ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2022м. ДніпроСправа № 904/8866/21
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 4 609,66 грн
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Мазнов Д.С.
Представники:
від позивача: Куцеля Т.В.
від позивача: Пахалюк Ю.В.
від відповідача не з`явився
ПРОЦЕДУРА
Комунальний заклад Дубенська спеціальна школа І-ІІ ступенів Рівненської обласної ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4 609,66 грн, з яких: 4 175 грн - основний борг, 434,66 грн - пеня та судовий збір у розмірі 2 270 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідач 30.12.2021 подав відзив на позовну заяву.
Позивач 25.01.2022 подав до суду відповідь на відзив.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.02.2022; запропоновано позивачу надати для огляду в судовому засіданні оригінали скреч-карток.
Позивач 14.02.2022 подав до суду оригінали скреч-карток.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2022 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 15.03.2022.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, тому судове засідання, призначене на 15.03.2022 не відбулося.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2022 призначено судове засідання на 17.05.2022.
У судовому засіданні 17.05.2022 було розпочато розгляд справи по суті.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 відкладено судове засідання на 21.06.2022.
У судовому засіданні 21.06.2022 продовжено розгляд справи по суті: заслухано виступ позивача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити повністю, з підстав, викладених у заявах по суті.
У судовому засіданні 21.06.2022 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договорів № 71 від 14.02.2020, № 348 від 23.11.2020 та № 348/1 від 23.11.2020. Позивачем було придбано у відповідача товар скретч-картки на бензин та дизпаливо на загальну суму 34 475,00 грн. Однак, скретч-картки на суму 4 175,00 грн не зміг використати, оскільки вони були заблоковані.
Позивач надав до матеріалів справи оригінали скретч карток та пояснив, що будь-якої письмової відмови від працівників відповідача на АЗС він не зміг отримати. Усно йому було пояснено, що скретч картки заблоковано.
Також, позивачем за неналежне виконання умов договору нараховано пеню у розмірі 434,66 грн.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 509-510, 526, 530, 610-611, 626, 629, 693, Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача
Відповідач зазначає, що твердження позивача є недоведеними. Позивачем не надано до матеріалів справи чеки з АЗС про відмову у відпуску пального.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Між Комунальним закладом Дубенська спеціальна школа І-ІІ ступенів Рівненської обласної ради (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (постачальник) були укладені договір № 71 від 14.02.2020 (арк.с.10); договір № 348 від 23.11.2020 (арк.с.14); договір № 348/1 від 23.11.2020 (арк.с.18).
Вищезазначені договори є тотожними за змістом.
Відповідно до пункту 1.1 договорів, постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Пунктом 1.2 договорів передбачено, що найменування товару: бензин А-92, А-95, А-95 energy, дизпаливо energy.
Між сторонами за договором № 71 від 14.02.2020 було підписано видаткову накладну № 0120/0000490 від 19.02.2020 на загальну суму 26 950,00 грн. (арк.с.11).
Позивачем оплачено у повному обсязі товар на суму 26 950,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 110 від 26.02.2020 (арк.с.13).
Між сторонами за договором №348 від 14.02.2020 було підписано видаткову накладну №0120/0003536 від 23.11.2020 на загальну суму 4300 грн. (арк.с.15).
Позивачем оплачено у повному товар на суму 4 300,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 624 від 27.11.2020 (арк.с.17).
Між сторонами за договором №348/1 від 23.11.2020 було підписано видаткову накладну № 0120/0003535 від 23.11.2020 на загальну суму 3 225,00 грн. (арк.с.19).
Позивачем оплачено у повному обсязі товар на суму 3 225,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 625 від 27.11.2020 (арк.с.21).
Згідно пункту 5.2.1 договорів, передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
Позивач вказує, що у березні 2021 у нього виникли проблеми з оплаченими скретч-картками, а саме неможливо було отримати товар на АЗС на суму 4 175,00 грн (бензин А-95 160л, дизельне паливо 30л). На АЗС позивачу повідомили, що скретч-картки не дійсні. При цьому будь-яких документів про відмову заправити автомобіль позивачу надано не було.
Позивачем 04.06.2021 на адресу відповідача було направлено лист № 298 (арк.с.22), в якому просив замінити заблоковані скретч-картки на активовані.
Відповіді відповідач не надав.
Позивачем 30.08.2021 на адресу відповідача була направлена претензія № 1 (арк.с.26), в якій просив замінити заблоковані скретч-картки або перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму недоотриманої продукції.
Також, позивачем 20.09.2021 на адресу відповідача була направлена претензія № 2 (арк.с.29), в якій просив замінити заблоковані скретч-картки або перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму недоотриманої продукції.
Відповіді на лист та претензії відповідач не надав.
На час прийняття рішення, доказів повернення передоплати сторонами до матеріалів справи не надано.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано умови договору у повному обсязі, а саме сплачено за товар, який відповідач мав поставити позивачу шляхом заправлення автомобіля позивача на АЗС, які належать відповідачу з використанням сркетч-карток.
Умови договорів, укладених між сторонами передбачають, що позивач (покупець) передплачує за товар, отримуючи після оплати товару (пального) від постачальника скретч картки, які є підставою для відвантаження пального (заправка автомобіля) на АЗС, які належать відповідачу.
Тобто фактично отримання товару покупцем відбувається не під час підписання видаткових накладних.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним зокрема у момент: 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідач заперечує проти позову, та вказує про те, що позивачем не доведено порушення з боку відповідача, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи чеки з АЗС про відмову у відпуску пального.
Суд зауважує, що позивачем надані до матеріалів справи оригінали скретч-карток, які не були використані та зазначено, що під час заправлення автомобілю за допомогою скретч-карток, АЗС відпускає пальне в обмін на скретч-картку. Відтак, використані скретч-картки залишаються на АЗС, які належать відповідачу.
В свою чергу відповідач в жодне судове засідання не з`явився, пояснень щодо порядку відпуску пального за допомогою скретч-карток, обліку проданих та використаних скретч-карток суду не надав. Так, відповідач не пояснив суду, який саме документ має бути видано покупцю у разі заблокування скретч-картки, або її ануляції тощо.
При цьому відповідні положення у договорах, укладених між сторонами відсутні. Відповідно ці питання регулюються діловою практикою відповідача та його власними документами, які суду надані не були.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 175,00 грн є обґрунтованими. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Позивачем 30.08.2021 на адресу відповідача була направлена претензія № 1 (арк.с.26), в якій просив замінити заблоковані скретч-картки або перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму недоотриманої продукції.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що оскільки, позивач звертався до відповідача із вимогою 30.08.2021, тому, строк повернення грошових коштів у розмірі 4 175,00 грн є таким, що настав 06.09.2021.
Станом на час розгляду справи доказів повернення грошових коштів у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 175,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 434,66 грн за період з 01.03.2021 по 04.11.2021.
Відповідно до пункту 7.2 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення.
Суд не має можливості перевірити розрахунок пені, оскільки з нього неможливо встановити на яку суму заборгованості та за яким договором були здійснені нарахування.
До того ж, з розрахунку вбачається, що позивачем нараховано пеню з 01.03.2021, тоді як претензію було направлено на адресу відповідача лише 30.08.2021. Відповідно у позивача були відсутні підстави для нарахування пені до 30.08.2021.
Тому, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ
Згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зокрема зобов`язані: 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Водночас, відповідач не сприяв встановленню обставин справи, оскільки його заперечення щодо позову зводились лише до того, що позивачем не доведено порушення відповідачем договірних зобов`язань. Спір виник у зв`язку з неправильними діями відповідача.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що судовий збір у розмірі 2 270,00 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359) на користь Комунального закладу Дубенська спеціальна школа І-ІІ ступенів Рівненської обласної ради (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Фабрична, 6; ідентифікаційний код: 22569930) основний борг у розмірі 4 175,00 грн та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 28.06.2022
Суддя Я.С. Золотарьова
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 20.06.2022 |
Оприлюднено | 30.06.2022 |
Номер документу | 104976884 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні