Рішення

від 23.06.2022 по справі 910/57/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2022Справа № 910/57/22Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37/41, ПОВЕРХ 6, офіс 9) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ПВ ТРАНС» (02121, місто Київ, ПРОСПЕКТ БАЖАНА, будинок 7Б, квартира 56) стягнення заборгованості у розмірі 82 546 грн. 82 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВ ТРАНС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 82 546 грн. 82 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів №1/01-09-2020 від 01.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/57/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.01.2022 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 27.01.2022 року поштового відправлення уповноваженій особі Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресату, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВ ТРАНС» є 02121, місто Київ, ПРОСПЕКТ БАЖАНА, будинок 7Б, квартира 56.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/57/22 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВ ТРАНС», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПВ ТРАНС» (Покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів №1/01-09-2020, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у заявці. Заявка вважається прийнятою Постачальником шляхом виставлення Покупцю рахунку-фактури. (а.с.11-18)

Згідно з п.4.5 Договору поставка вважається виконаною: а) якщо місце поставки склад Постачальника (п.4.1 пп.а) коли товар завантажено на транспортний засіб Перевізника, визначеного Покупцем або іншої особи, що діє від імені Покупця. Вивіз товару зі складу Постачальника здійснюється Покупцем за власний рахунок; б) якщо місце поставки знаходиться поза складом Постачальника, коли товар завантажений на транспортний засіб та наданий у розпорядження Перевізника. Розвантаження товару здійснюється Покупцем власними силами та засобами.

Відповідно до п. 5.5 Договору товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем: по кількості і якості - згідно накладної, що підтверджується підписом та прізвищем з ініціалами вповноваженого представника Покупця, на якого виписана довіреність, на всіх екземплярах видаткової накладної.

Згідно умов договору у Покупця є можливість зробити оплату протягом 7 календарних днів з дати вказаної в рахунку-фактурі. (п.6.7 Договору)

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку ненадходжження від Покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у даному Договорі та з урахуванням ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

У випадку порушення Покупцем умов п.6.7 даного Договору в частині порядку оплати та проведення розрахунку, ПОСТАЧАЛЬНИК має право нарахувати, а ПОКУПЕЦЬ зобов`язується сплатити ПОСТАЧАЛЬНИКУ додатковий штраф у розмірі 15% від вартості. Товару за відповідною Видатковою накладною. Штраф сплачується протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання вимоги ПОКУПЦЕМ (п. 7.4.2 Договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань. У разі, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір не пізніше як за 20 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний рік на тих самих умовах, які діяли на момент його укладання. (п.11.1 Договору)

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів №1/01-09-2020 від 01.09.2020 року Позивач передав товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №273 від 29.01.2021 року на суму 22 409 грн. 09 коп., №354 від 05.02.2021 року на суму 8 436 грн. 82 коп., №392 від 08.02.2021 року на суму 10 917 грн. 84 коп., №544 від 19.02.2021 року на суму 11 916 грн. 45 коп., №592 від 22.02.2021 року на суму 10 703 грн. 69 коп., а загалом на суму в розмірі 64 383 грн. 89 коп. (а.с.20,26, 32, 38, 44), а також виставив рахунки на оплату №209 від 29.01.2021 року на суму 22 409 грн. 09 коп., №265 від 05.02.2021 року на суму 8 436 грн. 82 коп., №290 від 08.02.2021 року на суму 10 917 грн. 84 коп., №396 від 15.02.2021 року на суму 11 916 грн. 45 коп., №430 від 20.02.2021 року на суму 10 703 грн. 69 коп. (а.с.19, 25, 31, 37, 43), що підтверджується експрес - накладною №59000652766577 від 04.03.2021 року. (а.с.60)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» становить 64 383 грн. 89 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВ ТРАНС» пеню у розмірі 8 505 грн. 35 коп., штраф у розмірі 9 657 грн. 58 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки нафтопродуктів №1/01-09-2020 від 01.09.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів №1/01-09-2020 від 01.09.2020 року Позивач передав товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №273 від 29.01.2021 року на суму 22 409 грн. 09 коп., №354 від 05.02.2021 року на суму 8 436 грн. 82 коп., №392 від 08.02.2021 року на суму 10 917 грн. 84 коп., №544 від 19.02.2021 року на суму 11 916 грн. 45 коп., №592 від 22.02.2021 року на суму 10 703 грн. 69 коп., а загалом на суму в розмірі 64 383 грн. 89 коп. (а.с.20,26, 32, 38, 44), а також виставив рахунки на оплату №209 від 29.01.2021 року на суму 22 409 грн. 09 коп., №265 від 05.02.2021 року на суму 8 436 грн. 82 коп., №290 від 08.02.2021 року на суму 10 917 грн. 84 коп., №396 від 15.02.2021 року на суму 11 916 грн. 45 коп., №430 від 20.02.2021 року на суму 10 703 грн. 69 коп. (а.с.19, 25, 31, 37, 43), що підтверджується експрес - накладною №59000652766577 від 04.03.2021 року. (а.с.60)

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані в односторонньому порядку Позивачем й скріплені його печаткою.

Згідно з п.4.5 Договору поставка вважається виконаною: а) якщо місце поставки склад Постачальника (п.4.1 пп.а) коли товар завантажено на транспортний засіб Перевізника, визначеного Покупцем або іншої особи, що діє від імені Покупця. Вивіз товару зі складу Постачальника здійснюється Покупцем за власний рахунок; б) якщо місце поставки знаходиться поза складом Постачальника, коли товар завантажений на транспортний засіб та наданий у розпорядження Перевізника. Розвантаження товару здійснюється Покупцем власними силами та засобами.

Відповідно до п. 5.5 Договору товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем: по кількості і якості - згідно накладної, що підтверджується підписом та прізвищем з ініціалами вповноваженого представника Покупця, на якого виписана довіреність, на всіх екземплярах видаткової накладної.

Згідно умов договору у Покупця є можливість зробити оплату протягом 7 календарних днів з дати вказаної в рахунку-фактурі. (п.6.7 Договору)

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно із ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не спростовано належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту неотримання товару, переданого Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» за видатковими накладними №273 від 29.01.2021 року на суму 22 409 грн. 09 коп., №354 від 05.02.2021 року на суму 8 436 грн. 82 коп., №392 від 08.02.2021 року на суму 10 917 грн. 84 коп., №544 від 19.02.2021 року на суму 11 916 грн. 45 коп., №592 від 22.02.2021 року на суму 10 703 грн. 69 коп., а загалом на суму в розмірі 64 383 грн. 89 коп. на підставі Договору поставки нафтопродуктів №1/01-09-2020 від 01.09.2020 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

На виконання умов Договору поставки нафтопродуктів №1/01-09-2020 від 01.09.2020 року та на підтвердження своїх вимог Позивачем було додано до матеріалів справи копії зареєстрованих електронних податкових накладних від 29.01.2021 р., 05.02.2021 р., 08.02.2021 р., 19.02.2021 р., 22.02.2021 р., що складені ним на спірні господарські операції. (а.с.21-24, 27-30, 33-36, 39-42, 45-48) Рішеннями про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про реєстрацію вказаних податкових накладних.

Відповідно до п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій Позивачем виписано Відповідачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Відповідачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи.

При цьому, Суд звертає увагу, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним подавались уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем (позивачем) за оспорюваними накладними.

За таких підстав, Суд зазначає, що на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів №1/01-09-2020 від 01.09.2020 року Позивач передав товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №273 від 29.01.2021 року на суму 22 409 грн. 09 коп., №354 від 05.02.2021 року на суму 8 436 грн. 82 коп., №392 від 08.02.2021 року на суму 10 917 грн. 84 коп., №544 від 19.02.2021 року на суму 11 916 грн. 45 коп., №592 від 22.02.2021 року на суму 10 703 грн. 69 коп., а загалом на суму в розмірі 64 383 грн. 89 коп., а тому у останнього виник обов`язок по оплаті отриманого товару.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВ ТРАНС» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» за Договором поставки нафтопродуктів №1/01-09-2020 від 01.09.2020 року становить 64 383 грн. 89 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» в розмірі 64 383 грн. 89 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 64 383 грн. 89 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 05.02.2021 р. по 23.12.2021 р. у розмірі 8 505 грн. 35 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Згідно з п.7.7 Договору оперативно - господарські санкції нараховуються Постачальником за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати.

За таких підстав, Суд зазначає, що Сторони у Договорі поставки нафтопродуктів №1/01-09-2020 від 01.09.2020 року передбачили інший строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, ніж той, що передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку ненадходжження від Покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у даному Договорі та з урахуванням ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 05.02.2021 р. по 23.12.2021 р. у розмірі 8 505 грн. 35 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочення Відповідача, оскільки перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. (ч.1 ст. 253 Цивільного кодексу України). Крім того, при здійсненні розрахунку пені Позивач не врахував, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). За таких підстав, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 06.02.2021 р. по 23.12.2021 р. у розмірі 8 477 грн. 51 коп.

Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 15% штрафу на підставі п.7.4.2 Договору у розмірі 9 657 грн. 58 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

У випадку порушення Покупцем умов п.6.7 даного Договору в частині порядку оплати та проведення розрахунку, ПОСТАЧАЛЬНИК має право нарахувати, а ПОКУПЕЦЬ зобов`язується сплатити ПОСТАЧАЛЬНИКУ додатковий штраф у розмірі 15% від вартості. Товару за відповідною Видатковою накладною. Штраф сплачується протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання вимоги ПОКУПЦЕМ (п. 7.4.2 Договору).

Суд, перевіривши розрахунок 15% штрафу у розмірі 9 657 грн. 58 коп. на підставі п.7.4.2 Договору поставки нафтопродуктів №1/01-09-2020 від 01.09.2020 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВ ТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 64 383 грн. 89 коп., пеня у розмірі 8 477 грн. 51 коп. та штраф розмірі 9 657 грн. 58 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВ ТРАНС» (02121, місто Київ, ПРОСПЕКТ БАЖАНА, будинок 7Б, квартира 56, Ідентифікаційний код юридичної особи 37560614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37/41, ПОВЕРХ 6, офіс 9, Ідентифікаційний код юридичної особи 39879816) заборгованість у розмірі 64 383 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят три) грн. 89 (вісімдесят дев`ять) коп., пеню у розмірі 8 477 (вісім тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп., штраф розмірі 9 657 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн. 58 (п`ятдесят вісім) коп. та судовий збір у розмірі 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 червня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин