Рішення

від 26.06.2022 по справі 910/20485/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2022Справа №910/20485/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Грунь"про стягнення 15 150,44 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін в судове засідання 13.06.2022 не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грунь" про стягнення 15 150,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" вказує, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договором №17638-19/2020 від 21.09.2020 та згідно видаткових накладних №SI0003005406 від 23.07.2021 на суму 6 232,50 грн., №SI0003005414 від 23.07.2021 на суму 8 253,12 грн., №SI0003030788 від 05.08.2021 на суму 3 570,72 грн. було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Грунь" товар загальною вартістю 18 056,34 грн., в той час як останнім частково та з простроченням оплачено поставлений товар, а саме - у розмірі 5 000,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 13 056,34 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грунь" пені у розмірі 914,93 грн., 12% річних у розмірі 655,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 523,63 грн., нарахованих за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором №17638-19/2020 від 21.09.2020 у період з 14.08.2021 по 10.12.2021.

У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 9 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 відкрито провадження у справі №910/20485/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

05.01.2022 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грунь" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що заборгованість за постачання товару в сумі 12 923,70 грн. сплачено позивачу в повному обсязі.

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення з нього пені у розмірі 914,93 грн., 12% річних у розмірі 655,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 523,63 грн., оскільки пеня, 12% річних та інфляційні втрати розраховані невірно, адже зазначена позивачем сума боргу станом на 01.12.2021 не співпадає з Актом взаємних розрахунків.

Також відповідач у своєму відзиві на позов заперечує проти відшкодування судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 9 600,00 грн., оскільки розмір таких витрат не є пропорційним до предмету спору, з урахуванням того, що дана справа є незначної складності та розглядається в порядку письмового провадження.

20.01.2022 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідачем не доведено здійснення оплат за спірними видатковими накладними, а наданий Акт звірки розрахунків не має відношення до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем за Договором №17638-19/2020 від 21.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №910/20485/21 призначено судове засідання на 22.02.2022.

У зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання 22.02.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 відкладено судове засідання 15.03.2022.

Судове засідання 15.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2022 призначено судове засідання у справі №910/20485/21 на 17.05.2022.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 відкладено судове засідання на 26.05.2022.

19.05.2022 в системі "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" сформовано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

19.05.2022 в системі "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" сформовано заяву, в якій позивачем викладено клопотання про відмову від позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 056,34 грн., а також клопотання про збільшення розміру позовних вимог з урахуванням збільшення періодів нарахування пені, 12% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грунь" пеню у розмірі 971,18 грн., 12% річних у розмірі 692,96 грн. та інфляційні втрат у розмірі 519,79 грн.

Щодо клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що засідання 22.02.2022 не відбулось у зв`язку з неявкою сторін, а засідання 15.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві, то відкриття першого судового засідання у даній справі було 17.05.2022.

Однак, клопотання про збільшення розміру позовних вимог подано 19.05.2022, тобто після відкриття першого судового засідання, а отже після закінчення процесуальних строків.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку про необхідність залишення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" про збільшення розміру позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском строку для її подання.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 відкладено судове засідання на 13.06.2022.

В судове засідання, призначене на 13.06.2022, сторони явку своїх представників не забезпечили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомленні належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" було вручено ухвалу від 27.05.2022 про повідомлення місця, дати та часу засідання 07.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492298880.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" у своїй заяві від 19.05.2022 просило розглядати справу за відсутності представника позивача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Грунь" був повідомлений про призначене на 13.06.2022 судове засідання у засіданні 26.05.2022, що підтверджується розпискою його представника.

Зважаючи на наявність доказів належного повідомлення сторін про розгляд справи №910/20485/21 та про призначене на 13.06.2022 судове засідання, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

21.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грунь", як покупцем, укладено Договір №17638-19/2020 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця визначені цим Договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо, а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що номенклатура, найменування, одиниці виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що передається за цим Договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових накладних), або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціни на товар і послуги погоджуються сторонами у кожному окремому випадку і вказується у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та Актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку постачальник може поставити товар домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженою ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми прострочення платежу, за весь період такого прострочення.

Відповідно до п. 5.3 Договору сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором винна сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 8.2 Договору).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про невиконання належним чином відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого йому згідно Договір №17638-19/2020 від 21.09.2020 товару, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15 150,44 грн.

Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 914,93 грн., 12% річних у розмірі 655,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 523,63 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору поставки, так і договору надання послуг.

Приписами ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зважаючи на те, що спір у справі стосується виключно виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині поставки товару, а частині надання послуг не оспорюється, суд вбачає за необхідне досліджувати правовідносини сторін, які виникли на підставі Договору, в частині елементів договору поставки.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Грунь" товар на загальну суму 18 056,34 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- згідно видаткової накладної №SI0003005406 від 23.07.2021 поставлено товар на загальну суму 6 232,50 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладної №SI0003005414 від 23.07.2021 поставлено товар на загальну суму 8 253,12 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладної №SI0003030788 від 05.08.2021 поставлено товар на загальну суму 3 570,72 грн. з ПДВ.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Таким чином, вказаними видатковими накладними підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з поставки відповідачу продукції на загальну суму 18 056,34 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.2 Договору за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку постачальник може поставити товар домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженою ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

З аналізу наведених норм вбачається, що якщо товар продається не на умовах попередньої оплати, то термін оплати вказується у товарних (видаткових) накладних.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.4 Договору, з урахуванням термінів зазначених у видаткових накладних, термін виконання спірного грошового зобов`язання відповідача по сплаті заборгованості настав:

- за видатковою накладною №SI0003005406 від 23.07.2021 у термін до 13.08.2021;

- за видатковою накладною №SI0003005414 від 23.07.2021 у термін до 22.08.2021;

- за видатковою накладною №SI0003030788 від 05.08.2021 у термін до 05.08.2021.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати послуг охорони до 5 числа місяця, що йде за місяцем в якому надавались послуги, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто, станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати послуг охорони за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідачу було достеменно відомо останній день виконання зобов`язання з оплати поставленого товару (такий день зазначено у видатковій накладній), то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Позивач стверджує, що відповідачем було оплачено поставлений товар частково у розмірі 5 000,00 грн., на підтвердження чого надано платіжне доручення №593 від 01.12.2021 на суму 5 000,00 грн., а отже, як зазначає позивач заборгованість відповідача складає 13 056,34 грн.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що заборгованість за вказаним Договором перед позивачем становила 12 923,70 грн. на підтвердження чого ним надано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 01.12.2021, однак вказаний акт містить посилання на інший номер договору (№22054-1).

Також, до відзиву на позов відповідачем було надано платіжні доручення №634 від 20.12.2021 на суму 6 490,50 грн. та №642 від 22.12.2021 на суму 6 433,20 грн. на підтвердження оплати боргу у загальному розмірі 12 923,70 грн.

В свою чергу, позивач зазначає, що вказаний Акт звірки взаємних розрахунків не має відношення щодо спірних відносин.

За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд відзначає, що доводи позивача щодо наявності у відповідача заборгованості станом на дату подання даного позову у розмірі 13 056,34 грн. (18 056,34 грн. - 5 000,00 грн.) є обґрунтованими та підтверджуються наявними доказами у справі (видатковими накладними), які є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на підтвердження заборгованості у розмірі 12 923,70 грн. (Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 01.12.2021, який містить посилання на інший номер договору (№22054-1).

В той же час, позивач звернувся до суду з клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 13 056,34 грн., в якій зазначає, що у період з 20.12.2021 по 22.12.2021 відповідачем було сплачено суму боргу у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1 та 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

За наслідками дослідження клопотання про відмову від позову в частині про стягнення з відповідача боргу у розмірі 13 056,34 грн., судом встановлено, що від імені позивача вказана заява підписана уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - адвокатом Спиридоновим О.В.

У вказаному клопотанні про відмову від позову позивач зазначає, що наслідки прийняття судом відмови від частини позовних вимог та закриття провадження в цій частині йому відомі та зрозумілі.

Суд не вбачає підстав для висновку, що відмова від позову в частині вимог про стягнення з відповідача суми боргу, вчинена представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", суперечить інтересам позивача, а відтак підстави для неприйняття судом відмови від позову на підставі ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Таким чином, оскільки відмова позивача від позову в частині вимог про стягнення з відповідача боргу у розмірі 13 056,34 грн. не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, відмова від позову є формою реалізації прав позивача, заява про відмову від позову підписана уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", а відтак підлягає прийняттю судом.

Отже, в подальшому судом буде розглядатись спір щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 914,93 грн., 12% річних у розмірі 655,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 523,63 грн., нарахованих за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором №17638-19/2020 від 21.09.2020 у період з 14.08.2021 по 10.12.2021.

Заперечуючи проти позову представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2022 зазначив, що борг виник у зв`язку з тим, що після передання товару за спірними видатковими накладними ним було встановлено, що деякий товар йому не підходить, у зв`язку з чим частина товару було повернута позивачу, а отже підстави стягнення пені, 12% річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором №17638-19/2020 від 21.09.2020 у період з 14.08.2021 по 10.12.2021 відсутні.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин на які посилався відповідач в судовому засіданні 26.05.2022, а в засідання 13.06.2022 представник відповідача не з`явився, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Грунь" не виконало в повному обсязі та у визначний термін своїх грошових зобов`язань за Договором №17638-19/2020 з оплати поставленого товару у загальному розмірі 13 056,34 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи положення норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 914,93 грн., нараховану за період з 14.08.2021 по 10.12.2021.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми прострочення платежу, за весь період такого прострочення.

З пункту 8.6 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ) порядок нарахування пені (за весь період такого прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

Суд здійснивши перерахунок пені (з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені), та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 914,93 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20, в якій зазначається, що умова договору ("з моменту виникнення заборгованості за весь строк прострочення платежів") не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо, тому таку умову неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12% річних у розмірі 655,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 523,63 грн., нараховані за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором №17638-19/2020 від 21.09.2020 у період з 14.08.2021 по 10.12.2021.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.3 Договору сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором винна сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

З наведеної умови Договору вбачається, що сторонами було передбачений інший розмір процентів, ніж визначений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснивши перерахунок 12% річних та інфляційних втрат (з врахуванням визначених позивачем періодів 12% річних та інфляційних втрат) та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 12% річних у розмірі 655,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 523,63 грн.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" підлягає задоволенню частково, в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 13 056,34 грн. підлягає закриттю у зв`язку з прийняттям судом відмови від позову в цій частині, а в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грунь" пені у розмірі 914,93 грн., 12% річних у розмірі 655,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 523,63 грн. підлягає задоволенню.

У частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача - невиконання в повному обсязі своїх зобов`язань за Договором з оплати поставленого товару, та з урахуванням відмови позивача від позову в частині позовних вимог про стягнення боргу, у зв`язку з його сплатою відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 50 відсотків судового збору сплаченого позивачем за звернення до суду з позовною вимогою про стягнення боргу у розмірі 13 056,34 грн., а 50 відсотків судового збору вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України.

В іншій частині судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволення позовних вимог про стягнення пені, 12% річних та інфляційних витрат у повному обсязі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" у своєму позові наводило попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікував понести у зв`язку із розглядом даної справи, згідно якого позивач зазначав, що очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 9 600,00 грн.

При цьому, частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, подано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №07/12/2021-1ПД від 07.12.2021 (надалі - Договір про надання правової (правничої) допомоги), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", як клієнтом, та адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати необхідну правову допомогу клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді міста Києва шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Грунь" щодо стягнення з останнього на користь клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання такої правової допомоги (до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги).

Також позивачем надано копію Додаткової угоди від 07.12.2021 до 3Договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", як клієнтом, та адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, відповідно до положень якої за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви - 4 800,00 грн. (згідно опису наданих послуг, що додається).

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором про надання правової допомоги позивачем надано копію платіжного доручення №744 від 09.12.2021 на суму 4 800,00 грн. та копію Опису наданих послуг від 09.12.2022 за Договору про надання правової (правничої) допомоги №07/12/2021-1ПД від 07.12.2021.

У наданому позивачем Опису наданих послуг від 09.12.2022 за Договору про надання правової (правничої) допомоги №07/12/2021-1ПД від 07.12.2021 сторони погодили перелік наданих адвокатом послуг із загальною витратою часу на надання таких послуг - 3 години (вартість 1 години - 1 600,00 грн.).

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач заперечуючи проти покладення на нього витрат на правничу допомогу позивача, зокрема, зазначає, що розмір витрат не є пропорційним до предмету спору з урахуванням ціни позов, а характер спірних правовідносин є незначної складності.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Суд приходить до висновку, що витрати часу у розмірі 3 години на надання правових послуг адвокатом в межах даної справи, предметом спору у якій є стягнення заборгованості за трьома видатковими накладними, з урахуванням затрат часу на здійснення розрахунків пені, 12% річних та інфляційних втрат, є обґрунтованими та співмірними.

Таким чином, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме - у зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, а також з урахуванням наслідків вирішення даної справи - закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу (позивач відмовився від позовних вимог в цій частині у зв`язку зі сплатою відповідачем боргу) та задоволення позовних вимог про стягнення пені, 12% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 4 800,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 75, 76, 79, 129, 130, 226, 233, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грунь" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, офіс 30; ідентифікаційний код 42140849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; ідентифікаційний код 37141112) пеню у розмірі 914 (дев`ятсот чотирнадцять) грн. 93 коп., 12% річних у розмірі 655 (шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 523 (п`ятсот двадцять три) грн. 63 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 291 (одна тисяча двісті дев`яносто одна ) грн. 88 коп. Видати наказ.

3. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" від позову в частині позовних про стягнення суми основного боргу у розмірі 13 056,34 грн.

4. Закрити провадження у справі №910/20485/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грунь" в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 13 056,34 грн.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; ідентифікаційний код 37141112) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 978 (дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 12 коп., сплачений згідно платіжного доручення №745 від 09.12.2021, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Р.В. Бойко