Постанова

від 26.06.2022 по справі 140/9244/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/9244/21 пров. № А/857/3121/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 140/9244/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельської районної ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Сорока Ю.Ю.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 28 грудня 2021 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Ковельської районної ради Волинської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення «Про роботу Шацького національного природного парку» від 30.07.2021 №6/11.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ковельської районної ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» чітко розмежовує порядок відносин органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад та підприємствами, установами та організаціями, що у комунальній власності не перебувають. Згідно абз. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громад або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Наведені норми законодавства свідчать про те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права, яке полягало у неправильному тлумаченні положень Глави 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яке суперечить їх точному змісту. На думку скаржника, це призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи та потягло за собою постановлення незаконного та несправедливого судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, 14 червня 2021 року на ім`я голови районної ради надійшло колективне звернення жителів громади смт. Шацьк про можливі протиправні дії керівництва Парку та прохання розглянути на черговій сесії Ковельської районної ради питання щодо законності здійснення управлінської та господарської діяльності директором Шацького національного природного парку ОСОБА_1 за період перебування її на посаді директора.

22 червня 2021 року групою депутатів районної ради на чолі з головою ради було проведено обстеження території Шацького національного парку з метою перевірки фактів викладених у колективному зверненні.

Депутатами районної ради була внесена пропозиція про включення питання «Про роботу Шацького національного природного парку» до порядку денного чергової сесії. Дана пропозиція була підтримана Президією Ковельської районної ради, яка рекомендувала голові районної ради при формуванні порядку денного чергової сесії включити це питання до порядку денного.

Про прийняте рішення щодо включення цього питання до порядку денного чергової сесії та про попередній розгляд даного питання на засіданні постійної комісії з питань сільського господарства, екології та земельних ресурсів було повідомлено керівництво Шацького НПП.

30.07.2021 Ковельською районною радою Волинської області прийнято рішення №6/11 «Про роботу Шацького національного природного парку». Згідно вказаного рішення роботу директора Шацького національного природного парку ОСОБА_1 визнано незадовільною.

ОСОБА_1 не погоджуючись із таким рішенням, з метою захисту свого права звернулася в суд з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що при оформлені вказаного рішення була допущена описка, а саме: рішення ухвалювалось відповідно до частини 2 статті 43 «Закону України про місцеве самоврядування в Україні».

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 7 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Проявом безпосереднього народовладдя є вибори, всеукраїнські і місцеві референдуми, народні ініціативи, громадські обговорення тощо.

Отже, народовладдя в Україні здійснюється у двох формах:

а)прямої (безпосередньої) демократії, коли народ виражає свою волю у визначенихКонституцієюі законами процесуальних формах;

б)представницької демократії, тобто через своїх представників, яких народ обирає до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

До інститутів прямої (безпосередньої) демократії, які забезпечують прийняття державного рішення прямим волевиявленням народу, належать: вибори депутатів, референдуми, відкликання депутатів, загальні збори громадян і трудових колективів, обговорення нормативних актів, звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням, накази виборців.

Така форма безпосереднього народовладдя забезпечує участь усіх громадян держави в здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення при прийнятті загальнодержавних рішень.

Порядок діяльності ради, її органів та посадових осіб визначаєтьсяКонституцією України,Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», іншими законодавчими актами України, Регламентом ради та іншими рішеннями ради.

Згідно ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» чітко розмежовує порядок відносин органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад та підприємствами, установами та організаціями, що у комунальній власності не перебувають.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки, які не належать до заходів державного нагляду (контролю), на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до п.п. 8, 28, 36 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень районних та обласних рад серед іншого належить:

8) заслуховування звітів постійних комісій, керівників органів, які рада утворює, обирає та призначає.

28) заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень;

36) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів Національної поліції про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадської безпеки і порядку та результати діяльності на відповідній території.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Повноваження районних і обласних рад визначені Главою 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що 14 червня 2021 року на ім`я голови районної ради надійшло колективне звернення жителів громади смт. Шацьк про можливі протиправні дії керівництва Парку та прохання розглянути на черговій сесії Ковельської районної ради питання щодо законності здійснення управлінської та господарської діяльності директором Шацького національного природного парку.

22 червня 2021 року групою депутатів районної ради на чолі з головою ради було проведено обстеження території Шацького національного парку з метою перевірки фактів викладених у колективному зверненні.

Рішенням Ковельської районної ради Волинської області від 30 липня 2021 року №6/11 «Про роботу Шацького національного природного парку» відповідно до п. 36 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» роботу директора Шацького національного природного парку Христецької М.В. визнано незадовільною.

Відповідно до п. 36 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання заслуховування інформації прокурорів та керівників органів Національної поліції про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадської безпеки і порядку та результати діяльності на відповідній території.

Проаналізувавши зазначену вище норму Закону, слід зазначити, що у даній нормі не зазначено позивача як суб`єкта органів, які підпадають під дію даної норми.

Однак, відповідач у своєму відзиві посилається на те, що у тексті рішення районної ради при оформленні вказаного рішення була допущена описка з посиланням на п. 36 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме рішення ухвалювалось відповідно до ч. 2 ст. 43 зазначеного вище Закону. Суд апеляційної інстанції не бере до уваги зазначене, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували зазначені твердження щодо описки у рішенні районної ради та усунення її.

Також слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 43 «Закону України про місцеве самоврядування в Україні» районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання крім зазначених в частині 1 цієї статті, віднесені до їх відання цим та іншими Законами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказаним вище положенням не передбачено повноважень у відповідача щодо оцінки діяльності державного підприємства «Шацького національного природного парку» в особі директора Христецької Марії Володимирівни.

Враховуючи зазначені обставини справи та норми законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішення Ковельської районної ради від 30.07.2021 №6/11 № «Про роботу Шацького національного природного парку» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте в супереч нормам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно дост. 317 КАС Українисуд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення длясправи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанціїскасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Щодо розподіл судових витрат суд колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 252 КАС Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1статті 132 КАС Українивизначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційний суд встановив те, що позивач сплатив 908,00 грн. судового збору за подання позовної заяви відповідно до квитанції №0.0.2245774709.1 від 27.08.2021 та 1362,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції №0.0.2436174845.1 від 27.01.2022, що стверджується відповідними квитанціями.

Враховуючи те, що апеляційний суд повністю задовольнив позовні вимоги позивача, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судовий збір повністю.

Таким чином з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 2270,00 грн. судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як передбаченост. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження стягнення витрат на правничу допомоги представником позивача долучено: копію угод №10/01-22 про надання правничої допомоги та представництво інтересів від 13 січня 2022 року та №10/18-21 від 20.08.2021 року, Акти приймання-передачі наданих послуг від 26.01.2022 року та 30.12.2021 року, квитанція №10/01-22 від 26 січня 2022 року. на суму 3000 грн. та №10/18-21 від 30.12.2021 на суму 6000 грн..

Відповідно до акту приймання-передачі від 30.12.2021 позивачу було надано наступні види послуг:

- аналіз законодавства, судової практики, висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та надання правової консультації щодо можливостей захисту свого порушеного права шляхом пред`явлення адміністративного позову;

- складання адміністративного позову та додатків до нього;

- складання відповіді на відзив відповідача.

Вартість наданої правової допомоги становить 6000 грн..

Відповідно до акту приймання-передачі від 26.01.2022 позивачу було надано наступні види послуг:

- аналіз законодавства, судової практики, висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та надання правової консультації щодо можливостей оскарження рішення суду першої інстанції у справі №140/9244/21 та судової перспективи такої апеляції;

- складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі №140/9244/21 та додатків до неї. Виготовлення копій документів.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.

Відтак, проаналізувавши надані позивачем документи, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, часом витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, а тому достатнім і співмірним є розмір витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн., що охоплює послуги по представництву інтересів позивача в судах першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись 139,243,308,311,315,317,321,322,325,328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 140/9244/21 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Рішення Ковельської районної ради «Про роботу Шацького національного природного парку» від 30.07.2021 №6/11 визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської районної ради (код ЄДРПОУ 23251822) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 2270, 00 грн та витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 2000,00 грн..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник