Рішення

від 26.06.2022 по справі 910/634/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2022Справа № 910/634/22Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ і Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

про стягнення 134 004,44 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМ і Компанія" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 113 933,93 грн. основного боргу - заборгованості за поставлений товар по договору поставки № 210119-02/1Г від 21.01.2019, 14560,64 грн. інфляційних втрат, 5509,87 грн. 3% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.01.2022 відкрив провадження у справі № 910/634/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 21.01.2022 позивач отримав 02.02.2022.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 21.01.2022 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105491857907, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.01.2019 між ТОВ "Гіппо" (покупець за договором, відповідач) та ТОВ "ДІМ і Компанія" (постачальник за договором, позивач) був укладений договір поставки № 210119-02/1Г з протоколом узгодження розбіжностей до договору, за умовами якого постачальник зобов`язався передавати товар у власність покупця відповідно до його замовлень, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

За змістом пунктів 1.2, 1.3 договору, поставка товару здійснюється на підставі накладних згідно замовлення покупця, які є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість даного правочину становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну його дії.

Відповідно до 5.4 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору, покупець зобов`язаний здійснити повний розрахунок за одержану партію товару у безготівковому порядку по накладних протягом 25 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 9.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не подано.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач протягом 02.04.2020 по 25.04.2020 на підставі товарно-транспортних накладних, копії яких додані до матеріалів справи, та які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень, поставлено товар на загальну суму 113947,46 грн.

Відповідно до пояснень позивача, викладених в позовній заяві, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 13,53 грн.

Також за прострочення виконання зобов`язання із оплати товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 14560,64 грн. інфляційних втрат, 5509,87 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар, про що сторонами без зауважень підписано видаткові накладні, копії яких додані до позову, всього на загальну суму 113947,46 грн., часткову оплату у розмірі 13,53 грн.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за поставлений товар склала 113933,93 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів повної оплати та з огляду на те, що строк оплати є таким, що настав, видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень, вимоги про стягнення 113933,93 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 14560,93 грн. інфляційних втрат та 5509,87 грн. відсотків за користування грошовими коштами, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, кабінет 33, код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ і Компанія" (76007, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 42А, код 33645620) 113933 (сто тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 93 коп. основного боргу, 14560 (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 5509 (п`ять тисяч п`ятсот дев`ять) грн. 87 коп. 3% річних, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак