Постанова

від 21.06.2022 по справі 320/5374/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №320/5374/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О,

за участю:

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Зудінова О.О.,

представника відповідача Зборовської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просила суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.01.2020 №0000833304, №0000843304, №0000803304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 29.01.2020 №Ф-0000853304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.01.2020 №0000853304.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу.

Відповідач вказує, що перевіркою встановлено заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, в результаті неправомірного включення до складу витрат звітного періоду сум акцизного податку, иепідтверджених документально витрат та таких, що не пов`язані із господарською діяльністю платника. Вказане стало підставою для висновків контролюючого органу про заниження зобов`язань з податку на доходи фізичних, осіб, з військового збору та з єдиного соціального внеску. Що стосується заниження податкових зобов`язань з ПДВ, зазначені порушення спричинені не своєчасною реєстрацією позивачем платником ПДВ, та не поданням у встановлений період податкової звітності з податку на додану вартість, а також віднесенням до складу податкового кредиту сум з придбаних товарів, які не використовувалися в господарській діяльності.

Також, апелянт просить замінити відповідача у даній справі на його правонаступника.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.02.2022.

23.02.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про залишення без розгляду позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень №0000843304 та 30000803304, з підстав пропуску строку звернення до суду, встановлених ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України та п. 56.19 ст. 56 Податкового Кодексу України, оскільки до суду позивач звернулася 25.06.2020.

Відповідач вказує, що у даній справі процедура адміністративного оскарження закінчилася днем отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги (пп. 56.17.3 п. 56.17 ст. 56 Податкового Кодексу України) тобто 21.04.2020.

Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

23.02.2022 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача, надали пояснення щодо суті позовних вимог та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. У зв`язку з необхідність надати письмові пояснення, колегія суддів вирішила оголосити перерву у розгляді даної справи до 23.03.2022.

15.03.2022 відповідач в системі «Електронний суд» сформував клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 23.03.2022.

Розгляд апеляційної скарги ГУ ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 23.03.2022 не здійснювався, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02.03.2022 і наказу голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2022 №16 "Про встановлення особливого режиму роботи Шостого апеляційного адміністративного суду в умовах воєнного стану".

11.05.2022 повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду викликано учасників справи в судове засідання на 01.06.2022 та запропоновано провести таке в режимі відео конференції або у письмовому провадженні.

16.05.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю взяти участь в іншому судовому засіданні також призначеному на 01.06.2022.

23.05.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення відповідача.

30.05.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли заперечення позивача.

01.06.2022 в судове засідання з`явився представник відповідача та, при розгляді клопотання представника позивача, вказав, що вважає за необхідне задовольнити таке. Колегія суддів ухвалила задовольнити клопотання позивача про відкладення розгляду справи та перенести розгляд даної справи на 22.06.2022.

В судове засідання 22.06.2022 з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представник відповідача заперечив проти задоволення такої, оскільки вважає суму витрат на правову допомогу необґрунтованим, а крім того не підтвердженою належними документами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Броварською районною державною адміністрацією Київської області, що вбачається з запису Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.05.2016 №23550000000018702.

Відповідач, на підставі затвердженого ДПС України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік та направлень на перевірку від 09.12.2019 №960 та №961 провів документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.05.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складений Акт від 27.12.2019 №367/10-36-13-03/ НОМЕР_1 .

На підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням висновку про розгляд заперечення на нього відповідач прийняв:

- податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 №0000833304 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачений за результатами річного декларування на суму основного платежу в розмірі 73 502,31 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 18 375,58 грн. (порушення п. 167.1. ст. 167, п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України);

- податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 №0000843304 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму основного платежу в розмірі 6 125,19 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 1 531,00 грн. (порушення п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України);

- податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 №0000803304 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 29 345,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 7 336,25 грн. (порушення п. 181.1. ст. 181, п. 183.1. ст. 183, п. 187.1. ст. 187 п. 198., абз. «г» п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України);

- податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 №0000813304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн. (порушення п. 44.3. ст. 44 , п. 177.10. ст. 177 Податкового кодексу України);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 29.01.2020 №Ф-0000853304 в розмірі 83 237,40 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.01.2020 №0000853304 в розмірі 12 337,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення (окрім податкового повідомлення-рішення від 29.01.2020 №0000813304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн.), вимога та рішення про застосування штрафних санкцій оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 25.03.2020 №10900/6/99-00-08-06-01-06 залишено без задоволення скаргу позивача на вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу.

Рішенням Державної податкової служби України від 16.04.2020 №13596/6/99-00-08-05-04-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 29.01.2020 №0000793304, №0000843304, №0000803304, №0000523304.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленням-рішеннями, вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач звернулася 26.06.2020 з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо клопотання ГУ ДПС у Київській області про заміну відповідача у даній справі на його правонаступника, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 №893 (далі - Постанова №893) Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у Київській області.

Згідно з абз. 3 п. 2 Постанови №893, територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (п. 3 Постанови №893).

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ №529) утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у Київській області.

Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій», здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до п. 1 Постанови №893, розпочато з 01.01.2021.

Крім того, з метою реалізації Постанови №893 та враховуючи Наказ №529, Державною податковою службою України видано наказ від 12.11.2020 №643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» та регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.

У частині самопредставництва визначено, що територіальний орган ДПС з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво ДПС та ГУ ДПС у судах через начальника ГУ ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС через їхніх заступників, державних службовців підрозділів до функціональних повноважень яких належить представництво в судах інтересів ГУ ДПС відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та ГУ ДПС в судах без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру, 19.10.2020 внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Таким чином, з 19.10.2020 Головне управління ДПС у Київській області перебуває у стані припинення, а повноваження та функції даного органу передано до Державної податкової служби України.

Водночас, 30.09.2020 до Єдиного державного реєстру внесено запис про створення Головного управління ДПС у Київській області в якості філії (іншого відокремленого підрозділу) у складі Державної податкової служби України.

Враховуючи викладене, оскільки повноваження та функції Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) нормативним актом передані Державній податковій службі України, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для заміни як сторони у справі територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права, а саме: Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми законодавства та з`ясовані колегією суддів обставини, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та, як наслідок наявність підстав для його задоволення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду від 23.02.2022 вх.№11427, з огляду на наступне.

Так, дійсно, відповідно до п. 56.19. ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Як підтверджено матеріалами справи, скарги позивача розглянуті 25.03.2020 та 16.04.2020 та залишені без задоволення.

Втім п. 56.19. ст. 56 ПК України відсилає також до п. 56.17 ст. 56 ПК України згідно якого 56.17. процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів отримання позивачем Державної податкової служби України від 16.04.2020 №13596/6/99-00-08-05-04-06 про результати розгляду скарги, враховуючи продовження під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строків звернення до адміністративного суду згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020, яким доповнено розділ VI Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 відповідного змісту, позивач, подавши до суду позов про оскарження податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення ГУ ДПС у Київській області після закінчення процедури адміністративного оскарження 16.04.2020, не порушив строк звернення до суду.

Щодо суті встановлених порушень, відповідач зазначає наступне.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 - 2018 роки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено витрати пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 458 865,74 грн. без ПДВ.

До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі встановлених порушень здійснених позивачем, а саме:

- в ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в податкових декларації про майновий стан і доходи за 2016 - 2018 років до складу витрат включено суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 259 728,15 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2016 рік в сумі 74 477,30 грн., за 2017 рік в сумі 3 379,38 грн., за 2018 рік в сумі 181 871,47 грн. Відповідно до наданої до перевірки інформації та її документального підтвердження відсутні документи, що підтверджують факт оплати (фіскальні чеки, квитанції та/або платіжні доручення) за товарно-матеріальні цінності постачальникам, що включені до графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 - 2018 роки;

- перевіркою встановлено, згідно наданих до перевірки первинних документів, банківських виписок за період з 30.05.2016 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 перераховано контрагентам - постачальникам за алкогольні та тютюнові вироби в сумі 1 979 577,89 грн. без ПДВ. Перевіркою встановлено, що кредиторська заборгованість перед постачальниками становить: станом на 01.01.2017 - 74 477,30 грн. без ПДВ, на 01.01.2018 - 50 176,86 грн. без ПДВ, на 31.12.2018 - 181 871,47 грн. без ПДВ.

Так, в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 в підтвердження понесених витрат надані чеки від постачальника ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" (ЄДРПОУ 32049199) на загальну суму 96 878,41 грн. в т.ч. за 2016 рік в сумі 57 896,80 грн., за 2017 рік в сумі 38 981,61 грн. Вказані чеки не можуть підтвердити понесені витрати позивача, так як дані документи не містять інформації про ідентифікацію покупця, будь які інші документи, які б підтверджували придбання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме: видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні до перевірки не надані.

В ході розгляду заперечення, позивач додатково надала договір щодо реалізації підакцизних товарів від 12.07.2016 б/н, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА". Зі змісту вказаного Договору вбачається за можливе ідентифікувати покупця товару, а саме ФОП ОСОБА_1 . Даним документом у сукупності із вищезазначеним чеками, наданим під час перевірки встановлено, що позивачем здійснено оплату та підтверджено понесені витрати в сумі 52 019,74 грн., а саме в 2016 році в сумі 48 640,36 грн., 2017 році в сумі 3 3 79, 38 грн.

Отже, перевіркою встановлено, віднесення ФОП ОСОБА_1 у 2016 та 2018 до складу витрат у графу 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» додатку 2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік вартість товарно-матеріальних цінностей, які станом на 31.12.2016 є неоплаченими на суму 25 836,94 грн. без ПДВ та за 2018 рік вартість товарно-матеріальних цінностей, які станом на 31.12.2018 є неоплаченими на суму 181 871,47 грн. без ПДВ (загальна сума становить 207 708, 41 грн.).

Крім того в ході перевірки встановлено віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат 2018 року вартість дизельного пального в сумі 8 666,69 грн. без ПДВ, яке відповідно до наданих до перевірки первинних документів та наданих ФОП ОСОБА_1 пояснень не використовувалось нею в підприємницькій діяльності, тому являються витратами не пов`язаними з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем. Також відповідно до поданого ГУ ДПС у Киїській області повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП, відсутня інформація про транспортні засоби.

Також, перевіркою встановлено неправомірне віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, придбання яких не підтверджено первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними). Так, під час перевірки відсутні первинні фінансово-господарські документи на придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 10 343,76 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2016 рік в сумі 2 876,02 грн. без ПДВ, за 2017 рік в сумі 739,76 грн. без ПДВ (інші витрати), за 2018 рік в сумі 6 727,98 грн. без ПДВ.

ФОП ОСОБА_1 в додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік графи 7 розділу 1 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» віднесено суми витрат на бухгалтерські послуги (консультаційні послуги щодо оподаткування та ведення бухгалтерського обліку), відповідно до наданих первинних документів та наданого до перевірки пояснення за 2016 рік в сумі 45 000 грн. без ПДВ, за 2017 рік в сумі 36 000 грн. без ПДВ та 2018 рік в сумі 36 000 грн., всього на загальну суму 117 000 грн. без ПДВ, сплачені ФОП ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 відповідно до договорів на виконання робіт з бухгалтерського обслуговування №01/07/2016 від 01.07.2016, №01/01/2017 від 01.01.2017, №01/01/2018 від 01.01.2018, які не пов`язані з господарською діяльністю та безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів.

Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 30.05.2016 по 31.12.2018 до складу витрат, відповідно до наданих первинних документів, пояснень наданих платником в ході проведення перевірки віднесені суми витрат понесені при сплаті податків, а саме: акцизного податку в загальній сумі 109 235 грн. без ПДВ, а саме: в 2017 році в сумі 49 775 грн. та 2018 році в сумі 59 460 грн. та податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності в 2018 році в сумі 6 912 грн. в порушення п.п. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Таким чином перевіркою встановлено заниження суми валових витрат на суму 458 865,74 грн. в т.ч. за 2016 рік в сумі 73 712,96 грн., за 2017 рік в сумі 85 514,76 грн. та за 2018 рік в сумі 299 638,14 грн.

Зважаючи на встановлені перевіркою порушення визначення позивачем розміру валових витрат, а також факт завищення валових доходів, відповідачем зроблено висновок про заниження розміру чистого доходу. А саме, відповідачем визначено розмір заниження суми чистого доходу на загальну суму 408 346,16 грн. без ПДВ., в т.ч. за 2016 рік в сумі 73 712,96 грн., за 2017 рік сумі 34 995,06 грн. без ПДВ, та в 2018 році в сумі 299 638,14 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 73 502,31 грн.; військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 6 125,19 грн. та єдиного соціального внеску (з урахуванням максимальної бази нарахування ) в розмірі 83 237,40 грн.

Відповідно до даних Акту перевірки у ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (останні 12 календарних місяців) загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість склала 1 060 912,19 грн. без ПДВ, дані наведені в таблиці на ст. 28 Акту перевірки.

Таким чином при досягненні обсягу постачання товарів/послуг станом на 31.12.2017 в сумі 1 060 912,19 грн. без ПДВ ФОП ОСОБА_1 не подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість до контролюючих органів за своїм місцем знаходження, чим порушено вимоги п. 183.2 ст.183 розділу V ПК України.

Як наслідок, ФОП ОСОБА_1 не подано в установлені строки податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 28.02.2018, то податкові зобов`язання визначено контролюючим органом відповідно до пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 розділу II ПК України. Також, у разі визначення суми податкового зобов`язання платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України, то вказане тягне за собою накладення на платника податків штрафів у розмірах, визначених п. 123.1 ст. 123 розділу II ПК України.

Отже, у зв`язку із несвоєчасною реєстрацією позивачем платником ПДВ, контролюючий орган у відповідності до норм законодавства, самостійно розрахував податкові зобов`язання з податку на додану вартість за січень-лютий 2018 року згідно даних звітів РРО.

Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів виходить з наступного.

За визначенням, що міститься у пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. При цьому розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 даного пункту). Отже, сутність доктрини ділової мети полягає в отриманні економічного ефекту не від окремої господарської операції, а у результаті господарської діяльності, тобто сукупності господарських операцій платника податків.

Пункт 164.1 ст.164 ПК України надає визначення, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 164.1.1 та 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

За приписами п.п. 168.2.1. п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно із пунктами 177.1, 177.2. та 177.4. ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

На виконання п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення`розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпункти 1.1.-1.4. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення`розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, тобто:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

При цьому, об`єктом оподаткування збором є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи та доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Кодексу.

Згідно із п. 177.2. ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, фізичні особи - підприємці (крім тих що обрали спрощену систему) за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

Визначальною ознакою доходу платника податку, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

На виконання п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

За приписами ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частина 3 ст. 7 Закону №2464-VI встановлює, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

На обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем вимог п. 177.1., п. 177.2., п. 177.4. ст. 177 ПК України, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону №2464-VІ та п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 168.1.3. п. 168.1. ст. 168 ПК України ГУ ДПС у Київській області в пп. 1 п. 2.1.2.2 Акту перевірки, з урахуванням змін, внесених листом від 24.01.2020 №2402/ФОП/10-36-33-04 «Про розгляд заперечення», вказав, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу витрат суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей у 2016 році в розмірі 25 836,94 грн. (74 477,30 грн.-48 640,36 грн.), в 2017 році в розмірі 0 грн. (3 379,38 грн.-3 379,38 грн.) та в 2018 році в розмірі 181 871,47 грн.

Відповідач вказав в Акті перевірки, що на кінець кожного із зазначених років (2016-2018 роки) на відповідні суми були відсутні документи, що підтверджують оплату фактично отриманих ФОП ОСОБА_1 товарів і як на підставу для такого обґрунтування посилається на Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів 16.09.2013 №481, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218, згідно з яким у графі 5 книги зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманням доходу. Податковий орган також посилається на банківські виписки щодо перерахування позивачем контрагентам коштів за отриманий товар та робить висновок про наявність кредиторської заборгованості за розрахунками за отриманий товар.

Втім, у відповідності з нормами Постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 №210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (п. 6 розділу ІІ), суб`єкти господарювання мають право здійснювати між собою розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами між собою - у розмірі до 10 000 (десяти тисяч) гривень включно.

Зважаючи на встановлені обставини та вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інформація з банківських виписок не може бути належним та допустимим доказом наявності у ФОП ОСОБА_1 кредиторської заборгованості з оплати за придбання товару, оскільки такі виписки не враховують готівкові розрахунки за придбані товари.

Сторонами у справі не заперечується що копії первинних документів, що підтверджують оплату готівкою придбаних ФОП ОСОБА_1 товарів надавались контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки.

На виконання пунктів 3-5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вірно зауважено позивачем, ні в Акті перевірки, ні в листі контролюючого органу від 24.01.2020 №2402/ФОП/10-36-33-04 «Про розгляд заперечення» не зазначено, які саме придбані ФОП ОСОБА_1 товари (із посиланням на реквізити відповідних товаро-супровідних документів) є не оплаченими.

Також без посилання на відповідні документи, зроблений відповідачем в акті перевірки висновок про включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, придбання яких не підтверджено первинними документами в сумі 10 343,76 грн. без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 2 876,02 грн. без ПДВ, за 2017 рік в сумі 739,76 грн. без ПДВ, за 2018 рік в сумі 6 727,98 грн. без ПДВ.

Як наслідок, відповідач не підтвердив факт вчинення ФОП ОСОБА_1 зазначених порушень.

Щодо висновку податкового органу, що віднесені ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат 2018 році суми на придбання дизельного пального в сумі 8 666,69 грн. без ПДВ, не є витратами, пов`язаними з провадженням господарської діяльності, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» (код ЄДРПОУ 33680859) укладено з договір №08-9447 від 21.03.2018 на поставку пального партіями з використанням паливних карток.

ФОП ОСОБА_1 на підставі нотаріальної довіреності від 14.02.2018, номер у реєстрі нотаріальних дій 254, отриманої від ОСОБА_3 , має право розпоряджатися автомобілем марки MERCEDES-BENZ VITO 190CDI.

Використання цього транспортного засобу підтверджується відповідними подорожними листами службового легкового автомобіля, наявними в матеріалах спарви.

Належних та допустимих доказів того, що транспортний засіб, державний номерний знак НОМЕР_2 , не використовувався ФОП ОСОБА_1 у здійсненні господарської діяльності, як і доказів того, що витрати пального не відповідають нормативним документам на відповідний транспортний засіб відповідачем ні де не зазначено.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права віднести до складу витрат бухгалтерські послуги, надані на його користь іншим суб`єктом господарювання, слід зазначити наступне.

За приписами пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України до витрат, що пов`язані з отриманням доходів фізичних осіб - підприємців, включаються інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Проаналізувавши вказану норму, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що доводи податкового органу щодо неможливості віднесення до складу валових витрат ФОП витрат на отримання бухгалтерських послуг не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Крім того, відповідач не зазначав будь яких претензій до документів, що підтверджують реальність взаємовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_2 (договори на виконання робіт з бухгалтерського обслуговування №01/07/2016 від 01.07.2016, №01/01/2017 від 01.01.2017, №01/01/2018 від 01.01.2018). Оплата отриманих послуг у загальному розмірі 117 000 грн, без ПДВ, в тому числі 45 000 грн. за 2016 рік, 36 000 грн. за 2017 рік та 36 000 грн. за 2018 рік підтверджується квитанціями.

Ділова мета укладених договорів також не викликає сумніву в колегії суддів.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що понесені ФОП ОСОБА_1 витрати на отримання бухгалтерських послуг є такими, що безпосередньо пов`язані з її підприємницькою діяльністю.

Таким чином, відповідач безпідставно зменшив розмір витрат ФОП ОСОБА_1 на вказану суму та збільшив зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Щодо висновків податкового органу про те, що ФОП ОСОБА_1 завищила суму витрат на 109 235 грн без ПДВ, в тому числі в 2017 році на суму 49 775 грн. без ПДВ та в 2018 році в сумі 59 460 грн. без ПДВ за рахунок включення до суми витрат перерахованого до бюджету акцизного податку, слід зазначити наступне.

За приписами пп. 177.3.1. п. 177.3. ст. 177 ПК України не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Як зазначає позивач, вона помилково включила до валового доходу за 2016-2018 роки отримані з покупців під час реалізації підакцизних товарів та перераховані у подальшому до бюджету суми акцизного податку.

За приписами п. 86.10 ст. 86 ПК України в акті перевірки мають бути зазначені як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно зауважив суд першої інстанції, податковий орган, зменшив суму валового доходу ФОП ОСОБА_1 в 2017 році на суму включеного до нього акцизного податку в розмірі 50 519,70 грн., проте, залишив поза увагою, що позивачем також завищено суму валового доходу на суму отриманого від покупців акцизного податку в розмірі в розмірі 59 460 грн. в 2018 році, та як наслідок - протиправно не зменшив суму такого доходу на суму включеного до нього акцизного податку.

Факт помилкового включення ФОП ОСОБА_1 до валового доходу у 2018 році суми акцизного податку підтверджується наявними в матеріалах справи звітом реєстратора розрахункових операцій, довідкою щодо складу доходів та витрат та даними податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2018 рік.

Так, акцизний податок з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є доходом державного бюджету, а не підприємця. Адже, суми акцизного податку, який є непрямим податком, після надходження до підприємця в ціні реалізованого підакцизного товару, сплачується останнім до бюджету.

Крім того, відповідно до пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України, яка визначає перелік витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування, акцизний податок не включається до переліку витрат.

Таким чином, віднесення ФОП ОСОБА_1 акцизного податку до витрат за умови одночасного збільшення валового доходу на розмір такого податку не призводить до зменшення оподатковуваного доходу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.01.2020 №0000803304 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) слід зазначити наступне.

Як зазначив контролюючий орган у п. 2.6. Акту перевірки за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 загальна сума від здійснення ФОП ОСОБА_1 операцій з постачання товарів, що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість склала 1 060 912,19 грн. без податку на додану вартість, внаслідок чого позивач мала зареєструватись платником податку на додану вартість з 01.01.2018.

Як наслідок, у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією платником податку на додану вартість відповідач визначив ФОП ОСОБА_1 грошове зобов`язання з вказаного податку в сумі 29 345 грн.

На виконання п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

На думку колегії суддів, у позивача станом на січень 2018 року обов`язку здійснити реєстрацію як платника податку на додану вартість не виникло, оскільки такий обов`язок настає за умови отримання суми в понад 1 000 000 грн від операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, без врахування суми податку на додану вартість у ціні придбаних та проданих товарів (робіт, послуг).

Як вірно зауважив суд першої інстанції, положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов`язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).

Так, обов`язок зареєструватися платником податку на додану вартість виникає у суб`єкта підприємницької діяльності за умови перевищення ним протягом останніх 12 календарних місяців виручки від здійснення операцій з постачання товарів/послуг понад 1 000 000 грн. без урахування податку на додану вартість сплаченого ним під час придбання цих товарів з метою подальшої реалізації кінцевим споживачам.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: копії періодичного звіту (короткого) реєстратора розрахункових касових операцій за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 сума в розмірі 1 060 912,19 грн є загальною сумою, на яку ФОП ОСОБА_1 здійснено реалізацію товарів кінцевим споживачам.

Крім того, як підтверджено матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 придбавала для подальшої реалізації кінцевим споживачам тютюнові вироби та алкогольні напої із сплатою податку на додану вартість у ТОВ «ТЕДІС Україна» та ТОВ «Баядера Логістік».

Отже є вірним висновок суду першої інстанції, що загальна сума виручки ФОП ОСОБА_1 від реалізації товарів в розмірі 1 060 912,19 грн. включає в себе суму податку на додану вартість, сплачену нею під час придбання цих товарів у ТОВ «ТЕДІС Україна» та ТОВ «Баядера Логістік».

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, оплачених згідно з квитанціями банківського терміналу, ФОП ОСОБА_1 придбано товар на загальну суму 414 814,66 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 69 135,81 грн. Таким чином, загальна сума здійснених операцій з постачання товарів (без урахування податку на додану вартість) складає 991 776,38 грн. (1 060 912,19 грн.-69 135,81 грн.)

Зважаючи на вставнолені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях ФОП ОСОБА_1 відсутній склад податкового правопорушення, передбаченого п. 181.1 ст. 181 ПК України.

Зважаючи на вказані норми та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Так, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи ГУ ДПС у Київській області не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оспорюване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 23 червня 2022 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан