Постанова

від 27.06.2022 по справі 640/5797/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5797/22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року про відмову у забезпеченні позову, суддя Добрянська Я.І., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила:

- зупинити дію рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 15.02.2022 № 64 «Про Порядок виборів Голови Національної комісії зі стандартів державної мови» (протокол засідання Національної комісії зі стандартів державної мови від 09.02.2022 №10, пункт 1.1);

- зупинити дію рішення, оформленого пунктом 1.1 протоколу засідання Національної комісії зі стандартів державної мови від 09.02.2022 № 10;

- зупинити дію рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 15.02.2022 N2 65 «Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 » (протокол засідання Національної комісії зі стандартів державної мови від 09.02.2022 № 10, пункт 1.2);

- зупинити дію рішення, оформленого пунктом 1.2 протоколу засідання Національної комісії зі стандартів державної мови від 09.02.2022 № 10;

- зупинити дію рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 16.02.2022 № 70 «Про Порядок виборів Голови Національної комісії зі стандартів державної мови» (протокол засідання Національної комісії зі стандартів державної мови від 16.02.2022 № 13);

- зупинити дію рішення, оформленого протоколом засідання Національної комісії зі стандартів державної мови від 16.02.2022 № 13, у частині затвердження Порядку виборів Голови Національної комісії зі стандартів державної мови;

- заборонити Національній комісії зі стандартів державної мови звільняти та/або переводити на іншу посаду ОСОБА_1 з посади Голови Комісії до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- заборонити Національній комісії зі стандартів державної мови та її членам здійснювати підготовку до розгляду на засіданні, розглядати на засіданні та ухвалювати рішення з питання обрання Голови Національної комісії зі стандартів державної мови до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі щодо зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи, щодо Національної комісії зі стандартів державної мови (ідентифікаційний код 43510755), за винятком реєстраційних дій, які вчиняються на підставі судових рішень або рішень прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку, до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- на час розгляду справи тимчасово відновити у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 як про керівника Національної комісії зі стандартів державної мови (ідентифікаційний код 43510755).

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 вказує на очевидну протиправність рішення Національної комісії зі стандартів державної мови та зазначає, що не застосування заходів забезпечення позову ускладнить у подальшому поновлення її прав та призведе до негативних наслідків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з частиною 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення; 6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку); 7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"; 8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта; 9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Частиною четвертою статті 154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

До того ж заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він уживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначено те, що Комісія ухвалила рішення щодо припинення повноважень ОСОБА_1 та звільнення її з посади Голови Комісії вийшла за межі своїх повноважень, чим порушила право заявниці на державну службу, зокрема право не бути незаконно звільненою зі своєї посади. Внаслідок ухвалених рішень заявниця фактично позбавлена можливості здійснювати свої повноваження як Голова Комісії, оскільки її повноваження наразі самовільно здійснюються заступником Голови Комісії, що діє як тимчасовий виконувач обов`язків Голови Комісії.

Окрім того, як вважає заявниця, рішення Комісії та дії окремих членів Комісії систематично порушують її права як членкині Комісії щодо забезпечення повноцінної участі у роботі Комісії як колегіального органу та рівноправності усіх членів та членкинь Комісії у прийнятті рішень цим органом.

Також, заявниця зазнаачє, що саме Голова Комісії як її керівник підписує державну сертифікати про рівень володіння державною мовою, а підписання їх неуповноваженими особами може підважити їх легітимність, а відтак мати негативний вплив на права та інтереси третіх осіб учасників іспиту на визначення рівня володіння державною мовою.

При цьому, основним ризиком, на переконання заявниці, є здійснення певних юридично значущих дій від імені Комісії особами, призначення яких на посади є явно незаконними, що може призвести до дестабілізації роботи Комісії та ставить під сумнів усі дії і рішення цього органу.

Щодо наявності ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення Комісії як підстави для забезпечення позову, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності.

За результатами розгляду заяви про забезпечення позову встановлено, що заяницею не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки, що унеможливило б захист її прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Зміст заяви про забезпечення позову не дає підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявниці, оскільки оскаржувані рішення уважатимуться скасованим з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що для застосування заходів забезпечення позову необхідним є встановлення судом обставин, які б свідчили саме про вжиття уповноваженим суб`єктом заходів стягнення, проте із долучених до матеріалів справи документів та наданих представниками сторін в судовому засіданні пояснень не вбачається наявність таких.

Наведені заявницею обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення її прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона має намір звернутися до суду.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Із заяви про забезпечення позову слідує, що заявницею не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів осіб, які звернулись до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Разом з тим, зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову, діями та рішеннями відповідача до ухвалення рішення по справі може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивачки, а також те, що є ознаки очевидної протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача.

Також, не надано доказів про існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивачки, у разі постановлення на її користь судового рішення.

Колегія суддів при вирішенні даного спору враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 28 березня 2020 року у справі №800/521/17 (провадження 11-114заі18), а саме: "позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин".

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи дане рішення, враховує вимоги статті 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведені обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення прав чи інтересів позивачки у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона має намір звернутися до суду.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Водночас, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну ухвалу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Постанову виготовлено: 28 червня 2022 року.