Рішення

від 14.06.2022 по справі 441/2614/21

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/2614/21 2/441/224/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15.06.2022 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комарнівської міської ради Львівської області, треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна адміністрація про визнання недійсним та скасування розпорядження, Державного акту, реєстрації права власності та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Комарнівської міської ради Львівської області, треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна державна адміністрація, у якій просить визнати недійсними розпорядження голови Городоцької РДА № 591 від 10.09.2001 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 1.0610 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 085930, виданий 10.09.2001 на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Городоцької РДА № 591 від 10.09.2001, скасувавши в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності земельних ділянок відповідно площами 0,6840 га та 0,3770 га; визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 1.23 умовних кадастрових гектари, що належало ОСОБА_2 на підставі Сертифікату ЛВ № 142685, виданого 30.05.1997, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивує тим, що нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на вищенаведене спадкове майно, оскільки правовстановлюючий документ на земельну ділянку виданий Городоцькою райдержадміністрацією після смерті спадкодавця. З покликанням на відсутність спору щодо вказаного майна, інших спадкоємців, те, що вона позбавлена можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку, просить позов задовольнити.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених у позові, просила про розгляд справи у її відсутності (а.с. 65).

Представник Комарнівської міської ради Львівської області, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву не подав, тому згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів (а.с. 52, 62, 63).

Представники третіх осіб - Львівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили (а.с. 49, 50, 53, 54, 55, 57, 58, 60, 61).

Відповідно до ст. 128 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, за відсутності заперечень позивача, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оглянувши заяву позивачки, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. №7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 524 ЦК України в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За положеннями ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України 1963 р., прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст. 525 зазначеного Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається із позовної заяви, копій свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_2 , після смерті якого, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, спадщину, в тому числі право власності на земельну ділянку, загальною площею 1.0610 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новосільської сільської ради Городоцького району Львівської області прийняла дружина - ОСОБА_3 - мати позивачки, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла (а.с. 10, 11, 12, 13).

Згідно норм гл. 84 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Дана позиція викладена також у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Із оглянутої в судовому засіданні Спадкової справи № 576/2006, заведеної після смерті ОСОБА_2 , вбачається, що його дружина ОСОБА_3 зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після його смерті, отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.11.2006, на право на земельну частку (пай) в розмірі 1,06 ум.кад.га у землі ВСГК імені Лесі Українки в с. Березець Городоцького району Львівської області, однак, належним чином на своє ім`я його не оформила (а.с. 39).

Після її смерті дочка ОСОБА_1 - позивачка по справі отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 разом з приналежними до нього господарськими будівлями (а.с. 25).

Із листа державного нотаріуса Городоцької державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Шаравари В.В. № 1119/01-16 від 24.11.2021, вбачається, що позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на спадщину за законом на 1/2 частку земельних ділянок, площами 0,6840 га та 0,3770 га, що розташовані на території Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з тим, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085930 виданий 10.09.2001, тобто після смерті батька спадкодавці - ОСОБА_2 (а.с. 15).

Так, як вбачається із копій Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6315846502021 від 25.08.2021, та № НВ-5318767572021 від 20.08.2021, Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085930, виданого на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації № 591 від 10.09.2001 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 176, датою його видачі є 10.09.2001, тобто після смерті ОСОБА_2 . Згідно вказаного Державного акту останньому передавалась у власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1.0610 га, яка складається із двох земельних ділянок, площею 0,6840 із кад. № 4620980700:14:000:0082 та площею 0,3770 із кад. № 4620980700:11:000:0091 (а.с. 16, 18-20, 21-23).

З копій Витягу з книги реєстрації сертифікатів на середню земельну частку (пай) № 31-13-0.21-430/103-21 від 22.11.2021 вбачається, що ОСОБА_2 надано право на земельну частку (пай), розміром 1,23 умовних кадастрових гектари у землі, яка перебуває на території Новосільської сільської, видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 142685, зареєстрований в Книзі реєстрації Сертифікатів за № 436 від 30.05.1997 (а.с. 17).

Відповідно до п. 2 Указу Президента від 08 серпня 1995 року за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 вищезазначеного Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до глави 16 Цивільного Кодексу України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 Цивільного Кодексу України,статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно положень ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, враховуючи, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085930 на ім`я ОСОБА_2 від 10.09.2001 виданий після його смерті, а отже, в порушення вимог закону, суд визнає його недійсним та скасовує його державну реєстрацію в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 176, скасувавши в Поземельній книзі записи про державну реєстрацію права власності.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин і досліджені судом під час розгляду справи докази, суд приходить до висновку, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за життя отримав право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у його власності, однак Державний акт на право приватної власності на землю виданий після його смерті, обставин, які б вказували, що вона при житті набув, або володів правом на земельну частку (пай) неправомірно, в суді не встановлено, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно, крім позивачки, немає, а отже, є підстави до визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) згідно вищезазначеного сертифікату в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 13, 211, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації від 10.09.2001 № 591 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельних ділянок, площею 0.6840 та площею 0.3770, загальною площею 1.0610 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новосільської сільської ради Городоцького району Львівської області.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085930, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації № 591 від 10.09.2001 про передачу у власність земельної ділянки площею 1.0610 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Новосільської сільської ради Городоцького району Львівської області, скасувавши в поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_5 , проживаючою та зареєстрованою по АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай), площею 1,23 умовних кадастрових гектари, на підставі Сертифікату серії ЛВ № 142685 від 30.05.1997 за № 436 на ім`я ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Городоцький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяви про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Перетятько О.В.