Рішення

від 27.06.2022 по справі 910/4351/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2022Справа № 910/4351/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММД"

до CMC-Canadian Medical Care Inc.

про стягнення 6120 євро

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІММД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до CMC-Canadian Medical Care Inc. про стягнення за договором від 14.12.2018 № 141218 основного боргу в розмірі 6120 євро за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Також ухвалою суду вирішено звернутись до Компетентного органу Канади Department of Justice Canada Constitutional, Administrative and International Law Section з судовим дорученням про вручення CMC-Canadian Medical Care Inc. документів, а саме: нотаріально посвідчених перекладів на англійську мову даної ухвали суду та позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММД» до CMC-Canadian Medical Care Inc. про стягнення 6120 євро з доданими до неї документами. Провадження у справі зупинено у зв`язку зі зверненням із судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до Компетентного органу Канади Department of Justice Canada Constitutional, Administrative and International Law Section до отримання Господарським судом міста Києва підтвердження про виконання судового доручення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що надані позивачем документи не підтверджують передачу біологічних матеріалів від відповідача до позивача в межах договору від 14.12.2018 № 141218. Усупереч Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні позивач до матеріалів справи не надав заяви на преімплантаційне генетичне дослідження та акти про передачу біологічного матеріалу, а також допустив розголошення лікарської таємниці. Одночасно, відповідач наголосив на неправильно засвідчених копій документів, наданих до позовної заяви.

У відповіді на відзив позивач вказав, що оскільки позивач не є закладом охорони здоров`я, яке забезпечує застосування методик допоміжних репродуктивних технологій, у зв`язку з чим Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні не застосовується до спірних правовідносин. У той же час, надані до матеріалів справи копії документів завірені належним чином та надані з перекладом на українську мову.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що позивач не мав права приймати будь-які біологічні зразки від відповідача в разі відмінності статусу позивача від закладу охорони здоров`я. Також позивачем не доведено здійснення перекладу документів кваліфікованим перекладачем, а повноваження представника позивача на підписання позову та завіряння копій документів не надавалися з позовом.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2018 між позивачем (виконавець) в особі директора Зази Берадзе, що діє на підставі статуту з однієї сторони, та відповідачем (замовник), в особі директора Leon Lev, що діє на підставі статуту, з іншої сторони, укладено договір № 141218, предметом якого є надання послуг з проведення лабораторних досліджень, погоджений додатком № 1 (специфікація) до даного договору.

Згідно з додатком № 1 до договору сторонами погоджено надання тесту PGS-NGS 1 embryo/ передімплантаційний генетичний скринінг (код 1822), спеціальна ціна 180 євро, термін виконання 10-14 робочих днів.

Відповідно до пункту 2.2 договору замовник зобов`язаний, серед іншого, провести забір і зберігання біоматеріалів перед передачею їх для дослідження виконавця згідно встановлених і діючих на Україні стандартних норм і правил, а також вимог, встановлених замовником, якщо вони відрізняються від встановлених і надані для ознайомлення виконавцю у затвердженій формі; в узгоджені сторонами строки і в установленому порядку передати виконавцю всі необхідні біоматеріали, необхідні для проведення лабораторних досліджень. Для передачі біоматеріалів заповнити бланк-замовлення згідно встановленої виконавцем форми, яке є підставою для прийняття матеріалів на дослідження; здійснити оплату виконавцю за виконані роботи відповідно до умов цього договору; отримати у виконавця результати досліджень у встановлені терміни через уповноважену особу. При наявності у замовника можливості прийняття результатів дослідження в електронному вигляді, узгодити з виконавцем порядок передачі даних.

У свою чергу, згідно з пунктом 2.4 договору, виконавець, зокрема, зобов`язаний виконати дослідження згідно затверджених виконавцем методів, інструкцій, СОПів або за запитом згідно наданих замовником методів; надати результати досліджень замовнику у встановлений термін та у погодженому форматі.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що терміни подачі звітності та формат погоджується сторонами у форматі усної домовленості або листом на електронну пошту.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник здійснює оплату послуг шляхом оплати вартості досліджень, зазначених в бланку-замовлені, за цінами відповідно до додатку № 1, протягом 15 днів після підписання акту виконаних робіт.

Після отримання результатів досліджень, виконавець складає двосторонні акти виконаних робіт (послуг) за кожним бланком-замовлення замовника. Акти виконаних робіт (послуг) не рідше ніж два рази на місяць до 5 числа наступного за звітнім місцем передаються другій стороні для підпису повноваженим представником замовника. Рахунки-фактури складаються на підставі актів виконаних робіт і є підставою для оплати послуг (пункт 4.3 договору).

Як передбачено пунктами 8.1, 8.2 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019. Договір автоматично продовжується на такий же термін на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його припинення до закінчення терміну дії договору. Кількість таких пролонгацій не обмежена.

Згідно направлень на преімплантаційний генетичний скринінг ембріонів (PGS), в яких замовником значиться відповідач, позивачу передано для проведення досліджень: 10 зразків біологічного матеріалу пари осіб № 1* (D0200054-Ki261194);11 зразків біологічного матеріалу пари осіб № 2* (DO 200056-BS230687); 19 зразків біологічного матеріалу пари осіб № З* (DO 200055-KY240296) (*прізвища, ім`я, по-батькові осіб не зазначаються у відповідності до ст. 39, 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про захист персональних даних»).

У свою чергу, позивачем за наслідками проведення преімплантаційного генетичного скринінгу ембріонів (PGS), складено звіти про результати від 03.06.2020, від 23.06.2020, від 25.06.2020 року.

01.02.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати на поточний рахунок позивача заборгованість на загальну суму 6120 евро за договором від 14.12.2018 № 141218, а саме: за надані послуги згідно рахунків-фактур № 248 від 29.05.2020 на суму 3213 євро та № 320 від 30.06.2020 на суму 2907 євро. Також направлено для підписання акти виконаних робіт згідно з проведеними лабораторними дослідженнями.

З огляду на те, що відповідач оплату наданих послуг не здійснив, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем за наслідками проведення преімплантаційного генетичного скринінгу ембріонів (PGS) складено звіти про результати від 03.06.2020, від 23.06.2020, від 25.06.2020 року.

Також позивачем виставлені рахунки-фактури № 248 від 29.05.2020 на суму 3213 євро (щодо двох пар) та № 320 від 30.06.2020 на суму 2907 євро (щодо однієї пари) з актами виконаних робіт.

Одночасно судом враховано, що відповідач проти отримання даних рахунків-фактур та актів не заперечував. Більш того, відповідач підтвердив, що між сторонами тривало співробітництво, однак виконані позивачем медичні дослідження здійснені некваліфіковано. Натомість, жодних доказів неналежного виконання позивачем робіт за договором не надано.

У той же час, заперечення відповідача зводяться до відсутності доказів на підтвердження передачі позивачу біологічних матеріалів для проведення досліджень від відповідача відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні.

Разом із цим, суд відхиляє твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.09.2013 № 787 (далі - Порядок), оскільки відповідно до пункту 1 Порядку останній регулює відносини між пацієнтами (жінками, чоловіками) та закладами охорони здоров`я, які забезпечують застосування методик допоміжних репродуктивних технологій (далі - ЗОЗ), та визначає механізм та умови застосування методик допоміжних репродуктивних технологій.

У той же час, позивачем не є закладом охорони здоров`я, який забезпечує застосування методик допоміжних репродуктивних технологій, а надані позивачем послуги стосуються лише виконання лабораторних досліджень - тестів PGS-NGS 1 embryo/передімплантаційний генетичний скринінг.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку допоміжні репродуктивні технології (далі - ДРТ) - це методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах іn vitro.

Таким чином, у розумінні вказаного Порядку позивачем не здійснюється в межах укладеного сторонами договору застосування методик допоміжних репродуктивних технологій, у зв`язку з чим положення вказаного Порядку не підлягають застосуванню.

Щодо заперечень відповідача проти здійснення перекладу документів не кваліфікованим перекладачем та не надання із позовом доказів наявності повноважень представника позивача на підписання позову та завіряння копій документів, суд зазначає наступне.

До матеріалів позовної заяви, підписаної представником позивача адвокатом Гамрецьким Є.О., долучено копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивачу.

Таким чином, з огляду на те, що представник позивача - адвокат Гамрецький Є.О. веде судову справу від імені позивача, він як адвокат має право посвідчувати копії документів у справах.

При цьому, переклад документів з англійської мови на українську мову перекладача завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарник К.В., зареєстровано в реєстрі за № 5403.

Крім того, при зверненні судом із судовим дорученням про вручення CMC-Canadian Medical Care Inc. документів останньому надано нотаріально посвідчений переклад на англійську мову ухвали суду та позовної заяви ТОВ «ІММД» до CMC-Canadian Medical Care Inc. про стягнення 6120 євро з доданими до неї документами.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За встановленими судом обставинами в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази на підтвердження пред`явлених позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за надані послуги в розмірі 6120 євро є більш вірогідними, ніж викладені відповідачем заперечення.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що пред`явлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММД" задовольнити повністю.

Стягнути з CMC-Canadian Medical Care Inc. (125-720 King Street West suite 2000 Toronto ON M5V 3S5, Canada; business number 787812924RC0001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММД" (01015, Україна, м. Київ, вул. Добровольчих батальйонів, 17; ідентифікаційний код 41813471) 6120 (шість тисяч сто двадцять) євро заборгованості, а також 3025 (три тисячі двадцять п`ять) грн. 74 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова