Постанова

від 20.06.2022 по справі 620/5689/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/5689/21 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення (Форма "Р") № 00003023305 від 06.11.2019;

- податкового повідомлення-рішення (Форма "Р") № 00003013305 від 06.11.2019;

- рішення № 00003053305 від 06.11.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- податкової вимоги № Ф-00003043305 від 06.11.2019 про сплату недоїмки, штрафу, пені.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано: податкове повідомлення-рішення (Форма "Р") № 00003013305 від 06.11.2019 на суму 6885,00 грн (основний платіж - 4590,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 2295,00 грн); податкове повідомлення-рішення (Форма "Р") № 00003023305 від 06.11.2019 на суму 573,75 грн (основний платіж - 382,50 грн та штрафні (фінансові) санкції - 191,25 грн); вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00003043305 від 06.11.2019 на суму 5610,00 грн; рішення № 00003053305 від 06.11.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1122,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та відмовити у задоволенні позову.

Правова позиція апелянта - аналогічна до викладеної у відзиві на позовну заяву та обґрунтована, зокрема, тим, що під час прийняття оскаржуваних рішень контролюючий орган діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування таких рішень та задоволення позовних вимог. Крім того, вказано на порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне

соціальне страхування» та Порядку обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік та задекларовано суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року в розмірі 38769,76 грн.

Відповідно до поданої уточнюючої декларації ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за результатами звітного (податкового) року, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 192020,79 грн.

Надалі проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 10.10.2019 № 67/33/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки встановлені наступні порушення:

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, не подано повідомлення про об`єкти оподаткування (за формою №20-ОПП);

- п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду занижено суму валового доходу за 2017 рік на суму 121907,26 грн та за 2018 рік на 10039,82 грн;

- п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 завищені витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 26864,38 грн;

- п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2017 року на 153251,03 грн;

Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 181837,09 грн, в тому числі за 2017 рік 180029,92 грн, за 2018 рік - 1807,17 грн.

- п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168; п.п. "а", п.п. „ґ" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме протягом періоду з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно перераховував податок на доходи з фізичних осіб, який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників.

Загальна сума заборгованості із сплати податку на доходи фізичних осіб 829,27 грн.

- п.п. 1.1 п.161 підрозділу 10 Податкового кодексу України, занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2017 року на 15002,50 грн, за результатами 2018 року на 150,60 грн.

Усього донараховано військового збору за актом перевірки - 15153,10 грн, в тому числі за 2017 рік - 15002,50 грн, за 2018 рік - 150,60 грн;

- підпункт 2 пункту 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого платником було занижено суму єдиного соціального внеску за 2017 рік на 62339,76 грн.

Донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого на розмір мінімального страхового внеску, за результатами перевірки всього на суму 62339,76 грн, в тому числі за 2017 рік на 62339,76 грн.

По суті виявлених порушень в ході перевірки та за результатами акту було складено, зокрема податкові повідомлення рішення:

- від 06.11.2019 №00003013305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 272755,64 грн (за податковими зобов`язаннями - 181837,09 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 90918,55 грн);

- від 06.11.2019 №00003023305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 22729,65 грн (за податковими зобов`язаннями - 15153,10 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7576,55 грн);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.11.2019 №Ф-00003043305 на суму 62339,76 грн;

- рішення №00003053305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.11.2019 на суму 12467,95 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних рішень, як наслідок, останні є протиправними та підлягають скасуванню.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.164.2 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п.164.6 ст.164 вказаного кодексу).

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу (п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.п.169.4.1 п.169.4 ст.169 кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпунктів "а", "б" "ґ" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.177.2 ст.177 вказаного кодексу об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.3 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

Відповідно до п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з пунктом 177.10 цієї статті, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується (п.п.177.5.1 п.177.5 ст.177 кодексу).

Відповідно до п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Згідно п.п.1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені п.162.1 ст. 162 кодексу.

Так, відповідно до ст. 162 платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 1 Закону передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Відповідно до п. 4 ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п.п.1 ч. 1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Також відповідно до п.п.2 ч.1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною другою статті 9 Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.3 ст. 9 Закону).

Згідно п. 3 ч. 11 ст.25 Закону податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття податкових повідомлень-рішень) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.3 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до наданих на перевірку банківських виписок по розрахункових рахунках до ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти у вигляді прибутку від здійснення підприємницької діяльності розмірі 4151367,58 грн та 9339,82 грн.

По даних податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, яку було подано ФОП ОСОБА_1 до Ніжинської ДПІ Ніжинського управління ГУ ДПС у Чернігівській області (декларації №25477225 від 09.02.2018, вх. №27357626 від 19.09.2019 уточнена), задекларовано загальний оподатковуваний дохід, отриманий протягом 2017 року, в розмірі 4099215,67 грн, за 2018 рік загальний оподатковуваний дохід задекларовано 0.00 грн (декларація № 15187754 від 11.02.2019).

Відповідно до Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, ФОП ОСОБА_1 27.06.2017 було включено дохід на суму 125000,00 грн. Відповідно до банківської виписки по розрахунковому рахунку в цей день надійшли кошти від ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ФІДЛЕНС" (код 40840881) в сумі 147500,00 грн (без ПДВ), тобто позивачем занижено дохід на 22500,00 грн.

23.05.2017 відповідно до Книги обліку доходів і витрат було включено дохід на суму 17765,00 грн, відповідно до банківської виписки по розрахунковому рахунку в цей день надійшли кошти від ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ) в сумі 20765,00 грн (без ПДВ), тобто занижено дохід на 3000,00 грн.

Відповідно до банківської виписки на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надходили кошти у вигляді відсотків, які нараховані банком за розміщення виручки (отриманого доходу від підприємницької діяльності).

Як слідує з акту перевірки на перевірку ФОП ОСОБА_1 не було надано угоду, яка була укладена між банком АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" У М. КИЄВІ (МФ0380805) та ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якої банк виступав би податковим агентом при виплаті відсотків за розміщення виручки (отриманого доходу від підприємницької діяльності) та відповідно до ЦБД ДРФО (центральна база даних державного реєстру фізичних осіб) банк не зазначив суму нарахованого та отриманого доходу ФОП ОСОБА_1 у вигляді відсотків та утриманого податку з доходу, який надійшов на підприємницький рахунок в сумі 26651,95 грн за 2017 рік та 9339,82 грн за 2018 рік.

Тобто ФОП ОСОБА_1 було занижено оподатковуваний дохід на 26651,95 грн за 2017 рік та 9339,82 грн за 2018 рік.

Відповідно до наданого ФОП ОСОБА_1 письмового пояснення до попереднього акту перевірки залишки товарно-матеріальних цінностей, за інвентаризаційним описом станом на 01.01.2017, складали 37333,33 грн (кукурудза 32 т по ціні 1166,67 (без ПДВ ) грн за 1т).

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 на вимогу листів від 19.09.2019 №402/ФОП/25-01-33-05-12, від 24.09.2019 №501/ФОП/25-01-33-05-12 та від 27.09.2019 №660/ФОП/25-01-33-05-12 не надано письмового пояснення про стан залишків товарно- матеріальних цінностей, за інвентаризаційним описом станом на 31.12.2017 та 31.12.2018. В перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 не було надано документів про оренду приміщення для зберігання зернових культур. В ході проведення перевірки не встановлено наявності залишків товарно-матеріальних цінностей, на суму 37333,33 грн (кукурудза 32 т по ціні 1166,67(без ПДВ) грн за 1т ).

Тобто ФОП ОСОБА_1 не включено до суми доходу за 2017 рік 37333,33 грн.

Відповідно до наданого ФОП ОСОБА_1 письмового пояснення до попереднього акту перевірки, згідно письмової інформації позивача станом на 01.01.2017 наявна дебіторська заборгованість, а саме: Філія "Батьківщина" СТОВ "Надія", код ЄДРПОУ 38224498 на суму 10000,00 грн; ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на суму 20000,00 грн; "Шевченківській завод продтоварів", код ЄДРПОУ 31252267 на суму 10505,60 грн; ТОВ "Агроконтраст", код ЄДРПОУ 03753740 на суму 145704,00 грн; ПП "Фенікс Агро", код ЄДРПОУ 36780586 на суму 839,67 грн; СТОВ "Дружба", код ЄДРПОУ 31333767 на суму 121740,71 грн. Загальна сума дебіторської заборгованості 308789,98 грн.

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 на вимогу листів від 19.09.2019 №402/ФОП/25-01-33-05-12, від 24.09.2019 №501/ФОП/25-01-33-05-12 та від 27.09.2019 №660/ФОП/25-01-33-05-12 не надано письмового пояснення про стан дебіторської та кредиторської заборгованості на 31.12.2017 та 31.12.2018.

В ході проведення перевірки встановлено, що протягом 2017 року ФОН ОСОБА_1 було надано послуг та реалізовано продукції на загальну суму 3848347,63 грн. На банківський рахунок надійшов дохід за надані послуги та реалізовані товари за 2017 рік на загальну суму 4124715,63 грн. Загальна сума дебіторської заборгованості 308789,98 грн.

Тобто сума не включеного доходу визначається як сума наданих послуг та реалізованої продукції та дебіторська заборгованість на початок періоду, за мінусом коштів які надійшли на розрахунковий рахунок банку. Відповідно сума не включеного доходу від здійснення підприємницької діяльності складає 32421,98 грн (3848347,63 + 308789,98 - 4124715,63).

Протягом 2018 року ФОП ОСОБА_1 було надано послугу з визначення діючих та потенційних реалізаторів у сфері торгівлі зерном ТОВ "АГРОТОРГ-М" на суму 700,00 грн.

На вимогу листів від 19.09.2019 №402/ФОП/25-01-33-05-12, від 24.09.2019 №501/ФОП/25-01-33-05-12 та від 27.09.2019 №660/ФОП/25-01-33-05-12 ФОП ОСОБА_1 не надано письмового пояснення про стан дебіторської та кредиторської заборгованості на 31.12.2017 та 31.12.2018.

За результатами перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу було встановлено що відповідно до первинних документів які були надані на перевірку (розрахунково-платіжні відомості по заробітній платі найманих працівників за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, табеля відпрацьованого часу, графік роботи, відомості на виплату заробітної плати, кадрові накази за 2017 рік) витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату за 2017 рік склали 141574,01 грн.

Відповідно до декларацій про майновий стан та доходи поданих ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік (декларації №25477225 від 09.02.2018, вх.№27357626 від 19.09.2019 уточнена) - витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату склали 168438,39 грн.

Таким чином ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік завищені витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 26864,38 грн.

При цьому, висновки про заниження позивачем доходу на 25500,00 грн, по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім Фідленс" та ФОП ОСОБА_2 спростовуються наявними в матеріалах справи копіями виписок банку та відомостями у книзі доходів та витрат.

При розрахунку оподаткування доходів, отриманих фізичною особою у межах її підприємницької діяльності, було виявлено, що ФОП ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік (від 09.02.2018 вх. №25477225) та задекларовано суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року в розмірі 38769,76 грн.

Відповідно до поданої уточнюючої декларації (вх.№27357626 від 19.09.2019), ФОП ОСОБА_1 було визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за результатами звітного (податкового) року, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 192020,79 грн та не задекларовано уточнені суми податкових зобов`язань (рядок 25 Податкової декларації про майновий стан та доходи) і не визначено самостійно суму збільшення податку на доходи фізичних осіб яка підлягала перерахуванню до бюджету (рядок 26.1 Податкової декларації про майновий стан та доходи).

Тобто не зроблено арифметичні розрахунки між старими даними податкового зобов`язання та новими даними.

Так, згідно Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 року №859 із змінами і доповненнями, у розділі І Податкової декларації про майновий стан і доходи "Загальні відомості" у рядку 2 вказується арабськими цифрами звітний (податковий) період (календарний рік), а у разі виправлення самостійно виявлених помилок у раніше поданій декларації вказується також звітний податковий період, що уточнюється.

В поданій уточнюючій податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік (від 19.09.2019 вх. № 27357626) ФОП ОСОБА_1 в розділі І у рядку 2 було вказано звітний рік 2019.

Відповідно донараховано за актом перевірки податку на доходи фізичних осіб в сумі 180029,92 за 2017 рік (153251,02 грн сума уточненого податку на доходи фізичних осіб + 26778,89 грн сума донарахованого податку за результатами перевірки). Сума податку за 2018 рік - 1807,17 грн.

Разом з тим, стосовно подання ФОП ОСОБА_1 уточненої декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік від 19.09.2019 (вхідний №27357626) необхідно зазначити, що у вище зазначеній декларації валовий дохід платником не збільшувався, змінено (зменшено) було лише суму витрат, що і призвело до збільшення оподатковуваного доходу.

В ході перевірки було використано первинні документи, надані платником для перевірки, а саме: книга обліку доходів та витрат (загальна система), податкові накладні (видані та отримані), розрахунково-платіжні відомості по заробітній платі найманих працівників за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, табеля відпрацьованого часу, графік роботи, відомості на виплату грошей, кадрові накази за 2017 рік, банківські виписки по рахункам, відкритим в установах банків, акти списання запчастин для вантажних автомобілів за 2017 рік, подорожні листи вантажних автомобілів за 2017 рік, договір оренди наземних транспортних засобів, посвідчений нотаріально, договір оренди про надання послуг автостоянки для вантажних автомобілів, копії технічних паспортів на вантажний транспорт який використовувався в господарській діяльності, видаткові накладні, договори поставки продукції.)

Тобто визначення суми валових доходів та витрат в ході перевірки було визначено лише на підставі проведеного аналізу фінансово-господарських операцій ФОП ОСОБА_1 саме на підставі первинних документів.

Щодо посилань позивача на помилковість подання уточненої декларації за 2017 рік, то слід зазначати, що в ході проведення перевірки було також встановлено, що платником 19.09.2019 було подано уточнюючі податкові декларації з податку на додану вартість за період з січня 2017 по серпень 2017 року.

Відповідно до уточнених даних платником було задекларовано зменшені суми податкового кредиту. Відповідно до уточнених податкових декларацій, поданих ФОП ОСОБА_1 19.09.2019, за період з 01.01.2017 по 31.08.2017 останнім зменшено суму податкового кредиту на 66624 грн. 19.09.2019 до особової картки платника по сплаті податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), автоматично було нараховано ПДВ на суму корегувань на 66624 грн та суму штрафних санкцій та пені на 1998 грн та 22015,97 грн, відповідно.

Станом на момент перевірки і винесення податкових повідомлень-рішень уточнююча декларація (вх.№ 27357626 від 19.09.2019) правомірно досліджена під час перевірки та врахована під час винесення спірних рішень, оскільки лише 26.03.2021 позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій просить визнати, що уточнююча декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік подана помилково.

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що висновки про заниження позивачем доходу на 25500,00 грн, по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім Фідленс" та ФОП ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та були спростовані наданими позивачем доказами, суми отримані від зазначених контрагентів були в повному обсязі відображені у книзі доходів та витрат, та обґрунтовано визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення (Форма "Р") № 00003013305 від 06.11.2019 на суму 6885,00 грн (основний платіж - 4590,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 2295,00 грн) та № 00003023305 від 06.11.2019 на суму 573,75 грн (основний платіж - 382,50 грн та штрафні (фінансові) санкції - 191,25 грн).

Крім того, з урахуванням викладеного, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00003043305 від 06.11.2019 на суму 5610,00 грн та рішення № 00003053305 від 06.11.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1122,00 грн теж є неправомірною.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками контролюючого органу, а тому збільшення грошових зобов`язань шляхом прийняття спірних рішень є протиправними.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

З огляду на приписи процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За наведених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд попередньої інстанції аргументовано вказав на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Відтак, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко

Повний текст постанови складено 27.06.2022.