Рішення

від 07.06.2022 по справі 160/6997/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року Справа № 160/6997/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6997/22 за позовом Фермерського господарства «ХАРВЕСТ АГРОТЕХ» до Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

16.05.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство «ХАРВЕСТ АГРОТЕХ» з адміністративним позовом до Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), з вимогами про:

- визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Вільховської Світлани Юріївни від 18.04.2022 року про стягнення виконавчого збору з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ХАРВЕСТ АГРОТЕХ» (код ЄДРПОУ 42781561, адреса: Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н., смт.Томаківка, вул.40 років Перемоги, буд. 45) у розмірі 26000,00 гривень.

Ухвалою суду від 20.05.2022 року позовну заяву було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

31.05.2022 року позивачем в строк визначений в ухвалі суду усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.06.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України, та з урахуванням положень ст. 287 КАС України.

Також ухвалою суду від 01.06.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії матеріалів виконавчого провадження №68815530.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 08.06.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває справа №182/6505/21 за позовною заявою представника позивача Бабіч Сергія Анатолійовича, в інтересах ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ХАРВЕСТ АГРОТЕХ» про розірвання договору оренди землі.

Ухвалою суду від 15.03.2022 року по справі № 182/6505/21 було задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Згідно ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.03.2022 року, заборонено Фермерському господарству «ХАРВЕСТ АГРОТЕХ» вчиняти дії, які спрямовані на використання земельної ділянки, площею 6,9234 га, що знаходиться на території Новоіванівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1222984300:02:003:0259), яка належить ОСОБА_1 , та заборонити виконання робіт на зазначеній ділянці, а саме: виконання робіт з обробки ґрунту (оранка, культивування, внесення мінеральних добрив, засівання площ сільськогосподарськими культурами та збирання врожаю.

В ухвалі Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі №182/6505/21 від 15.03.2022 року також зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлений незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

ФГ «ХАРВЕСТ АГРОТЕХ» та його представник не погодилися із вказаною ухвалою суду про забезпечення позову та звернулися із вимогою про скасування ухвали суду від 15.03.2022 року по справі № 182/6505/21.

18.04.2022 року ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 182/6505/21 скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської від 15 березня 2022 року, шляхом заборони Фермерському господарству «ХАРВЕСТ АГРОТЕХ» вчиняти дії, які спрямовані на використання земельної ділянки, площею 6,9234 га, що знаходиться на території Новоіванівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1222984300:02:003:0259), яка належить ОСОБА_1 , та заборонити виконання робіт на зазначеній ділянці, а саме: виконання робіт з обробки ґрунту (оранка, культивування, внесення мінеральних добрив, засівання площ сільськогосподарськими культурами та збирання врожаю).

04.05.2022 року ФГ «ХАРВЕСТ АГРОТЕХ» засобами поштового зв`язку отримали від Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) постанову про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором доступу) від 14.04.2022 року, винесену при примусовому виконанні ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 182/6505/21 від 15.03.2022 року.

04.05.2022 року ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження у автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП) за ідентифікатором доступу, позивачу стало відомо, що в рамках виконавчого провадження №68815530 винесено ряд постанов, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову про стягнення виконавчого збору.

На думку позивача вказана постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Зазначають, що оскільки ухвала суду про забезпечення позову була скасована, тому відповідно підстав для стягнення виконавчого збору немає.

Додатково вказали, що при відкритті виконавчого провадження 14.04.2022 року не було вирішено питання про стягнення виконавчого збору, оскільки його розмір державний виконавець не зазначив у постанові про відкриття виконавчого провадження, то винесення 18.04.2022 року постанови про стягнення виконавчого збору до вирішення питання про закінчення виконавчого провадження законом не передбачено.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Ухвалою суду від 01.06.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України, та з урахуванням положень ст. 287 КАС України.

Цією ж ухвалою суду від 01.06.2022 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/6997/22.

Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується довідкою про підтвердження належного повідомлення від 01.06.2022 року, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив таке.

Судом встановлено, що у провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справі №182/6505/21 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Харвест Агротех», про розірвання договору оренди землі.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 15.03.2022 року по справі №182/6505/21 заяву ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Харвест Агротех» про розірвання договору оренди землі, задоволено.

ЗабороненоФермерському господарству «Харвест Агротех» вчиняти дії, які спрямовані на використання земельної ділянки, площею 6,9234 га, що знаходиться на території Новоіванівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1222984300:02:003:0259), яка належить ОСОБА_1 , та заборонити виконання робіт на зазначеній земельній ділянці, а саме: виконання робіт з обробки ґрунту (оранка, культивування, внесення мінеральних добрив, засівання площ сільськогосподарськими культурами та збирання врожаю).

Також, в ухвалі суду зазначено, що ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку із наведеним, представник Бабіча Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) із заявою, у якій проси відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню вказаної вище ухвали суду про забезпечення позову.

14.04.2022 року державним виконавцем Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) було прийнято постанову №68815530 про відкриття виконавчого провадження, яка прийнята щодо примусового виконання вказаної вище ухвали №182/6505/21 від 15.03.2022 року Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області про забезпечення позову.

18.04.2022 року в межах виконавчого провадження №68815530 державний виконавець прийняв постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 26000,00 гривень.

18.04.2022 року ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі №182/6505/21 заявупредставника відповідача Шашликова Дениса Геннадійовича про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Харвест Агротех» про розірвання договору оренди землі, було задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2022 року, шляхом заборониФермерському господарству «Харвест Агротех» вчиняти дії, які спрямовані на використання земельної ділянки, площею 6,9234 га, що знаходиться на території Новоіванівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1222984300:02:003:0259), яка належить ОСОБА_1 , та заборони виконання робіт на зазначеній земельній ділянці, а саме: виконання робіт з обробки ґрунту (оранка, культивування, внесення мінеральних добрив, засівання площ сільськогосподарськими культурами та збирання врожаю).

Враховуючи ухвалу суду, якою були скасовані заходи забезпечення позову, на думку позивача постанова про стягнення виконавчого збору від 18.04.2022 року за ВП №68815530, винесена старшим державним виконавцем Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є протиправною та незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та міркуваннями щодо їх застосування:

умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Вимоги до виконавчого документа визначено у статті 4 Закону №1404-VIII.

Згідно частини першої цієї статті у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5)резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6)дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Згідно із приписами пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Приписами частин третьої, четвертої статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Міністерство Юстиції України наказом від 02.04.2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802) затвердило Інструкцію з організації примусового виконання рішень, котра містить розділ VI «Фінансування виконавчого провадження» такого змісту:

1. Фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.

2. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження(крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини)та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: - відкриття виконавчого провадження; - стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); - стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); - стягнення витрат виконавчого провадження; - закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: - виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); - пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

3. Авансові внески стягувачів використовуються виконавцем для здійснення витрат виконавчого провадження в порядку, визначеному пунктом 17 розділу VII цієї Інструкції.

Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, здійснених за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження.

У разі передачі виконавчого документа відповідно до пункту 7 розділу III цієї Інструкції, передачі виконавчого провадження відповідно до пунктів 4, 6 розділу V цієї Інструкції невикористаний авансовий внесок стягувача перераховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (приватного виконавця), якому передається виконавчий документ або виконавче провадження, одночасно з винесенням виконавцем постанови про передачу виконавчого документа (виконавчого провадження). До постанови про передачу виконавчого документа (виконавчого провадження) додається звіт про використання авансового внеску, в якому наводиться перелік витрат виконавчого провадження, здійснених за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат.

Якщо витрати виконавчого провадження було здійснено за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску за рахунок стягнутих з боржника витрат виконавчого провадження.

У разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.».

Підстави для закінчення виконавчого провадження наведені в статті 39 Закону №1404-VІІІ. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Відповідно до норм частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Аналіз наведених вище норм Закону №1404-VІІІ дозволяє зробити висновок, що при надходженні до державного виконавця заяви стягувача та виконавчого документа, державний виконавець повинен прийняти одне з двох рішень - прийняти або постанову про відкриття виконавчого провадження, або повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Нормами частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII регламентовано вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби. При цьому суд констатує, що на цій стадії державний виконавець не має ані повноважень, ані можливості перевірити, чи вимоги виконавчого документа виконані боржником добровільно до дати подання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження.

За обставин цієї справи представник стягувача звернувся до органу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 15.03.2022 року по справі №182/6505/21.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист суду, ухвала суду, тощо є виконавчим документом та належною підставою для примусового виконання.

Оскільки заявником було подано до виконання належно оформлену ухвалу суду державний виконавець приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження №68815530, діяв на підставі, у межах повноважень та в порядку, визначеному Законом №1404-VIII, оскільки не встановив передбачених частиною 4 статті 9 Закону №1404-VIII підстав для повернення стягувачу вказаного документа.

Оцінюючи доводи позивача про те, що ухвала суду про забезпечення позову, яка звернута до примусового виконання, яка 18.04.2022 року була скасована судом, а держаний виконавець не перевірив всіх обставин справи та безпідставно виніс 18.04.2022 року постанову про стягнення виконавчого збору, слід зазначити про таке.

На стадії відкриття виконавчого провадження в державного виконавця немає повноважень перевіряти фактичне виконання, скасування, рішення суду.

Натомість державний виконавець перевіряє, чи виконавчий документ відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону №1404-VІІІ, а також чи немає інших підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

Приписами ст.ст. 26, 27 Закону №1404-VІІІ на державного виконавця покладено обов`язок не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій одночасно державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору, а також винести постанову про стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.

У цей же строк державний виконавець на підставі статті 42 Закону №1404 та пункту 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень зобов`язаний винести постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Статтею 19 Закону № 1404-VІІІ на сторін виконавчого провадження покладений обов`язок інформувати державного виконавця про повне/часткове самостійне виконання/скасування рішення суду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, - тобто якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Якщо державний виконавець встановить факт добровільного виконання вимог виконавчого документа до прийняття ним постанови про відкриття виконавчого провадження, то ця обставина буде підставою для закриття виконавчого провадження, при цьому виконавчий збір з боржника на підставі оскарженої постанови стягуватися не буде.

Питання стягнення з боржника конкретної суми витрат вирішується державним виконавцем шляхом винесення окремого рішення (постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, котра виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження) залежно від підстав закінчення виконавчого провадження.

Підсумовуючи вказані вище висновки суд вважає, що оскаржена постанова є такою, що відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень.

Доводи позивача про необхідність скасування вказаної постанови є помилковими та свідчать про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування» .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах « Beyeler v. Italy» № 33202/96, « Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, « Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі « Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийняття оскаржуваної позивачем постанови.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про не доведеність позовних вимог Фермерського господарства «ХАРВЕСТ АГРОТЕХ» до Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

З огляду на цей висновок суду по суті позову понесені позивачем судові витрати на підставі статті 139 КАС України покладаються на нього.

Керуючись статтями 241-246, 262, 284, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «ХАРВЕСТ АГРОТЕХ» до Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Позивач: Фермерське господарство «ХАРВЕСТ АГРОТЕХ» (53500, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Томаківка, вул. 40 років Перемоги, 45, код ЄДРПОУ 42781561).

Відповідач: Томаківський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (53500, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Томаківка, вул. Лесі Українки, 41, код ЄДРПОУ 33893128).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 272 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 287, 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 08.06.2022 року.

Суддя В.В. Ільков