Ухвала

від 26.06.2022 по справі 904/1629/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

27.06.2022м. ДніпроСправа № 904/1629/22

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичну послуги"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №13 МК"

про видача судового наказу

Представники:

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичну послуги" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №13 МК" заборгованості за спожиту електроенергію 209 704 грн. 93 коп., пені 589 грн. 69 коп., 3% річних 88 грн. 45 коп., інфляційних втрат 1913 грн. 22 коп.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором.

Вимоги щодо стягнення неустойки, пені, штрафу, інфляційних втрат, відсотків річних не відповідають приписам статті 148 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приймаючи до уваги положення статті 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є видами штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання за ініціативою учасників господарських відносин.

Приписами ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошова заборгованість у розумінні приписів ст. 148 Господарського процесуального кодексу України - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), відповідно до укладених договорів.

Інфляційні нарахування на суму грошової заборгованості за договором та проценти річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму заборгованості за договором та проценти річних не входять до складу грошової заборгованості за договором.

Стягнення інфляційних нарахувань на суму грошової заборгованості за договором та процентів річних відбувається за ініціативою учасників господарських відносин у разі порушення грошового зобов`язання.

Законодавець у статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що виключно прострочене грошове зобов`язання є заборгованістю, та окремо визначає право кредитора на стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Інших визначень приписи цивільного та господарського законодавства не містять.

Приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Неустойка, пеня, штраф, інфляційні втрати, відсотки річних за своєю правовою природою не є грошовою заборгованістю за договором, у розумінні приписів ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, та стягнення їх, при наявності підстав, можливо в порядку позовного провадження.

Приписами ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Господарський суд вважає, що вимоги в частині пені 589 грн. 69 коп., 3% річних 88 грн. 45 коп., інфляційних втрат 1913 грн. 22 коп. не підлягають розгляду в порядку наказного провадження та в видачі судового наказу в частині вказаних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. 148, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" у задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Монтажне Управління №13 МК" пені 589 грн. 69 коп., 3% річних 88 грн. 45 коп., інфляційних втрат 1913 грн. 22 коп.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254 - 258 Господарського процесуального кодексу України .

Суддя Г.В. Манько