Рішення

від 26.06.2022 по справі 280/11220/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року Справа № 280/11220/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря судового засідання Прус Я.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «КАСТОР ГРУП»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «КАСТОР ГРУП» (далі ПП «КАСТОР ГРУП», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної митниці Держмитслужби (далі митниця), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2021 №UA110140/2021/000037/1, прийняте відповідачем за результатами перевірки митної декларації № UA110140/2021/010392 від 16.09.2021.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві наголошує, що при здійснення митного оформлення товару ПП «КАСТОР ГРУП» надано митниці всі документи, шо мають бути подані згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України з урахуванням умов поставки та оплати, визначених контрактом. При цьому, на думку позивача, обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтування вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів, разом з цим, відповідачем необхідна консультація у належний спосіб проведена не була. Вказує, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватись у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей, при цьому, в наданих позивачем документах відсутні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки та наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за товар, про що прямо свідчить зміст оскаржуваного рішення.

Ухвалою судді від 23.11.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначене підготовче засідання на 20 грудня 2021 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 15 грудня 2021 року на адресу суду надав відзив (вх. №74412), у якому посилається на норми Митного кодексу України та пояснює, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 Кодексу). Зауважує, що митницею було запропоновано декларанту надати додаткові документи відповідно до ч. 3 та ч. 6 ст. 53 Кодексу, однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість та надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару (витрати на транспортування, включення експедиторських витрат, витрат на страхування), ненадання документів відповідно до вимог ст.53 Кодексу, про що зазначено у ході проведення консультацій шляхом направлення електронних повідомлень №1 та №2 митниці, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком, заявлений декларантом метод визначення митної вартості товарів, не може бути застосованим, відповідно до ч. 6 ст. 54 та ч. 2 ст. 58 Кодексу. Вказує, що митна вартість оцінюваного товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2 г) резервним методом, згідно з положеннями ст.64 Кодексу, та ґрунтується на рівні митної вартості товарів за ЕМД від 12.08.2021 №UA100150/2021/383863 - 4,07 дол./шт. Таким чином, вважає, що посадові особи митниці при прийнятті спірного Рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв`язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В підготовчому засіданні 20 грудня 2021 року суд задовольнив клопотання представників сторін, замінив сторону відповідача на належного відповідача Дніпровську митницю, утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (далі відповідач), продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 10 лютого 2022 року.

Представником відповідача надана відповідь на відзив від 04.02.2022 (вх. №9231), у якій додатково зауважує, що на підставі наданих декларантом документів, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, проте відповідач витребував у позивача додаткові документи за всім переліком, що передбачено ч. 3 ст. 53 Кодексу безвідносно перевірки саме тих обставин, які ним розцінені як суттєві розбіжності, а в подальшому ненадання позивачем цих додаткових документів слугувало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Звертає увагу, що нормами Митного кодексу України визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Водночас, на думку позивача, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Кодексу. Враховуючи викладене, вважає, що контролюючий органне навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом -за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу, а тому просить позовну заяву до відповідача задовольнити в повному обсязі.

10 грудня 2022 року підготовче засідання не відбулося в зв`язку з хворобою судді Батрак І.В. відповідно до листка непрацездатності, що підтверджується довідкою вих. №02-35/22/20. Наступне підготовче засідання призначене на 03 березня 2022 року.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан. Враховуючи очевидні загрози здійснення кібератак на програмне забезпечення органів державної влади, в Запорізькому окружному адміністративному суді на період з 25.02.2022 по 06.05.2022 комп`ютерна програма «Діловодство спеціалізованого суду» була примусово відключена та з розгляду були зняті всі адміністративні справи в зазначений період.

Підготовче засідання призначене на 26 травня 2022 року.

Ухвалою суду від 26.05.2022 вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21 червня 2022 року.

Представник позивача 18 травня 2022 року звернувся до суду із клопотанням (вх. №18072) про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За приписами частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

За приписами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «КАСТОР ГРУП» (код ЄДРПОУ 36451711) зареєстровано юридичною особою 03.12.2012 (номер запису: 11031020000033453). Видами діяльності підприємства є 25.50 Механічне оброблення металевих виробів (основний), 22.11 Виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок; 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність.

На підставі та умовах укладеного позивачем (Покупець) з ZHONGSHAN LONGWAY CASTERS CO.LTD (КИТАЙ) контракту № 5 від 22.03.2019, продавцем було поставлено позивачу партію обумовленого Специфікацією № 12 від 17.07.2021 товару зокрема №2 «Ролики для візків з арматурою з недорогоцінних металів: Колесо» у кількості 6069,50 кг, вага брутто 6428,50 кг на умовах FОВ - XIAOLAN згідно з Інкотермс-2010.

Для проведення митного оформлення поставленого за зазначеним контрактом товару 16.09.2021 ПП «КАСТОР ГРУП» подано до підрозділу митного органу митну декларацію (далі - МД) № UA110140/2021/010392. Декларантом заявлена митна вартість товару у розмірі 1127348,15 грн. або 42274,71 дол. США без врахування транспортування та 1326588,15 грн. з врахування транспортування. Митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, що передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано копії наступних документів, зазначених в гр. 44 МД: пакувальний лист б/н від 17.07.2021, рахунок-проформу №РІ-WY56-1 від 18.03.2021, рахунок-фактуру (інвойс) №РІ-WY56-1 від 17.07.2021, коносамент №SZNLEG2107086, автотранспортна накладна №063725, декларація походження товару №РІ-WY56-1 від 17.07.2021, рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД №КТ- UA110000-0099-2021 від 03.08.2021, платіжні доручення в іноземній валюті № 21 від 19.07.2021, №26 від 03.09.2021, рахунок-фактура на оплату від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №289 від 10.08.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 5 від 22.03.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 12.04.2019, №2 від 30.12.2020, №3 від 04.01.2021, договір про надання послуг митного брокера № 458 від 05.03.2019, договір (контракт) про транспортно-експедиторське обслуговування №063 від 02.01.2018, заявка до договору на ТЕО про перевезення №82 від 20.07.2021.

У той самий день митним органом було направлено позивачу Повідомлення, в якому зазначено про необхідність надання митниці (за наявності) додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару та обраний метод її визначення згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості:

1.Оцінювана партія товару переміщується на підставі прямого зовнішньоекономічного контракту з виробником товарів ZHONGSHAN LONGWAY CASTERS CO.LTD. від 22.03.2019 №5. Пунктом 3.5 контракту №5 від 22.03.2019 визначено перелік документів на товар. Декларантом не надано до митного оформлення Пакувальний лист, лише його переклад.

2.Згідно з умовами контракту та інвойсу №PL-LWY56-1 17.07.2021, комерційні умови поставки FOB XIAOLAN. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов`язків продавця належить витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судна. Згідно з ДМВ UA110140/2021/010392 декларантом додані складові митної вартості: витрати на транспортування 199240,00 грн. У підтвердження зазначених витрат надано: договір ТЕО від 02.01.2018 №063 між експедитором ТОВ «Арді Логістик» та ПП «КАСТОР ГРУП», заявку на транспортування від 20.07.2021 №082, рахунок №289 від 10.08.2021. Згідно з рахунком №289 від 10.08.2021 морське перевезення за межами митного кордону України згідно коносамента SZNLEG2107086 та заявки 082 склало 199240,00 грн. Інші витрати не зазначені у рахунку. Заявка на транспортування від 20.07.2021 №082 також містить відомості про вартість морського перевезення 199240,00 грн. Транспортно-експедиційних послуг на території України 34800,00 грн. Експедиційні витрати 1000 грн. Всього 235040,00 грн. Тобто, експедиційні витрати зазначені у заявці двічі, Експедиційні витрати 1000,00 грн. без зазначення території надання послуги. Відповідно до розрахунку, здійсненого декларантом, експедиційні витрати згідно з заявкою не включені до складових митної вартості товару. Відповідно до положень ч. 11 ст. 58 Кодексу, витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості товарів за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню. Враховуючи зазначені положення законодавства, декларантом не вірно проведено обчислення митної вартості товару. Таким чином, проведений декларантом розрахунок митної вартості не відповідає відомостям наданих документів щодо транспортної складової митної вартості. Відповідно до вимог п.2.1 договору від 02.01.2018 №063 експедитор за плату та за рахунок клієнта організовує транспортно-експедиційні послуги. Відповідно до п.4.2.2 договору від 02.01.2018 №063 перелік послуг, що надається експедитором узгоджується та підписується сторонами у Заявці.

3.Відповідно до п.2.2.3 договору від 02.01.2018 №063 передбачено страхування вантажу. Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування не надані до митного оформлення.

4.Акт виконаних робіт відповідно до п.4.5 договору ТЕО не надано.

5.Згідно п.4.2.3 договору ТЕО №063 та заявки на транспортування, умови оплати за надані Експедитором послуги протягом 3 банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку. Рахунок №289 датований 10.08.2021. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано до митного оформлення.

6.У наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення відомості щодо реквізитів морського коносаменту, морського судна та номеру контракту (інвойсу) не відповідає відомостям зазначеним декларантом у графах 21 та 44. Зазначене може свідчити про перевантаження товару та пов`язані з цим витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, що є складовими митної вартості, а також на наявність додаткових транспортних документів, що відображають факт перевантаження товару з одного морського судна на інше, та які не були надані до митного оформлення. Враховуючи наявність перевантаження, можлива наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення у порушення ст.335 Кодексу. Документи, підтверджуючі витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший до митного оформлення не надавались та не надіслані в рамках консультації, що унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару.

7.У графі «номер контракту» експортної МД зазначено документ WL009, що не подавався до митного оформлення.

8.Відповідно до вимог п.5.1 та 5.2 зовнішньоекономічного контракту 22.03.2019 №5 зазначено, що якість товару повинні підтверджуватись сертифікатом відповідності EN стандарту ISO та сертифікатом якості. Всі технічні характеристики коліс та роликів повинні відповідати специфікації при кожному відвантаженні. Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.12.2021. Специфікацію не надано до митного оформлення.

9.Передбачений пунктом 3.5 контракту 22.03.2019 №5 сертифікат походження форми А не надано до митного оформлення.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 2 та п. 3 ст. 53 Митного кодексу України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) всі наявні додаткові документи які підтверджують числові значення складових митої вартості товару, для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

У відповідь на повідомлення №1 митниці декларантом 17.09.2021 надані наступні додаткові документи: специфікацію №12 від 17.07.2021, сертифікат якості ISO, лист ПП «КАСТОР ГРУП» № 17/09-1 від 17.09.2021, пакувальний лист, сертифікат походження. Повідомлено також про відсутність можливості надання додаткових документів у підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 днів.

Однак, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2021 №UA110140/2021/000037/1, відповідно до якого митна вартість імпортованого ПП «КАСТОР ГРУП» товару №2 визначена відповідачем із застосуванням резервного методу (метод 6) та становить на рівні 4,07 дол./кг, а загальна вартість партії товару 24702,87 дол. США.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що під час розгляду додатково наданих документів було встановлено наступні зауваження: 1 Наданий сертифікат ISO від 30.06.2003 дійсний до 26.06.2021, при цьому комерційний рахунок на оцінювану партію товарів укладений 17.07.2021, дата відвантаження 21.07.2021. 2. Відповідно до п.10.12 контракту №5 від 22.03.2019 контракт складений російською та англійською мовами, обидва тексти автентичні та мають однакову силу. При цьому, надану у якості додаткового документа - додаткову угоду до контракту від 17.07.2021 №12 складена виключно російською (таблиця із зазначенням асортименту товарів), що не відповідає вимогам розділу 5 контракту. 3. Відповідно до додаткової угоди до контракту від 17.07.2021 №12, відповідно до якої сформована оцінювана партія товарів, зазначені умови оплати 100% передплата. Згідно відомостей морського коносаменту SZNLEG2107086 дата відвантаження оцінюваного товару 21.07.2021. Банківські платіжні доручення датовані 19.07.2021 на суму 12368,48 дол. та 03.09.2021 на суму 29906,23 дол. США. Зазначене свідчить про недотримання умов оплати згідно умов специфікації №12. Додатково повідомлено, що декларант від надання додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 Митного кодексу України відмовився. Згідно інформаційних баз митного оформлення наявні митні оформлення товарів за кодом згідно УКТЗЕД 8302200090 «Запасні частини для несамохідних ручних візків, ролики з арматурою кріплення діаметр 100 мм: Колесо/Caster», виробництва ZHONGSHAN LONGWAY CASTERS CO.LTD, торгівельна марка ZHONGSHAN LONGWAY, вагою нетто 3681,00 кг, на умовах поставки FOB CN, за контрактом з виробником за резервним методом визначення митної вартості за ЕМД від 12.08.2021 UA100150/2021/ 383863 на рівні 4,07 дол./кг. Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2 г) резервним методом, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на рівні митної вартості товарів за ЕМД від 12.08.2021 №UA100150/2021/383863 - 4,07 дол./шт.

В зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2021/00188.

З метою випущення товару у вільний обіг ПП «КАСТОР ГРУП» було подано до митного органу нову МД від 17.09.2021 № UA110140/2021/010540 урахуванням рішення про коригування митної вартості товару.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01 червня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7статті 54 Митного кодексу України).

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини 2 цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв`язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).

Відповідач зазначає, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення ціни.

Доводи митниці зводиться до того, що декларантом не надано до митного оформлення Пакувальний (лист лише його переклад), специфікацію 12 від 17.07.2021, сертифікат походження.

Однак, судом встановлено та відповідачем не заперечено, що відповідь на повідомлення митниці про подання додаткових документів декларантом 17.09.2021 надані наступні документи: специфікацію №12 від 17.07.2021, сертифікат якості ISO, лист ПП «КАСТОР ГРУП» №17/09-1 від 17.09.2021, пакувальний лист, сертифікат походження форми А.

Суд не приймає посилання відповідача про наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а саме стосовно того, що проведений декларантом розрахунок митної вартості не відповідає відомостям наданих документів щодо транспортної складової митної вартості, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, партія товару, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 22.03.2019 №5 поставлялись на умовах поставки FOB Китай, згідно з правилами Інкотермс 2010.

Відповідно до Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) термін FOB (Free on Board) «Вільно на борту» означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з очищення товару від мит для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

У своїй постанові від 02.03.2018 по справі № 804/2997/17 Верховний Суд зазначив, що згідно базису поставки FOB Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі; розвантаження в порту прибуття; оплати перевізнику при транспортуванні до складу або магазину».

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації товару позивачем надано: договір ТЕО від 02.01.2018 №063 між експедитором ТОВ «Арді Логістик» та ПП «КАСТОР ГРУП», заявку на транспортування від 20.07.2021 №082, рахунок №289 від 10.08.2021.

Згідно з рахунком №289 від 10.08.2021 морське перевезення за межами митного кордону України згідно з коносаментом SZNLEG2107086 склало 199240,00 грн.

Заявка на транспортування від 20.07.2021 №082 також містить відомості про вартість морського перевезення 199240,00 грн., а також транспортно-експедиційних послуг на території України 34800,00 грн., експедиційні витрати 1000,00 грн. Всього 235040,00 грн.

Згідно із пунктом 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу.

Законом України від 01.07.2004 № 1955-1V «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів (ст.1 Закону).

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).

Враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню.

Також, суд зауважує, що розподіл витрат на транспортно-експедиційні послуги до кордону та після, є правом експедитора, а не обов`язком. А отже, спонукання до необхідності розмежування вартості транспортно-експедиційних витрат на транспортування вантажу: до митного кордону, та відповідно від митного кордону до місця митного оформлення вантажу на території України в рахунку та довідці про транспортно - експедиційні витрати, особливо враховуючи той факт, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг є Україна, а замовником послуг є резидент, є неправомірним.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За приписами частини 11 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Таким чином, витрати на транспортування після ввезення товару на митну територію України не включаються до складу митної вартості товару, відповідно, посилання відповідача на існування вірогідності заниження витрат на транспортування є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17.

Слід звернути увагу, що сам перелік витребуваних митним органом додаткових документів жодним чином не пов`язаний із зауваженнями, які визначені підставою для їх витребування.

Крім того, на думку суду, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митниця не зазначила, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Що стосується зауваження митного органу до відсутності страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування слід звернути увагу, що відповідно до п. 2.2.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 02.01.2018 №063 Експедитор (ТОВ «Арді Логістікс») мас право за дорученням та за рахунок Клієнта (ПП «КАСТОР ГРУП») страхувати вантажі Клієнта. Тобто договором №63 не передбачено обов`язковості страхування вантажу. Страхування вантажу може здійснюватися за дорученням Клієнта (ПП «КАСТОР ГРУП»). В свою чергу, ПП «КАСТОР ГРУП» не давало Експедитору доручень на страхування вантажу. Також умови постачання ГОВ згідно правил Інкотермс, які передбачені контрактом № 5 від 22.03.2019, також не передбачають зобов`язання по страхуванню вантажу.

Вказане свідчить про необґрунтованість висновків митного органу при коригуванні митної вартості товару, на підставі відсутності та неподання декларантом документів щодо страхування вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що в повідомленнях митниці декларанту визначено підставою для вимоги надати додаткові документи з переліку частини 3 статті 53 Митного кодексу України також ненадання Акту виконаних робіт по договору ТЕО до митного оформлення.

З цього приводу судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підписаний сторонами Акт надання послуг ТЕО логістичної компанії ТОВ «Арді Логістікс» був переданий Позивачу вже після винесення митним органом рішення про коригування митної вартості, що не є порушенням законодавства. Митному органу були надані документи (довідка про транспортні витрати та рахунки на оплату послуг з ТЕО), відповідно до яких можливо точно встановити вартість транспортування товарів. Зазначена у цих документах вартість транспортування вантажу до митного кордону з Україною (яка включається до митної вартості імпортованих товарів) повністю співпадає з вартістю послуг ТЕО, яка була зазначена в Акті надання послуг (з ТЕО) №1709/1 від 17.09.2021.

Стосовно посилання відповідача на ненадання банківських та платіжних документів на оплату виконаних робіт по договору ТЕО до митного оформлення судом встановлено, що позивачем було сплачено вартість виконаних робіт по договору ТЕО згідно з платіжними дорученнями №ua9727 від 20.10.2021 та №ua9728 від 20.10.2021 (є в матеріалах справи). Враховуючи дату фактичної сплати послуг з ТЕО Позивач з об`єктивних причин не мав можливості надати ці банківські документи в період здійснення митного оформлення вантажу. Але митному органу були надані документи (довідка про транспортні витрати та рахунки на оплату послуг з ТЕО), відповідно до яких можливо точно встановити вартість транспортування товарів та яка повністю співпадає з вартістю послуг ТЕО, яка була зазначена в Акті надання послуг (з ТЕО) №1709/1 від 17 вересня 2021 року, та в платіжних дорученнях №ua9727 від 20.10.2021 та №ua9728 від 20.10.2021.

Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, підтверджуючих витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший до митного оформлення із посиланням на ту обставину, що у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення відомості щодо реквізитів морського коносаменту, морського судна та номеру контракту (інвойсу) не відповідає відомостям зазначеним декларантом у графах 21 та 44, оскільки в даному випадку організацію перевезення здійснює експедитор. Усі витрати пов`язані з перевезенням вантажу (у тому числі можливі перевантаження) закладені експедитором у вартість транспортування та зазначені експедитором та узгоджені Заявці № 82 від 20.07.2021 на транспортно-експедиторське обслуговування, в Акті надання послуг (з ТЕО) №1709/1 від 17.09.2021 та підтверджуються довідкою Експедитора про транспортні витрати, платіжними дорученнями №ua9727 від 20.10.2021 та №ua9728 від 20.10.2021.

Ще однією підставою прийняття оскарженого рішення є та обставина що у графі «номер контракту» експортної МД зазначено документ WL009, що не подавався до митного оформлення .

Судом встановлено, що складання та митне оформлення експортної декларації було здійснено продавцем. Позивач не брав участь у складанні експортної митної декларації, яка була надана йому продавцем, разом з іншими товаросупровідними документами.

Більш того, митна декларація країни відправлення не входить до числа основних документів, відповідно до яких визначається митна вартість за приписами статті 53 Митного кодексу України. В свою чергу, митна декларація країни відправлення, містить номер контейнеру CSLU1559110, який зазначено у всіх товаросупровідних документах, а також вартість товару, яка повністю співпадає з задекларованою позивачем.

При цьому, сертифікат походження та сертифікат ISO, на розбіжність у яких посилається відповідач, відповідно до статті 53 Митного кодексу України взагалі не є документами відповідно, до яких визначається митна вартість імпортованих товарів.

За приписами частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, не надання декларантом документів на підтвердження відповідності товару міжнародним стандартам не може слугувати підставою для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів у заявленій декларантом митній вартості за основним методом та, відповідно, для коригування митної вартості.

Таке правозастосування узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 16.11.2019 в справі № 813/1012/17.

Суд вказує, що документи щодо якості товарів та заказу не підтверджують та не спростовують ціну товару, відповідно не впливають на числові значення митної вартості товару.

Стосовно твердження про надання у якості додаткового документа додаткової угоду до контракту від 17.07.2021 №12, яка складена виключно російською (таблиця із зазначенням асортименту товарів), що не відповідає вимогам розділу 5 контракту, суд виходить з такого.

У додатковій угоді - специфікації до контракту від 17.07.2021 №12 основні умови продубльовано двома мовами: російською та англійською. Додаткова угода - специфікація до контракту від 17.07.2021 №12 підписана та скріплена печатками сторін. Додаткова угода - специфікація до контракту від 17.07.2021 №12 визнана сторонами Контракту та виконана. Відхилення від деяких умов пов`язаних з порядком оплати не тягне за собою недійсність цієї додаткової угоди та жодним чином не впливає на митну вартість імпортованого товару.

Суд також звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/4680/16.

Таким чином, покликання відповідача на недотримання сторонами умов оплати згідно з умовами специфікації №12, як на підставу прийняття оскарженого рішення, судом не приймаються.

За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо посилань відповідача та те, що враховуючи вимоги статті 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо вартості товару при митному оформленні за кодом згідно УКТЗЕД 8302200090 «Запасні частини для несамохідних ручних візків, ролики з арматурою кріплення діаметр 100мм:Колесо/Caster», того ж виробника ZHONGSHAN LONGWAY CASTERS CO.LTD, торгівельна марка ZHONGSHAN LONGWAY, вагою нетто 3681кг, на умовах поставки FOB CN, за контрактом з виробником за резервним методом визначення митної вартості за ЕМД від 12.08.2021 №UA100150/2021/383863 на рівні 4,07 дол./кг, то суд ставиться до цього критично на підставові наступного.

За приписами частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості в самому рішення зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, вага товару та умови поставки. Приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу.

Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 у справі №803/337/17.

Оцінюючи оскаржуване рішення у сукупності з іншими обставинами справи, суд приходить переконання, що загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2021 №UA110140/2021/000037/1 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «КАСТОР ГРУП» (69008, м.Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9А, код ЄДРПОУ 38461711) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 17.09.2021 №UA110140/2021/000037/1, прийняте за результатами перевірки митної декларації №UA110140/2021/010392 від 16.09.2021.

Стягнути на користь Приватного підприємства «КАСТОР ГРУП» судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак