Рішення

від 25.01.2022 по справі 376/1493/21

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1493/21

Провадження № 2/376/128/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2022 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Коваленка О.М.,

за участі секретаря Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської області, Сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Красноліське", третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

установив:

В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що 15.11.1999 року його мати ОСОБА_2 склала заповіт на його користь. Заповіт посвідчено секретарем Веприцької сільської ради Фастівського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за №24.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міськвиконкому Київської області видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 25 січня 2000 року.

ОСОБА_2 працювала та була членом колгоспу «Шлях Леніна» с. Красноліси Сквирського району Київської області відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 .

Працювала з 1950 по 1983 рік різноробочою та телятницею. Звільнилась в 1983 році у зв`язку із виходом на пенсію, згідно відмітки в трудовій книжці колгоспника Київського районного відділу соціального забезпечення Київської області.

Відповідно до архівної довідки складеної Архівним відділом Сквирської районної державної адміністрації, у 1993 році - колгосп «Шлях Леніна» перетворено в колективне сільськогосподарське підприємство «Красноліське» (далі - КСП «Красноліське») с. Красноліси Сквирського району Київської області.

У 1993 - 1999 роки - КСП «Красноліське» с. Красноліси Сквирського району Київської області.

У 2000 році - КСП «Красноліське» с. Красноліси реформовано в Сільське товариство з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛІСЬКЕ».

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 та довідки № 2 від 26.02.2021 року виданої СТОВ «КРАСНОЛІСЬКЕ», який є правонаступником КСП «Красноліське», ОСОБА_2 вступила в члени колгоспу «Шлях Леніна» с. Красноліси Сквирського району Київської області у 1950 році та перебувала в членах колгоспу «Шлях Леніна» по 2000 рік.

Згідно довідки архівного відділу Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 03.02.2021 року № 06-08/04, в документах:

-по фонду №186 за 1982-1987 роки інформація про виключення з членів КСП «Красноліське» - на ОСОБА_2 - відсутня,

-по фонду №191 за 1987-1992 роки інформація про виключення з членів КСП «Красноліське» на ОСОБА_2 - відсутня,

-по фонду №191 за 1993-2000 роки інформація про выключения з членів КСП «Красноліське» на ОСОБА_2 - відсутня.

Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Київській області №29-10-0.332-136/2-21 від 06.01.2021 року, за інформацією відділу у Сквирському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в Книзі записів реєстрації державних актів на право колективної власності на землю наявний запис від 14.11.1995 року №17 про реєстрацію державного акта на право колективної власності на землю КСП «Красноліське» серії КВ. Список громадян-членів КСП «Красноліське», що додавався до державного акта на право колективної власності на землю в архіві відділу відсутній.

Разом із тим, згідно зазначеної довідки Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.01.2021 року №29-10-0.332-136/2-21, у місцевому фонді документації із землеустрою відділу, наявна документація по паюванню земель в колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству «Красноліське» Сквирського району Київської області, розроблені УААН Інституту землеустрою Київське відділення у 1997 році, згідно якої ОСОБА_2 не була включена до списку громадян членів КСП «Красноліське», також не була включена до списку членів КСП «Красноліське», які пропущені на одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай), згідно документації 2000 року (землі резервного фонду Красноліської сільської ради). Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), в межах Красноліської сільської ради, сертифікат на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 не виготовлявся та не реєструвався.

Водночас, на час отримання державного акта на право колективної власності на землю та її розпаювання між членами КСП «Красноліське», ОСОБА_2 була членом КСП «Красноліське» та мала право на отримання земельної частки (паю), про те помилково (безпідставно) не була включена до списку доданого до Державного акта на право колективної власності на землю.

Оскільки, ОСОБА_2 звільнилась з колгоспу «Шлях Леніна» у 1983 року у зв`язку із виходом на пенсію, та в цей час переїхала до іншої місцевості - село Веприк Фастівського району Київської області, але залишилась та перебувала в членах колгоспу «Шлях Леніна» до 2000 року, відповідно, не мала належної інформації щодо її прав на земельну ділянку.

З урахуванням викладеного позивач просить суд визнати за ним як спадкоємцем за заповітом після смерті своєї мати ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за колишнім членом КСП «Красноліське» право на земельну частку (пай) орієнтованим розміром 6,49 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу створеного в межах колишньої Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області села Красноліси Сквирського району Київської області.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з`явились, представник позивача надала до суду письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу у відсутність позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 41, 62).

У судове засідання представник відповідача Сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Красноліське" не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 46, 64, 92).

У судове засідання представник відповідача Сквирської міської ради Київської області не з`явився, 05.11.2021 року подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 68-69).

У судове засідання представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області не з`явився, надав до суду письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу у відсутність представника (а.с. 50).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на викладене, суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню зважаючи на таке.

За вимогами ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

15.11.1999 року ОСОБА_2 склала заповіт на користь ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем Веприцької сільської ради Фастівського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за №24 (а.с.14-15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міськвиконкому Київської області видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 25 січня 2000 року (а.с. 16).

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом та прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

За життя ОСОБА_2 працювала та була членом колгоспу «Шлях Леніна» с. Красноліси Сквирського району Київської області відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 .

Працювала з 1950 по 1983 рік різноробочою та телятницею. Звільнилась в 1983 році у зв`язку із виходом на пенсію, згідно відмітки в трудовій книжці колгоспника Київського районного відділу соціального забезпечення Київської області.

Відповідно до архівної довідки складеної Архівним відділом Сквирської районної державної адміністрації, у 1993 році - колгосп «Шлях Леніна» перетворено в колективне сільськогосподарське підприємство «Красноліське» (далі - КСП «Красноліське») с. Красноліси Сквирського району Київської області.

У 1993 - 1999 роки - КСП «Красноліське» с. Красноліси Сквирського району Київської області.

У 2000 році - КСП «Красноліське» с. Красноліси реформовано в Сільське товариство з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛІСЬКЕ».

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 та довідки № 2 від 26.02.2021 року виданої СТОВ «КРАСНОЛІСЬКЕ», який є правонаступником КСП «Красноліське», ОСОБА_2 вступила в члени колгоспу «Шлях Леніна» с. Красноліси Сквирського району Київської області у 1950 році та перебувала в членах колгоспу «Шлях Леніна» по 2000 рік.

Згідно довідки архівного відділу Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 03.02.2021 року № 06-08/04, в документах:

-по фонду №186 за 1982-1987 роки інформація про виключення з членів КСП «Красноліське» - на ОСОБА_2 - відсутня,

-по фонду №191 за 1987-1992 роки інформація про виключення з членів КСП «Красноліське» на ОСОБА_2 - відсутня,

-по фонду №191 за 1993-2000 роки інформація про выключения з членів КСП «Красноліське» на ОСОБА_2 - відсутня.

Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Київській області №29-10-0.332-136/2-21 від 06.01.2021 року, за інформацією відділу у Сквирському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в Книзі записів реєстрації державних актів на право колективної власності на землю наявний запис від 14.11.1995 року №17 про реєстрацію державного акта на право колективної власності на землю КСП «Красноліське» серії КВ. Список громадян-членів КСП «Красноліське», що додавався до державного акта на право колективної власності на землю в архіві відділу відсутній.

Разом із тим, згідно зазначеної довідки Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.01.2021 року №29-10-0.332-136/2-21, у місцевому фонді документації із землеустрою відділу, наявна документація по паюванню земель в колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству «Красноліське» Сквирського району Київської області, розроблені УААН Інституту землеустрою Київське відділення у 1997 році, згідно якої ОСОБА_2 не була включена до списку громадян членів КСП «Красноліське», також не була включена до списку членів КСП «Красноліське», які пропущені на одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай), згідно документації 2000 року (землі резервного фонду Красноліської сільської ради). Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), в межах Красноліської сільської ради, сертифікат на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 не виготовлявся та не реєструвався.

Водночас, на час отримання державного акта на право колективної власності на землю та її розпаювання між членами КСП «Красноліське», ОСОБА_2 була членом КСП «Красноліське» та мала право на отримання земельної частки (паю), про те помилково (безпідставно) не була включена до списку доданого до Державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, виходячи із записів у трудовій книжці, архівних довідок та враховуючи відсутність доказів виключення позивача з членів КСП «Красноліське», суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах та була членом КСП «Красноліське» до 2000 року.

Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Київській області №29-10-0.332-136/2-21 від 06.01.2021 року, розмір земельної частки (паю) при паюванні сільськогосподарських угіль, переданих у колективну власність КСП «Красноліське» згідно розпорядження Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 03.02.1997 року за №52 вартість земельної частки (паю) складала 29312 грн. та розмір паю відповідно 6,49 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 25).

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину, посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Як встановлено матеріалами справи та зазначено позивачем, ОСОБА_2 за життя не отримала сертифікату на право на земельну частку (пай).

Відповідно до п.п.1,2 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність, сільськогосподарським підприємствам, організація» (далі - Указ Президента України № 720/95), ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 08.09.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ Президента) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта на землю.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення списків членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Отже, судом встановлено, що на час паювання ОСОБА_2 була членом КСП «Красноліське», а тому мала право на отримання сертифікату.

Оскільки спірні правовідносини щодо прав на земельну частку (пай) виникли з часу отримання в 1995 році КСП «Красноліське» державного акту на право колективної власності на землю, то до спірних правовідносин застосовуються положення ЦК УРСР 1963 року, в редакції, яка діяла на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 71, 75, 76 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Не маючи правової обізнаності з питань розпаювання земель колективної власності між членами колективного сільськогосподарського підприємства та у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 проживала в цей час в іншій місцевості, не знала, що мала право на отримання земельної части (паю).

ОСОБА_1 про порушене право ОСОБА_2 на отримання земельної частки (паю), як колишнього члена КСП «Красноліське», дізнався у травні 2020 році, після консультації з адвокатом.

14.05.2020 року позивач через представника звернувся до Красноліської сільської ради, щодо надання належним чином посвідчену копію сертифікату на земельну частку (пай) на ім`я своєї мати ОСОБА_2 , розмір земельної ділянки і місця її розташування. Про що отримав відповідь, що сертифікат на ОСОБА_2 не виготовлявся, при складанні списків на отримання земельної ділянки (паю) ОСОБА_2 можливо, була пропущена (а.с. 21).

У зв`язку із наведеним, суд встановив, що були порушені права ОСОБА_2 , на право отримання земельної частки (паю).

Відповідно до п. 1 Рішення № 12-1-У111 від 18 листопада 2020 року Сквирської міської ради розпочато процедуру реорганізації сільських рад бувшого Сквирського району, у т.ч. і Красноліської сільської ради, шляхом приєднання до Сквирської міської ради. Відповідно до п. 2 вказаного рішення Сквирська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків вказаних сільських рад.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Красноліська сільська рада (ЄДРПОУ 04362013) припинена, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 28-29).

15 листопада 1999 року спадкодавцем ОСОБА_2 складено заповіт, зареєстрований у реєстрі за № 24, відповідно до якого спадкоємцем всього майна, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, та на те що вона за законом матиме право, є позивач ОСОБА_1 (а.с. 14).

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенства права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Правова справедливість є безумовним першочерговим, моральним обов`язком влади, який повинен бути вищий від будь-яких прогресистських намірів та устремлінь. Наявність справедливості насамперед має існувати як принцип адекватності суспільних зусиль, спрямованих на відновлення священної рівноваги права, порушеної внаслідок діяльності або бездіяльності суспільства чи конкретної особи.

За таких умов суд вважає, що при задоволенні позову буде відновлена справедливість на отримання позивачем як спадкоємця того, на що мала право за життя його мати ОСОБА_2 , однак з об`єктивних причин не змогла це право своєчасно та належним чином захистити. Крім того, суд вважає, що при відновленні права позивача як спадкоємця своєї матері ОСОБА_2 , на земельну частку (пай) не буде порушення прав інших осіб.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності та допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 22, 23 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року), п.п.1,2 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність, сільськогосподарським підприємствам, організаціям», ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток(паїв)» від 05.06.2003 року, ст. 122 Земельного Кодексу України, ст. 71, 75, 76, 524, 529, 549 ЦК УРСР 1963 року, ст. 16, 1216, 1218 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської області, Сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Красноліське", третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за членом КСП «Красноліське» право на земельну частку (пай) розміром 6,49 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу створеного в межах колишньої Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області села Красноліси Білоцерківського району Київської області.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко