Постанова

від 07.06.2022 по справі 580/1388/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 580/1388/19

провадження № 61-13547св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Білозірська сільська рада Черкаського району Черкаської області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2020 року в складі судді Миколаєнко Т. А. та на постанову Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2021 року в складі колегії суддів Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст обставин справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 22 лютого 2019 року Білозірська сільська рада Черкаського району Черкаської області прийняла незаконне рішення № 81-47/VII «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 », яким відмовила позивачу в наданні у власність ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту), оскільки ця земля згідно рішення сесії Білозірської сільської ради № 71-43 від 26 вересня 2018 року зарезервована за учасниками АТО та ООС. Зазначає, що ці обставини не можуть бути підставою для відмови позивачу в наданні у власність вказаної земельної ділянки, оскільки такі дії суперечать нормам земельного законодавства.

ОСОБА_1 просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22 лютого 2019 року № 81-47/VII «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про передачу позивачу у власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі № 580/1388/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Білозірської сільської ради від 22 лютого 2019 року № 81-47/VII «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »; зобов`язано Білозірську сільську раду Черкаського району Черкаської області на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 лютого 2019 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16 липня 2020 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року скасовано, провадження у справі закрито; роз`яснено, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами цивільного судочинства, а також зазначено про право позивача звернутися протягом 10 днів з дня отримання відповідної постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про направлення за встановленою юрисдикцією справи № 580/1388/19 задоволено, справу за позовом ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії передано до Черкаського районного суду Черкаської області.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 22 лютого 2019 року № 81-47/VII «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди виходили з того, що рішення Білозірської сільської ради від 22 лютого 2019 року № 81-47/VII прийняте з порушенням норм ЗК України та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин відмови у наданні у власність земельної ділянки орган місцевого самоврядування не навів, а тому суд зробив висновок про наявність підстав для скасування такого рішення.

Щодо вимог про зобов`язання Білозірської сільської ради прийняти рішення про передачу позивачу у власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (за межами населеного пункту) суди зазначили, що не вправі своїм рішенням втручатися у дискреційні повноваження відповідача та визначати, який саме зміст управлінського рішення необхідно приймати за результатом розгляду наданих для реєстрації документів, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Аргументи учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2021 року в частині позовних вимог про зобов`язання вчинити дії, просить її скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права,і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

Касаційна скарга в уточненій редакції мотивована тим, що суди:

не застосували норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, частину другу статті 188 ЗК України та статтю 79 ЗК України;

безпідставно відмовили в задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо передачі у власність земельної ділянки, адже земельна ділянка сформована з визначенням її площі, меж та цільового призначення з присвоєнням кадастрового номеру;

помилково вважали, що задоволення вимог про зобов`язання вчинити дії свідчить про втручатися у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження притаманні виключно у правовідносинах, де суб`єкти владних повноважень здійснюють публічно-правові функції, в той час, як цей спір розглядається в цивільному судочинстві з приводу приватно - правових відносин.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В ухвалі Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, зазначає, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року в справі № 21-1465а15 та постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі № 472/1282/17, від 09 грудня 2020 року в справі № 617/763/16, від 18 жовтня 2018 року в справі № 806/1316/18, від 21 жовтня 2020 року в справі № 580/1881/19, від 05 вересня 2018 року в справі № 826/9727/16, від 24 листопада 2020 року в справі № 2240/3066/18, від 24 грудня 2019 року в справі № 823/59/17, від 02 липня 2020 року в справі № 825/2228/18, від 04 серпня 2020 року в справі № 340/2074/19.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині позовних вимог про зобов`язання Білозірської сільської ради прийняти рішення про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, в іншій частині не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Білозірської сільської ради Черкаського району із заявою, в якій просив надати йому у власність земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області (за межами населеного пункту).

Рішенням Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 22 лютого 2019 року № 81-47/VII відмовлено ОСОБА_1 в наданні у власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради, Черкаського району (за межами населеного пункту) у зв`язку з тим, що вказаний масив зарезервований за учасниками АТО та ООС, згідно з рішенням сесії Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 71-43 від 26 вересня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (статті 12, 40, 122 чинної редакції ЗК України, стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

ОСОБА_1 вважаючи, що відповідачем не визнається і порушується його суб`єктивне право на землю, шляхом прийняття 22 лютого 2019 року Білозірською сільською радою рішення № 81-47/VII про відмову в наданні у власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області (за межами населеного пункту), звернувся до суду з цим позовом, в якому, зокрема, просив зобов`язати сільську раду прийняти рішення про передачу йому у власність земельну ділянку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 567/675/20 (провадження № 61-13762св21) зазначено про те, що «дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому, суд не вправі перебирати на себе повноваження органів місцевого самоврядування, визначених законом».

Ураховуючи, що вирішення питань щодо врегулювання земельних відносин відповідно до закону віднесено до виключних повноважень сільських, селищних, міських рад, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Білозірської сільської ради прийняти рішення щодо передачі у власність позивачу спірної земельної ділянки.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до незгоди позивача з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норми права, викладеному в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 567/675/20 (провадження № 61-13762св21) не дають підстав уважати, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про зобов`язання Білозірської сільської ради прийняти рішення про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук