Рішення

від 08.02.2022 по справі 280/12869/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 лютого 2022 року Справа № 280/12869/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «СКІФ-ХХІ» (71043, Запорізька область, вул. Челюскіна, буд. 29; код ЄДРПОУ 33378137)

до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, пр. Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (69096, м.Запоріжжя, бульв. Вінтера, буд. 22-А)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «СКІФ-ХХІ» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №308054 від 21.09.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на численні недоліки акту №304047 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відсутність належних та допустимих доказів перевірки маси належних позивачу транспортних засобів. Вказує, що позивачем перевозився сипучий вантаж - пшениця, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. За своєю природою сипучий вантаж не міг бути розподілений нерівномірно та як наслідок перенавантаження на вісь не могло бути допущено. Таким чином, при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення сипучих вантажів необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження. Таким чином, процедура габаритно-вагового контролю здійснена відповідачем поверхнево та без належного врахування всіх фактичних обставин, що вплинули на її результат. Враховуючи викладене, вважає оскаржувану постанову протиправною та просить суд її скасувати.

Ухвалою суду від 28.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та проведення судового засідання.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Згідно частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.09.2021 посадовими особами відповідача під час проведення перевірки додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом був зупинений та направлений на проходження габаритно-вагового контролю транспортний засіб марки IVECO STRALIS (вантажний-спеціалізований/контейнеровоз), реєстраційний номер НОМЕР_1 та KRONE AZW 18 (спеціалізований причіп-спеціалізований контейнеровоз), реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «СКІФ-ХХІ».

За результатами перевірки, проведеної посадовими особами відповідача 04.09.2021 складено акт №304047 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Зазначеною перевіркою виявлено порушення вимог чинного законодавства України, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів понад 5%, але не більше 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

21.09.2021 відповідачем розглянуто матеріали перевірки та прийнято відносно позивача постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №308054.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №308054 товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «СКІФ-ХХІ» звернулось із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (надалі-Порядок №1567), відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку №1567 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що реалізацію державної політики, у тому числі з питань безпеки на наземному транспорті, покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III та пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону №2344-III, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно частини четвертої статті 48 Закону №2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Так, відповідно до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону №2344-III, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу передбачено - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 13 Порядку №879 передбачено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 зазначеного Порядку №879.

Відповідно до пунктів 15 - 16-1, 18 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

При цьому, документальним габаритно-ваговим контролем, за визначенням наведеним у підпункту 5-1 пункту 2 Порядку №879, є визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно з підпунктом 11 пункту 2 Порядку №879 точним габаритно-ваговим контролем є визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Зі змісту акту №304047 від 04.09.2021 проведення перевірки додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не можливо встановити, який саме вантаж, якою загальною вагою перевозився позивачем, яка власна маса транспортних засобів, а також яким чином відповідач дійшов висновку про перевищення позивачем габаритно-вагових параметрів саме на понад 5 %, жодних розрахунків не надано. Таких не містить і постанова, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф.

Жодних доказів з цього приводу відповідачем до суду не надано.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Судовим розглядом встановлено, що під час проведення рейдової перевірки вказаний вище транспортний засіб пройшов зважування на ваговому комплексі, за результатами якого не встановлено перевищення габаритних вагових параметрів транспортного засобу, а саме повна маса якого склала 43,64 т. при допустимих 44 т. При цьому, як стверджує відповідач, виявлено, що навантаження на здвоєну вісь становило 19,63 т., при нормативно допустимому - 18 т.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб (пункт 23 Порядку №879).

В пункті 24 Порядку №879 встановлено, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Судом встановлено, що транспортні засоби позивача внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувалися, а після його проходження подальший рух не заборонявся.

Суд вважає за необхідне зазначити, що, перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Відповідно до пункту 19 Порядок №879, під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Хоча вказаним положенням Порядку №879 і передбачена наявність методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, як на дату проведення ГВК, так і на даний час відповідна методика Мінекономрозвитку не затверджена.

Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08 (надалі - Методика).

Вказана Методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.

З огляду на викладене, суд зазначає, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем.

Крім того, відповідно до підпункту 5-1 пункту. 2 Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно із пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, фактична маса не повинна перевищувати 44 т. (для контейнеровозів)

Як зазначалося вище, у день здійснення зважування відповідачем транспортних засобів їх загальна маса не перевищувала 44 т.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про перевищення ТОВ «Компанія «СКІФ-ХХІ» нормативно - допустимого навантаження на одиночну та строєну осі є необ`єктивними, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України, відтак позовні вимоги ТОВ «Компанія «СКІФ-ХХІ» обґрунтовані та підлягають задоволенню, а винесена постанова підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та адміністративний позов суд задовольняє.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «СКІФ-ХХІ» (71043, Запорізька область, вул. Челюскіна, буд. 29; код ЄДРПОУ 33378137) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, пр. Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (69096, м.Запоріжжя, бульв. Вінтера, буд. 22-А) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки №308054 від 21.09.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «СКІФ-ХХІ» судовий збір в розмірі 2270,00 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.02.2022.

СуддяМ.С. Лазаренко