Рішення

від 22.06.2022 по справі 902/289/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2022 р. Cправа № 902/289/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (просп. Степана Бандери, буд. 9В, м. Київ, 04073)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрендс" (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 11, кв. 4, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600)

про стягнення 77 162,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № Ю-25.04.22/524 від 25.04.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрендс" про стягнення 77 162,00 грн., з яких: 56 856,68 грн - сума заборгованості; 7 291,02 грн - пеня; 11 734,20 грн - відсотки за користування чужими грошовими коштами; 1 280,10 грн - 3% річних.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофрендс" зобов`язань за Договором поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 15.06.21-158 від 15.06.2021 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 06.05.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/289/22 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 26.05.2022.

Ухвалою суду від 26.05.2022 судове засідання по розгляду справи по суті відкладено на 23.06.2022.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи останній повідомлений ухвалою суду від 26.05.2022, яка направлена на вказану позивачем адресу його електронної пошти.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялась на адресу місцезнаходження ТОВ "Агрофрендс", що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За вказаних обставин, виходячи з положень ст. 242 ГПК України, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Окрім того, судом 27.05.2021 розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд справи № 902/289/22 по суті, в якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофрендс".

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.06.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2021 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросем" (в Договорі "Постачальник") та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофрендс» (в Договорі - "Покупець") укладено Договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки №15.06.21-158 (надалі - Договір).

Умовами Договору, а саме п.1.1., сторони обумовили, що Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити запасні частини та супутні матеріали до сільськогосподарської техніки (надалі за текстом - Товар) за ціною, в кількості та асортименті, узгоджених Сторонами та вказаних в специфікаціях та/або видаткових накладних (додатки до договору), які є невід`ємною частиною Договору.

Асортимент Товару та його кількість визначаються в специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна кількість та вартість Товару, що поставляється по даному Договору, визначається сукупністю усього Товару, що передається Постачальником у власність Покупцеві, за усіма специфікаціями та видатковими накладними, протягом усього строку дії цього Договору. (п. 2.1. Договору)

Ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару визначається Сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних. (п. 3.1. Договору)

Згідно п. Договору, оскільки Товар має імпортову складову, Сторони домовились визначати еквівалент ціни Товару в іноземній валюті (долар США чи ЄВРО) у відповідності до курсу продажу відповідної іноземної валюти відносно гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання специфікації або на дату оформлення видаткової накладної, у разі, якщо специфікацію на партію Товару, не було підписано.

Відповідно до пункту 3.5. Договору Покупець зобов`язується оплатити Товар протягом 1 (одного) календарного дня, з моменту його отримання за видатковою накладною, якщо інший строк не визначений в специфікації до даного Договору чи видатковій накладній. Датою виконання зобов`язання по оплаті, є день надходження коштів на рахунок Постачальника або день передачі векселя, або дата підписання угоди чи отримання листа про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У пункті 3.6. Договору Сторони погодили, що у разі зміни курсу продажу іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України більше/менше ніж на 2%, Покупець, у день здійснення оплати за Товар, зобов`язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити Постачальнику, як скориговану вартість Товарі за наступною формулою:

X2=X1*Y2/Y1, де

X1 - вартість Товару у національній валюті України, зазначена у відповідній специфікації або у видатковій накладній, у разі, якщо специфікацію не було підписано,

Y1- курс іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання специфікації або видаткової накладної, у разі якщо специфікацію не було підписано,

Y2 - курс іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на останній робочий день, що передує даті оплати,

Х2 - кінцева вартість неоплаченої частини Товару, у гривнях.

Покупець вправі звернутися до Постачальника, з проханням провести розрахунок, відповідно до вказаної формули, та повідомити йому суму, що підлягає оплаті за Товар (його частину).

Сторони домовились, що в якості курсу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, використовується курс продажу іноземної валюти на момент закриття торгів. Сторони домовились, що курс продажу іноземної валюти до гривні визначається згідно інформації, опублікованої за посиланням: https://minfin.com.uа/сurrency/mb/.

У разі виникнення між Сторонами суперечок щодо курсу валюти, достатнім доказом існування курсу Міжбанку на визначену дату, є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена Постачальником та засвідчена підписом його уповноваженої особи та печаткою.

За змістом п. 3.6.1. Договору для індексації (коригування) вартості Товару, відповідно до умов п. 3.6. Договору, датою або днем оплати, вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника або дата проведення розрахунку в іншій формі, окрім грошової.

За змістом п. 3.7. Договору, у випадку порушення Покупцем строків та порядку оплати товару, встановлених Договором, Постачальник, з першого дня порушення, набуває право в односторонньому порядку скоригувати вартість товару, відповідно до умов п.3.6 Договору та вимагати від Покупця негайної повної оплати за весь товар, а Покупець повинен негайно виконати вказану вимогу Постачальника.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки, визначені у специфікаціях до цього Договору. У випадку, якщо в період дії цього Договору, між Сторонами не буде підписано специфікацію (Додаток) на поставку Товару, а Товар фактично поставляється згідно видаткової накладної, у якій буде посилання на Договір, така видаткова накладна прирівнюється до специфікації (Додатку) і Сторони домовляються, що строк передачі Товару - це строк оформлення видаткової накладної.

Відповідно до п.п. 9.2., 9.4. Договору, у випадку порушення термінів або умов оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. За порушення грошових зобов`язань по оплаті товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.

Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку (п. 9.6. Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання обома Сторонами і діє протягом одного року, але, у будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. (п. 13.1. Договору)

За наявними матеріалами справи позивачем, за видатковими накладними, поставлено відповідачу Товар на загальну суму 76 856,68 грн. В розрізі по видаткових накладних:

№ АГ-23/06090 від 23.06.2021 на загальну суму 33 641,45 грн.;

№ АГ-06/07148 від 06.07.2021 на загальну суму 43 215,23 грн.

Вказані накладні підписані позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 20 000,00 грн, підтвердженням чого є виписка по рахунку позивача.

За таких обставин, станом на момент звернення з позовом до суду вартість товару, визначена у видаткових накладних, відповідачем оплачена частково, заборгованість останнього складає 56 856,68 грн.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Перерахованими видатковими накладними підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 76 856,68 грн., а з виписок банку по рахунку позивача вбачається, що відповідач оплатив поставлений товар на суму 20 000,00 грн. Неоплачена вартість товару становить 56 856,68 грн.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення суми основного богу у розмірі 56 856,68 грн.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 7 291,02 грн - пені, 1 280,10 грн - 3% річних та 11 734,20 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до п. 9.2. Договору, у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

При цьому суд зважає, що пунктом 9.6. Договору Сторони визначили, що нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Дана норма підлягає застосовуванню за порушення грошового зобов`язання незалежно від того, чи передбачили її сторони у договорі.

Суд, перевіривши розрахунок пені та 3% річних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 549, 625 ЦК України, ст. ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7 291,02 грн пені та 1 280,65 грн трьох процентів річних є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 11 734,20 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами, судом враховується наступне.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно з умовами пункту 9.4. Договору, за порушення грошових зобов`язань по оплаті Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов до висновку, що така обрахована вірно, відтак, підлягає до задоволення.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 52, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІГО-УКРАЇНА» (вул. Театральна, буд. 28, с. Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600; код ЄДРПОУ 35793353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРоФРЕНДС" (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 11, кв. 4, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600; код ЄДРПОУ 42610001) 56 856 грн. 68 коп. - боргу; 7 291 грн. 02 коп. - пені; 1 280 грн. 10 коп. - 3% річних; 11 734 грн. 20 коп. - відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами та 2 481 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреcи електронної пошти: позивача - info@agrosem.ua; відповідача - agrofriends@ukr.net.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 28 червня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (просп. Степана Бандери, буд. 9В, м. Київ, 04073; вул. Тернопільська, буд. 2б, с. Смиківці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47717)

4 - відповідачу (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 11, кв. 4, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600)