Рішення

від 28.06.2022 по справі 372/4703/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4703/21

Провадження № 2-543/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2022 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі судового засідання Литвинюк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу культури, національностей, релігії та туризму Обухівської районної державної адміністрації Київської області про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Обухівського районного суду Київської області із позовом до відділу культури, національностей, релігії та туризму Обухівської районної державної адміністрації Київської області про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

В обґрунтування позову позивач вказував, що з 01 серпня 1988 року по 07.02.2021 року вона ОСОБА_1 , знаходилась в трудових відносинах з відділом культури,національностей,релігії татуризму Обухівськоїрайонної державноїадміністрації Київськоїобласті та працювала там. Під час знаходження позивача у трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 25619 грн.14 коп.. 07 лютого 2021 року позивачка була звільнена в порядку переведення, згідно наказу №5 від 10.09.2021 року. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 25619 грн.14 коп..

Ухвалою судді від 07.12.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, крім того надав до суду письмові пояснення.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1,5,6ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положеньстатті 89 ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявниху справідоказів.Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності.Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогамист. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що у період з 01 серпня 1988 року по 07.02.2021 року , ОСОБА_1 , знаходилась в трудових відносинах з відділом культури, національностей, релігії та туризму Обухівської районної державної адміністрації Київської області що підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_1 ).

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За ч. 1-2 ст. 47 КЗпПУкраїни, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст.116КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Під час знаходження позивача у трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 25619 грн.14 коп.. Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана позивачу боржником за вих. №1 від 08.02.2021 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Власник або уповноважений ним орган повинен виплатити у зазначений строк не оспорювану ним суму.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Згідно довідки відповідача № 1 від 08.02.2021 року у зв`язку із звільненням позивача було нараховано до виплати: 10188,00 грн. - заробітна плата за січень 2021 р., 2547,00 грн. - заробітна плата за лютий 2021 р., 8682,79 грн. - компенсація за 31 календарних днів невикористаної відпустки (за період з 01.08.2019 по 01.08.2020), 3641,17 грн. - компенсація за 13 календарних днів невикористаної відпустки (за період з 01.08.2020 по 31.12.2020), 560,18 грн. - компенсація за 2 календарних дні невикористаної відпустки (за період з 01.01.2021 по 07.02.2021).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до відділу культури, національностей, релігії та туризму Обухівської районної державної адміністрації Київської області про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4,10,76,141,259,264-265,268,273 ЦПК Українист.ст.83,47,116,117 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з відділу культури, національностей, релігії та туризму Обухівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 02228658) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 25619 грн.14 коп..

Стягнути з відділу культури, національностей, релігії та туризму Обухівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 02228658) судовий збір в розмірі 908 гривні 00 коп..

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2022.

Суддя О.М.Зінченко