Рішення

від 27.06.2022 по справі 120/3503/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 червня 2022 р. Справа № 120/3503/22

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фермерського господарства "Мічурінський АКПП" до Соболівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ФГ "Мічурінський АКПП" звернулось в суд з адміністративним позовом до Соболівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обгурунтовано протиправністю прийнятого рішення від 29.03.2022 року, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 26.04.2022 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, яким заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зазначає, що земельні ділянки за кадастровими номерами 0523786400:03:000:0458 та 0523786400:03:000:0459 передані на підставі державного акту на право постійного користування землею площею 29,74 га іншій особі. Який 10.05.2019 року надав згоду на вилучення кількох частин земельних ділянок із вказаної земельної ділянки, документи згідно вилучених земельних ділянок наразі перебувають на завершальному етапі оформлення. Окремо зауважує, що рішення щодо вилучення бажаних для позивача земельних ділянок із постійного користування, станом на момент виникнення спірних правовідносин Соболівською сільською радою не приймалось.

Стосовно земельної ділянки кадастровий номер 0523786400:02:000:0743 зазначає, що така є сформованою тому її передача у користування повинна здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Однак позивач із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації не звертався. У зв`язку з чим, просить у задоволенні даного адміністративного позову відмовити.

Позивачем надано відповідь на відзив, якою заперечує щодо зазначеного у відзиві. Наголошує, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі відповідно до ЗУ "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складання документації із землеустрою. Тому, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523786400:02:000:0743 була сформована, відтак необхідність подавати клопотання про розроблення проекту землеустрою позивач не повинен був.

Крім того, стосовно двох інших земельних ділянок наголошує, що відповідачем не було надано документального підтвердження зазначеним твердженням у відзиві.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ФГ "Мічурінський АКПП" звернулось до Соболівської сільської ради (Соболівської територіальної громади) Гайсинського району Вінницької області з проханням розглянути питання щодо можливості надання ФГ "Мічурінський АКПП" в оренду (в тому числі шляхом проведення аукціону) земельних ділянок на території Соболівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, які перебувають в комунальній власності, а саме: - земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:03:000:0364 площею 16 га;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:03:000:0383 площею 16.0884 га;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:03:000:0382 площею 8.9116 га;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:03:000:0458 площею 2.0589 га;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:03:000:0459 площею 2.0589 га;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:03:000:0649 площею 13.1592 га;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:03:000:0455 площею 20.4281 га;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:02:000:0743 площею 14.9859 га;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:04:000:0557 площею 4.1999 га;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:02:000:0760 площею 12.4536 га.

За результатом розгляду звернення відповідачем винесено рішення від 29.03.2022 року № 915, яким позивачу відмовлено у задоволенні заяви щодо наданя земельних ділянок в оренду. В обґрунтування зазначено що: - на земельну ділянку з кадастровим номером 0523786400:03:000:0364 рішенням сесії Соболівської сільської ради були надані дозволи громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0523786400:03:000:0383 перебуває в оренді у гр. ОСОБА_1 ;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0523786400:03:000:0382 перебуває в оренді у гр. ОСОБА_1 ;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0523786400:03:000:0458 була виділена як земельна частка (пай) і знаходиться на завершальному етапі оформлення;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0523786400:03:000:0459 була виділена як земельна частка (пай) і знаходиться на завершальному етапі оформлення;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0523786400:03:000:0649 рішенням сесії Соболівської сільської ради виділена під кладовище площею 2 га, а також розташовані земельні ділянки (городи) жителів Соболівської ТГ;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0523786400:03:000:0455 перебуває згідно державного акта у постійному користуванні С(Ф)Г ОСОБА_2 ;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0523786400:02:000:0743 згідно п. 1 ст. 134 ЗКУ підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах);

- земельна ділянка з кадастровим номером 0523786400:04:000:0557 відноситься до земель загального користування та використовується для випасу громадської худоби;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 0523786400:02:000:0760 надані дозволи громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся в суд з цим адміністративним позовом.

Виходячи з меж позовних вимог, які заявлено позивачем, останній просить скасувати рішення № 915 від 29.03.2022 року прийняте Соболівською сільською радою "Про відмову у наданні дозволу ФГ "Мічурінський АКПП" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства"; та просить зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 0523786400:03:000:0459; 0523786400:03:000:0458; 0523786400:02:000:0743.

Отже надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносно викладеної відмови Соболівською сільською радою щодо земельних ділянок кадастровий номер 0523786400:03:000:0458 та 0523786400:03:000:0459, з підстав того, що такі ділянки були виділенні, як земельна частка (пай) і знаходяться на завершальному етапі оформлення, слід зазначити про таке.

Згідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду передбачено ст. 124 ЗК України, якою визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Отже, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Разом з тим частиною 3 ст. 123 ЗК України визначений порядок передачі в оренду земельних ділянок, згідно якого слідує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Разом з тим, повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок передачі земельних ділянок в оренду передбачено ст. 124 ЗК України.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі по тексту - Закон № 280/97-ВР) установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1-3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 та 31 статті 43 та статтями 55, 56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Крім того, відповідно до норм ЗУ "Про фермерське господарство" не визначено обмежень щодо максимального розміру земельної ділянки, яка може бути передана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не має обмежень щодо кількості таких ділянок.

Так, судом встановлено, що за наслідками розгляду поданої позивачем заяви йому було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за кадастровим номером 0523786400:03:000:0458 та 0523786400:03:000:0459 з підстав того, що такі ділянки виділенні, як земельні частки (пай) і знаходяться на завершальному етапі оформлення.

Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів про реєстрацію права власності на такі ділянки.

При цьому суд наголошує, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже даних про належність зазначеної земельної ділянки на будь-яких правах іншим фізичним або юридичним особам матеріали справи не містять.

Окремо слід зазначити щодо тверджень відповідача зазначених у відзиві, а саме, що земельні ділянки кадастровий номер 0523786400:03:000:0458 та 0523786400:03:000:0459 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ВН виданого Теплицькою районною радою 05.04.1994 року виданого гр. ОСОБА_2 , який набув право постійного користування земельною ділянкою 29,74 га, які знаходиться на території Соболівської сільської ради, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, відповідачем не було здійснено вилучення таких з постійного користування.

Так, відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно із статтями 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

У частині 2статті 92 Земельного кодексу України визначено коло суб`єктів, що можуть набувати у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності, і громадяни до них не належать.

Пунктом 6розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Відповідно до пунктів 2, 10 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" № 3613-VI від 07.07.2011, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини від умерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільною звернення громадян або юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду, наведених у постанові від 11.11.2020 року по справі №816/118/18.

Обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься в п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року. Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 № 5-рп 2005 (справа № 1-17 2005) визнав неконституційним положення пункту 6розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. При цьому Конституційний суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею) виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, та на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення нього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний та в редакції з 01.01.2013) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності ним Законом, є дійсними.

Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції Земельного кодексу України.

Відтак, у осіб, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов`язок вчиняти дії, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідно до процедури.

Отже, державний акт на право користування землею серії ВН виданий Теплицькою районною радою 05.04.1994 року є чинним на час розгляду даної справи.

Проте відповідачем під час судового розгляду даної справи не було надано належних доказів того, що бажані до відведення в оренду земельні ділянки перетинається (межує, або накладається) з земельними ділянками, наданими у користування іншим особам згідно вищевказаного державного акту.

При цьому, згідно з відомостями з Державного земельного кадастру за земельними ділянки з кадастровими номерами 0523786400:03:000:1458 та 0523786400:03:000:1459, тип власності не визначено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сільською радою, як суб`єктом владних повноважень, не було обґрунтовано та доведено правомірність підстав для надання відмови позивачу у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельних ділянок за кадастровими номерами 0523786400:03:000:0458 та 0523786400:03:000:0459, а тому рішення № 915 від 29.03.2022 року в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, що стосується цих земельних ділянок є протиправним та підлягає скасування.

Відносно відмови Соболівської сільської ради щодо земельної ділянки за кадастровим номер 0523786400:02:000:0743 з підстав того, що така відповідно до вимог п. 1 ст. 1347 ЗК України підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), суд зазначає наступне.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає, що процедура продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них на земельних торгах передбачена главою 21 Земельного кодексу України "Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах" (статті 134-139).

Згідно вказаних норм можна виділити наступні етапи земельних торгів:

- добір земельних ділянок для продажу;

- підготовка лотів до земельних торгів;

- проведення торгів та встановлення їх результатів;

- оприлюднення інформації про проведені торги.

Згідно із положеннями частини 4 статті 136 ЗК України, проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) виготовлення, погодження та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою у випадках, визначених цим Кодексом;

б) стартова ціна лота;

в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;

ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.

Відповідно до частини 5 статті 136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Із аналізу вказаних норм встановлено, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинає свою дію не з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок, а саме з моменту, коли конкретна земельна ділянка або права на неї вже виставлені на земельні торги.

Таким чином, із наведеного слідує висновок, що сам лише факт прийняття рішення про включення земельної ділянки в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, не є самостійною підставою для заборони їх відчужувати та надавати у користування.

Відповідно до частини 1 статті 136 ЗК України, підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Один лот складається виключно з однієї земельної ділянки або прав на неї (ч. 2 ст. 136 ЗК України).

Отже, саме після закінчення етапу із підготовки лоту до торгів та вчинення всіх вище перерахованих дій, зокрема, визначення дати та місця проведення земельних торгів, на переконання суду, можна стверджувати, що земельна ділянка виставлена на торги та відповідно діє заборона на відчуження, передачу в заставу та надання у користування.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЗК України, технічні вимоги до підготовки до проведення та проведення земельних торгів, встановлення та оприлюднення їх результатів, визначення розміру, порядку сплати, повернення реєстраційних, гарантійних внесків учасників та винагороди, що сплачується переможцем аукціону оператору електронного майданчика, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організатор земельних торгів через особистий кабінет публікує в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів, до якого додаються документи та матеріали на лот (документація), що підтверджують виконання вимог, визначених частиною третьою статті 135 і частиною першою статті 136 цього Кодексу.

Логічне тлумачення вищезазначених норм дозволяє прийти до висновку про те, що частина 5 статті 136 ЗК України може бути застосована як самостійна підстава для відмови у наданні особі дозволу на розробку проекту землеустрою лише у тому разі, якщо земельні ділянки/права на них включені до переліку земельних ділянок, які фактично вже виставлені на земельні торги, тобто знаходяться в активній стадії процедури земельних торгів/аукціону.

Суд звертає увагу на відмінність понять "земельні ділянки/права на них, які виставлені на земельні торги" та "земельні ділянки/права на них, які виставляються на земельні торги".

У першому випадку йдеться про доконаний факт, який свідчить про прийняте організатором торгів рішення запропонувати конкретну земельну ділянку, яка має індивідуальний кадастровий номер, місце розташування, площу, цільове призначення та інші суттєві характеристики для продажу/оренди.

Натомість, у другому випадку йдеться про намір виставити певну земельну ділянку для продажу/оренди у майбутньому у разі оголошення відповідної конкурентної процедури.

У той же час, суду не надано доказів розміщення інформації щодо земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 0523786400:02:000:0743 в електронній торговій системі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 915 від 29.03.2022 року в частині відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою відносно земельної ділянки кадастровий номер 0523786400:02:000:074 є протиправним, а тому теж підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволені позовної вимоги позивача щодо скасування рішення № 915 від 29.03.2022 року Соболівської сільської ради в частині земельних ділянок за кадастровими номерами - 0523786400:03:000:0364; 0523786400:03:000:0383; - 0523786400:03:000:0382 га; - 0523786400:03:000:0649; - 0523786400:03:000:0455; - 0523786400:04:000:0557; - 0523786400:02:000:0760, оскільки виходячи із заявлених позовних вимог та меж наданих позивачем обгрунтувань порушеного права та вимог щодо дослідженя підстав прийняття відмов по таких земельних ділянок, оцінка судом таким не надавалась.

Відносно позовної вимоги про зобов`язання Соболівську сільську раду повторно розглянути заяву позивача щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 0523786400:03:000:0459, 0523786400:03:000:0458, 0523786400:02:000:0743, суд керується наступним.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що суд не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу (у даному випадку Соболівської сільської ради), та враховуючи, що рішення № 915 від 29.03.2022 року в частині відмови у наданні дозволів на земельні ділянки за кадастровими номерами 0523786400:03:000:0459, 0523786400:03:000:0458, 0523786400:02:000:0743 скасовано, тому для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Соболівську сільську раду повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок в оренду та прийняти рішення по вказаному клопотанню з урахуванням правової оцінки наданої судом.

При цьому, суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її у користування (п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду №32/563 від 04.12.2018).

Також, суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на виготовлення проектів землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок.

Відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про порядок і строк виконання рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Питання щодо відстрочення і розстрочення виконання судового рішення врегульовано статтею 378 КАС України.

Частиною 3 цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч.4 ст. 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи зазначене, суд констатує існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому виконання судового рішення в цій частині слід відстрочити до припинення (скасування) воєнного стану.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Окремо суд зазначає, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Розподіл судових витрат у цій справі здійснюється відповідно до вимог ч. 3 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фермерського господарства "Мічурінський АКПП" (вул. Київська, 29, корп. 12, кв. 51, м. Вінниця, ЄДРПОУ 44489017) до Соболівської сільської ради (вул. 40- річчя Перемоги, 7, с. Соболівка, Гайсинський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 04330792) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 915 від 22.03.2022 року Соболівської сільської ради в частинні відмови у наданні дозволу фермерському господарству "Мічурінський АКПП" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства за кадастровими номерами 0523786400:03:000:0459, 0523786400:03:000:0458, 0523786400:02:000:0743.

Зобов`язати Соболівську сільську раду повторно розглянути заяву фермерського господарства "Мічурінський АКПП" в частинні відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 0523786400:03:000:0459, 0523786400:03:000:0458, 0523786400:02:000:0743 в оренду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь фермерського господарства "Мічурінський АКПП" понесенні витрати на оплату судового збору в розмірі 1240,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Соболівської сільської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович