Ухвала

від 22.06.2022 по справі 354/599/15-ц

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/599/15-ц

Провадження № 2/354/9/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2022 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

прокурора Верешко М.І.

представника відповідача адвоката Тиніва І.Д.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га в с. Поляниця та витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство»,-

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП Ворохтянське лісове господарство у вересні 2015 року звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №046392 від 17 листопада 2003 року площею 0,2500 га кадастровий номер 2611092001220020096 та зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку, яка розташована в урочищі «Вільшенець» у с. Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17.09.2015 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 листопада 2015 року прийнято заяву прокурора про зміну предмету позову від 15 листопада 2015 року, подану в порядку ст.31 ЦПК України та відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 06 листопада 2015 року залучено до участі у вказаній справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , яка набула право власності на спірну земельну ділянку та призначено справу до судового розгляду по суті.

У відповідності до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №41 від 21 серпня 2017 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду вказану справу передано у провадження судді Іванова А.П.

У відповідності до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №113 від 01 квітня 2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Іванова А.П.) вказану справу передано у провадження судді Польської М.В.

У відповідності до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №33 від 30 липня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

18 листопада 2020 року першим заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у даній справі подано заяву в порядку ст.49 ЦПК України про зміну предмету позову, відповідно до якої прокурор просить поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №046392 від 17 листопада 2003 року площею 0,2500 га, кадастровий номер 2611092001220020096 та витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею площею 0,2500га,кадастровий номер2611092001220020096, яка розташована в урочищі «Вільшенець» в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

31 січня 2022 року від представника відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Москаля Р.Ю. надійшло клопотання про залишення позову прокурора без розгляду. В обґрунтування даного клопотання зазначено, що відповідно до висновку про застосування норм права, що викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 не допускається здійснення прокурором представництва у суді інтересів держави в особі державних компаній до яких відносяться державні підприємства, а тому позовна заява в частині позову, поданого в інтересах ДП «Ворохтянське лісове господарство» підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України. Щодо позову прокурора, поданого в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України зазначено, що із врахуванням норм Положення про Державне агентство лісових ресурсів України та ст.28-1 Лісового кодексу України Держлісагентство є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, що відповідно до положень абзацу 1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» надає прокурору право звертатись до суду із позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень, аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 911/3293/16. При цьому відповідно до абзацу 2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 досліджуючи питання представництва прокурором інтересів держави у суді уточнила висновки, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18, Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах 923/560/18 та №913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі №915/242/18, від 10 жовтня 2019 року у справ №0440/6738/18 та вказала, що прокурор звертаючись до суду із позовом має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. Таким чином, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Конституційний Суд України у рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008 вказав, що захищати інтереси держави насамперед повинні відповідні компетентні органи, а не прокурор, який не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Згідно рішення Конституційного Суду України від 05 червня 2019 року №4-р(ІІ)2019 щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим, перед зверненням до суду із вказаним позовом прокурор всупереч ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» не звернувся до Держлісагентства, як компетентного органу держави, із повідомленням про виявлені ним порушення інтересів держави. Будь-які докази того, що прокурор в установленому законом порядку направляв відповідне повідомлення на адресу Держлісагентства відсутні і протягом всього періоду часу перебування справи на розгляді у суді представлені не були та будь-яке посилання на їх існування у поданих прокурором в ході розгляду справи процесуальних заявах відсутні, в той час як вказані докази мали бути подані прокурором одночасно із поданням позову до суду, додатковим свідченням чого є той факт, що у позові наявне посилання лише на повідомлення, яке направлялось на адресу ДП «Ворохтянське лісове господарство». Таким чином, позов в інтересах держави в особі Держлісагенства поданий прокурором в порушення вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді та підлягає залишенню без розгляду відповідно до п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України.

06 травня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Тиніва І.Д. надійшло клопотання про залишення позову прокурора без рогляду. В обґрунтування даного клопотання зазначено, що у даній справі прокурор подав позов в інтересах дердави в особі Державного агентства лісових ресурсів україни та ДП «Ворохтянське дісове господарство». За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Ворохтянське лісове господарство» є державним підприємством, тобто самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб`єкту самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №906/853/17, від 15 вересня 2020 року у справі №911/551/19, від 04 лютого 2021 року у справі №911/1150/20. Таким чином, зважаючи на наведене та те, що прокурором не надано доказів того, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» у спірних правовідносинах наділене функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора із позовом в особі даного державного підприємства відбулось із порушенням вимог абз.3 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а тому за відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України. Щодо позову, поданого прокурором в інтересах Держлісагентства зазначено, що із врахуванням норм Положення про Державне агентство лісових ресурсів України та ст.28-1 Лісового кодексу України Держлісагентство є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, що відповідно до положень абзацу 1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» надає прокурору право звертатись до суду із позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень, аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 911/3293/16. При цьому відповідно до абзацу 2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, виходячи із наявних матеріалів справи, перед зверненням до суду із вказаним позовом прокурор всупереч ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» не звернувся до Держлісагентства, як компетентного органу держави, із повідомленням про виявлені ним порушення інтересів держави, а направив зазначене звернення лише на адресу ДП «Ворохтянське лісове господарство», що підтверджується долученим до позовної заяви листом від 17 серпня 2015 року №09/1-34348 Вих.-13. Будь-які докази того, що прокурор в установленому законом порядку направляв відповідне повідомлення на адресу Держлісагентства відсутні і протягом всього періоду часу перебування справи на розгляді у суді представлені не були та будь-яке посилання на їх існування у поданих прокурором в ході розгляду справи процесуальних заявах відсутні, в той час як вказані докази мали бути подані прокурором одночасно із поданням позову до суду. Згідно висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 для того, щоб звернення прокурора не могло вважатись необґрунтованим. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держаи, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, що в такому випадку надає прокурору право представляти та захищати інтереси держави самостійно. Однак у даній справі прокурор зазначених вимог закону не дотримався, а тому позов прокурора у цій частині підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч.1 чст.257 ЦПК України.

Івано-Франківська обласна прокуратура у своїх письмових запереченнях на клопотання про залишення позову без розгляду, які надійшли на адресу суду 01 квітня 2022 року та 13 травня 2022 року, вказала, що підставою звернення до суду із вказаним позовом стали матеріали кримінальної справи №248436, в ході досудового та судового слідства у якій встановлено, що службовими особами Поляницької сільської ради були підроблені додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарстов» земельних ділянок 105 фізичним особам. У ході підготовки позовної заяви до неї не було долучено відповідне повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», що не є належною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки визначальним при розгляді вказаного клопотання про залишення позову без розгляду є встановлення підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави у даній справі. У даній справі наявність підстав для представництва прокурором інтересів обґрунтовується трьома факторами: наявністю проблеми, обізнаністю компетентного органу держави, в даному випадку Держлісагентства та ДП «Ворохтянське лісове господарство», про наявність порушення інтересів держави та відсутністю належного реагування на вказані порушення. Івано-Франківською обласною прокуратурою було направлено відповідний запит до Державного агентства лісових ресурсів України, у відповідь на який отримано лист від 08 листопада 2021 року. У вказаному листі Держлісагентство підтвердило той факт, що йому було відомо про наявні порушення інтересів держави щодо вилучення із державної власності та постійного користування ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок із постанови Галицького районного суду від 04.03.2015 року. При надходженні від органів прокуратури в тому числі прокуратури Івано-Франківської області повідомлень в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до суду із позовами про повернення земельних ділянок, Держлісагентство завжди підтримувало вимоги прокурора у зв`язку із неможливістю подання таких позовів самостійно з об`єктивних причин. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону україни «Про прокуратуру», прокурор надає можливість даному органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку, після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Згідно висновків Великої палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом про повернення земельної ділянки свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади, аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі №916/2243/19. У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 містяться висновки, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, аналогічна позиція наведена Верховним Судом у постанові від 11 серпня 2021 року у справі №366/2502/17. Отже, Велика Палата Верховного Суду, говорячи про виконання положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», акцентує увагу не на формальному повідомленні прокурором відповідного державного орагну, а в першу чергу на доведенні прокурором до відома вказаного органу про виявлене порушення закону із одночасним наданням йому можливості відреагувати самостійно. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам до суду не звернувся. Долученою до матеріалів справи відповіддю Держлісагентства №12-12/9212-21 від 08 листопада 2021 року підтверджено підставність для звернення прокурора до суду.

У підготовче судове засідання представник відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 -адвокат Тинів І.Д. у підготовчому судовому засіданні подані клопотання про залишення позову без розгляду підтримав та просив їх задовольнити із наведених мотивів.

Прокурор Верешко М.І. у підготовчому судовому засіданні з приводу задоволення клопотання про залишення позову без розгляду заперечив, з мотивів, наведених у письмових запереченнях на клопотання.

Від позивача Державного агентства лісових ресурсів України надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника Держлісагентства, заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник ДП «Ворохтянське лісове господарство» у підготовче судове засідання не з`явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилась, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 198, частини 1 статті 223 ЦПК Українинеявка учасників справи (представника) не перешкоджає проведенню підготовчого провадження.

Проаналізувавши заявлене клопотання про залишення позову без розгляду та його мотиви, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить на наступного висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 45 ЦПК України, в редакції, що була чинною на час подання позову, у цивільних справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьоюстатті 25Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 121цього Кодексу.

Аналогічні положення викладені у статті 56 ЦПК України, у редакції, що є чинною на час розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26 червня 2019 у справі № 587/430/16-ц).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома ст.23 Закону).

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

У постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьоїстатті 23 ЗаконуУкраїни «Про прокуратуру» в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц та вказала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьоїстатті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень,незалежно від наявності статусу юридичної особи.

У даній справі прокурор подав позов в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство».

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Ворохтянське лісове господарство» є державним підприємством, тобто самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб`єкту самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 906/853/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 911/551/19, від 04 січня 2021 року у справі № 911/1150/20.

Таким чином, зважаючи на те, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» являється самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді і прокурором не надано доказів, що ДП у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства, відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Із врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» та вважає необхідним залишити позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі ДП без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Щодо посилання представників відповідачів на недотриманням прокурором вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду із позовом в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів Українивід 08 жовтня 2014 року №521Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

За змістом пункту 3 Положення основними завданнями Держлісагентства є, зокрема, реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Згідно з підпунктами 4, 5, 6, 7, 8, 9, 21, 30, 33 Положення Держлісагентство здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства; здійснює державне управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; веде державний лісовий кадастр та облік лісів; здійснює моніторинг лісів; приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії; вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають зазначені рішення; здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства; вирішує в межах повноважень, передбаченихзаконом, спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів, що перебувають у державній власності.

Аналіз цих пунктів Положення дозволяє дійти висновку, що Держлісагентство є центральним органом, до основних завдань якого належить, зокрема, реалізація державної політики у сфері лісового господарства.

Згідно зі статтею 28-1 Лісового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, крім іншого, здійснює державний контроль за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства, організовує ведення лісовпорядкування, державного лісового кадастру, обліку, моніторингу та проведення національної інвентаризації лісів, організовує ведення лісового господарства і раціональне використання лісових ресурсів.

Виходячи із вищенаведеного, Держлісагентство є органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень, що відповідно до положень абзацу 1 частини 3 статті 23Закону України«Про прокуратуру» надає право прокурору звертатись до суду із позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №911/3293/16.

Абзацом 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 досліджуючи питання щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді, уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Для представництва інтересів держави в суді прокурор має довести вжиття ним всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, зокрема повідомлення прокурором відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, прокурор посилався на те, що у кримінальному провадженні встановлено факт підроблення рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка лісового господарства вибула з володіння держави. Прокурор вказав, що порушено інтереси держави, які, зокрема, має право представляти Держлісагентство. Однак Держлісагентство не вчиняє дій з метою захисту інтересів держави, отже, відповідно до статті 26 Закону України «Про прокуратуру», статті 56 ЦПК України, наявні правові підстави для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

При відкриті провадження у даній справі судом було перевірено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді та не встановлено підстав для відмови у відкритті провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, з моменту відкриття провадження у цій справі органи державної влади з приводу представництва прокурором інтересів держави не заперечували, інших позовів на захист інтересів держави у цих правовідносинах подано не було. Наведене вказує на те, що компетентні органи державної влади протягом 2015-2021 років не вживали жодних заходів, спрямованих на витребування спірної земельної ділянки, яка, на думку прокурора, вибула із володіння держави незаконно, за відсутності належної волі.

У долученому прокурором листі Держлісагентства № 12-12/9212-21 від 08 листопада 2021 року, зазначено, що Держлісагентство підтримує ініціативи прокурора щодо захисту у судовому порядку інтересів держави та визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок лісового фонду у державну власність. Держлісагентство повідомило, що не заперечує щодо представництва прокурором інтересів держави із вказаних у листі питань.

При цьому звертає увагу на те, що звернення прокурора з вимогою про повернення, витребування земельної ділянки із незаконного володіння переслідує легітимну мету, спрямоване на захист інтересів держави, задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - використання земель лісового фонду для суспільних потреб та розпорядження цими землями.

Із урахуванням викладеного, суд вважає, що посилання представників Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 на недотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду та відсутність у нього повноважень на звернення до суду в інтересах держави в особі Держлісагентства є безпідставними.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Із врахуванням вищенаведеного суд вважає, що позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га в с. Поляниця та витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство», в частині позовних вимог в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України. У задоволенні решти вимог клопотання представника відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Москаля Р.Ю. та представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Тиніва І.Д. про залишення позову без розгляду слід відмовити за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 56, 200, 257, 258-261, п.16 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Москаля Романа Юрійовича та клопотання представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Тиніва Ігора Дмитровича про залишення позову без розгляду -задовольнити частково.

Позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га в с. Поляниця та витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» в частині позовних вимог в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство»-залишити без розгляду.

У задоволенні решти вимог клопотання-відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду в частині залишення позову без розгляду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 27 червня 2022 року

Головуючий суддя: Т. Л. Ваврійчук