Рішення

від 26.06.2022 по справі 903/166/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 червня 2022 року Справа № 903/166/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: адвоката Коваленка В.С.,

представника відповідача: адвоката Мохнюка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Стар"

до відповідача: Фермерського господарства "Аміла"

про стягнення 165691грн 57коп

встановив: позивач - ТОВ "Органік Стар" звернувся до суду з позовом до відповідача - ФГ "Аміла", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 165691,57грн, з яких: 85587,57грн основний борг, 80104грн штраф.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2700грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №1803/21 від 18.03.2021, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем обладнання. Зазначає, що 21.04.2021 обумовлений договором та специфікацією товар був поставлений позивачем та переданий відповідачу, про що свідчать видаткові накладні № 1803 та № 1204 від 21.04.2021. Разом із товаром відповідачу був переданий Акт приймання-передачі №1 від 23.07.2021. В обумовлені договором строки відповідач акт приймання-передачі обладнання не підписав, жодних претензій щодо якості, кількості, технічних характеристик обладнання не повідомив. Станом на 07.02.2022 р. у ФГ "Аміла" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі: 2649,77 Євро, що по курсу євро становить 85 587,57 грн. Враховуючи, що відповідачем порушено умови договору щодо своєчасної оплати обладнання є всі підстави застосувати умови п. 6.2 Договору, у зв`язку з чим нараховано неустойку у вигляді штрафу у розмірі 10% від ціни обладнання, визначеної у п. 3.1 Договору та Специфікації до нього.

Ухвалою суду від 28.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду від 28.04.2022р. отримана сторонами, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідчач відзиву на позовну заяву не подав.

24.05.2022р. представником відповідача до суду подано пояснення по суті заявлених позовних вимог (вх.№01-57/2926/22), в якому представник заперечив проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.

Як вказує сам позивач, Акт приймання-передачі обладнання покупець не підписав, а це означає, що у відповідача ще не виник обов`язок оплати 20 % обладнання згідно п. 3.2 даного Договору. Отже порушення строку оплати або часткової несплати за поставлене обладнання відповідно до п.3.2 даного Договору не відбулося. Відповідач не підписує Акт прийому-передачі тому, що позивач не зареєстрував податкові накладні по фактично здійсненій оплаті за обладнання. Повідомив, що після здійснення такої реєстрації відповідач підпише Акт прийому-передачі та здійснить оплату.

Ухвалою суду від 24.05.2022р. відкладено підготовче засідання на 22.06.2022р.

Ухвалою суду від 22.06.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті "27" червня 2022 р.

24.06.2022 від позивача надійшло заперечення на пояснення представника відповідача. Представник позивача вказує, що договором поставки № 1803/21 не передбачено, що повна оплата за обладнання повинна здійснюватись безпосередньо після реєстрації податкових накладних та передачі таких відповідачеві. Зокрема, відповідно до п.п. 4.1.3., 4.2.1. Договору поставки постачальник зобов`язаний передати покупцеві в електронному вигляді податкову накладну, виписану та зареєстровану в ЄДРПН відповідно до чинного законодавства України після повної оплати обладнання. Постачальник має право не передавати покупцеві податкову накладну у разі несплати покупцем за обладнання згідно п.п. 3.2 цього Договору. Отже, у позивача не виникало обов`язку по договору поставки складати та направляти відповідачу податкові накладні, оскільки останній повної оплати за поставлене обладнання не зробив, а тому доводи відповідача з приводу його несплати 20% за поставлене обладнання, через те, що позивачем не зареєстровано податкові накладні є безпідставними.

Також, 24.06.2022 представник відповідача надіслав пояснення щодо стягнення штрафу, в яких зазначив, що сума зобов`язання відповідача з оплати вартості обладнання дорівнює 822 163, 20 грн., тоді як розмір заборгованості 85 587, 57 грн. Тобто відповідач недоплатив позивачу лише 9,6 % від загальної вартості поставленого обладнання, тоді як сума штрафу, нарахована відповідно до договору, становить 80 104 грн., що складає майже 100 % від суми заборгованості. Це означає, що вартість неоплаченого обладнання фактично збільшиться майже на 100%. Вказав, що відповідно до ч.1 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки. Просив у позові відмовити повністю.

У судовому засіданні 27.06.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив задоволити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у позові відмовити повністю, а у разі задоволення позову, зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

18.03.2021 між ТОВ «ОРГАНІК СТАР» (позивач, Постачальник) та ФГ «АМІЛА» (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № 1803/21 - далі Договір.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник передає (постачає), а Покупець приймає і оплачує Обладнання згідно Специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно підписаної сторонами специфікації від 18.03.2021 р. сторони погодили предмет поставки, а саме обладнання для переробки гноїв: занурюваний горизонтальний міксер (15 кВт) з краном та оцинкованою платформою в кількості 2 штук; занурюваний горизонтальний насос (15 кВт) з краном та оцинкованою платформою в кількості 2 штук.

Загальна вартість Обладнання становить: 24 800,00 євро з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна Обладнання формується виходячи з вартості Обладнання в Євро, згідно Специфікації, що є невід`ємною частиною договору та встановлюється в гривнях по курсу продажу євро, встановленому в АТ «Райффайзен банк Аваль». Сума оплати фіксується по максимальному значенні курсу валют на дату, що передує даті платежу.

Згідно п. 3.2 Договору: оплата за Обладнання здійснюється Покупцем у наступному порядку: 50% від вартості Обладнання сплачується протягом одного банківського дня з моменту підписання договору (12 400 євро); 30% протягом одного банківського дня з моменту проходження кордону України (7440 євро) та 20% протягом одного банківського дня після підписання сторонами Акту прийому-передачі Обладнання (4960 євро).

Згідно п.4.1.1 - 4.1.2 Договору Постачальник зобов`язаний передати Обладнання відповідно до умов даного Договору в строк 30 календарних днів з дати отримання першої оплати згідно п. 3.2.- цього Договору. Одночасно з передачею Обладнання Постачальник повинен передати Покупцю супроводжуючу до нього документацію, а саме: керівництво користувача -1 примірник; факт передачі Обладнання та зазначених документів підтверджується складанням і підписанням Сторонами Акту прийому-передачі Обладнання, в якому зазначаються реквізити (назви, дати, номера) супроводжуючої документації. Обов`язок по складанню зазначеного Акта покладається на Постачальника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині зобов`язань сторін за цим Договором, до повного виконання (п.5.1).

Договір підписаний сторонами та засвідчений їх печатками.

На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу на оплату рахунок-фактуру № РФ-1803 від 18.03.2021 р. на загальну суму: 822 163,20 грн. з позначкою про оплату 50% .

На підставі виставленого рахунку 18.03.2021 відповідач здійснив оплату 50% вартості Обладнання у розмірі 411 082,00 грн. (по курсу євро 33,15 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями № 178 від 18.03.2021 р. на суму 299 800, 00 грн. та № 424 від 18.03.2021 р. на суму 111 282, 00 грн.

Після здійснення оплати позивач здійснив замовлення відповідного обладнання у виробника в Туреччині.

13.04.2021 обладнання було доставлене на територію України.

15.04.2021 згідно платіжного доручення № 546 від 15.04.2021 відповідач перерахував позивачу відповідно до умов п. 3.2 Договору 30% вартості обладнання на суму 250 000,00 грн. (курс євро 33,60 грн.).

21.04.2021обумовлений Договором та Специфікацією товар був поставлений та переданий відповідачу, про що свідчать видаткові накладні № 1803 та № 1204 від 21.04.2021р.

Позивач зазначає, що разом із товаром відповідачу був переданий Акт приймання-передачі №1 від 23.07.2021.

Відповідно до п. 4.4.2 Договору, Покупець зобов`язаний за відсутності претензій до якості, кількості, технічних характеристик Обладнання, прийняти Обладнання в порядку і строки, встановлені даним Договором та чинним законодавством України, а також здійснити запуск Обладнання та підписати Акт прийому-передачі Обладнання в строк 7 календарних днів з дати поставки.

Позивач вказує, що в обумовлені договором строки відповідач акт приймання-передачі Обладнання не підписав, жодних претензій щодо якості, кількості, технічних характеристик Обладнання не повідомив.

З метою мирного врегулювання спору 25.10.2021 на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою сплатити заборгованість на суму 163 672 грн., що становить 20% вартості обладнання (4960 євро). До претензії було додано акт приймання-передачі обладнання.

Претензія та акт приймання-передачі отримані ФГ "Аміла" 29.10.2021 р., що підтверджується описом вкладення до цінного листа, накладною Укрпошти, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та роздруківкою поштового трекінгу із сайту Укрпошти.

Претензія була залишена відповідачем без відповіді, підписаний акт приймання-передачі не повернутий ФГ "Аміла" .

Проте, 19.11.2021 згідно платіжного доручення № 2288 відповідач частково здійснив оплату 20% вартості Обладнання на суму 70 000, 00 грн., що по курсу євро на день, що передує оплаті (18.11.2021 р.) в АТ «Райффайзен банк Аваль» становить 2310,23 євро.

Станом на 07.02.2022 р. у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору у ФГ "Аміла" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі: 2649,77 Євро, що по курсу євро на день, що передує оплаті (07.02.2022 р.) в АТ «Райффайзен банк Аваль» становить 85 587,57 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який мас бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Згідно ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На день розгляду спору заборгованість відповідача за поставлений товар становить 85587,57грн., факт отримання товару не заперечується відповідачем, заборгованість підтверджена матеріалами справи та є підставною, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Предметом неустойки, згідно ст. 551 ЦК України може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у разі порушення строку оплати або часткової несплати за поставлене Обладнання відповідно до п. 3.2 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 10% від ціни обладнання згідно п.3.1 цього Договору. Оплата штрафу здійснюється в українській гривні по курсу продажу євро, встановленому в АТ «Райффайзен банк Аваль» на дату, що передує моменту здійснення платежу.

Враховуючи, що відповідачем порушено умови договору щодо своєчасної оплати обладнання , позивач, на підставі п.6.2 Договору нарахував відповідачу неустойку у вигляді штрафу у розмірі 10% від ціни обладнання, визначеної у п. 3.1 Договору та Специфікації до нього.

Водночас, відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач не заперечує щодо отримання обладнання по договору та вказує, що ФГ "Аміла" виконав свої зобов`язання з оплати вартості обладнання на 90,4 %. Позивачем не надано суду доказів погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті прострочення відповідача. ФГ "Аміла" виробляє сільськогосподарську продукцію, в тому числі в процесі використовує згадане обладнання, в умовах воєнного стану та війни, тому продовження діяльності відповідача відповідає інтересам народу України.

Також відповідач зазначає, що заявлений розмір штрафу складає майже 100% від самої суми заборгованості.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи значну суму заявленого до стягнення штрафу у порівнянні із сумою заборгованості, ступінь виконання відповідачем зобов`язань з оплати (90,6%), відсутність доказів про наявність у позивача збитків та погіршення його фінансового стану у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем товару за договором, введення на території України воєнного стану та суспільно важливу діяльність відповідача щодо вироблення сільськогосподарської продукції, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу до 10% від суми невиконаного зобов`язання (85587,57 х 10%), зі стягненням з відповідача 8558,76грн. штрафу.

З огляду на зазначене, позов підлягає до задоволення частково.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

У позовній заяві позивач просив стягнути 5000грн витрат на професійну правничу допомогу. Водночас, позивачем до позову не додано розрахунку таких витрат, доказів надання правової допомоги та понесення таких витрат, а до закінчення судових дебатів позивачем не заявлено клопотання про подання протягом 5 днів після ухвалення рішення суду доказів щодо розміру витрат на професійну правову допомогу. А тому, суд дійшов висновку про покладення таких витрат на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Аміла" (44850, Волинська обл, Турійський район, с. Радовичі, вул.Механізаторів, буд.33, код ЄДРПОУ 30958957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Стар" (49051, Дніпропетровська обл, м.Дніпро, вул.Осіння, буд. 2Д, код ЄДРПОУ 42808614) 94146грн. 33 коп. (з яких: 85587,57грн основного боргу та 8558грн 76коп штрафу), а також 2485грн 37коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В позові в частині стягнення 71545,24грн штрафу відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 29.06.2022.

СуддяО. Г. Слободян