачем (а.с. 23).

На момент звернення з позовом до суду орендна плата за період з 01.09.2020 по 31.01.2022 на загальну суму 25180,00 грн., відповідачем не сплачена. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2390,85 грн. пені, 30% штрафу від суми боргу у розмірі 7554,00 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 440,35 грн. та 1132,89 грн. інфляційних.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт укладення між сторонами Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020.

Письмових повідомлень сторін про припинення дії спірного договору матеріали справи не містять, а отже Договір №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020 діяв у спірному періоді. Доказів розірвання або визнання недійсним спірного Договору в судовому порядку матеріали справи також не містять.

За твердженням позивача, викладеними у позовній заяві, оригінал Акту приймання-передачі в оренду об`єкта нерухомості від 01.09.2020, підписаний до Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020, на дату подання позовної заяви втрачено.

Вказані обставини відповідачем не спростовано та не заперечено.

При вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків), щодо обрахування початку перебігу строку оренди та щодо підтвердження продовження користування орендованим майном має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі, прямо передбачена законодавством (частина 1 статті 795 ЦК України), що підтверджує прийняття майна в оренду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 13.04.2018 у справі №910/29775/15, від 20.02.2018 у справі №925/1596/16.

Щодо заявленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати.

Сторони в пунктах 3.1.2., 5.1.1., 5.2., 5.4. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020 погодили, що орендодавець зобов`язаний вчасно надавати орендарю рахунки на оплату орендної плати. Загальний розмір орендної плати за місяць користування об`єктом оренди становить 1700 грн. 00 коп. без ПДВ. (в редакції додаткової угоди №1 від 01.01.2021 - 2000,00 грн.). Орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 10-го числа кожного календарного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди. У платіжному документі орендарем обов`язково зазначається місяць і рік, за які сплачується орендна плата. В день підписання договору орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю орендну плату за перший місяць оренди.

Тобто, відповідачу було достеменно відомо як про розмір щомісячного платежу з орендної плати, так і про строк здійснення оплати, і відповідач за умовами договору прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати.

Позивач зазначає, що оскільки спірний Договір № 9 оперативної оренди об`єкта нерухомості був підписаний сторонами 01.09.2020, орендар зобов`язаний був сплатити орендодавцю за перший місяць оренди (вересень 2020 року) 1700,00 грн. без ПДВ орендної плати, проте зазначену суму відповідач не сплатив.

Зобов`язання зі сплати орендної плати у розмірі 1700,00 грн. без ПДВ щомісячно за період з жовтня 2020 по грудень 2020 відповідач виконав частково, сплативши у жовтні 2020 - 1550,00 грн. (згідно з меморіальними ордерами №@2PL593281 від 08.10.2020 на суму 1000,00 грн. та №@2PL595227 від 08.10.2020 на суму 550,00 грн., призначення платежу: оплата за оренду приміщення, маг.Сухоліски, ФОП Боровик О.В.); у листопаді 2020 року - 2420,00 грн. (згідно з меморіальними ордерами №@2PL892848 від 02.11.2020 на суму 720,00 грн. та №@2PL710493 від 02.11.2020 на суму 1700,00 грн., призначення платежу: оплата за оренду приміщення, маг.Сухоліски, маг.Сергіївка ФОП Боровик О.В.) (а.с.48-51).

Оплата орендної плати за грудень 2020 року у розмірі 1700,00 грн. без ПДВ позивачем не здійснена.

Відсутність в матеріалах справи Актів наданих послуг за період з жовтня 2020 по грудень 2020 до спірного Договору не свідчить про не користування відповідачем орендованим майном, оскільки у зазначений період об`єкти із фактичної оренди відповідача не вибували і вказані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідач не надав заперечень щодо зарахування сплачених сум, зазначених у платіжних документах - меморіальних ордерах, за оренду приміщення по спірному Договору.

Як зазначено вище, згідно з Додатковою угодою №1 від 01.01.2021 до Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020, загальний розмір орендної плати за місяць користування об`єктом оренди становить 2000 грн. 00 коп. без ПДВ.

З матеріалів справи слідує, що за період з січня 2021 по серпень 2021 сторонами було підписано Акти наданих послуг №901-01 від 31.01.2021, №901-02 від 28.02.2021, №901-03 від 30.03.2021, №901-04 від 30.04.2021, №901-05 від 31.05.2021, №901-06 від 30.06.2021, №901-07 від 31.07.2021 та Акт №ОУ-0000024 здачі-прийняття робіт (наданих послуг), кожен на суму 2000,00 грн.

Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000040, №№ОУ-0000059, №ОУ-00000700, №ОУ-0000078, №ОУ-0000092, №ОУ-0000002, кожен на суму 2000,00 грн., замовником (відповідачем) не підписані, проте їх не підписання не може спростовувати факт користування відповідачем орендованим майном, оскільки у зазначений період об`єкти із фактичної оренди відповідача не вибували, спірний Договір у цей період був чинним, і вказані обставини відповідачем не заперечені.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується користування відповідачем орендованим майном також за період з січня 2021 по січень 2022.

За вказаний період відповідачем було сплачено лише 3650,00 грн., а саме: 1550,00 грн., згідно з меморіальним ордером №@2PL981673 від 29.01.2021 на суму 1550,00 грн., призначення платежу: оплата за оренду приміщення, ФОП Боровик О.В.) та 2100,00 грн. згідно з меморіальним ордером №@2PL124280 від 01.03.2021 на суму 2100,00 грн., призначення платежу: оплата за оренду приміщення, ФОП Боровик О.В.) (а.с.47,52).

Залишок непогашеної відповідачем заборгованості за оренду майна за спірним Договором №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020, за період з вересня 2020 по січень 2022, з урахуванням здійснених відповідачем оплат становить 25180,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів надання (направлення) орендарю рахунків на оплату позивачем не надано.

Зазначення в п. 3.1.2. спірного Договору, що «орендодавець зобов`язаний вчасно надавати орендарю рахунки на оплату орендної плати», а також відсутність доказів надання рахунків відповідачу, не змінює обов`язок і строк виконання такого грошового зобов`язання.

Разом з тим, судом враховано, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст. 212 ЦКУ та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦКУ, а значить не звільняє від обов`язку оплатити надану послугу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

Щодо відсутності у платіжних документах - меморіальних ордерах, обов`язкового посилання на місяць і рік, за який сплачується орендна плата, як того вимагають приписи п.5.2. спірного Договору суд зазначає, що період такого зарахування має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів; якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Доказів сплати заборгованості за оренду у розмірі 25180,00 грн. за період з вересня 2020 по січень 2022 за спірним Договором відповідач суду не надав, заперечення щодо вказаної суми заборгованості від відповідача не надходили.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за оренду за період з вересня 2020 по січень 2022 по спірному Договору підлягають задоволенню у розмірі 25180,00 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені та 30% штрафу від суми боргу.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати за оренду майна, позивач просить стягнути з відповідача 2390,85 грн. пені за період з 11.09.2020 по 01.02.2022 та 30% штрафу від суми боргу у розмірі 7554,00 грн., на підставі п. 3.2.5., 8.3. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020, відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку.

Як встановив суд, сторони у п. 3.2.5., 8.3., 11.3. спірного Договору погодили, що орендодавець у випадку прострочення орендарем сплати орендних платежів, передбачених цим договором, має право стягнути з орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в оплаті.

У випадку прострочення оплати орендних платежів понад 60 днів орендодавець має право додатково стягнути з орендаря штраф в розмірі 30% (тридцять відсотків) від суми боргу.

Сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються та стягуються протягом всього строку позовної давності (три роки).

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які сплачуються у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідно до ст. 1, 3 якого, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/15492/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 05.06.2020 у справі №922/3578/18.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, днем закінчення строку для оплати оренди майна є перший робочий день за вихідним.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої позивачем до стягнення пені, дійшов висновку про неправильне її нарахування, зокрема, позивачем невірно визначено період розрахунку пені та кількість днів прострочення за зобов`язаннями листопада 2020, січня 2021, квітня 2021, липня 2021, вересня 2021 та жовтня 2021, а саме без врахування приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим загальний розмір перерахованої судом пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2339,16 грн., а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 2339,16 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу суд доходить висновку про обґрунтованість його розрахунку у розмірі 7554,00 грн., що становить 30% від суми боргу (25180,00 грн.).

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 440,35 грн. за період з 11.09.2020 по 01.02.2022 та 1132,89 грн. інфляційних за період з 11.09.2020 по 01.02.2022, відповідно до наведено у позовній заяві розрахунку.

Сторони, згідно з п.8.1. Договору №9 оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2020 погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства України і цим договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3% річних з помилковим визначенням періоду розрахунку 3% та кількості днів прострочення за зобов`язаннями листопада 2020, січня 2021, квітня 2021, липня 2021, вересня 2021 та жовтня 2021, а саме без врахування приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим загальний розмір перерахованих судом 3% річних, які підлягає стягненню з відповідача, становить 428,49 грн., а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% за період з 11.09.2020 по 01.02.2022 підлягають частковому задоволенню у розмірі 428,49 грн.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних за період з 11.09.2020 по 01.02.2022 дійшов висновку про правомірне їх нарахування та стягнення в межах заявлених позовних вимог - 1132,89 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 25180,00 грн. основного боргу; 2339,16 грн. пені; 30% штрафу в розмірі 7554,00 грн.; 428,49 грн. 3% річних та 1132,89 грн. інфляційних.

У решті позову відмовити.

Розподіл судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, становить 2476,70 грн.

Керуючись ст. 14, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Боровик Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Прилуцького районного споживчого товариства (вул. Вокзальна, 50, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, ідентифікаційний код 01776961) 25 180,00 грн. основного боргу; 2 339,16 грн. пені; 30% штрафу в розмірі 7 554,00 грн.; 428,49 грн. 3% річних; 1 132,89 грн. інфляційних та 2 476,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 27.06.2022.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Ю.В. Федоренко